MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Короткий опис справ, що розглядалися Центром стратегічного захисту (ЦСЗ) ХПГ у другій половині 2019 року

19.03.2020   
Геннадій Токарев

ЗМІСТ

 

5 справ ЦСЗ, у яких Європейський суд з прав людини виніс рішення в другій половині 2019 р

Б. та Л. проти України

Ч. проти України

Р. проти України

С. проти України

С. проти України................................................................................................................................. 8

11 справ, в яких адвокати ЦСЗ представляли заявників в ЄСПЛ на стадії комунікації з Урядом України

Ч. проти України

І. проти України.................................................................................................................................. 9

Кі-ш проти України0

Л. проти України0

Справа М. проти України та Росії

П. проти України

По-рьов проти України1

Р. проти України

С. проти України

С. проти України

Св-ць проти України

15 справ, в яких підготовлені та подані до ЄСПЛ заяви про порушення Конвенції або щодо застосування тимчасових заходів за Правилом 39 Регламенту Суду відносно 59 заявників

3 справи, пов’язані з подіями на Сході Україні

П-рєв проти України та Росії

С. проти України та Росії4

Ж. проти України та Росії

4 справи засуджених, які були залишені на окупованих територіях5

Д-га проти України та Росії6

О. проти України та Росії6

С-ов проти України та Росії6

Справа Те-рін проти України та Росії6

8 інших справ, в яких було подано заяви до Європейського суду з прав людини відносно 49 заявників  16

Справа про умови тримання в Жовтоводській виправній колонії №26 відносно 42 засуджених. 17

Справа Х. 7

К-рь проти України8

М. проти України8

М. проти Украхни9

П-ух проти України.......................................................................................................................... 19

С-ш проти України............................................................................................................................ 19

В-енко проти України0

77 справ ЦСЗ, які розглядалися в національних судових процедурах0

7 справ іноземців, які потребують правового захисту0

Справа пана А-ва0

Справа Л. 1

Справа М1

Справа Н. 1

Справа Пирна-рова2

Справа П. 3

Справа Ш. 3

12 справ наркозалежних4

Справа А

Справа Б

Справа Бо-мана6

Справа В.Б. 7

Справа Д. 8

Справа Ла-ва...................................................................................................................................... 29

Справа Тел. 0

Справа Т. 0

Справа Т0

Справа В2

Справа Ж. 3

Справа З3

12 справ людей, які страждають від тяжких хвороб та інших вразливих груп4

Справа Бо-ка4

Справа Б4

Справа К4

Справа Ко-ка5

Справа Л5

Справа М-ка5

Справа П-уна6

Справа Р6

Справа С-ов6

Справа Солопової6

Справа С7

Справа Т7

2 справи щодо конфлікту на Сході України0

Справа Гу-нової0

Справа Т............................................................................................................................................ 38

33 інші справи........................................................................................................................................... 39

Справа А............................................................................................................................................ 39

Справа Ас-ва0

Справа Ч0

Справа Дам-і0

Справа Д-цького1

Справа Д1

Справа Д1

Справа Г2

Справа Го-ні2

Cправа Г3

Справа Г3

Справа пана І4

Справа Кло-ко4

Справа К5

Справа К-ха5

Справа Кр-ця5

Справа К5

Справа Л-ва6

Справа Л6

Справа Л7

Справа Л............................................................................................................................................ 47

Справа М........................................................................................................................................... 48

Справа М........................................................................................................................................... 48

Справа М........................................................................................................................................... 48

Справа П-тіна.................................................................................................................................... 49

Справа П............................................................................................................................................ 49

Справа Р1

Справа С1

Справа С-ко2

Справа Ша-ка3

Справа Ша-ної3

Справа С3

Справа У3

11 справ, що завершилися успіхом5

Справа Аг-вої5

Справа Д5

Справа К6

Справа Ма-мова6

Справа М........................................................................................................................................... 57

Справа П-ва....................................................................................................................................... 57

Cправа П............................................................................................................................................ 58

Справа С............................................................................................................................................ 59

Справа Ш........................................................................................................................................... 60

Справа Є0

Справа З1

 

5 справ ЦСЗ, у яких Європейський суд з прав людини виніс рішення в другій половині 2019 р.

Б. та Л. проти України

25 червня 2010 року пан Б. та пан Л. були затримані співробітниками служби державної безпеки за підозрою у торгівлі наркотиками. В ході затримання вони були побиті та зазнали різних видів жорстокого поводження. Співробітники служби безпеки продовжували бити їх вже після затримання.

Пан Б. та пан Л. були обстежені лікарем швидкої допомоги. В обох були виявлені тілесні ушкодження.

21 серпня 2010 року слідчий прокуратури відмовилась порушувати кримінальне провадження відносно пана Б.

10 вересня 2010 року слідчий прокуратури відмовився порушувати кримінальні провадження у зв’язку зі стверджуваним жорстоким поводженням з паном Л.

Пан Л. оскаржив це рішення. 8 грудня 2010 року суд залишив у силі рішення слідчого від 10 вересня 2010 року як законне та обґрунтоване.

В лютому 2011 року пан Б. та пан Л. звернулись за правовою допомогою до ЦСЗ.

14 квітня 2011 року суд залишив у силі рішення слідчого від 21 серпня 2010 року, як законне та обґрунтоване.

4 липня 2011 року Харківський обласний апеляційний суд залишив у силі рішення від 14 квітня 2011 року, прийняте судом першої інстанції.

25 липня 2011 року Харківський обласний апеляційний суд залишив у силі рішення суду першої інстанції від 8 грудня 2010 року, підкресливши висновок експерта про те, що травми були отримані за п’ять-вісім діб до обстеження.

Після затримання пан Б. та пан Л. були приведені до суду, який ухвалив їх арешт. В подальшому безальтернативно продовжували досудове ув’язнення пана Б. та пана Л. Під час досудового ув’язнення адміністрація СІЗО не давала їм зустрітись з представниками та обмежувала їх доступ до матеріалів справи.

Під час попереднього ув’язнення пан Б. та пан Л. протягом перевезення до судових слухань та звідтіля їх утримували у тюремних мікроавтобусах та транзитних камерах місцевого суду з недостатнім доступом до свіжого повітря та без вентиляції. Влітку вони тривалий час перебували у високій температурі. Крім того, вони перебували у димі від тютюну, оскільки деякі ув’язнені палили протягом перевезення. Їжа не надавалася. Також були випадки, коли пана Б. та пана Л. перевозили у мікроавтобусах разом з ув’язненими, які страждали від туберкульозу. Скарги до правоохоронних органів на неналежні умови транспортування виявились неефективними.

15 серпня 2014 року суд визнав пана Б та пана Л. винними, зокрема, у торгівлі наркотиками, та засудив їх більш ніж на дев’ять років позбавлення волі.

Адвокат ЦСЗ підготував та направив скаргу до ЄСПЛ за статтями 3, 13 Конвенції на те, що з паном Б. та паном Л. жорстоко поводилися працівники державної служби безпеки і що не було ефективного розслідування цих тверджень, окремо за статтею 3 Конвенції на погані умови, в яких їх перевозили на судові слухання та з них, і в яких вони знаходилися у транзитних камерах, коли очікували судових слухань, за пунктами 3, 4, 5 статті 5 Конвенції на надмірно довге та необґрунтоване досудове ув’язнення та за статтею 34 на те, що їм перешкоджали ефективно звернутися до Суду, через обмеження, накладені на їх контакт зі своїми представниками та недостатній доступ до матеріалів справи.

17 грудня 2019 року ЄСПЛ знайшов порушення статті 3 Конвенції по відношенню до обох заявників, у зв’язку зі стверджуваним жорстоким поводженням з ними, статті 13 Конвенції по відношенню до обох заявників, статті 3 Конвенції по відношенню до обох заявників, у зв’язку з умовами їх транспортування та ув’язнення у дні слухань, пункиів 3, 4, 5 статті 5 Конвенції по відношенню до обох заявників

Ч. проти України

Пан Ч. народився у 1975 році та тримався під вартою у м. Харкові. У минулому він вже мав кілька судимостей, у тому числі за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, і на момент подій він був умовно-достроково звільнений.

На підставі інформації про те, що пан Ч. продовжував займатися злочинною діяльністю, 31 березня 2010 року приблизно о 14 год. 30 хв. працівники міліції провели спецоперацію. Під час закупки пан. Ч продав оперативному працівнику міліції психотропну речовину. Згідно з твердженнями пана Ч. після цього до нього підійшли двоє працівників міліції та «запропонували» йому проїхати з ними до Жовтневого районного відділу міліції Харківського міського управління Головного управління МВС України в Харківській області (далі – відділ міліції).

Згідно з відповідними протоколами після прибуття пана Ч. до відділу міліції з 15 год. 00 хв. до 15 год. 15 хв. у присутності понятих було проведено його візуальний огляд. У відповідних протоколах немає жодних записів, що на той момент у пана Ч. були які-небудь видимі тілесні ушкодження.

Згідно з твердженнями пана Ч. приблизно о 16 год. 30 хв. він був затриманий працівниками міліції біля його місця проживання та насильно доставлений назад до відділу міліції. Відповідний запис у журналі обліку затриманих та доставлених осіб, про який зазначено у постанові суду від 23 квітня 2010 року, свідчить, що пан Ч. прибув до відділу міліції о 19 год. 30 хв. Того дня у нього відібрали «пояснення», в якому він зізнався у вчиненні декількох епізодів незаконного збуту наркотичних засобів та надав подробиці.

 Внаслідок численних катувань, не стерпівши болю, пан Ч. підписав документи, які доводили його причетність до виготовлення та збуту наркотичних засобів, у тому числі й згадане у попередньому пункті «пояснення».

У незазначений час щодо пана Ч. було порушено кримінальне провадження у зв’язку з незаконним виготовленням та збутом наркотичних засобів.

01 квітня 2010 року з 00 год. 25 хв. до 00 год. 45 хв. працівник міліції склав протокол затримання, в якому було зазначено, що 01 квітня 2010 року о 00 год. 25 хв. пана Ч. було затримано слідчим.

Після цього заявника доставили до ізолятора тимчасового тримання (далі – ІТТ), проте адміністрація ІТТ відмовилась прийняти його, та його повернули до відділу міліції. Згідно з твердженнями пана Ч. його відмовились прийняти через його тілесні ушкодження.

01 квітня 2010 року приблизно о 05 год. 00 хв. черговий працівник міліції викликав швидку, і приблизно о 06 год. 00 хв. пана Ч, відвезли до Харківської міської клінічної лікарні швидкої допомоги (далі – лікарня). У результаті його медичного огляду у лікарні в нього було виявлено переломи дев’ятого та десятого ребер зліва, травму грудної клітки та черепно-мозкову травму.

09 квітня 2010 року, коли пан Ч. все ще перебував у лікарні, слідчий допитав його як обвинуваченого. Пан Ч. заперечив свою вину та відмовився давати показання, якщо йому не нададуть захисника. Також того дня слідчий звернувся до районного суду з клопотанням про обрання пану Ч. запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Пізніше того ж дня у присутності прокурора та захисника В. районний суд вирішив продовжити строк затримання пана Ч. до п’ятнадцяти діб без обрання запобіжного заходу.

15 квітня 2010 року у присутності прокурора, пана Ч. та його захисника районний суд обрав йому запобіжний захід у вигляді взяття під варту на підставі того, що він становив небезпеку для суспільства та був схильний до вчинення злочинів.

17 квітня 2010 року пана Ч. доставили до слідчого ізолятора (далі – СІЗО) у м. Харкові.

19 квітня 2010 року захисник пана Ч. поскаржився до районного суду на те, що тримання заявника під вартою з моменту його фактичного затримання до моменту складання слідчим протоколу про затримання було незаконним.

23 квітня 2010 року районний суд відмовив у задоволенні скарги у зв’язку з необґрунтованістю.

З 27 серпня 2010 року пана Ч. представляв адвокат ЦСЗ.

18 жовтня 2011 року Пана Ч. було звільнено з-під варти під підписку про невиїзд.

Розслідування скарг на жорстоке поводження із заявником

12 квітня 2010 року захисник пана Ч. звернувся до Головного управління МВС України в Харківській області зі скаргою на незаконне тримання заявника під вартою 31 березня 2010 року та на жорстоке поводження з ним працівників міліції того дня.

14 квітня 2010 року слідчий задовольнив клопотання захисника у частині щодо призначення судово-медичної експертизи заявника.

15 і 16 квітня 2010 року мати пана Ч. та його захисник, діючи від його імені, звернулися до прокуратури Жовтневого району зі скаргою на жорстоке поводження працівників міліції із заявником 31 березня 2010 року.

На підставі матеріалів справи з 25 по 28 травня 2010 року експерт провів судово-медичну експертизу відповідно до зазначених постанов слідчого та прокурора.

14 травня 2010 року прокурор відмовив у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції у зв’язку з відсутністю в їхніх діях складу злочину.

28 травня 2010 року експерт Д. склав два акти, в яких стверджував, що не міг відповісти на питання слідчого та прокурора на підставі наявних матеріалів.

30 вересня 2010, зважаючи на численні відмови у ефективному розслідуванні факту катування до пана Ч., адвокат ЦСЗ подав скаргу до ЄСПЛ.

9 березня 2011 року за скаргою заявника вищестоящий прокурор скасував постанову прокурора від 14 травня 2010 року про відмову у порушенні кримінальної справи як передчасну та неповну.

05 квітня 2011 року прокурор повторно відмовив у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції.

02 вересня 2011 року районний суд скасував зазначену постанову прокурора як передчасну та постановив провести додаткову судово-медичну експертизу, яка повинна була включати в себе безпосередній огляд заявника та проведення контрольного рентгенологічного обстеження.

Тим часом 07 жовтня 2011 року прокурор повторно відмовив у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції на підставах, аналогічних наведеним у його постанові від 05 квітня 2011 року.

19 грудня 2011 року вищестоящий прокурор скасував постанову від 07 жовтня 2011 року як передчасну та незаконну.

Тим часом 29 грудня 2011 року прокурор повторно відмовив у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції на тих самих підставах, що і раніше.

30 січня 2012 року судово-медичний експерт Д. склав додатковий акт (№ 6688-ая/11), в якому повторив свій попередній висновок, що у пана Ч. був перелом дев’ятого ребра з лівого боку та це тілесне ушкодження могло утворитися від дії тупого твердого предмета у період, зазначений у постанові слідчого про проведення додаткового дослідження.

02 березня 2012 року вищестоящий прокурор скасував постанову прокурора від 29 грудня 2011 року про відмову у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції.

12 березня 2012 року, зазначивши про неможливість відібрання пояснень у свідків у зв’язку з їхньої неявкою, прокурор виніс ще одну постанову про відмову у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції. 28 травня 2012 року цю постанову було скасовано як передчасну та необґрунтовану.

07 червня 2012 року, додатково відібравши пояснення у декількох працівників міліції та зазначивши про неможливість відібрати пояснення в інших свідків, прокурор відмовив у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції.

07 грудня 2016 року Уряд було повідомлено про суть скарги пана Ч. проти України, поданої до ЄСПЛ.

18 липня 2019 року ЄСПЛ визнав порушення як матеріального, так і процесуального аспекту ст. 3 Конвенції щодо жорстокого поводження з паном Ч., пункту 1 статті 5 Конвенції у зв’язку із затримкою у складанні протоколу про затримання.

Р. проти України

Заявник – пан Р. утримувався у Дніпропетровському «СІЗО» з 24 квітня 2015 року по 05 червня 2018 року у двох різних камерах(№ 905 та № 939), які він поділив з чотирма іншими затриманими.

Заявник стверджує, що умови його затримання у Дніпропетровському слідчому ізоляторі ("СІЗО") були несумісні з вимогами статті 3 Конвенції.

Зокрема, камери були переповнені, не було доступу до свіжого повітря і денного світла в камерах, відсутність необхідних гігієнічних засобів і процедур для ванн, санітарні умови були бідними, харчування було недостатнім і здійснювалося зіпсованими продуктами харчування.

Площа камер СІЗО становила 14,5 м2 (камера № 905) і 13, 6 м2 (камера № 939), яку спільно з заявником поділили 4 (чотири) затриманих.

В 2018 році заявник направив до ЕСПЛ заяву, де стверджував, що його право, передбачене ст. 3 було порушене

14 березня 2019 року юрист ЦСЗ направила зауваження на коментарі Уряду.

12 липня 2019 року ЄСПЛ виніс рішення в якому визнав порушення права заявника на адекватні умови тримання під вартою, що підпадає під дію ст. 3 ЄК

С. проти України

У січні 2011 року працівники міліції затримали пані С. одразу після того як її виписали з лікарні у зв’язку з перенесенням нападу на астму. Вона була поміщена до СІЗО. Запобіжний захід у вигляді взяття пані С. під варту неодноразово продовжувався районним судом.

Перебуваючи під вартою, пані С. зверталася до адміністрації СІЗО та прокуратури з численними заявами про неналежні умови тримання під вартою та ненадання їй лікування у зв’язку з її захворюванням на астму, а також з проханням перевести її до іншої камери для некурців.

У березні 2011 року пані С. було призначено судово-медичну експертизу, за результатами якої у неї було виявлено низку захворювань, а лікування, згідно з твердженнями пані С., їй не надавали. Клопотання пані С. про звільнення її з-під варти районний суд залишав без задоволення.

Кримінальну справу щодо пані С. було направлено до суду для розгляду по суті. З огляду на стан здоров’я пані С. у листопаді 2011 року суд обрав їй запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, зазначивши, що пані С. потребувала лікування у спеціалізованому медичному закладі.

Пані С. вернулась за правовою допомогою до ЦСЗ.

