MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Нічні феєрверки: кому радість, а кому й лихо

09.01.2020   
Наталка Ковальчук
Якщо у сфері виробництва чи реалізації піротехніки можна запровадити хоча б якийсь контроль, то, коли йдеться про її використання, зробити це не так вже й просто. Чи маємо право на тишу?

На сайті Президента України розміщено петицію (№ 22/081916-еп) «Про заборону використання петард, феєрверків та інших піротехнічних виробів». У тексті петиції зазначено, що різноманітні вибухові вироби набули надзвичайної популярності. Без них не обходиться жодне свято, але, разом з тим, широке використання піротехніки несе загрозу як самим «підривникам», так і суспільству в цілому. Стрес від вибухів салютів і феєрверків отримують в першу чергу діти, люди похилого віку. Це також негативно впливає на стан фронтовиків, які воювали на сході країни, і чимало часу провели під справжніми смертельними вибухами.

У цьому випадку, як зазначено в петиції, має працювати закон. Автор петиції та підписанти пропонують законодавчо заборонити продаж та використання будь-яких піротехнічних засобів. А проведення салютів з нагоди якогось свята організовувати за межами житлового сектору.

«Ми бажаємо мати захист від цих розваг та приведення їх до якоїсь єдиної цивілізованої форми», – сказано у петиції, яку можна підписувати ще впродовж більш ніж двох місяців.

Хочеться сподіватися, що вона набере належну кількість голосів – 25 тисяч, і буде розглянута. Адже, справді, вибухова пошесть охопила практично всю Україну. Феєрверки злітають як з приводу якоїсь події, так і без будь-якої нагоди.

У когось весілля – про це має чути весь мікрорайон. Хтось відзначає день народження – шибки повинні дрижати в усіх сусідніх будинках. Інший хильнув лишку і вирішив «побахкати» просто так, для власного задоволення. Звичайно, без салютів не обходяться й офіційні свята. І все це в нічний час…

Варто зазначити, що ця проблема дошкуляє вже не одне десятиліття. У своєму журналістському архіві знайшла номер однієї з місцевих газет Сумщини за 1997 рік. Там, зокрема, вміщено публікацію про те, що у місті склалася загрозлива ситуація з використанням петард.

Їх кидають перехожим під ноги. Особливо людям похилого віку, молодим мамам, які везуть немовлят у колясках. А придбати петарди можна було навіть біля навчальних закладів, як то кажуть, з рук. Ішлося і про трагічні випадки: один підліток кинув у іншого петардою, від чого хлопець відчутно постраждав – у нього розірвалися барабанні перетинки.

Розривалися наші барабанні перетинки і під час цьогорічних новорічних свят. Досить багато скарг через надмірне використання піротехнічних засобів, до того ж у пізню годину, з’явилося у соцмережах. А у фейсбуку відразу ж у новорічну ніч українці влаштували флешмоб із гнівних постів щодо таких «святкових» розваг. Люди писали про власні негативні відчуття, і навіть про те, як страждали від заграв і вибухів за вікном їхні домашні улюбленці.

Поява петиції на сайті Президента України – також свідчення того, що ситуація стала неконтрольованою і вимагає реагування.

Взагалі, склалося враження, що любителі салютів та феєрверків цьогоріч вирішили нарошне продемонструвати, що ніякі заборони для них не є перепоною. Хоча насправді заборони, або певні обмеження, у використанні піротехнічних засобів мали б діяти. Відповідні рішення ухвалювалися органами самоврядування багатьох територіальних громад після початку російської агресії на сході України.

Певний час вони, справді, виконувалися. Піротехнічного безчинства відчутно поменшало. Але згодом любителі голосних розваг знову повернулися до своїх небезпечних забавок.

Ігри з піротехнікою, справді, небезпечні. Практично щороку з’являються повідомлення про людей, які травмувалися. Страждають, як самі «підривники», так і зовсім сторонні особи.

Так, скажімо, у минулому році найбільш трагічні факти фіксувалися на Львівщині і Херсонщині – людям відривало пальці, травмувало руки, очі. До лікарень доправляли як дорослих, так і дітей.

Вже цього року тяжко травмувався один з мешканців Житомирщини. Через неконтрольований вибух засобу для салюту в громадянина стався опік обличчя, перелом черепа і травма ока.

Тобто піротехнічні розваги досить сумнівне задоволення. Однак, оскільки законодавчо на державному рівні це питання не надто врегульоване, то прихильники екстриму не дуже бояться, що за свої дії отримають будь-яке серйозне покарання.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення передбачена певна відповідальність. Статтею 195 (6) визначено, що порушення порядку виробництва, зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротехнічних засобів тягне за собою накладення штрафу від тридцяти п’яти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А у разі повторних дій розмір штрафу зростає від 60 до 100 неоподатковуваних мінімумів з конфіскацією піротехнічних засобів.

Однак якщо у сфері виробництва чи реалізації піротехніки можна запровадити хоча б якийсь контроль, то, коли йдеться про її використання, зробити це не так вже й просто.

Тому що навіть, якщо свідки таких дій викликають поліцію, зловмисники дуже швидко втікають з місця події. Знайти їх не завжди вдається. Нерідко самі громадяни, викликавши наряд поліції, не хочуть свідчити проти знайомих чи сусідів, які порушували тишу і спокій, запускаючи феєрверки, аби не псувати стосунки.

Виходить таке собі замкнене коло: з одного боку, ми проти використання піротехніки, з іншого, – не хочемо брати на себе відповідальність і давати свідчення проти тих, хто її використовує, навіть тоді, коли знаємо цих осіб.

Торік Міністерство внутрішніх справ представляло проєкт нової редакції Технічного регламенту піротехнічних виробів. Новий документ розробляли згідно з Директивою Європейського парламенту і Ради ЄС від червня 2013 року про гармонізацію законодавства держав-членів щодо ринку піротехнічних виробів.

Проєктом встановлювалася відповідна класифікація цього товару, залежно від небезпеки і рівня шуму, обумовлювалися умови використання і рівень підготовки тих, хто може користуватися такими виробами, та передбачався ще цілий ряд вимог. Однак все так і залишилося на стадії розробки. Державна регуляторна служба своїм рішенням відмовила в погодженні цього проєкту під тим приводом, що його розробники порушили принципи регуляторної політики.

А оскільки справу так і не було доведено до кінця, в Україні до сьогодні діє Технічний регламент піротехнічних виробів, затверджений Кабміном ще у 2011 році. Ним, до речі, передбачено, що окремі види вибухових засобів можна реалізувати навіть 12-річним дітям, у той час, як у більшості країн світу продаж і купівля такого товару можлива тільки після досягнення 16 чи 18 років, або й заборонена взагалі.

У нас же поки що все залишається на рівні звернень до здорового глузду «піротехніків»-аматорів. Скажімо, Державна служба з надзвичайних ситуацій застерігає від використання петард, салютів та феєрверків та дає рекомендації, як діяти у разі непередбачуваної ситуації.

Однак відкритим залишається питання, чи читають ці поради самі «підривники» і чи дотримуються їх.

Тож поки що ситуація складається так, що коли завтра серед ночі за нашими вікнами знову почне блискати і бахкати, бо хтось вирішив влаштувати собі сумнівну радість, ніхто не може гарантувати, що це неподобство буде зупинено.

 Поділитися