Наприкінці 2011 року юрист ЦСЗ підготував та направив скаргу до ЄСПЛ за статтею 3 Конвенції на неналежні умови тримання пані С. під вартою та ненадання їй належної медичної допомоги, а також за статтею 5 Конвенції на свавільне тримання її під вартою під час досудового слідства, необґрунтованість постанов суду щодо продовження тримання її під вартою та на відсутність ефективної процедури для оскарження законності тримання її під вартою, а також неотримання відшкодування у зв’язку з цим.

21 листопада 2019 року ЄСПЛ знайшов порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з умовами тримання пані С. під вартою у СІЗО та порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв’язку з необґрунтованим триманням її під вартою.

С. проти України

04 серпня 2014 о 20:20 пан С. був затриманий співробітниками Миколаївського обласного управління по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ) за звинуваченням у вимаганні (ч.2 ст.189 КК України) і поміщений в ізолятор тимчасового утримання (І НД).

Пан С. є наркозалежним, ВІЛ-інфікованим, носієм вірусного гепатиту С. Складається на наркологічному обліку з діагнозом «залежність від опіоїдів».

З 19.06.2009 по 21.07.2011 року пан С. перебував на добровільному лікуванні замісною підтримуючою терапією метадоном в Миколаївській районній центральній лікарні (МЦРЛ). Заявник приймав антиретровірусну терапію, до складу якої входить препарат Ефавіренза.За словами пана С. і його близького оточення, під час перерв в прийомі замісного препарату, він вживав відразу кілька видів наркотиків у великих дозах.На момент затримання доза замісного препарату, призначена пану С., становила 280 мг (при середній дозі по Україні – 75 мг).  07 серпня 2014 року відбулося судове засідання щодо обрання запобіжного заходу для пана С. Центральний районний суд міста Миколаїв виніс ухвалу про тримання Заявника під вартою на 2 місяці і поміщення його до Миколаївського слідчого ізолятору (СІЗО).До моменту арешту пана С. судом, він перебував під вартою в ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ), звідки його доставили на програму замісної підтримувальної терапії відповідно до лікарського припису. З часу поміщення пана С. в СІЗО і транспортування його на програму замісної терапії під конвоєм СІЗО, на лікаря-нарколога МЦРЛ почав чинитися тиск з боку співробітників міліції, які бажали швидко вивести пана С. з програми і скасувати йому замісний препарат протягом 20 днів.В результаті поставлених їй працівниками правоохоронних органів умов, лікар-нарколог була змушена знижувати дозування набагато швидше, ніж вказано в існуючих медичних рекомендаціях: 09 августа 2014 року заявнику було видано 255 мг препарату (дозування знижена на 25 мг); 11 серпня 2014 року – 245 мг (дозування знижена на 10 мг), 13 серпня 2014 року -225 мг (дозування знижена на 20 мг). Таким чином, протягом 5 календарних днів пану С. була знижено дозування замісного препарату на 55 мг, що перевищило максимально допустиму нормативними медичними рекомендаціями швидкість зниження дозування замісного препарату більш ніж в два з половиною рази.З огляду на одночасну відмову пана С. і від інших, нелегальних наркотиків, які він періодично приймав одночасно з замісною терапією, такий спосіб виведення пана С. з програми викликав синдром відміни опіоїдів і відбився на його соматичному стані вкрай негативно.11 серпня 2014 року у зв’язку з погіршенням фізичного стану пана С., викликаного різким зниженням дози замісного препарату, адвокат зробив запит в НЦРБ щодо режиму лікування замінних препаратом, можливості тримання його під вартою в умовах СІЗО, про процес виведення пана С. з програми і можливої ​​необхідності лікування в умовах стаціонару.12 серпня 2014 року, на підставі отриманої з лікарні відповіді, адвокат звернувся до прокурора Миколаївської області, начальнику СІЗО і старшому слідчому слідчого управління в Миколаївській області з клопотанням про прийняття екстрених заходів з метою запобігання незворотних наслідків для життя і здоров’я пана С. у вигляді поміщення його в умови наркологічного стаціонару або зміни запобіжного заходу на не пов’язану з триманням під вартою.14 серпня 2014 постановою прокуратури Миколаївської області в клопотанні було відмовлено без будь-яких аргументів з приводу стану здоров’я пана С. та рекомендацій лікаря-нарколога про необхідність проведення курсу детоксикації в умовах стаціонарного наркологічного відділення.Починаючи з 12 серпня 2014 року пан С. не міг самостійно виходити з машини конвою, в якій його доставляли на програму замісної терапії. Прийом препарату і огляд лікарем клієнта проводився прямо в машині конвою.13 серпня 2014 року стан пана С. погіршився. Лікуючий лікар-нарколог зробила йому призначення препаратів, які могли б полегшити його фізичний стан і рекомендувала термінову госпіталізацію для проходження детоксикації в умовах стаціонару. Серед рекомендованих препаратів були препарати, що відносяться до наркотичних, які не можуть бути видані медичною частиною СІЗО, оскільки СІЗО не має ліцензії на наркотичні засоби.14 серпня пан С. в машині конвою фізично вже не міг прийняти положення сидячи і лежав на металевій підлозі. Пан С. був доставлений в кабінет видачі замісної терапії, лежачи на металевій підлозі автомобіля конвою, при температурі повітря +38 С. В такому ж положенні пан С. був оглянутий лікарем і прийняв препарат замісної терапії. Даний факт підтвердився відповіддю МЦРЛ від 14 серпня 2014 року.На запит адвоката в МЦРЛ від 14.08.2014 про стан здоров’я пана С. була отримана відповідь про те, що внаслідок такого зниження дози замісного препарату його соматичне стан постійно погіршується, тримання його в умовах СІЗО неможливо, а подальший курс детоксикації повинен проводитися в умовах стаціонару.Таку ж відповідь про стан здоров’я пана С. МЦРЛ направила слідчому відділу.15 серпня 2014 р відбувся перегляд судового рішення про обрання запобіжного заходу апеляційним судом. Апеляція не задовольнила клопотання про зміну запобіжного заходу.15 серпня 2014 юрист ЦСЗ звернувся до Європейського суду з прав людини про застосування попередніх забезпечувальних заходів в порядку Правила 39. Суд попросив Уряд надати відповідну інформацію, що стосується запиту заявника, до 1 вересня 2014 року.Оскільки пану C. з 21 серпня 2014 року було надано стаціонарне лікування в клініці, такі процедури згідно з Правилом 39 були припинені як непотрібні.Після госпіталізації до клініки пан С. перебував на лікуванні до 03.10.2014. Знизивши дозу метадону до 10 мг, пан С вирішив припинити подальшу детоксикацію, оскільки досяг дози препарату, після чого міг жити без лікування11 липня 2019 року ЄСПЛ визнав порушення ст. 3 Конвенції в контексті неналежного лікування пана С. в умовах тримання під вартою.

11 справ, в яких адвокати ЦСЗ представляли заявників в ЄСПЛ на стадії комунікації з Урядом України

Ч. проти України

Адміністративне провадження проти заявника

20 червня 2007 року заявника було заарештовано за адміністративне правопорушення.

21 червня 2007 року Зарічний районний суд міста Суми встановив, що близько 10:00. 20 червня 2007 року заявник, будучи у стані алкогольного сп’яніння, висловлювався непристойно, агресивно реагував на зауваження працівників міліції, лаяв їх нецензурною мовою та намагався розпочати бійку, і тим самим порушив публічний порядок. Суд визнав заявника винним у адміністративному – проступку – дрібному хуліганстві.

Це рішення стало остаточним і не могло бути оскаржене.

Заявник відбував покарання з 21 червня по 23 червня 2007 року.

28 січня 2008 року прокурор подав протест проти зазначеного рішення на підставі того, що додаткове розслідування фактів виявило, що вони мають ознаки кримінального правопорушенн, та відповідно, було порушено кримінальну справу проти заявника, який був обвинувачений відповідно до пункту 3 статті 296 Кримінального кодексу. Прокурор посилався на статтю 9 Кодексу про адміністративні правопорушення, яка передбачала, що адміністративна відповідальність повинна притягуватися лише тоді, коли адміністративна відповідальність.

6 лютого 2008 року Зарічний районний суд міста Суми скасував своє рішення від 21 червня 2007 року.

Заявник оскаржив це рішення в апеляційному суді Сумської області.

25 лютого 2008 року Апеляційний суд Сумської області підтримав рішення Зарічного районного суду міста Суми від 6 лютого 2008 року.

2. Кримінальне провадження щодо заявника

16 липня 2007 року проти заявника було порушено кримінальну справу за підозрою у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення.

29 січня 2008 року заявника було пред’явлено звинувачення у вчиненні злочину відповідно до пункту 3 статті 296 Кримінального кодексу.

14 липня 2008 року Зарічний районний суд м. Суми засудив заявника відповідно до пункту 3 статті 296 та засудив його до двох років позбавлення волі. Суд не згадував про провадження у справах про адміністративні правопорушення та його триденне адміністративне затримання. Заявник, його два представники та прокурор подали апеляцію проти цього рішення до Апеляційного суду Сумської області.

10 березня 2009 року апеляційний суд затвердив рішення суду першої інстанції, що стосується вини заявника, однак зменшив розмір покарання від двох років та одного місяця позбавлення волі до двох років. Прокурор, заявник та його представник подали касаційні скарги. Заявник скаржився, серед інших скарг, на те, що його двічі судили за одне й те саме правопорушення.

24 вересня 2009 року Верховний Суд України підтримав рішення апеляційного суду. У відповідь на скаргу заявників, що його судили двічі за одне і те саме правопорушення, суд пояснив, що Зарічний районний суд міста Суми дозволив протесту прокурора про скасування рішення від 21 червня 2007 року та "закрив" справу про адміністративне правопорушення. Суд дійшов висновку, що з цієї причини заявника не судили двічі за одне й те саме правопорушення.

У 2010 році заявник подав заяву до Європейського суду з прав людини через його винесення вироку національними органами.

13 березня 2019 року справа була комунікована з урядом у Європейському суді з прав людини.

26 жовтня 2019 року адвокат ЦСЗ підготував та подав свої зауваження.

І. проти України

Заявник є громадянином України, який відбував покарання у Жовтневій виправній колонії та в різні часи тимчасово знаходився у Харківському та Дніпровському слідчих ізоляторів. Заявник страждав на туберкульоз та інші важкі захворювання. Під час тримання в Харківському ізоляторі він не отримав призначеної терапії через що стан його здоров’я значно погіршився, і його стан здоров’я дедалі погіршувався.

Заявник зазначає, що його лікування від туберкульозу було неефективним через чотири тривалі перерви під час терапії: з 3 січня 2015 по 2 лютого 2015 (30 днів), з 28 березня 2015 по 26 квітня 2015 (протягом 28 днів), з 8 серпня 2015 по 7 листопада 2015 року (60 днів) та з 25 лютого 2016 року по 23 червня 2016 року (протягом 120 днів). Загалом заявник не отримував медикаментозної терапії протягом 238 днів.

Оскільки заявника було перевезено до Дніпропетровського ізолятора 23 січня 2015 року, він протягом місяця не отримував ніякого лікування лише тому, що не було спеціального кабінету для лікування туберкульозу , який уповноважений надавати пацієнтам терапію згідно з пп. 3.7.4. клінічного протоколу «Туберкульоз»

Відповідно до п. 3.7.4 Клінічного протоколу медикаментозне лікування на інтенсивній стадії терапії повинно було тривати протягом 2 або 3 місяців постійно, але у випадку заявника воно було несподівано перерване менше ніж через місяць після початку. Під час першої перерви стан здоров’я заявника значно погіршився (він був у «стані середньої тяжкості через синдром середньої інтоксикації на тлі туберкульозу та імунодефіциту», як писав лікар після повернення до Жовтневої виправної колонії №17)

Пізніше заявника перевезли до Харківського ізолятора з 27 березня по 12 квітня 2015 року та з 7 серпня 2015 року по 8 листопада 2015 року, де він не отримав ліки. Пізніше неналежний характер лікування встановила Спеціальна комісія Жовтневої виправної колонії №17. Зокрема, Комісія зазначила, що «схема лікування заявника відповідала встановленим стандартам медикаментозного лікування, але в терапії було кілька перерв. Основна причина перерв – транспортування заявника до ізоляторів ».

Відповідно до п. 4.6.9 Клінічного протоколу, після тривалих перерв лікування заявника слід було розпочати знову з самого початку, однак воно було продовжено. Через це і через значні перебої в його лікуванні стан здоров’я заявника погіршився навіть більше, ніж раніше, та розвилася резистентність до медичних препаратівЦентральна медична комісія 25 лютого 2016 року вирішила більше не призначати терапію заявника проти туберкульозу, скасувала існуючу терапію та призначила замість неї паліативну допомогу. Іншими словами, головними причинами четвертої перерви були попередні тривалі перерви у лікуванні та небажання Комісії обирати іншу терапію. Заявник заперечував проти скасування терапії, але лише 29 червня 2016 року Центральна медична комісія прийняла рішення про поновлення його лікування від туберкульозу.

Протягом усього ув’язнення заявник ніколи не проходив курс лікування туберкульозу повністю та без перерви. Курс лікування мав тривати 6-8 місяців.

У 2016 році заявник подав заяву до Європейського суду з прав людини, яка була комунікована з урядом у 2019 році. 10 грудня 2019 року адвокат ЦСЗ підготував власні коментарі до зауважень уряду.

Кі-ш проти України

Кі-ш – громадянин України, який був визнаний винним у порушенні правил безпеки дорожнього року та засуджений до трьох років позбавлення волі. Заявник відбував покарання у Машівській виправній колонії № 9.

В червні 2017 року Машівська виправна колонія звернулася із клопотанням до Машівського районного суду Полтавської області із поданням про умовно-дострокове звільнення заявника.

23 червня 2017 року Машівський районний суд задовольнив подання про умовно-дострокове звільнення заявника та звільнив його від подальшого відбування покарання Рішення набуло законної сили 30 червня 2017 року. Однак заявник у цей день звільнений не був.

Відповідно до ч. 5 ст. 152 Кримінально-виконавчого кодексу України, дострокове звільнення від відбування покарання проводиться у день надходження відповідних документів, а якщо документи одержані після закінчення робочого дня – у першій половині наступного дня. Як стало відомо заявнику, ухвала Машівського районного суду надійшла до установи виконання покарань тільки 6 липня 2017 року, тобто через шість днів після того, як вона набула законної сили. Протягом цих шести днів не було жодних надзвичайних обставин, які могли б виправдати таку затримку із поштовим відправленням ухвали, і відповідно, із його звільненням.

6 липня 2017 року, тобто через шість днів після того як рішення про його звільнення набуло законної сили, заявник був звільнений з Машівської виправної колонії.

Заявник звернувся до адвоката ЦСЗ за юридичною допомогою.

У грудні 2017 року адвокат заявника подав до ЄСПЛ заяву за Статтею 5 Конвенції щодо незаконного позбавлення волі.

В грудні 2019 року ЄСПЛ комунікував справу Кі-ш проти України щодо порушення статті 5.1 Конвенції за тримання під вартою у Машівській виправній колонії після набрання законної сили ухвали Машівського районного суду у період з 30 червня по 06 липня 2017 року.

Юристом ЦСЗ Глущенко В. Б. підготовлено комунікацію та направлено на електронну адресу ЄСПЛ.

Л. проти України

24 червня 2017 року заявник був умовно-достроков звільнений від покарання Машивським районним судом Полтавської області. 30 червня 2017 року рішення набрало законної сили, проте заявника не звільнили з виправної колонії. Заявника було звільнено лише через 7 днів – 7 липня 2017 року.

Заявник попросив адвоката ЦСЗ надати йому юридичну допомогу. 30 грудня 2017 року адвокат подав заяву до Європейського суду з прав людини.

3 квітня 2019 року справа була комунікована з урядом України

15 листопада 2019 року адвокат ЦСЗ надіслав відповідь на зауваження уряду.

Справа М. проти України та Росії

Заявниця, пані М., громадянка України, яка мешкає у Дніпропетровській області, Україна.

У січні 2015 року за наказом командування Антитерористичною операцією син заявниці М. був направлений до Донецької та Луганської областей для того, щоб взяти участь у Антитерористичній операції.

9 лютого 2015 року син заявниці був взятий у полон представниками так званої Донецької народної республіки та російськими спецпризначенцями.

10 лютого 2015 року на сайті «Youtube» було опубліковано відео російської компанії «Lifenews», яке містило інформацію про те, що три українських військовослужбовці, імен яких не було названо, були взяті у полон «ополченцями» так званої Донецької народної республіки. Заявниця впізнала свого сина на даному відео.

21 лютого 2015 року в рамках виконання Мінських домовленостей були звільнені з полону139 військовослужбовців, однак сина заявниці серед них не було.

23 березня 2015 року юрист ЦСЗ підготувала та направила до Європейського Суду з прав людини заяву про застосування Правила 39 Регламенту Суду у зв’язку з тим, що син заявниці знаходиться у серйозній небезпеці, оскільки він знаходиться у полоні на території, яка контролюється терористичними організаціями.

Юрист ЦСЗ подав скаргу до ЄСПЛ.

В квітні 2019 року ЄСПЛ комунікував скаргу.

В листопаді 2019 року юрист ЦСЗ підготував та направив заперечення на доводи уряду до ЄСПЛ.

П. проти України

12 березня 2014 р. Армянський міський суд Автономної Республіки Крим (далі – Армянський міський суд) визнав пана П. (далі – Заявник) винним у вчиненні крадіжки тобто таємного викрадення чужого майна здійсненого повторно та присудив йому покарання у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі

Разом з ухваленням вироку Армянський суд також змінив запобіжний захід Заявникові з особистого зобов’язання на тримання під вартою. У Вироку Армянського міського суду зазначено, що строк відбування покарання Заявника обчислюється з 12 березня 2014 р, тобто з моменту взяття його під варту.

24 жовтня 2014 року адвокат Заявника подав до Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу на вирок Армянського міського суду.

29 жовтня 2014 року Апеляційний суд м. Києва своєю ухвалою повернув апеляційну скаргу захисника Заявника про скасування вироку Армянського міського суду, оскільки апеляційна скарга була подана після закінчення строку апеляційного оскарження і адвокат Заявника не порушив питання про поновлення цього строку

12 серпня 2015 року Заявник звернувся до Апеляційного суду м. Києва з клопотанням про відновлення пропущених строків апеляційного оскарження вироку. 25 серпня 2015 року Заявник подав апеляційну скаргу на вирок Армянського міського суду до Апеляційного суду м. Києва.

11 вересня 2015 року Апеляційний суд м. Києва відмовив Заявнику в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Армянського міського суду від 12 березня 2014 року. В своїй Ухвалі Апеляційний суд м. Києва посилався на те, що підстави викладені в клопотанні Заявника про відновлення пропущених строків апеляційного оскарження, є сумнівними та такими, що не свідчать про поважність пропущення строку оскарження вищезазначеного вироку.

12 вересня 2015 року закінчився строк відбування Заявником покарання. Відповідно припинили існувати підстави тримання Заявника під вартою. Однак Заявник не був звільнений з Миколаївського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (далі – СІЗО) у встановлений строк. Натомість, звільнення Заявника відбулося тільки 18 вересня 2015 року.

30 березня 2016 року юрист ЦСЗ в інтересах заявника звернулася до ЕСПЛ за статтею 5 ЄК.

27 вересня 2019 року уряд України надав скаргу заявника.

05 грудня 2019 року юрист ЦСЗ надала відповідь на зауваження уряду.

По-рьов проти України

По-рьов – громадянин України, який був визнаний винним у порушенні правил безпеки дорожнього року та засуджений до трьох років позбавлення волі. Заявник відбував покарання у Машівській виправній колонії № 9.

В червні 2017 року Машівська виправна колонія звернулася із клопотанням до Машівського районного суду Полтавської області із поданням про умовно-дострокове звільнення заявника.

23 червня 2017 року Машівський районний суд задовольнив подання про умовно-дострокове звільнення заявника та звільнив його від подальшого відбування покарання Рішення набуло законної сили 30 червня 2017 року. Однак заявник у цей день звільнений не був.

Відповідно до ч. 5 ст. 152 Кримінально-виконавчого кодексу України, дострокове звільнення від відбування покарання проводиться у день надходження відповідних документів, а якщо документи одержані після закінчення робочого дня – у першій половині наступного дня. Як стало відомо заявнику, ухвала Машівського районного суду надійшла до установи виконання покарань тільки 6 липня 2017 року, тобто через шість днів після того, як вона набула законної сили. Протягом цих шести днів не було жодних надзвичайних обставин, які могли б виправдати таку затримку із поштовим відправленням ухвали, і відповідно, із його звільненням.

6 липня 2017 року, тобто через шість днів після того як рішення про його звільнення набуло законної сили, заявник був звільнений з Машівської виправної колонії.

Заявник звернувся до адвоката ЦСЗ за юридичною допомогою.

У грудні 2017 року адвокат заявника подав до ЄСПЛ заяву за Статтею 5 Конвенції щодо незаконного позбавлення волі.

В грудні 2019 року ЄСПЛ комунікував справу По-рьов проти України щодо порушення статті 5.1 Конвенції за тримання під вартою у Машівській виправній колонії після набрання законної сили ухвали Машівського районного суду у період з 30 червня по 06 липня 2017 року.

Юристом ЦСЗ Глущенко В. Б. підготовлено комунікацію та направлено на електронну адресу ЄСПЛ.

Р. проти України

Заявник, пан Р, громадянин України, який народився у 1984 році та помер у 2015 році.

16 червня 2011 року проти заявника порушено кримінальну справу про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

25 червня 2011 року слідчі перекласифікували обвинувачення проти заявника як замах на вбивство.

21 липня 2011 року заявник з’явився перед слідчим у рамках кримінального розслідування за фактом замаху на вбивство та зобов’язався не ухилятися від слідства.

25 липня 2011 року слідчий заарештував заявника та помістив його під варту за підозрою у замаху на вбивство. Слідчий склав протокол про арешт, загалом посилаючись на пункт 2 статті 106 та стаття 115 Кримінально-процесуального кодексу.

Згідно з офіційним повідомленням, заявника було заарештовано на тій підставі

«1. [він] був спійманий на місці злочину одразу після вчинення злочину, і

2. Очевидці, включаючи потерпілого, безпосередньо визначили [його] як того, хто вчинив злочин ».

У ньому зазначалося, що його арешт обґрунтовується необхідністю не дозволяти йому ухилятися від правосуддя чи перешкоджати встановленню правди, а також забезпечити виконання будь-якого можливого рішення суду.

26 липня 2011 року було проведено судово-психіатричну експертизу заявника. Експерти дали наступні висновки:

«1. Наразі пан Р. проявляє ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді параноїдальної шизофренії. Сучасний психіатричний стан [пана Р.] такий, що він не знає і не може контролювати свої дії.

2. На момент злочину, в якому йому пред’явлено обвинувачення, пан Р. зазнав вищезазначеної психічної хвороби і не міг знати і не контролювати його дії.

3. Зважаючи на своє психічне здоров’я, пан Р. вимагає примусового лікування шляхом надходження до психіатричної лікарні під суворим наглядом ».

28 липня 2011 року Харківський районний суд м. Харкова продовжив ув’язнення заявника під вартою до десяти днів з метою отримання оцінки його особистості. Подальших причин суд не надав.

4 серпня 2011 року Харківський районний суд м. Харкова призначив продовження тримання заявника під вартою, не встановлюючи жодних строків. Суд у своєму рішенні посилався на висновки психіатричної експертизи від 26 липня 2011 року та заявив, що заявника звинувачували у серйозному правопорушенні та в іншому випадку могли втекти та перешкодити розслідуванню чи продовжувати свою злочинну діяльність. Більше жодних причин суд не надав, який також постановив, що заявника слід утримувати у Харківському ізоляторі попереднього ув’язнення ("Харківське СІЗО").

11 серпня 2011 року це рішення було залишено в апеляційним судом.

12 вересня 2011 року слідчий вимагав примусового психіатричного лікування заявника. 19 вересня 2011 року клопотання слідчого та матеріали справи передано до Харківського районного суду міста Києва.

2 грудня 2011 року Харківський районний суд м. Харкова направив заявника на примусове психіатричне лікування у спеціальному психіатричному закладі під суворим наглядом. Обґрунтовуючи своє рішення, суд посилався на висновки судово-психіатричної експертизи від 26 липня 2011 року. Суд також уточнив, що заявника слід утримувати в Харківському СІЗО до його переведення до спеціального психіатричного закладу.

Заявник та його захисник оскаржили це рішення відповідно 9 та 8 грудня 2011 року.

8 грудня 2011 року заява відповідно до статті 5 Конвенції була подана до ЄСПЛ

15 грудня 2011 року апеляційний суд відхилив їх апеляційні скарги без розгляду, на підставі того, що заявник та його захисник пропустили строк подання апеляційної скарги, не вимагаючи продовження цього строку.

7 лютого 2012 року заявника помістили до психіатричної лікарні під суворим наглядом згідно з рішенням суду від 2 грудня 2011 року.

Врешті-решт, апеляційний суд Харківської області надав дозвіл на апеляційне оскарження рішення суду від 2 грудня 2011 року, але відхилив його 6 серпня 2012 року.

15 жовтня 2013 року Вищий спеціалізований суд з цивільних та кримінальних справ скасував рішення нижчих судів та направив справу на повторне розгляд до суду першої інстанції.

14 листопада 2013 року Дніпропетровський Красногвардійський районний суд відмовив у проханні лікаря психіатричної лікарні про продовження обов’язкового психіатричного лікування заявника. 21 листопада 2013 року це рішення стало остаточним.

23 листопада 2013 року заявника виписали з психіатричної лікарні. Він помер 8 листопада 2015 року.

У червні 2019 року ЄСПЛ надіслав адвокату заявника Зауваження Уряду України щодо його скарги до ЄСПЛ, а в серпні 2019 року адвокат надав відповідь на Зауваження уряду

С. проти України

24 червня 2017 року заявник був умовно-достроков звільнений від покарання Машивським районним судом Полтавської області. 30 червня 2017 року рішення набрало законної сили, проте заявника не звільнили з виправної колонії. Заявника було звільнено лише через 7 днів – 7 липня 2017 року.

Заявник попросив адвоката ЦСЗ надати йому юридичну допомогу. 30 грудня 2017 року адвокат подав заяву до Європейського суду з прав людини.

3 квітня 2019 року справа була комунікована з урядом України

15 листопада 2019 року адвокат ЦСЗ надіслав відповідь на зауваження уряду.

С. проти України

Заявник є громадянином України, який відбував покарання в слідчому ізоляторі у м. Дніпро

Заява стосується: по-перше, ймовірної відсутності будь-якої реальної перспективи звільнення заявника з огляду на його довічне ув’язнення; по-друге, різних обмежень його права на сімейне життя під час ув’язнення після засудження. Зокрема, він скаржився на те, що міг бачитися з рідними дуже рідко, під час візиту не мав права на прямий фізичний контакт з родичами, безперервна присутність вартових під час відвідувань родичів.

18 липня 2019 року заяву було комуніковано з урядом із проханням надати свої зауваження.

У вересні уряд відповів на запитання Суду. 10 жовтня 2019 року адвокат ЦСЗ подав свої зауваження до Суду.

Св-ць проти України

06.03.2000 пані С-к продала пані Св-ць 28/100 магазину «Поділянка» на підставі договору купівлі-продажу.

14.05.2002 було порушено кримінальну справу відносно Св-ць А.А. за ст.27 п.5, ст.368 ч.3 КК України.

Загальна тривалість кримінального провадження була з 14 травня 2002 року до 28 січня 2012 року. Кримінальне провадження включало п’ять циклів досудових розслідувань, які були результатом оскарження рішень суду.Перше коло провадженнь проходило з 14 травня 2002 року до 16 вересня 2004 року. З 30 серпня 2002 року по 08 липня 2003 року було проведено 13 судових засідань у Славуцькому районному суді (далі – районний суд). 6 судових засідань було відкладено через відсутність свідків та 1 через відсутність прокурора.Під час другого кола кримінального провадження у судовому процесі (з 03 червня 2005 року по 24 липня 2006 року) було проведено 25 судових засідань, 12 засідань яких були відкладені через відсутність потерпілого та свідків або суддів або технічних проблем.Під час третього кола судових засідань у першій інстанції було проведено 16 судових засідань, 5 засідань яких були відкладені через відсутність потерпілого, свідків, судді або адвоката іншого засудженого.Під час четвертого раунду судових засідань у суді було проведено 10 судових засідань, 4 з яких були відкладені через відсутність свідків або судді.6 грудня 2011 року Шепетівський суд скасував постанову від 29 грудня 2009 року та передав кримінальну справу заявника до Шепетівського міжрайонного прокуратури для відновлення розслідування. Це був п’ятий раунд кримінальних розслідувань.28 січня 2012 року Шепетівська міжрайонна прокуратура закрила кримінальне провадження через відсутність доказу вини пані Св-ць та скасував арешт, накладений на майно.Протягом усього періоду кримінального провадження щодо справи пані Св-ць були здійсненні численні затримки, які не були підтвердженні жодними правовими підставами: кілька довготривалих періодів бездіяльності органів державної влади; численні рішення про повторне направлення матеріалів справи до додаткового розслідування у зв’язку з процесуальними помилками державних органів; використання неефективних інструментів у ситуації, коли відбувається повторне і постійне відсутність свідків і не бажання виконувати експертизу. Дані порушення призвели до непереборних перешкод, які не забезпечили розумного строку розгляду справи пані Св-ць.На підставі рішення Славутського суду від 17 липня 2003 року право власності на 28/100 магазину «Поділлянка» було зареєстровано за Державною податковою інспекцією в м. Шепетівка. 11 березня 2004 року Державна податкова інспекція в м.Шепетівці передала приватному підприємству "Промтехресурс" 28/100 магазину "Поділлянка" на продаж на публічних торгах.З 07 лютого 2008 року по червень 2019 року пані Св-ць намагалася повернути своє майно через адміністративні та цивільні процедури. 5 разів пані Св-ць зверталась до різних державних органів (прокуратури, Державної казначейської служби України, Єдиної податкової інспекції), банк "Надра" про повернення її майна, проту у всіх випадках їй було відмовлено.Пані Св-ць порушила три цивільні справи щодо повернення її майна. Усі вони пройшли через три судові інстанції. Позов у третьому провадженні був поданий до районного суду у червні 2016 року. Касаційна скарга в третьому колі провадженнь була подана заявником 18 квітня 2017 року.У червні 2010 року пані Св-ць подала до Європейського суду з прав людини заяву про порушення статті 6.1 Конвенції та Статті 1 Протоколу 1 Конвенції у контексті незаконної конфіскації її майна.У січні 2019 пані Св-ць звернулася до адвоката ЦСЗ і попросила правової допомоги на етапі комунікації в Суді.20 червня 2019 року юрист ЦСЗ надіслав до Суду комунікацію про порушення Конвенції, зроблені українськими органами влади протягом усього строку вищезазначеного проваджень.05 липня 2019 року було опубліковане рішення Верховного Суду від 12 червня 2019 року. Верховний суд залишив справу на новий розгляд. Тим самим розпочалося четверте коло цивільних справ щодо справи пані Св-ць.На даний момент пані Св-ць чекає рішення ЄСПЛ. 

15 справ, в яких підготовлені та подані до ЄСПЛ заяви про порушення Конвенції або щодо застосування тимчасових заходів за Правилом 39 Регламенту Суду відносно 59 заявників

3 справи, пов’язані з подіями на Сході Україні

П. проти України та Росії

16 жовтня 2016 року відбувся артилерійський обстріл міста Авдіївка, в результаті якого зазнав ушкодження будинок пана П.

24 березня 2017 року відбувся черговий артилерійський обстріл міста Авдіївки. Під час обстрілу пан П. отримав кульове поранення правого плеча. Після поранення пана П. було доставлено в лікарню. До сих пір пан П. має вади здоров’я , пов’язані із пораненням.

25 березня 2017 року правоохоронними органами України було розпочате кримінальне провадження за фактом поранення пана П. та визнано пана П. потерпілим. Протягом 2.5 років пан П. направляв клопотання про проведення слідчих дій та заяви про інформування про хід досудового розслідування. Однак, жодна проведена слідча дія не виявилася ефективною, також не було повідомлено про підозру жодній особі.

Пан П. також направляв заяву про вчинення злочину до слідчого комітету Російської Федерації. Слідчий комітет РФ повідомив заявницю про те, що за його заявою слідчими підготовлено та направлено запит про надання правової допомоги до компетентних органів України з метою перевірки викладених у заяві даних. Більше інформації від Слідчого комітету РФ пан П. не отримувала.

Усвідомлюючи неефективність розслідування слідчими органами України та Росії факту пошкодження його майна, пан П. звернувся по правову допомогу до ЦСЗ.

В грудні 2019 року юрист ЦСЗ направив до ЄСПЛ заяву про порушення прав, передбачених статтею 3 та статтею 13 Конвенції.

С. проти України та Росії

22 червня 2015 року будинок пана С. був пошкоджений внаслідок обстрілів у місті Авдіївка під час проведення АТО.

25 червня пан С. ініціював кримінальну справу щодо його пошкодженого будинку в відділі поліції м. Авдіївки.

У серпні 2017 року пан С. звернувся до ЦСЗ з проханням надати йому юридичну допомогу.

14 серпня 2017 року юрист ЦСЗ направив запит до ВП щодо ходу розслідування, оскільки пан С. не отримав жодної інформації щодо прогресу кримінального провадження.

28 серпня 2017 року ВП проінформувало, що справа передана під юрисдикцію Головного управління Служби безпеки України в Донецькій області (далі – ГУ СБУ).

6 вересня 2017 року юрист ЦСЗ направив запит до ГУ СБУ щодо інформування про хід досудового розслідування. 20 вересня 2017 року він отримав відповідь, в якій зазначається, що кримінальне розслідування справи пана С. передано до першого відділу ГУ СБУ.

6 жовтня 2017 року юрист ЦСЗ направив запит до Першого управління ГУ СБУ щодо прогресу кримінального розслідування. 2 листопада 2017 року він отримав відповідь, в якій зазначалося, що проводився допит одного свідка та огляд місця події. Проведення інших слідчих дій було доручено ВП, але їх не було здійснено.

21 листопада 2018 року юрист ЦСЗ направив повторний запит до Першого відділу ГУ СБУ щодо ходу кримінального розслідування. Відповідь надійшла лише 5 березня 2019 року з формальним посиланням на можливість потерпілого ознайомитись із матеріалами справи.

19 квітня 2019 року пан С. ознайомився з матеріалами справи, які містила лише формальну інформацію без жодних суттєвих слідчих дій.

25 квітня 2019 року пан С. подав заяву про злочин, пов’язаний з обстрілом свого будинку, до Слідчого комітету Російської Федерації.

20 червня 2019 року пан С. отримав повідомлення від Комітету про те, що формальний запит до українських властей був надісланий.

У серпні 2019 року юрист ЦСЗ подав заяву до ЄСПЛ щодо порушення статей 2, 8, 13 та 1 Протоколу 1 Конвенції проти України та Росії.

Ж. проти України та Росії

21 листопада 2014 року приблизно о 15:30 відбувся артилерійський обстріл міста Золоте-1, в результаті якого, знаходячись у дворі приватного будинку загинув чоловік пані Ж. Також, під час артилерійського обстрілу зазнав пошкодження будинок піні Ж. Було пошкоджено сам будинок та прибудинкові господарські будівлі.

22 листопада 2014 року пані Ж. було визнано потерпілою.

Лише 25 грудня 2014 року була проведена експертиза трупа чоловіка пані Ж.

Протягом 5 років пані Ж. направляла клопотання про проведення слідчих дій та заяви про інформування про хід досудового розслідування. Однак, жодна слідча дій, про які просила Пані Ж., не була проведена, також не було повідомлено про підозру жодній особі.

Пані Ж. також направляла заяву про вчинення злочину до слідчого комітету Російської Федерації. Слідчий комітет РФ повідомив заявницю про те, що за її заявою слідчими підготовлено та направлено запит про надання правової допомоги до компетентних органів України з метою перевірки викладених у заяві даних. Більше інформації від Слідчого комітету РФ пані Ж. не отримувала.

Усвідомлюючи неефективність розслідування слідчими органами України та Росії факту пошкодження його майна, пані Ж. звернулася по правову допомогу до ЦСЗ.

15 жовтня 2019 року юрист ЦСЗ направив до ЄСПЛ заяву про порушення прав, передбачених статтею 2, статтею 3, статтею 8 Конвенції, статтею 1 Протоколу 1 Конвенції, статтею 13 Конвенції.

4 справи засуджених, які були залишені на окупованих територіях

Починаючи з 2014 року Україна постійно стикається із труднощами, що виникають у зв’язку із воєнним конфліктом у східних регіонах. Незаконні воєнізовані групи захопили села та міста аби сформувати так звану “народну республіку”. Щоб зберегти територію та життя людей Україна була змушена організувати проведення Антитерористичної операції, але деякі території все ж таки були захоплені незаконними збройними формуваннями. Тому у серпні 2014 – листопаді 2014 органи державної влади прийняли рішення про переведення своїх місцевих осередків до інших, більш безпечних, територій. Державна влада евакуювала майже всі територіальні підрозділи державних органів, судів, відділків поліції, багато місцевих жителів залишили свої домівки у пошуках притулку в інших містах. У той же час засуджені, що перебували під контролем держави, залишилися на окупованій території. Під час сильних атак вони не могли покинути свої камери та сховатися, а адміністрація установ виконання покарань не виводили засуджених до бомбосховищ, коли це було необхідно. Частину ув’язнених під час обстрілів було вбито, інші отримали поранення.

У листопаді 2014 року Президент України видав Указ, у відповідності до якого всі засуджені мали бути негайно евакуйовані з небезпечних територій. Однак указ так і не був виконаний належним чином. Збройні сили України та поліція відклали евакуацію аж на чотирнадцять днів, коли терористи продовжували захоплювати все більші території. В кінці кінців уряд спробував евакуювати засуджених, але евакуація була відмінена в останній момент через організаційні недоліки. Інших спроб евакуації не проводилося.

27 листопада 2014 року підприємство “Укрпошта” припинило доставку та відправлення листів з окупованих територій Донецької та Луганської областей. Тому засуджені втратили останній шанс поскаржитися на умови тримання під вартою чи заявити про вчинення кримінального правопорушення до відповідних органів державної влади. У лютому 2015 року службові особи адміністрації установ виконання покарань залишили окуповану територію, при цьому частина з них перейшла на бік терористичних груп.

Представники незаконних озброєних угрупувань не забезпечили засуджених медичною допомогою, харчуванням та належними умовами тримання під вартою. Тому засуджені страждали від голоду, холоду та вологи. Місяцями вони їли лише рідкий суп або невеликі шматки хліба, вони не могли навіть помитися. Температура у камерах взимку падала до п’яти градусів за Цельсієм – стіни, речі, постільна білизна були холодними та холодними. Тому люди часто хворіли, деякі померли чи вчинили самогубство.

На сьогоднішній момент на тимчасово окупованій території тримається майже десять тисяч засуджених. За підтримки уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було евакуйовано більше 300 засуджених, перемовини тривають.

Д-га проти України та Росії

Пан Д-га відбуває покарання у Єнакіївській виправній колонії № 52 у вигляді довічного позбавлення волі. Він звернувся до Харківської правозахисної групи у зв’язку з тим, що він бажає відбувати покарання на території підконтрольнрій українській владі. Через відсутність доступних національних засобів захисту, адвокат ЦСЗ підготував та направив заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушень Статей 3 та 5 Конвенції.

О. проти України та Росії

Пан О. з 09.08.2005 відбуває покарання в Єнакіївський виправній колонії №52, що вже протягом 5 років є непідконтрольною української влади.

Внаслідок обстрілу в нього виникла контузія. Також пан О. хворіє на хронічний гепатит. Протягом 2014-2016 років до нього постійно застосовували силу представники незаконних збройних формувань.

Належним лікуванням пана О. не забезпечують. Отримані хвороби ще більше загострюються.

Через відсутність зв’язку із зовнішнім світом, рідні не можуть передавати йому ліки.

Умови утримання засуджених залишаються неналежними і сьогодні.

Неодноразові скарги і звернення пана О. до адміністрації колонії не принесли позитивних результатів, а тільки погіршили його стан.

Юристи ЦСЗ зверталася в його інтересах до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з заявами про його евакуації. Його внесли до переліку осіб, які звертаються до Уповноваженого з переміщення на підконтрольну уряду України територію.

На сьогоднішній день пан А. продовжує утримуватися під вартою на непідконтрольною України території.

У вересні 2019 юристом ЦСЗ була подана скарга до ЄСПЛ в контексті порушення ст. 3 і ст.5 Конвенції.

С-ов проти України та Росії

Пан С-ов відбуває покарання у Єнакіївській виправній колонії № 52 у вигляді довічного позбавлення волі. Він звернувся до Харківської правозахисної групи у зв’язку з тим, що він бажає відбувати покарання на території підконтрольнрій українській владі. Через відсутність доступних національних засобів захисту, адвокат ЦСЗ підготував та направив заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушень Статей 3 та 5 Конвенції.

Справа Те-рін проти України та Росії

З 31 липня 2004 року по теперішній час пан Те-рін відбуває покарання у Єнакіївській виправній колонії №52 Донецької області яка була захоплена терористами в лютому 2015 року.

Рідні пана Те-ріна звертались до Уповноваженого з прав людини та інших державних органів. Пана Те-ріна. було внесено до списка людей, які будуть евакуйовані, але він досі перебуває на окупованій території. Пан Те-рін також подавав заяви до так званих державних органів ДНР, які повідомили, що пан Те-рін відбуває своє покарання під їхнім контролем.

В червні 2019 року пан Те-рін звернувся за правовою допомогою до Центру стратегічного захисту (ЦСЗ) Харківської правозахисної групи.

10 вересня 2019 року юрист ЦСЗ підготував і направив скаргу до ЄСПЛ щодо порушення статей 3, 5, 13 Конвенції.

8 інших справм в яких було подано заяви до Європейського суду з прав людини відносно 49 заявників

Справа про умови тримання в Жовтоводській виправній колонії №26 відносно 42 засуджених

Засуджені в Жовтоводській колонії №26 на протязі всього періоду відбування покарання тримались і тримаються в нелюдських умовах, які ображають їх людську гідність і призводять до невиправданого дискомфорту під час відбування покарання в установі. Засуджені страждають від холоду, надмірної вологості, грибка, цвілі, тотальної антисанітарії, відсутності теплопостачання взимку, обмеженості електропостачання тільки темним періодом доби, обмеженості постачання холодної води на кілька годин в день, відсутності постачання гарячої води, поганої якості води з-під крана, зараженості відділень комахами, відсутності питної води, неналежної якості їжі, відсутності можливості митися і прати білизну частіше ніж раз на тиждень, відсутності забезпечення особистими речами та засобами особистої гігієни та неможливості придбати їх, аварійного стану труб водопостачання і санвузлів, ігнорування скарг на погіршення стану здоров’я медичним персоналом в Жовтоводській колонії.

У квітні 2019 року юристи Харківської правозахисної групи відвідали Жовтоводську колонію з моніторинговим візитом, де до них звернулись за правовою допомогою 42 засуджених.

У вересні 2019 року юристи ХПГ підготували і направили заяву до ЄСПЛ про порушення статей 3, 8, 13 Конвенції відносно 42 засуджених.

Справа Х.

Пан Х. – громадянин Таджикистану, який переслідується правоохоронними органами Таджикистану.

Уповноважені органи Таджикистану направили запит до уповноважених органів України про екстрадицію пана Х.

Пана Х.було затримано та накладено на нього екстрадиційний .арешт.

09.02.2017 року ГУ ДМСУ в місті Київі відмовило громадянину пану Х. в оформлені документів на отримання притулку в Україні.

17.02.2017 року дружина пана Х. звернулося до Центру стратегічного захисту з проханням представляти її з чоловіком інтереси, оскільки вона боїться свого видворення та видворення чоловіка з території України, а також з приводу незаконного затримання її чоловіка.

22.02.2017 року адвокат ЦСЗ направив до Генеральної прокуратури заяву про перегляд рішення про екстрадицію пана Х.

22.02.2017 року адвокат ЦСЗ направив скаргу до ДМСУ на рішення ГУ ДМСУ в місті Києві про відмову в оформленні документів на отримання притулку пану Х.

04.04.2017 року адвокат ЦСЗ подав скаргу до Печерського районного суду міста Києва на рішення прокуратури про відмову переглядати рішення про екстрадицію.

26.06.2017 року ДМСУ відмовив в задоволенні скарги на рішення ГУ ДМСУ в місті Києві про відмову в оформленні документів на отримання притулку пану Х.

27.06.2017 року адвокат ЦСЗ подав скаргу до Окружного адміністративного суду міста Київа на рішення міграційної служби України про відмову в оформленні документів на отримання притулку в Україні.

03.07.2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження у справі та призначив її до судового розгляду.

06.03.2018 року у судовому засіданні Окружний адміністративний суд міста Київа оголосив перерву до 24.04.2018.

24.04.2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва перейшов до розгляду спору по суті, залучив до участі у справі Головне управління Державної міграційної служби України в Київській області та відклав розгляд справи.

09.08.2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Наприкінці серпня 2018 року Печерський районний суд міста Києва відмовив прокуратурі в обранні запобіжного заходу до пана Х. Пан Х. вийшов з під варти.

19.12.2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва повністю відмовив у задоволенні позовних вимог.

В січні 2019 року адвокат ЦСЗ подав Апеляційну скаргу на рішення Окружний адміністративний суд міста Києва.

Апеляційний суд відмовив в задоволенні скарги.

В травні 2019 року адвокат ЦСЗ подав касаційну скаргу на рішення апеляційного суду.

Суд Касаційної інстанції відмови у відкриті провадження

22 травня правоохоронні органи України викрали пана Х.

23 травня 2019 року адвокат ЦСЗ направив заяву до ЄСПЛ з приводу припинення екстрадиції пана Х.

ЄСПЛ застосував невідкладний захід у вигляді припинення екстрадиції пана Х. Однак, правоохоронні органи України вже передали пана Х. правоохоронним органам Таджикистану.

В липні 2019 року адвокат ЦСЗ направив скаргу до ЄСПЛ щодо порушення статей 3, 5 Конвенції.

20.09.2019 року адвокат ЦСЗ направив до ГПУ адвокатський запит з вимогою проінформувати про умови утримання, а також виконання «гарантій» Республікою Таджикистан.

02.10.2019 року адвокат ЦСЗ отримав відповідь, згідно з якою ГПУ обіцяла перевірити запит через МЗС та Посольство України, а також повноважні органи Республіки Таджикистан. Крім того, ГПУ повідомило, що «гарантії» не передбачені міжнародними угодами.

К-рь проти України

Пан К-рь (надалі – заявник) мав намір звернутися до Європейського суду з прав людини щодо порушення Статті 6 Конвенції під час розгляду справи щодо нього судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, зокрема, порушення його права на захист, порушення принципу безсторонності суду та мотивованості судових рішень.

Оскільки заявник постійно знаходився під вартою під час розгляду справи, то він не міг самостійно зробити копії всіх відповідних документів для подання їх до Суду разом із формуляром заяви про стведження порушення.

Тому з 2018 року і по сьогоднішній день заявник звертався до Заводського міського суду м. Миколаєва, Апеляційного суду Миколаївської області та до Верховного Суду із клопотаннями надати йому копії відповідних матеріалів. Заявник не може надати копії таких клопотань, оскільки знаходячись під вартою, він не міг зробити копіювання відправлених заяв. Однак факт відправлення таких заяв він може підтвердити довідкою, наданою Вільнянською установою виконання покарань № 11 про його вихідну та вхідну кореспонденцію.

Заявник стверджує, що не отримав запитувані копії документів. Зокрема, 29 листопада 2018 року і 19 грудня 2019 року заявник отримав повідомлення Верховного Суду про те, що у Верховному Суді відсутні запитувані ним матеріали, і йому пропонується звернутися до місцевого або апеляційного суду.

Заявник неодноразово звертався до апеляційного суду Миколаївської області для отримання таких документів. Однак 19 жовтня 2019 року суд повідомив, що не має запитуваних заявником матеріалів та доручив суду першої інстанції надати їх заявнику.

Однак до сьогоднішнього дня заявник копій матеріалів від суду першої інстанції – Заводського районного суду Миколаївської області не отримав. Цей факт підтверджується відсутністю будь-яких вхідних листів від суду першої інстанції з 19 жовтня 2019 року і по теперішній час, відповідно до довідки наданої Вільнянською установою виконання покарань.

Заявник звернувся до адвоката ЦСЗ із проханням надати правову допомогу, адвокатом було подано заяву до Європейського суду з прав людини за Статтею 3 Конвенції.

М. проти України

Пан М. відбуває покарання у Замковій виправній колонії № 58. Замкова колонія – одна з найвіддаленіших виправних колоній від дому заявника (м. Чернігів, Чернігівська область), де його родина досі проживає (480 км).

Протягом 2015-2017 рр. Пан М. та його родичі неодноразово зверталися до Державної пенітенціарної служби України (далі – ДПСУ) та до Омбудсмена щодо сприяння його переведенню до колонії, найближчої до місця проживання його сім’ї.

16 вересня 2015 року ДПСУ відхилив пана М. у переведенні його у будь-яку найближчу колонію до його сімейної резиденції через переповненість усіх колоній.

Восени 2015 року Омбудсмен та Генеральна прокуратура просили ДПСУ сприяти передачі пана М., але обидва прохання були відхилені ДПСУ через переповненість колоній.

29 квітня 2016 р. Омбудсмен направив повідомлення пану М. про неможливість його переведення через надмірну кількість ув’язнених у всіх найближчих колоніях.

23 серпня 2016 року апеляційна комісія ДПСУ, яка відповідає за розподіл, направлення та переведення осіб, засуджених до позбавлення волі, відмовила у проханні пана М. перевести його з колонії Замкова до Новгород-Сіверської виправної колонії № 31 Чернігівської області.

21 квітня 2017 року пан М. звернувся до Міністерства юстиції України з проханням перевести його до Роменської виправної колонії № 56 у чому йому було відмовлено.

Пан М. звернувся до окружного адміністративного суду. 17 жовтня 2018 року відмовив у задоволенні його позовних вимог.

Пан М. звернувся до апеляційного суду. 22 січня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні апеляції пана М.

11 квітня 2019 року Верховний Суд відмовив у відкритті провадження у справі пана М.

У червні 2019 р. Пан М. звернувся ЦСЗ з проханням надати йому юридичну допомогу.

У вересні 2019 року юрист ЦСЗ подав заяву до ЄСПЛ щодо порушення статей 8 та 13 Конвенції.

М. проти Украхни

З 04 травня 2017 року по 14 червня 2019 року пані М. трималась під вартою в дільниці слідчого ізолятора Державної установи «Качанівська виправна колонія (№54)». У цей період на пані М. розповсюджувався Закон України «Про попереднє ув’язнення» та «Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», де надання ув’язненим права на телефонні дзвінки не передбачено.

Чоловік пані М. проживає в селі Протопопівка Дергачівського району Харківської області, що знаходиться на відстані 45 кілометрів від колонії де утримується заявниця, та страждає на вади зору у зв’язку з якими майже нічого не бачить, через це він не може ходити на побачення та будь-яким іншим чином, окрім телефонних дзвінків, підтримувати зв’язок із пані М.

05 травня 2018 року пані М. подала до Жовтневого районного суду міста Харкова клопотання про дозвіл на телефонні дзвінки своєму чоловіку.

12 червня 2018 року Жовтневий суд задовольнив клопотання пані М. та надав їй дозвіл на телефонні дзвінки чоловіку. Однак, не зважаючи на дозвіл суду, адміністрація колонії не дозволяла пані М. здійснювати телефонні дзвінки своєму чоловіку, письмові та усні звернення заявниці ігнорувались.

17 вересня 2018 року пані М. подала скаргу до Комінтернівського районного суду міста Харкова ) на керівництво колонії з приводу заборони їй здійснювати телефонні дзвінки чоловіку.

11 березня 2019 року Комінтернівський суд відмовив в задоволенні скарги пані, посилаючись на те, що в чинному законодавстві України ув’язненим не надано права на телефонні дзвінки.

08 квітня 2019 року пані М. подала апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду на рішення Комінтернівського суду.

16 квітня 2019 року Харківський апеляційний суд відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою пані М.

20 травня 2019 року пані М. подала Касаційну скаргу до Верховного Суду на рішення Харківського апеляційного суду.

31 травня 2019 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заявниці.

В вересні 2019 року пані М. звернулась за правовою допомогою до ЦСЗ.

31 листопада 2019 року юрист ЦСЗ направив до ЄСПЛ заяву про порушення прав, передбачених статтями 8 та 13 Конвенції.

П-ух проти України

26 березня 2003 року пан П-ух- (надалі – заявник) був засуджений апеляційним судом Дніпропетровської області до довічного позбавлення волі. Заявник відбуває покарання з 23 лютого 2002 року по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань більш ніж шістнадцять.

17 квітня 2018 року заявник звернувся із клопотанням про звільнення його умовно-достроков до Ленінського районного суду м. Дніпра (надалі – Ленінський районний суд). У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке

19 жовтня 2018 року Ленінський районний суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

10 грудня 2018 року заявник оскаржив таке рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області, зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції

6 лютого 2019 року апеляційний суд Донецької області відмовив заявнику у задоволенні його клопотання. Ухвала оскарженню не підлягає

11 лютого 2019 року заявник оскаржив таке рішення до Верховного Суду

4 березня 2019 року Верховний Суд відмовив заявнику у відкритті провадження. Тому заявник звернувся до адвоката ЦСЗ, який підготував та направив заяву до Європейського суду з прав людини щодо такого порушення.

С-ш проти України

24 жовтня 2002 року Будапештський міський суд визнав пана С-ш (надалі – заявника) винним у вчиненні особливо-тяжкого злочину та призначив йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі із правом умовно-дострокового звільнення не раніше ніж через двадцять п’ять років. Вирок щодо заявника було передано на виконання в Україні, а сам заявник – екстрадований та переведений до Замкової виправної колонії № 58 (надалі – Замкова ВК).

Згодом строк відбування покарання заявника був перерахований відповідно так званого «Закону Савченко», відповідно до якого один день попереднього ув’язнення дорівнює двом дням відбування покарання. Таким чином, заявнику було зараховано період з 5 серпня 2000 року по 22 квітня 2004 року та період з 5 квітня 2012 року по 23 вересня 2014 року – включно. Таким чином, загальний строк відбутого ним покарання перевищив двадцять п’ять років і він отримав право на умовно-дострокове звільнення, відповідно до угорського законодавство.

10 грудня 2018 року заявник звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області із клопотанням про своє звільнення у зв’язку з тим, що він фактично відбував 25 років позбавлення волі та має право на умовно-дострокове звільнення, відповідно до законодавства Угорщини, на підставі якого й був винесений вирок щодо нього.

4 квітня 2019 року Ізяславський районний суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, зазначивши, що українське законодавство забороняє звільнення довічно позбавлених волі умовно-дострокове. У свою чергу, заявник з цього питання зазначав, що після прийняття вироку на виконання в Україні його правове положення істотно погіршилося, адже він втратив право на умовно-дострокове звільнення, яке мав до цього.

18 квітня 2019 року заявник оскаржив рішення суду першої інстанції до Хмельницького апеляційного суду. У своїй апеляційній скарзі він зазначав, що він має право на умовно-дострокове звільнення відповідно до законодавства Угорщини, а також відповідно до міжнародних стандартів прав людини.

3 червня 2019 року Хмельницький апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його скарги, вказавши, що покарання (довічне позбавлення волі), призначене заявнику в Україні за своїм видом та розміром є аналогічним покаранням, що йому було призначено в Угорщині. А оскільки в Україні відсутня процедура умовно-дострокового звільнення для довічно позбавлених волі, заявник не може бути звільнений у такому порядку. Вказане рішення суду апеляційної інстанції є остаточним та не підлягає оскарженню в суді касаційної інстанції.

Тому заявник звернувся до адвоката ЦСЗ, який підготував та направив заяву до Європейського суду з прав людини за Статтею 3 Конвенції.

В-енко проти України

24 листопада 2003 року пан В-енко (надалі – заявник) був засуджений апеляційним судом Харківської області до довічного позбавлення волі. Заявник відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань більш ніж шістнадцять років.

22 листопада 2018 року заявник звернувся із клопотанням про звільнення його умовно-достроков до Вінницького міського суду Вінницької області (надалі – Вінницький суд) У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке

28 січня 2019 року Вінницький суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

01 лютого 2019 року (із доповненнями від 05 лютого 2019 року та від 22 квітня 2019 року) заявник оскаржив таке рішення до апеляційного суду Віннцької області, зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції.

21 травня 2019 року апеляційний суд Вінницької області відмовив заявнику у задоволенні його клопотання. Ухвала оскарженню не підлягає. За загальними правилами, оскарження такої ухвали в касаційному провадженні не передбачене.

Тому заявник звернувся до адвоката ЦСЗ, який підготував та направив заяву до Європейського суду з прав людини за статтею 3 Конвенції

77 справ ЦСЗ, які розглядалися в національних судових процедурах

7 справ іноземців, які потребують правового захисту

Справа пана А.

Громадянин Таджикистану пан А. переслідується правоохоронними органами Таджикистану за його політичні погляди.

Наприкінці вересня 2019 року пан А. подав заяву на отримання захисту в Україні та звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою.

10.10.2019 року суд задовольнив клопотання прокурора та застосував до пана А. екстрадиційний арешт терміном на 60 діб.

11.10.2019 року адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Засідання в апеляційному провадженні переносилися декілька разів.

05.12.2019 року суд задовольнив клопотання прокурора та продовжив пану А. екстрадиційний арешт терміном на 60 діб. Адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу на це рішення.

23.12.2019 року засідання в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою адвоката ЦСЗ на рішення суду від 05.12.2019 року було перенесено на 14.01.2020 року через відсутність матеріалів справи у суду.

26.12.2019 року засідання в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою адвоката ЦСЗ на рішення суду від 10.10.2019 року було перенесено на 11.02.2020 року.

Справа Л.

Пан Л. – громадянин Російської Федерації, він приймав участь в революції Гідності 2013-2014 років. Пан Л. був засуджений до 2 років позбавлення волі в Російській Федерації за незаконне зберігання та носіння вогнепальної зброї. 14 липня 2015 року пан Л. був звільнений з під варти відповідно до Закону Російської Федерації про амністію. Після цього пан Л. піддався переслідування з боку правоохоронних органів Російської Федерації за його політичні погляди.

На початку 2017 року пан Л. прибув до України.

У 2018 році пан Л. звернувся до центру стратегічного захисту за допомогою в оформлені статусу біженця.

Адвокат ЦСЗ підготовив та направив заяву з документами до ДМСУ на отримання паном Л. статусу біженця.

ДМСУ прийняло рішення про застосування повної процедури розгляду заяви та документів на отримання статусу біженця.

Наприкінці 2018 року ДМСУ провело 3 співбесіди з паном Л.

У 2019 році ДМСУ провело ще 2 співбесіди з паном Л.

10 жовтня 2019 року була проведена чергова співбесіда з паном Л.

В даний час матеріали особової справи готуються для відправки до Центрального апарату ДМСУ для прийняття рішення.

Справа М.

Пан М., громадянин РФ, який приїхав в Україну, рятуючи власну свободу та через свої політичні вподобання, оскільки у країні походження він брав участь у багатьох заходах опозиції, у тому числі одиночних пікетах, масових акціях протесту, мітингах тощо (у тому числі Болотній площі, захисту Хімкінського лісу інших). За свою правозахисну та опозиційну діяльність пан М. декілька разів притягався до відповідальності та перебував на обліку у Центрі «Е», який займається наглядом за «ненадійними громадянами». Після переїзду в Україну, пан М. продовжував співпрацювати із незалежною організацію Conflict Intelligence Team, яка викривала дії російської влади на Сході України та Сирії. Фактично діяльність шукача притулку направлена на боротьбу із російською агресією та викривання брехні російської влади про відсутність російського втручання в Україні.

7 травня 2014 року пан М. вперше звернувшись за захистом до ДМС. Пан М. отримав відмову у статусі біженця та додатковому захисті. У суді не оскаржував і тому після звернення до адвоката було прийнято рішення вдруге подати на захист в Україні.

25 травня 2018 року було отримано відповідь про відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання про набуття захисту в Україні паном М.

Рішенням міграційної служби йому було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо подальшої процедури. Вказане рішення оскаржено до Окружного адміністративного суду м. Києва, який 18 червня 2018 року відкрив провадження. Відповідно до ухвали суду вказана справи буде розглядатися за правилами спрощеного порядку без повідомлення учасників справи (письмовому провадженні).

На даний час рішення не прийнято.

Справа пана Н.

Громадянин Грузії який оскаржував у судовому порядку відмову узаконити його перебування в Україні був незаконно видворений за межі України.

17.11.2017 року він був незаконно затриманий в ресторані та видворений за межі України.

Адвокатом отримані відеозаписи незаконного затримання заявника. 20.12.2017 року направлено заяву до прокуратури щодо викрадення заявника.

05.01.2018 року до слідчого судді та прокуратури направлено скаргу щодо невнесення відомостей до єдиного реєстру досудового розслідування.

02.07.2018 року слідчий суддя відмовив у задоволенні скарги. Рішення не отримано по даний час.

Отримано відповідь на запит щодо викрадення заявника, в якій повідомлено про відкриття кримінального провадження. Цивільна дружина заявника звернулась із заявою про залучення її до провадження в якості потерпілої. В залученні в якості потерпілої їй було відмовлено, рішення про відмову було отримано після численних запитів. Після отримання рішення воно було оскаржено до слідчого судді 04.06.2018 року. Розгляд триває.

Адвокатом також було отримано копії документів на підставі яких було здійснено видворення а саме рішення про примусове повернення та заборону в’їзду в Україну на три роки.

15.02.2018 року дані рішення були оскарженні до окружного адміністративного суду.

25.02.2018 року відкрито провадження у справі. Слідчий суддя відмовив у задоволенні скарги.

В квітні 2019 року пан Н. звернувся за правовою допомогою до ЦСЗ.

25 квітня 2019 року у справу вступив адвокат ЦСЗ та одразу розпочав процедуру отримання допуску до державної таємниці задля отримання можливості ознайомитись з матеріалами справи.

В серпні 2019 року адвокат ЦСЗ отримав доступ до державної таємниці та ознайомився зі змістом секретного документу. В результаті адвокатом ЦСЗ заплановано подача клопотання про витребування додаткових документів.

З липня по грудень 2019 року жодне засідання не відбулось через неявку представника відповідача або за ініціативою суду.

Справа П.

Пан П. народився 11 серпня 1992 року. Обвинувачений за ч.3 ст.332, ч.1 ст.258-3, ч.5 ст.27 ч.1 ст.14 ч.2 ст.258, ч.3 ст.358, ч.5ст.27 ч.3 ст.358 ч.3 ст.332 КК України

Провадження надійшло до Ленінського районного суду м. Дніпро з м. Київ. наприкінці 2018р. На цей момент П. вже обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Укладено договір на захист. Узгоджено правову позицію та дії. Від дружини Пирназарова (по законам Шаріата) отримано ряд характеризуючих документів.

Отримано та вивчено обвинувальний акт та витяг з реєстру. Частково вивчені матеріали кримінального провадження (які щодо кримінального провадження не долучалися).

Узгоджено позиції та дії з адвокатом іншого обвинуваченого в цьому провадженні (що приїздить до суду з м.Київ).

З’ясовано попередню позицію прокурорів м.Дніпро щодо підстав та законності направлення даного провадження в м.Дніпро для розгляду.

Виявлено ряд порушень вимог КПК в змісті обвинувального акту та узгоджено з П. підготовку заяви про повернення даного ОА прокурору.

14.01.2019 відбулося підготовче судове засідання Ленінського районного суду м. Дніпра. Обвинувальний акт був повернутий прокурору, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був продовжений.

Наприкінці січня 2019 року адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу на продовження судом першої інстанції запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Апеляційний суд відмовив в задоволенні апеляційної скарги адвоката ЦСЗ.

Прокуратур не подав клопотання до суд про продовження тримання під вартою пана Пирна-рова але застосувало до нього екстрадиційний арешт.

В березні 2019 року прокурор направив новий обвинувальний акти відносно пана Пирна-рова до суду.

Адвокат ЦСЗ вивчив обвинувальний акт, знайшов недоліки в ньому та підготував клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.

13.05.2019 підготовче судове засідання Ленінського районного суду м. Дніпра не відбулося.

25.06.2019 Ленінський районний суд м. Дніпра під час підготовчого засідання задовольнив клопотання адвоката ЦСЗ та повернув акт прокурору. Запобіжний захід судом не обирався.

Станом на 31 грудня 2019 року прокурор не направив до суду обвинувальний акт.

Справа щодо екстрадиційного арешту пана Пирна-рова

13.03.2019 адвокат ЦСЗ уклав договір з паном Пирна-ровим.

13.03.2019 слідчий суддя Красногвардійського районного суду м.Дніпро задоволенив клопотання прокуратура про обрання запобіжного заходу у вигляді екстрадиційного арешту.

Адвокатом ЦСЗ було подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

13.04.2019 Дніпровський апеляційний суд залишив без змін рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпро.

10.05.2019 адвокат ЦСЗ подав до суду першої інстанції клопотання про скасування екстрадиційного арешту.

10.05.2019 Красногвардійський районний суд продовжив екстрадиційний арешт.

Адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу на це рішення.

07.06.2019 Дніпровський апеляційний суд залишив без змін рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпро.

Адвокат ЦСЗ склав заяву до ДМС від імені пана П. про надання статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту – яку пан П. направляв з СІЗО декілька разів, але яка до адресата так і не надійшла. Тому заява, підписана паном П., була подана адвокатом ЦСЗ через канцелярію ДМС особисто.

З липня по грудень 2019 року в Красногвардійському районному суді було проведено 8 судових засідань з приводу перегляду підстав для подальшого застосування екстрадиційного арешту до пана П. Адвокатом ЦСЗ кожного засідання подавались клопотання про звільнення пана П. з під арешту, заявлялись відводи слідчим суддям, що вдруге або втретє розглядали дане питання. Однак, кожен раз суддя відмовляв в задоволенні клопотань адвоката ЦСЗ, виносивши ухвали в яких не було посилань на докази та доводи сторони захисту.

Адвокатом ЦСЗ подано апеляційні скарги на кожну ухвалу суду першої інстанції. В апеляційному суді було проведено 12 судових засідань. Адвокат ЦСЗ на кожному засіданні заявляв відводи та заперечення.

Апеляційний суд відмовив в задоволенні всіх апеляційних скарг адвоката ЦСЗ, не вивчивши належним чином докази та доводи сторони захисту.

Справа П.

В Україну пан П. приїхав із РФ наприкінці березня 2015 року через свої політичні вподобання, крім того, приймав участь в антитерористичній операції на сході України на боці урядових сил України. Зокрема, з червня 2015 року він відстоював інтереси України на передовій та у якості негласного співробітника ГУ розвідки Міністерства оборони. 09 грудня 2015 року, внаслідок політичних та різноманітних інтриг у силових структурах України, він був заарештований та звинувачений СБУ у різних злочинах. Керівник – Олег Мужчиль («Лісник») – один із найвідоміших та авторитетних захисників України – був вбитий при затриманні у м. Києві (також був звинувачений у злочинах, які він, начебто вчиняв).

Досить довго (понад рік) пан П перебував під арештом. В даний час кримінальні справи передані до суду, але майже рік затягуються як з боку прокурорів, так і судів, які під різними приводами виносили рішення про відкладення процесу.

Навесні 2017 року, пан П. звернувся до Державної міграційної служби, з заявою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового статусу. 04 жовтня 2017 року громадянин Російської Федерації П, отримав повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 13 вересня 2018 рокуПан П. має цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою дискримінації та переслідування з боку як влади Російської Федерації (у вигляді порушення кримінального провадження, незаконного засудження, застосування тортур та нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження), так і окремих, поза владних, націоналістично налаштованих угрупувань та не може повернутися до країни походження. Відповідно до рішення міграційної служби пан П. не має підстав боятися стати жертвою переслідування, а також те, що вони не змогли довести небезпеку для свого життя, свободи, а також застосування нелюдського або такого, що принижує гідність поводження у разі повернення до Російської Федерації.10 жовтня 2017 року пан П. подав позовну заяву до Окружного адміністративного суду м. Київа про скасування рішення ДМС від 13 вересня 2017 року.8 вересня 2018 суд першої інстанції визнав рішення ДМС незаконним та скасував його.ДМС подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.29 листопада 2018 року відбулося засідання Апеляційного Адміністративного суду.Апеляційний Адміністративний суд забов’язав ДМС повторно перевірити заяву пана П. щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.24 и 26 квітня 2019 року були проведені дві співбесіди у рамках процедури визначення статусу біженця або додаткового захисту у відповіності із рішенням суду. В даний час, після проходження декількох співбесід, його справа направлена до ДМСУ для прийняття рішення.

Справа Ш.

В Україну пані Ш. приїхала із РФ наприкінці березня 2015 року через свої політичні вподобання, і приймала участь в антитерористичній операції на сході України на боці урядових сил України. Зокрема, з червня 2015 року вона відстоювала інтереси України на передовій та у якості негласної співробітниці ГУ розвідки Міністерства оборони. 09 грудня 2015 року, внаслідок політичних та різноманітних інтриг у силових структурах України, вона була заарештована та звинувачена СБУ у різних злочинах. Керівник – Олег Мужчиль «Лісник» – один із найвідоміших та авторитетних захисників України – був вбитий при затриманні у м. Києві (також був звинувачений у злочинах, які він, начебто вчиняв).

Досить довго (понад рік) пані Ш перебувала під арештом. В даний час кримінальні справи передані до суду, але майже рік затягуються як з боку прокурорів, так і судів, які під різними приводами виносили рішення про відкладення процесу.

Навесні 2016 року, перебуваючи під вартою у Слідчому ізоляторі пані Ш. звернулася до Державної міграційної служби України, з заявою про надання їй статусу біженця або додаткового захисту. 19 квітня 2017 року пані Ш., отримала повідомлення головного управління Державної міграційної служби в м. Києві про рішення № 24-17 від 04.04.2017 року про залишення без розгляду її скарги Державною міграційною службою України на рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки нею пропущений термін оскарження такого рішення. Пані Ш. має цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою дискримінації та переслідування з боку як влади Російської Федерації (у вигляді порушення кримінального провадження, незаконного засудження, застосування тортур та нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження), так і окремих, поза владних, націоналістично налаштованих угрупувань та не може повернутися до країни походження. Крім того, пані Ш. обґрунтувала той факт, що вона не могла вчасно оскаржити рішення ГУ ДМСУ в м. Києві, оскільки перебувала в умовах Слідчого ізолятору, тобто була обмежена у можливостях спілкування із перекладачем, юристом, а її загальний емоційний стан був пригніченій.

Відповідно до рішення міграційної служби пані Ш. не має підстав боятися стати жертвою переслідування, а також те, що вони не змогли довести небезпеку для свого життя, свободи, а також застосування нелюдського або такого, що принижує гідність поводження у разі повернення до Російської Федерації.

23 квітня 2017 року пані Ш. звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з метою оскаржити рішення міграційної служби. В даний час в адміністративному провадженні у справі по пані Ш. (відмова в оформленні документів для вирішення питання щодо набуття статусу біженця або додатковому захисті) 12 грудня 2017 року у судовому процесі винесено рішення про письмове провадження даної справи.

21 листопада 2019 року суд відмови у позовних вимогах пані Ш.

Адвокат ЦСЗ подав до ДМС заяву про повторний розгляд заяви пані Ш. щодо надання захисту в Україні.

В даний час прийнята заява та проведені співбесіди, прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо набуття статусу біженця або додатковому захисті.

12 справ наркозалежних

Справа А.

27.11.2017 року пан А., мешканець міста Харкова, раніше судимий, офіційно непрацюючий, має на утриманні двох не повнолітніх дітей, був затриманий, після проведення органами міліції двох контрольованих закупівель наркотичного засобу.

29.11.2017 року суд застосував до пана А. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В ході досудового слідства та судового розгляду пан А. не_визнав винуватість у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України і заявив що інкримінуємого злочину він не скоював, а також, що органи міліції діяли з використанням провокації злочину. В справі приймав участь захисник центру вторинної безоплатної правової допомоги.

На протязі двох років судом продовжувався строк тримання під вартою.

03.10.2019 року у справу вступив адвокат ЦСЗ.

На час вступу адвоката справа по суті практично не розглядалася. Адвокатом заявлено ряд клопотань про допит свідків, витребування доказів, направлені адвокатські запити щодо умов тримання пана А. під вартою.

07.10.2019 року при розгляді питання про продовження строку запобіжного заходу адвокатом ЦСЗ було подано клопотання про зміну запобіжного заходу яке мотивовано тим, що стороною обвинувачення окрім тяжкості кримінального правопорушення та обґрунтованості підозри нічим не вмотивовано. Не наведено обґрунтування доцільності подальшого тримання під вартою, не надано доказів продовження існування ризиків, Тобто порушуються права пана А. передбачені ст. 5(3) Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод. Суд відмовив у задоволенні клопотання та продовжив строк тримання під вартою.

Адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції.

07.11.2019 року Харківський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу адвоката ЦСЗ.

03.12.2019 року адвокат ЦСЗ в черговий раз подав клопотання до суду про зміну запобіжного заходу пану А. Суд задовольнив клопотання та змінив запобіжний захід на домашній арешт.

Наступне судове засідання призначено на 23.01.2020 р.

Справа триває.

Справа Б.

12.06.2013 р. гр-н Б., мешканець с. Покотилівка, Харківського району, Харківської області, раніше судимий, працюючий, одружений, має малолітню дитину, був затриманий разом із своїм братом після проведення органами міліції трьох контрольованих закупівель наркотичного засобу.

13.06.2013 р. Б. було пред’явлено підозру у скоєнні злочину передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України (збут наркотичних засобів).

14.06.2013 р. сторона обвинувачення звернулась до слідчого судді з поданням про тримання Б. під вартою. Слідчим суддею застосовано особисте зобов’язання.

27.06.2013 р. ухвалою Апеляційного суду Харківської області Б. було обрано запобіжний захід – тримання під вартою.

04.01.2014 р. Б. був затриманий.

06.01.2014 р. за рапортом працівника СБНОН про те що Б. збував наркотичну речовину, зберігав сильнодіючі медичні препарати, схиляв односельців до вживання наркотиків було відкрито три кримінальних провадження. Підозра Б. по ним не пред’являлася. Результати по цим кримінальним провадженням невідомі.

В ході досудового слідства та судового розгляду Б. не визнавав винуватість у скоєнні за ч. 2 ст. 307 КК України і заявляв що інкримінуємого злочину він не скоював, а також, що органи міліції діяли з використанням провокації злочину. Судом заперечення Б. до уваги прийняті не були та не розглядалися.

10.12.2014 р. Харківським районним судом Харківської області винесено вирок, яким Б. визнано винним за ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання – 6 років позбавлення волі.

Б. та його захисником були подані апеляційні скарги на вирок.

14.04.2015 р. ухвалою Апеляційного суду Харківської області вирок Харківського районного суду скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

25.03.2016 р. у справу вступив адвокат ЦСЗ.

При новому розгляді кримінального провадження адвокатом ЦСЗ направлені запити щодо характеристики свідків (понятих), витребування доказів по проведенню оперативної закупівлі та підстав початку кримінального переслідування С., ініційовано розслідування судом використання органами міліції провокації злочину.

Судовий розгляд неодноразово відкладався в зв’язку з недоставлянням свідків обвинувачення.

19.05.2016 р. допитаний «закупний Петров», в ході допиту з’ясовано, що він раніше знайомий з оперативними співробітниками міліції, вживав наркотичні засоби, співробітники міліції сказали йому вмовити братів Б. виготовити для нього наркотичний засіб. Однак, хто з братів надавав йому наркотичний засіб, він не впевнений, так як вони схожі.

Щодо понятих, встановлено, що вони є особами раніше судимими, один з них за злочин в сфері незаконного обігу наркотиків, тобто є «агентами держави». Один із понятих змінив місце проживання та його місцезнаходження невідоме.

18.07.2016 р., 06.09.2016 р. допитані свідки сторони захисту.

28 жовтня 2016 року свідок не з’явився до суду, а 19 грудня 2016 року судове засідання знову не відбулося через неявку свідків та з інших причин.

11.01.2017 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді.     

28.02.2017 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді.

28.03.2017 р. судове засідання відкладено у зв’язку із повідомленням про мінування Харківського районного суду. Наступне судове засідання призначено на 25.04.2017 р.

25.04.2017 р. судовий розгляд закінчено та відбулися судові дебати. Прокурор просив визнати винним та призначити покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Адвокат просив виправдати Б. в зв’язку з недоведеністю винуватості, відсутністю речових доказів та використанням провокації злочину.

26.04. 2017 р. судом винесено обвинувальний вирок яким Б. визнаний винним у збуті наркотичних засобів та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

25.05.2017 р. адвокатом на вирок суду подано апеляційну скаргу з проханням вирок скасувати та закрити кримінальне провадження.

Справу призначено до розгляду в апеляційній інстанції на 30.11.2017 р.

Судове засідання перенесено на 08.02.2018 р. в зв’язку з тим, що прокурор не ознайомлений з доповненнями до апеляційної скарги поданими обвинуваченим.

Судове засідання призначено на 21.06.2018 р. Засідання перенесено у зв’язку із неповідомленням захисника про час та дату засідання

05.09.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді. Наступне судове засідання призначено на 04.10.2018 р.

04.10.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням судді у нарадчій кімнаті. Наступне судове засідання призначено на 22.11.2018 р.

22.11.2018 р. Б. в судовому засіданні заявив клопотання про відвід судді з тих підстав, що суддя раніше розглядав справу у відношенні Б. вирок по якій було скасовано АСХО, як незаконний та необґрунтований.

10.12.2018 р. адвоката було повідомлено про призначення розгляду клопотання про відвід на 10.12.2018 р. Судове засідання відкладено у зв’язку із несвоєчасним повідомленням адвоката про дату та час судового засідання і занятістю адвоката в іншому судовому засіданні. Наступне судове засідання по розгляду клопотання про відвід призначено на 27.12.2018 р.

27.12.2018 р. судом винесено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про відвід судді.

19.03.2019 р. відбулося підготовче засідання. Справу призначено до розгляду.

07.05.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із неявкою прокурора.

05.06.2019 р. в судовому засіданні визначено порядок дослідження доказів: допит свідків, дослідження письмових доказів, допит обвинуваченого. При цьому прокурор відмовилась від дослідження речових доказів, так як вони знищені.

16.07.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із неявкою свідків. Винесено ухвалу про привід свідків.

10.10.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із неявкою свідків.

05.12.2019 р. в судовому засіданні допитані 3 свідка обвинувачення. Наступне судове засідання призначено на 22.01.2020 р.

Справа триває.

Справа Бо-мана

Громадянин Бо-ман І. наркозалежна особа, пацієнт ЗПТ, інвалід дитинства 3-ї групи, має захворювання серця, був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України.

Адвокатом ЦСЗ прийнято справу 01.04.2015 року.

01.04.2015 року Бо-ману І. вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України.

03.04.2015 року Бо-ману було вручено обвинувальний акт, а справу направлено до суду.

Адвокатом ЦСЗ було направлено запит до Кіровоградського наркодиспансеру у зв’язку із припиненням надання препаратів по програмі ЗПТБ. Питання було вирішено на користь особи, відновлено порушене право пацієнта.

Судом було призначено підготовче судове засідання, проте розгляд справи відкладався за клопотанням адвоката ЦСЗ , у зв’язку з погіршенням стану здоров’я обвинувачуваного та його перебуванням у лікувальних закладах.

Судові засідання по справі тривають, досліджено лише частину доказів сторони обвинувачення, не допитані свідки обвинувачення, не досліджено матеріали провадження.

Захисником – адвокатом підготовлено клопотання про визнання неналежними та недопустимими частини доказів в кримінальному провадженні, через допущені порушення органами досудового розслідування, позиція узгоджена з Б.І.

Захисником адвокатом збираються дані з приводу наявних захворювань у підзахисного, зважаючи на встановлену інвалідність та скарга на стан здоров’я особи.

Cудовий розгляд по справі триває, судом досліджено письмові докази та визначено необхідність допиту свідків.

Розгляд справи часто відкладається у зв’язку з перебуванням Б. на лікарняних та через необхідність проходження медичних обстежень захворювання серця.

Судові розгляди справи 15.06.2017 та 29.06.2017 року не відбулися через неявку свідків до суду та відсторонення головуючого судді від виконання посадових обов’язків.

Після визначення нового складу суду, в судовому засіданні протягом липня – листопада було оголошено обвинувальний акт та досліджено письмові докази, кілька разів викликалися свідки.

14.02.2018 року в судовому засіданні досліджувались докази ( звукозаписи телефонних розмов ( НСРД)), по справі оголошено перерву до 20.03.2018 року зв’язку з розкладом роботи суду

20.03.2018 року продовжено дослідження доказів в справі , не з’явились свідки, оголошено перерву по справі до 20.04.2018 року.

20.04.2018 року судове засідання відкладено на 17.05.2018 року за клопотанням обвинуваченого ( перебував на лікарняному);

17.05.2018 року судове засідання відкладено 25.07.2018 року у зв’язку з клопотанням прокурора ( відпустка).

25.07.2018 року судове засідання відкладено у зв’язку з хворобою судді.

05.09.2018 року відкладено розгляд справи через зайнятість в іншому процесі.

16.11.2018 року відкладено у зв’язку із слуханням іншої справи.

18.12.2018 року продовжено дослідження письмових доказів в справі, прокурором, перерва по справі у зв’язку з необхідністю виклику свідків.

05.02.2019 року судове засідання відкладено на 18.03.2019 року у зв’язку з участю адвоката в іншому судовому засіданні.

18.03.2019 року суд продовжив дослідження доказів в справі ( прослуховування аудіозаписів) та оголосив перерву до 22.04.2019 року.

22.04.2019 суд переніс судове засідання на 14.06.2019 року .

14.06.2019 року суд продовжив досліджувати докази.

Наступне судове засідання призначено на 22.07.2019 року.

22.07.2019 року суд почав досліджувати звукозапис негласних слідчих (розшукових) дій. Після судового засідання адвокат ЦСЗ ознайомився з матеріалами справи.

18.09.2019 року суд продовжив дослідження звукозапису негласних слідчих (розшукових) дій.

16.10.2019 року суд продовжив дослідження звукозапису негласних слідчих (розшукових) дій.

25.11.2019 року суд продовжив дослідження звукозапису негласних слідчих (розшукових) дій.

18.12.2019 року суд почав досліджувати відеозапис негласних слідчих (розшукових) дій.

Справа В. Б.

Пан В. Б. народився в 1975 та постійно мешкав в м. Харкові. 19 серпня 2014 року він, разом з іншими особами, які підозрювалися у вчиненні злочину, був вивезений з Харківського СІЗО до Фрунзенського райвідділу. Там вони були допитані в якості свідків. В обмін на їх зізнання у вчиненні злочину невідома особа надала їм неякісні наркотики. Він ввів їх собі внутрішньовенно. Разом з іншими особами пан В. Б. утримувався в приміщенні райвідділкку до ранку. Під час його перевезення в лікарню він помер. Пан П. (особа, яку разом з паном В. Б. привезли до райвідділу, та який теж вживав надану їм наркотичну речовину) був поміщений в реанімацію лікарні швидкої допомоги.

Ні адміністрація СІЗО, ні міліція не повідомили матір пана В. Б. про його загибель. Вона дізналась про смерть сина від представника Харківської правозахисної групи.

Тільки після одержання повідомлення від адвоката ХПГ мати змогла звернутися до прокуратури та одержати дозвіл на поховання сина, при цьому в лікарському свідоцтві про смерть від 29.08.2014 р.,в якому вказано, що воно є попереднім, зазначено, що причину смерті не встановлено до отримання результатів додаткових експертиз.

В смерті пана В. Б. обвинувачується старший конвойної групи оперуповноважений А. Г. Відносно нього вже складено обвинувальний акт, за яким він підозрюється у скоєні злочину, передбаченого ст. 367 КК України (службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки). З 25 лютого і по теперішній час ця справа розглядається в Фрунзенському районному суді м. Харкова. Також, в рамках даної справи, потерпіла – пані Л. Б. заявила цивільний позов про відшкодування моральної шкоди.

01.09.2014 р. мати пана В. Б. подала до прокуратури Харківської області складений для неї адвокатом ХПГ повідомлення про скоєння злочину з боку службових осіб Фрунзенського РО за ч.3 ст.135, ч.3 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.367ст.374 Карного Кодексу України, проте:

1. Прокуратура Харківської області відмовилася заносити це повідомлення до Єдиного Реєстру Досудових розслідувань та відправила його для реєстрації в ЄРДР до прокуратури м. Харкова, доказом чого є лист від 09.09.2014 р., підписаний начальником управління 04 прокуратури Харківської області старшим радником юстиції Н. А.

2. Прокуратура м. Харкова відмовилася заносити це повідомлення до Єдиного Реєстру Досудових розслідувань та відправила його для реєстрації в ЄРДР до прокуратури Фрунзенського району м. Харкова

3. Прокуратура Фрунзенського району м. Харкова відмовилася заносити це повідомлення до Єдиного Реєстру Досудових розслідувань та відправила його для реєстрації в ЄРДР до прокуратура Харківської області, доказом чого є лист від 29.09.2014, підписаний прокурором Фрунзенського району м. Харкова радником юстиції О. А.

4. Прокуратура Харківської області своїм листом від 09.10.2014 р. відмовилася заносити це повідомлення до Єдиного Реєстру Досудових розслідувань РО за ч.3 ст.135, ч.3 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.367ст.374 Карного Кодексу України на підставі того, що 20.08.2014 р. до ЄРДР занесені відомості про скоєння злочину відносно пана В. Б. за ст. 115,ч.1 КК України, при цьому з наданого витягу з кримінального провадження вбачається, що кримінальне провадження по Пастухову окремо до ЄРДР не заносилося та з витягу не відомо, за якою датою та якою посадовою особою було внесено відомості про скоєння злочинів до ЄРДР.

На даний час в Червонозаводському районному суді м.Харкова знаходиться на розгляді скарга, подана в порядку ст.303 КПК України про відмову занесення до ЄРДР відомостей про скоєння злочину відносно пана В. Б. за ч.3 ст.135, ч.3 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.367ст.374 КримінальногоКодексу України.

Також , до прокуратури Харківської області подано заяву про залучення в якості потерпілої мати пана В. Б.

В 2015 році обвинувальний акт передано до Фрунзенського районного суду м.Харкова відносно оперуповноваженого А. Г., а відносно двох опреуповноважених справи виділені у окремі провадження.

На даний час у суді оголошено цивільний позов пані Л. Б. про стягнення з оперуповноваженого Гапона та ГУ УМВСУ в Хо 1 200 000 гривень моральної шкоди та прокурором в наступному судовому засіданні планується подати клопотання про продовження домашнього арешту та відсторонення від посади.

11 травня 2017 року судове засідання було перенесене на 26 травня 2017 року. Було визначено порядок вивчення доказів судом. Після цього було викликано до суду декількох свідків, однак жодний з них не з’явився. Також не був доставлений із колонії підозрюваний. Тому засідання було перенесено, як і декілька наступних засідань також. Протягом 2017 року не відбулося жодного засідання по суті справи.

В 2018 році через відсутність свідків обвинувачення прокуратура відмовилася від таких свідків. Було опитано опитано лише шість свідків. Також засідання переносяться в зв’зку із знаходженням судді в нарадчій кімнаті.

У 2018 році не відбулося жодного засідання через неявку свідків. Крім того, суддя, що розглядав справу був звільнений через те, що він не здав кваліфікаційний іспит. Тож суддя був замінений.

У 2019 році засідання неодноразово переносились у зв’язку із знаходженням судді в нарадчій кімнаті, відсутністю прокурора та не виконанням ухвал судді про привід свідків.

16 грудня 2019 року Фрунзенський районний суд звільнив від кримінальної відповідальності обвинуваченого у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження.

Справа Д.

26 жовтня 2017 року за рішенням слідчого судді було проведено обшук у квартирі пана Д. Поліцейські вилучили три полімерні пакети із застібками посередині з білою речовиною, готівку в сумі 1641 грн., електронні ваги з шаром синьої речовини, капелюх. Того ж дня пану Д. було вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення відповідно до ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України і він був затриманий.

27 жовтня 2017 року слідчий суддя Чугуївського міського суду Харківської області застосував до пана Д. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

23 листопада 2017 року була проведена експертиза матеріалів речовин загальною вагою 0.933 грам.

22 січня 2018 року досудове слідство було закінчено. Обвинувальний акт було направлено до Чугуївського міського суду Харківської області.

 У червні 2018 року було проведено попереднє судове засідання.

13 вересня 2018 судом продовжено строк тримання під вартою стосовно Д. на 30 діб.

11 жовтня 2018 судом продовжено строк тримання під вартою стосовно Д. на 60 діб.

19 листопада 2018 адвокатом ЦСЗ було подане клопотання про зміну запобіжного заходу Д. із тримання під вартою на домашній арешт. Апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання.

07 грудня 2018 судом продовжено строк тримання під вартою стосовно Д. на 60 діб до 04.02.2018.

29 січня 2019 року суд продовжив строк тримання під вартою стосовно Д. на 60 діб.

22 березня 2019 року адвокат ЦСЗ подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт

28 березня 2019 року суд продовжив строк тримання під вартою стосовно Д. на 60 діб.

16 травня 2019 року суд змінив запобіжний захід стосовно Д. із тримання під вартою на домашній арешт.

Потім відбулося шість судових засідань, які переносилися протягом червня – грудня 2019 року.

Справа триває.

Справа Ла-ва

19.06.2017 року до адвоката звернулася жінка з проханням надати правову допомогу її співмешканцю Ла-ву, якого підозрюють у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

На той час у відношенні останнього було обрано запобіжний захід – тримання під вартою і він знаходився в Херсонському слідчому ізоляторі.

В ході побачення із Ла-вим, останній пояснив, що його підозрюють у зберіганні метадону з метою збуту.

Зі слів Ла-кова даний наркотичний засіб він купував та зберігав для особистого вживання.

До справи адвокат вступив на стадії ознайомлення з матеріалами. 22.06.2017 року судом розглядалося клопотання слідчого про встановлення строку на ознайомлення з цими матеріалами справи. Адвокатом було подано заперечення до суду та слідчому відмовлено у задоволенні цього клопотання.

27.06.2017 року Ла-ву судом продовжено строк тримання під вартою на 30 діб. На цю ухвалу подано апеляційну скаргу.

04.07.2017 року судом знову розглядалося клопотання слідчого про встановлення cтроку ознайомлення з матеріалами справи. Адвокатом було подано заперечення на це клопотання та судом відмовлено слідчому у встановленні строків.

Під час ознайомлення з’ясувалося, що Ла-ву вміняють «зберігання з метою збуту» лише на підставі того, що слідчий та прокурор вважають, що кількість та фасування наркотику, яку зберігав Ла-в, доводять, що він був у нього для продажу.

17.07.2017 року апеляційним судом Херсонської області відмовлено в задоволенні апеляційної скарги про скасування ухвали суду від 27.06.2017 року щодо продовження строку тримання під вартою.

Після ознайомлення з матеріалами справи, слідчому подано клопотання про закриття провадження через недоведеність вини по факту «зберігання з метою збуту». У задоволенні цього клопотання слідчим було відмовлено.

11.07.2017 року проведено попередній розгляд справи, в якому суд відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м’який.

05.09.2017 року свідки сторони обвинувачення не з’явилися, Ла-ву продовжено строк тримання під вартою, розгляд справи перенесено.

12.11.2017 року в черговий раз свідки сторони обвинувачення не з’явилися, Ла-кову лише продовжено строк тримання під вартою, розгляд справи перенесено.

До прокуратури області подано заяву про вчинений злочин збоку працівників правоохоронних органів по ст. 373 КК України щодо Ла-кова.

     Відомості по вказаній заяві до ЄРДР внесені не були. У зв’язку із зазначеним до Херсонського міського суду Херсонської області подано відповідну скаргу.

01.12.2017 року судом призначено розгляд даної скарги. Через неявку представника прокуратури, справу перенесено на пізнішу дату.

14.12.2017 року задоволено вищевказану скаргу. На даний час проводиться досудове розслідування.

07.12.2017 року через неявку свідків сторони обвинувачення, розгляд основної справи перенесено на більш пізнішу дату.

26.12.2017 року ситуація із свідками обвинувачення аналогічна, у зміні запобіжного заходу на більш м’який, відмовлено, розгляд справи перенесено на більш пізнішу дату.

18.01.2018 року свідки сторони обвинувачення не з’явилися, розгляд справи перенесено на більш пізнішу дату.

13.02.2018 року обвинуваченому продовжено строк тримання під вартою, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м’який, не задоволено.

20.03.2018 року допитано свідків обвинувачення, вирішено перейти до вивчення письмових доказів. Розгляд справи перенесено.

11.04.2018 року продовжено строк тримання обвинуваченого під вартою, у зміні запобіжного заходу на більш м’який, відмовлено.

07.05.2018 року розпочато дослідження письмових доказів. Через брак часу у судді, розгляд справу перенесено.

05.06.2018 року продовжено строк тримання обвинуваченого під вартою, відмовлено стороні захисту у зміні запобіжного заходу на більш м’який.

02.08.2018 року в черговий раз відмовлено стороні захисту у заміні запобіжного заходу на більш м’який та продовжено строк тримання обвинуваченого під вартою.

14.09.2018 року формально продовжено обвинуваченому строк тримання під вартою без проведення інших процесуальних дій.

12.11.2018 року досліджувалися письмові докази, переглядалися відео, прослуховувалося аудіо. Обвинуваченому відмовили змінити запобіжний захід на більш м’який, продовжено строк тримання під вартою.

03.01.2019 року повторно досліджувалися письмові докази, переглядалися відео, прослуховувалося аудіо, також було відмовлено Л. в зміні запобіжного заходу на більш м’який та продовжено строк тримання під вартою.

25.02.2019 року через неготовність сторони обвинувачення до проведення дебатів, справу перенесено на більш пізнішу дату, строк тримання обвинуваченого під вартою продовжено, клопотання адвоката про заміну запобіжного заходу на більш м’який – не задоволено.

15.04.2019 року проведено дебати по справі, справу перенесено на більш пізнішу дату з метою надання останнього слова обвинуваченому.

23.04.2019 року продовжено строк тримання під вартою, у задоволенні клопотання адвоката про заміну запобіжного заходу на більш м’який – відмовлено.

13.06.2019 року продовжено строк тримання під вартою, у задоволенні клопотання адвоката про заміну запобіжного заходу на більш м’який – відмовлено. Через відсутність тексту готового вироку суду справу перенесено на більш пізнішу дату.

16.07.2019 року суд оголосив вирок. Суд виправдав обвинуваченого за ст. 307 КК України та засудив за ст. 309 КК України. На вказаний вирок адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу.

26.11.2019 року призначено до розгляду апеляційну скаргу адвоката ЦСЗ та прокурора в Миколаївському апеляційному суді через відсутність складу колегії в Херсонському апеляційному суді. Розгляд справи перенесено на більш пізнішу дату через неявку прокурора та обвинуваченого.

17.12.2019 року апеляційний суд переніс розгляд справи на більш пізнішу дату через неявку до суду обвинуваченого.

Справа Тел.

Пан Тел. проживає в м. Харків.

Тел.– наркозалежна особа. Разом зі своїм знайомим паном Бар. вони придбавали сім’я маку, виготовляли з нього наркотик та разом його споживали.

10 лютого 2015 року після спільної закупівлі сім’я маку та виготовлення з них наркотичної речовини, пан Бар. вколов собі половину своєї частини. Після цього сказав, що за рештою дози зайде пізніше. Коли він повернувся, то непомітно підклав Тел. гроші, забрав решту наркотичного засобу та пішов. Того ж дня Тел. був заарештований поліцією за підозрою у розповсюдженні наркотичних засобів.

12 лютого 2015 року слідчий суддя обрав тримання під вартою як запобіжний захід для заявника.

Заявник звернувся за правовою допомогою до адвоката ЦСЗ.

27 травня 2015 року адвокат ЦСЗ склав клопотання про зміну запобіжного заходу.

Суддя Московського районного суду задовольнив клопотання та запобіжний захід було змінено на домашній арешт.

Після зміни запобіжного заходу заявник став учасником програми замісної терапії.

У 2017 році не було проведено жодного судового засідання, в якому б були допитані свідки звинувачення, так як вони переносяться через те, що не з’явились свідки звинувачення, зайнятість судді або участь адвоката в інших справах.

У 2018 році судові засідання перносились, через неявку свідків, або зайнятість судді в інших судових засіданнях.

На початку 2019 року кримінальну справу було передано до іншого судді Московського районного суду міста Харкова.

У 2019 році судові засідання неодноразово переносились через неявку свідків, або зайнятість судді в інших судових засіданнях. Прокуратура не забезпечує явку свідків обвинувачення до суду.

Наступне судове засідання призначено на 13.02.2020 року.

Справа Т.

8 жовтня 2017 року Київський районний суд м. Харкова виніс вирок, яким визнано винуватим пана Т. за ч. 1 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, а також визнано винним за ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вказаних злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі в кримінально-виправній установі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

1 жовтня 2018 року підписано угоду про надання правової допомоги.

2 жовтня 2018 року адвокат ознайомився з матеріалами кримінального провадження та звукозаписами судових засідань у Київському районному суді м. Харкова.

6 жовтня 2018 року подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Харківської області, обвинувачений пан Т. заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

30 липня 2019 року Апеляційний суд Харківської області скасував вирок Київського районного суду м. Харкова, а справу направив на новий розгляд до Київського районного суду м. Харкова.

23 серпня 2019 року справа була призначена до розгляду в Київському районному суді м. Харкова.

Адвокат ЦСЗ постійно подавав ґрунтовні заперечення проти продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою пана Т.

Адвокат ЦСЗ подав клопотання до суду щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м’який запобіжний захід.

19 вересня 2019 року суд відмовив в задоволенні клопотання ЦСЗ, однак в своєму рішенні суд суттєво змінив розмір застави, обравши її мінімальний розмір.

На початку судового розгляду суд вирішив досліджувати докази в повному об’ємі, а також порядок їх дослідження, який було обрано відповідно до правової позиції адвоката ЦСЗ у справі.

На сьогоднішній день допитані 3 свідки з 7 заявлених стороною обвинувачення.

Справа Т.

На початку липня 2015 року пан Т. звернувся до юриста ЦСЗ з проханням надати правову допомогу.

Протягом липня з останнім проведено 2 конфіденційні побачення в Миколаївському СІЗО.

Вступив у справу в якості захисника 12.08.2015 року при відкритті матеріалів кримінального провадження та ознайомлення з ними.

Пан Т. обвинувачувався у збуті наркотичних засобів – опію ацетильованого, які мали місце 13.05.2015 року та 25.06.2015 року.

Під час судового засідання 19.10.2015 року прокурором вручено Т. новий обвинувальний акт. Прокурор відмовився від обвинувачення по епізоду від 13.05.2015 року так як захисник просив визнати зібрані докази по цьому епізоду недопустимими. У сторони обвинувачення відсутні докази скоєння Т. злочину і по епізоду від 25.06.2015 року.

Судове провадження триває. Чергове судове засідання призначено на 10.11.2015 року.

Пан Т. був незаконно затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

27.06.2015 року слідчим пан Т. затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.

Підставою затримання було, як зазначено у протоколі, свідчення І., який пояснив, що приблизно о 10 годині 30 хвилин 27.06.2015 року Б. спільно з Т. знаходячись у домоволодінні по вул. Куйбишева, 32 смт Велика Лепетиха збули йому наркотичний засіб у вигляді «ацетильованого опію».

На час затримання пана Т., а саме на 23 годину 27.06.2015 року, підстави зазначені у протоколі затримання та ч. 1 ст. 208 КПК України відсутні.

Т. взагалі не інкримінують злочин, за нібито скоєння якого його затримано.

Так у протоколі затримання зазначено, що Т. нібито 27.06.2015 року об 10 годині 30 хвилин збув наркотичний засіб І.

Затримано обвинуваченого лише о 23 годині. Тобто незрозуміло, де був обвинувачений з 10 години 30 хвилин до 23 години та як він потрапив до Великолепетиського РВ УМВС України в Херсонській області, де був затриманий.

Відповідно до повідомлення про підозру, Т. інкримінували збут наркотичних засобів, які мали місце 13.05.2015 року та 25.06.2015 року, але ж ніяк не в день затримання.

На адресу прокуратури Херсонської області 28.09.2015 року надіслано заяву про вчинений злочин щодо притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за ст. 371 КК України (завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою).

До теперішнього часу відповіді про результати розгляду даної заяви не отримано.

На адресу пана Т. у жовтні 2016 року надійшов лист прокуратури Херсонської області про те, що за його заявою про спричинення йому працівниками міліції під час затримання тілесних ушкоджень, внесено відомості до ЄРДР.

По інформації слідчого, на теперішній час проводять допит свідків цієї пригоди.

Крім цього, зі слів Т., він в матеріалах кримінального провадження не ставив своїх підписів, окрім як в протоколі затримання.

Під час судового провадження будемо ініціювати проведення почеркознавчих експертиз.

Якщо буде підтверджена підробка підписів, будемо ініціювати притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Зі слів Т., після фактичного затримання, працівники міліції умисно, безпідставно заподіяли йому тілесні ушкодження, так як він не зізнавався у злочині.

Наявність тілесних ушкоджень підтверджена довідкою лікаря місцевої лікарні та зафіксована при доставлені до СІЗО.

В проведенні почеркознавчої експертизи щодо ідентифікації підробки підписів Т. судом відмовлено.

Було призначено та проведено судові дебати по справі. В ході дебатів вказано на ряд невідповідностей по справі, в тому числі ні розбіжності у показах свідків.

Під час останнього слова Т. заявив клопотання про додатковий допит свідків, яке судом було задоволено.

Протягом 2016 року проведено 4 судових засідань в суді 1 інстанції.

09.02.2016 року Т. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна, що є його власністю.

В апеляційному суді проведено 2 засідання. 18.07.2016 року вирок суду першої інстанції залишено в силі.

17.08.2016 року проведено зустріч із Т. в ІТТ Нижньосірогозького району та обговорено питання щодо касаційного оскарження.

21.02.2017 року Касаційний розгляд справи було перенесено на більш пізнішу дату.

28.03.2017 року касаційна скарга частково задоволена, ухвала апеляційного суду Херсонської області скасована та справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

29.06.2017 року апеляційним судом Херсонської області зобов’язано сторону обвинувачення надати наявні у них документи по справі.

19.07.2017 року справа направлена на новий судовий розгляд до суду 1 інстанції.

16.08.2017 року Горностаївським районним судом Херсонської області під час попереднього розгляду справи за клопотанням сторони захисту обвинуваченому змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, звільнено з під варти із зали суду, а обвинувальний акт направлено прокурору на доопрацювання.

Стороною обвинувачення подано апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу суду.

17.10.2017 року апеляційним судом Херсонської області в задоволенні даної скарги відмовлено, обвинувальний акт направлено прокурору на доопрацювання.

06.11.2017 року стороною захисту отримано від прокурора доопрацьований обвинувальний акт.

Підготовче судове засідання призначено на 01.12.2017 року, яке не відбулося через неявку обвинуваченого.

19.12.2017 року проведено підготовче судове засідання та вирішено питання про призначення справи до судового розгляду. Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого не обрано.

12.01.2018 року допитано одного свідка сторони обвинувачення, інші не з’явилися, розгляд справи перенесено на більш пізнішу дату.

22.01.2018 року свідки сторони обвинувачення не з’явилися

12.02.2018 року свідки сторони обвинувачення не з’явилися,

27.02.2018 року свідки сторони обвинувачення не з’явилися, обвинувачений в судове засідання не з’явився, оголошено привід обвинуваченого,

21.03.2017, 06.04.2018, 25.04.2018, 22.05.2018, 19.06.2018, 10.07.2018, 03.08.2018, 30.08.2018 року свідки сторони обвинувачення не з’явилися

15.11.2018 року свідки сторони обвинувачення знову не з’явилися, винесено ухвалу про їх привід.

09.01.2019 року свідка сторони обвинувачення не забезпечено доставлення на судове засідання, розгляд справи перенесено за клопотанням прокурора.

24.01.2019 року справу перенесено через відсутність свідків сторони обвинувачення.

27.02.2019 року справу перенесено у зв’язку з клопотанням прокурора щодо перенесення через неможливість брати участь в засіданні.

18.03.2019 року справу перенесено у зв’язку з неявкою на судове засідання обвинуваченого.

08.04.2019 року справу перенесено у зв’язку з неявкою на судове засідання обвинуваченого і не встановленням його місцезнаходження.

24.04.2019 року справу перенесено у зв’язку з неявкою на судове засідання обвинуваченого і не встановленням його місцезнаходження. Родичі обвинуваченого не знають про його місцезнаходження.

23.05.2019 року справу перенесено за клопотанням прокурора через неможливість участі у зазначену дату.

04.06.2019 року справу перенесено у зв’язку з неявкою на судове засідання обвинуваченого і не встановленням його місцезнаходження.

27.06.2019 року справу перенесено на більш пізнішу дату з метою збору обвинуваченим позитивних характеризуючи матеріалів та підготовки прокурором угоди про примирення.

19.07.2019 року суд переніс судове засідання у зв’язку з неявкою на судове засідання обвинуваченого і не встановленням його місцезнаходження.

15.08.2019 року суд закрив справу у зв’язку із смертю обвинуваченого.

Справа В.

Пан В., постійно мешкає в м. Харкові, є пацієнтом замісної підтримуючої терапії, наркотики приймає більш ніж 15 років

В квітні 2014 р. пана В разом з пані Ф було затримано оперуповноваженими разом з іншим чоловіком та привезено до Фрунзенського РВ, де пана В катували , а пані Ф. били з метою дізнатися про осіб, які мають гроші та вживають наркотики, а також з метою надання ним згоди бути їхнім негласним агентом.

09.01.2015 р. біля приміщення Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області під відеокамерами на її вході В. було нанесено удар ногою в праве бедро працівником поліції в цивільній формі, а потім іншими працівниками поліції було проведено залякування Войтенко з метою дати потрібні працівникам свідчення в судовому засіданні, в якому обвинувачується останній в продажу наркотиків

12.03.2015 р. складено заяву про скоєння злочину з боку працівників міліції відносно В та Ф

16.03.2015 р. складено та здано до суду скаргу про зобов’язання внести до ЄРДР відомості про скоєння злочину з боку працівників міліції відносно В та Ф

10.06.2015 р. участь в судовому засіданні по результатм якого суддею було відмовлено в задоволенні скарги про зобов’язання внести до ЄРДР відомості про скоєння злочину з боку працівників міліції відносно В та Ф

Пану В було висуното звинувачення за незаконний обiг наркотичних засобів та узято під варту.

Пану В обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який систематично продовжувався кожні два місяці. Адвокат приймав участь у цих судових засіданнях.

Протягом 2015-2017 років судові засідання періодично переносилися з різних причин, серед яких неявка свідків, зайнятість судді в інших судових засіданнях, самовідводом суддів.

За 2018 рок жодного разу прокуратура не надала свідків обвинувачення та прокурору мінялися та суддею неодноразово складалися ухвали про привід свідків.

В червні 2018 року суддею Фрунзенського районного суду було задоволено клопотання адвоката про зміну порядку дослідження доказів та вирішено досліджувати докази в зв’язку з тим, що свідків обвинувачення прокурор не доставляє.

В 2019 році суддя неодноразово виносила ухвали про привід свідків, які не викоонувалися.

В червні 2019 року суд почав досліджувати докази по справі.

В листопаді 2019 року прокуратура змінила обвинувачення з ч. 2 ст. 307 (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів) на ч.1 ст. 309 (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту).

Судове засідання призначено до судового розгляду на 27.02.2020 року

Справа Ж.

На початку червня 2019 року пані Ж. звернулася до Центру стратегічного захисту з проханням надати їй правову допомогу.

З її слів працівники поліції сфальсифікували щодо неї провадження за ст. 307 КК України (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів). Жодних документів у пані Ж. не має. Поліцейські не знайомили пані Ж. з матеріалами кримінальної справи. Пані Ж. впевнена у своїй невинуватості.

24.06.2019 повинно було відбутися судове засідання на якому суд повинен був розглянути клопотання пані Ж. Судове засідання не відбулося через хворобу судді та було перенесено на пізнішу дату.

Пані Ж. подала клопотання про залучення адвоката ЦСЗ у якості її захисника у судовому проваджені. Суд задовольнив клопотання пані Ж.

Адвокат ЦСЗ подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

03.09.2019 року суд вирішив питання про допит свідків та задовольнив клопотання адвоката ЦСЗ про зобов’язання прокурора надати матеріали кримінальної справи для ознайомлення.

07.11.2019 року суд переніс судове засідання на більш пізнішу дату через неявку свідків обвинувачення.

Справа З.

Заявник, громадянин України пан З., звернувся по правову допомогу 18.12.2015 року у зв’язку з притягненням його до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 309 КК України (2 епізоди).

Заявник раніше судимий та інкримінований злочин він скоїв під час невідбутої частини покарання.

Зі слів заявника, працівники міліції змусили його «взяти на себе» зберігання наркотиків без мети збуту, інакше «повісили б» збут.

У 2016 році проведено 6 судових засідань.

На даний час призначено новий розгляд справи у зв’язку зі зміною підсудності за територіальністю.

Юрист ЦСЗ вступив у справу на стадії попереднього розгляду. Попередній захисник та обвинувачений при ознайомленні з матеріалами справи їх копії не зробив. Тому на сьогоднішній день із матеріалами справи юрист ЦСЗ не знайомий, оскільки у суді вони відсутні.

Чергове судове засідання по справі було призначено на 20.09.2016 року, проте воно не відбулось. Лише два місяці потому – 22 листопада 2016 року суд провів попереднє судове засідання та викликав свідків на засідання на 29 листопада 2016 року. Однак свідки не з’явились на судове засідання. Не з’явились вони на засідання і 24 грудня 2016 року.

14 лютого 2017 року та 11 квітня 2017 року судові засідання були відкладені через неявку свідків обвинувачення та прокурора.

15 серпня 2017 року відбулося попереднє судове засідання

12 вересня 2017, 28 вересня 2017 року, 15 листопада 2017 року через неявку свідків зі сторони обвинувачення засідання було перенесено.

18 грудня 2017, 31 січня, 28 березня, 13 червня та 20 червня 2018. року засідання знову були відкладені через неявку свідків. На останньому засіданні прокурор просив змінити порядок дослідження доказів. У задоволенні клопотання було відмовлено.

31 серпня 2018 року під час судового розгляду було допитано одного свідка обвинувачення, інші свідки не з’явилися.

10 жовтня 2018 року через неявку свідків сторони обвинувачення справу було перенесено.

23.01.2019 року призначено новий розгляд справи у зв’язку із заміною головуючого. Справу перенесено через неявку прокурора.

20.03.2019 року через зайнятість головуючого по справі у іншому судовому процесі, розгляд справи перенесено на більш пізнішу дату.

25.06.2019 року проведено попередній розгляд справи, міра запобіжного заходу щодо обвинуваченого не обиралася, справа призначена до судового розгляду.

24.09.2019 року прокурор оголосив обвинувальний акт, суд вирішив порядок дослідження доказів.

03.12.2019 року суд переніс розгляд справи більш пізнішу дату через неявку свідків обвинувачення.

12 справ людей, які страждають від тяжких хвороб та інших вразливих груп

Справа Бо-ка

В липні 2019 року до ГО «ХПГ» звернувся підсудний Бо-ко з проханням надати йому правову допомогу у зв’язку з ненаданням йому медичної допомоги. Бо-ко, під час його перебування в Дніпровській УВП з 2011 року, не дивлячись на наявні у нього складні захворювання, не обстежувався та не отримував необхідного лікування, дієти.

15 липня 2019 року між адвокатом та ГО «ХПГ» був укладений договір про надання правової допомоги Бо-ку. Того ж дня адвокатом був направлений запит до Медичної частини ДУ «Дніпровська УВП № 4» щодо стану здоров’я та лікування Бо-ка.

15 серпня 2019 під час побачення з Б-ком адвокатом були отримані пояснення та документи щодо стану здоров’я Бо-ка.

В серпні 2019 року були направлені численні письмові та відео-звернення та скарги до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» у Дніпропетровській та Донецькій областях, Уповноваженого ВРУ з прав людини та до ЗМІ керівниками ХПГ та адвокатом.

Не дивлячись на погрози з боку керівництва установи Бо-ку, в результаті Бо-ко проведені численні обстеження та призначено курс лікування, дієту.

Справа Б.

15 жовтня 2019 року Б. звернувся до ГО «ХПГ» з проханням надати йому правову допомогу у зв’язку з ненаданням йому медичної допомоги, непроведенням обстежень, які необхідно проводити при наявних у нього захворюваннях та неподанням працівниками колонії матеріалів до суду щодо його звільнення від відбування покарання за станом здоров’я.

Б. відбуває покарання в ДУ «Кам’янська виправна колонія» (№ 101) за вироком С. міського суду Д. області від 01.11.2016 року, яким йому призначено покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

08.02.2019 Б. прибув до ДУ «Кам’янська виправна колонія» (№ 101) для відбування покарання. Під час першого медичного огляду після приїзду до колонії, підзахисний повідомив завідувачу медичної частини Качулі Сергію Олександровичу про наявні в нього захворювання: ВІЛ-інфекцію IV стадії, гепатити В і С, хронічну анемію важкого ступеню, хронічний почучуй та біль в шлунку – (він не знав і не знає, яке саме захворювання ЖКТ в нього наявне).

17.10.2019 адвокатом направлено адвокатські запити до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області, Медичної частини ДУ "КАМ’ЯНСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№101)", ДУ "КАМ’ЯНСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№101)" про надання інформації щодо встановлених у Б. діагнозів, наданих рекомендацій, стадій їх виконання чи невиконання, а також копію первинної облікової документації

11.12.2019 адвокат подав клопотання про звільнення Б. від подальшого відбування покарання за хворобою.

З 23.12.2019 Б. етапувався з ДУ «Стрижавська ВК № 81» до ДУ «Кам’янська ВК №101».

Судове засідання було призначено на 24.12.2019, однак, не відбулось у зв’язку з тим, що Б. ще перебував в дорозі.

Дата наступного судового засідання невідома.

Справа К.

Пан К. звернувся до адвоката через те, що він страждає на тяжку хворобу – ВІЛ 4 стадії. Він зазначив, що належне лікування йому не надається, оскільки йому неможливо підібрати адекватну анти ретровірусну терапію.

28 жовтня 2019 року адвокат подала запит до Стрижавської виправної колонії № 86 щодо наявних у заявника заворювань. 6 листопада 2019 року установа повідомила, що К хворіє на ВІЛ, але зазначила першу стадію захворювання. При цьому, згідно з копіями наданих лабораторних досліджень рівень СД4 клітин у К. складав 46 клітин, що відповідає 4 стадії захворювання.

19 листопада 2019 року адвокат направила до Вінницького міського суду Вінницької області клопотання про звільнення пана К у зв’язку із тяжким захворюванням. При цьому вона також просила провести лікарсько-консультативну комісію для визначення стану здоров’я пана К.

Засідання у справі призначене на 16 січня 2020 року.

Справа Ко-ка

19 вересня 2019 року Ко-ко звернувся до адвоката ЦСЗ з проханням надати йому правову допомогу у зв’язку з ненаданням йому медичної допомоги, непроведенням обстежень, які необхідно проводити при наявних у нього захворюваннях та неподанням працівниками колонії матеріалів до суду щодо його звільнення від відбування покарання за станом здоров’я.

Ко-ко відбував покарання в ДУ «Кам’янська виправна колонія» (№ 101) за вироком Хмельницького. міськрайонного суду Хмельницької області від 01.03.2017 року, яким йому призначено покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.

20.09.2019 адвокатом направлений запит щодо стану здоров’я та лікування Ко-ка до начальників колонії та медичної частини колонії, а також клопотання про допуск лікаря до Ко-ка.

09.10.2019 адвокат разом з лікарем відвідали Ко-ка. Адвокатом отримано письмові та усні пояснення щодо його стану здоров’я, підписані згоди для подальшого надання правової допомоги, лікарем зібрано анамнез, записано рекомендації та в його присутності зроблені деякі обстеження Ко-ка.

15.11.2019 адвокатом направлено заяву про умовно-дострокове звільнення Ко-ка до Вінницького районного суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького суду від 12.12.2019 заява адвоката задоволена.

23.12.2019 Вінницьким апеляційним судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Вінницького суду від 12.12.2019 та призначено судове засідання на 15.01.2020.

Справа Л.

Пана Л. було засуджено 31.08.2017 року Володимир-Волинським міським судом до 6 місяців арешту. 18.10.2017 року п.Л був направлений для виконання вироку в ДУ «Луцький слідчий ізолятор» (далі – СІЗО).

Перед поміщенням до СІЗО п.Л. доставили до міської лікарні, де п.Л. перебував на обліку, як особа, яка страждає на психічні розлади у зв’язку з алкогольною залежністю, а також на інші захворювання, зокрема, печінки. Лікарі виявили в нього стан психічного розладу, але надали згоду на його поміщення до СІЗО.

Під час приймання до СІЗО психічний розлад у п.Л. посилився, в нього стався напад епілепсії, він себе неадекватно, виявляв буйство, тому його залишили у одиночній камері збірного відділення площею 1.4 кв.м. На третю добу з часу поміщення до СІЗО, 22.10.2017, від помер від печінкової недостатності, що призвела до інтоксикації організму та дисфункції його внутрішніх органів.

За фактом смерті заявника, неналежного надання медичної допомоги та службового підроблення медичної документації посадовими особами СІЗО та Володимир-Волинської лікарні було відкрито кримінальне провадження.

23.04.2019 року слідчий виніс постанову, якою закрив вказане вище кримінальне провадження.

24.06.2019 року постанову про закриття провадження оскаржено до слідчого судді Луцького місьрайонного суду Волинської області.

26 листопада 2019 року слідчий суддя задовольнив скаргу адвоката та скасував постанову слідчого про закриття кримінального провадження.

Справа М-ка

На початку вересня 2019 року до ГО «ХПГ» звернулась мама М-ка з проханням надати йому правову допомогу у зв’язку з ненаданням йому медичної допомоги, непроведенням обстежень, які необхідно проводити при наявних у нього захворюваннях та неподанням працівниками колонії матеріалів до суду щодо його звільнення від відбування покарання за станом здоров’я.

М. відбуває покарання в ДУ «Вінницька виправна колонія» (№ 86).

17.09.2019 між адвокатом та ГО «ХПГ» був укладений договір про надання правової допомоги М-ку.

17.09.2019 адвокатом направлений запит щодо стану здоров’я та лікування М-ка до начальників колонії та медичної частини колонії, а також клопотання про допуск лікаря до М-ка.

23.09.2019 М-к також подав до медичної частини колонії клопотання про допуск до нього лікаря.

09.10.2019 лікар не був допущений керівництвом колонії до М-ка, адвокату вдалося поспілкуватись із М-м та отримати від нього письмові заяви та пояснення.

15.10.2019 було подано клопотання до слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про звільнення від подальшого відбування покарання за хворобою М-ка. Також, був повторно направлений запит до начальника медичної частини колонії та до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Вінницькій області щодо стану здоров’я та лікування М-ка.

Судове засідання було призначено на 31.10.2019 – на засіданні було частково задоволено клопотання адвоката й винесено ухвалу про проведення медичного огляду М-ка лікарсько-консультативною комісією. Дата наступного судового засідання повідомлена не була.

01.11.2019 був направлений запит до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» у Вінницькій області щодо стадії виконання ухвали суду про проведення медичного огляду М-ка.

17.12.2019 відбулось судове засідання, на якому адвокату було відмовлено в його клопотанні про виклик в судове засідання голови лікарської консультативної комісії та відмовлено у звільненні від відбування покарання за станом здоров’я М-ка.

Справа П-уна

В липні 2019 року до ГО «ХПГ» звернувся підсудний П-ун з проханням надати йому правову допомогу у зв’язку з ненаданням йому медичної допомоги. П-уну, під час його перебування в Дніпровській УВП більше року не проводили операцію з видалення титанової пластини, в результаті чого в нозі утворились два отвори, які було видно без будь-якого додаткового обладнання.

15 липня 2019 року між адвокатом та ГО «ХПГ» був укладений договір про надання правової допомоги П-ну. Того ж дня адвокатом був направлений запит до Медичної частини ДУ «Дніпровська УВП № 4» щодо стану здоров’я та лікування П-на.

15 серпня 2019 під час побачення з П-ном адвокатом були зафіксовані отвори в нозі Пі-на, про що був складений відповідний акт та скарга на нелікування, яку відмовились прийняти в канцелярії установи.

В серпні 2019 року були направлені численні письмові та відео-звернення та скарги до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» у Дніпропетровській та Донецькій областях, Уповноваженого ВРУ з прав людини та до ЗМІ керівниками ХПГ та адвокатом.

Не дивлячись на погрози з боку керівництва установи П-ну, в результаті П-ну зробили операцію з видалення титанової пластини.

 Справа Р.

Пані Р-ак звернулася до адвоката ЦСЗ через неналежне надання їй медичної допомоги. Вона зазначила, що знаходиться у Харківському слідчому ізоляторі за підозрою у торгівлі наркотичними засобами. Однак на момент затримання у серпні 2019 року вона вже мала пухлину яєчника, але не встигла отримати всі необхідну медичну допомогу. Вона також надала усю медичну документацію.

28 жовтня 2019 року адвокатом було направлено запит до Харківського слідчого ізолятору щодо стану здоров’я пані Р. Оскільки відповіді на свій запит адвокат не отримала, вона направила скарги до прокуратури Харківської області та до Філії центру охорони здоров’я у Харківській та Луганській областях. Вона зазначила, що стан пані Р погіршується і медична допомога їй не надається.

12 листопада 2019 року прокуратура Харківської області повідомила, що буде здвійснена перевірка.

12 грудня 2019 року Центр охорони здоров’я у Луганській і Харківській областях повідомив, що стан пані Р задовільний, їй було проведено медичне обстеження та необхідні медичні маніпуляції. Під час розмови, пані Р підтвердила, що допомога їй було надана. При цьому, вона також зазначила, що є хворою на ВІЛ, але їй досі не надається терапія.

20 грудня 2019 року адвокат направила скарги до прокуратури Харківської області, Центру охорони здоров’я у Харківській та Луганській областях, а також до Центру боротьби зі СНІДом з приводу ненадання АРТ-терапії пані Р.

Справа С-ова

Пан С-ов відбуває покарання у Бучанській виправній колонії. Він звернувся до адвоката через неякісне надання йому медичної допомоги в установі. Зокрема, він зазначав, що страждає від сильної головної болі, запаморочення, часто втрачає свідомість.

27 листопада 2019 року адвокат направила запит до Бучанської виправної колонії щодо стану здоров’я пана С.

9 грудня 2019 року Бучанська виправна колонія повідомила адвоката, що стан здоров’я засудженого задовільний. Його ймовірний діагноз – нейроцеркуляторна дистонія.

Справа Солопової

27 червня 2019 року Європейський суд з прав людини прийняв рішення у справі «Солопова проти України» (заява №17278/18), в якому визнав порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з неналежною медичною допомогою хворій 20-річній ув’язненій дівчині, яка страждає на онкологічну хворобу, під час її тримання під вартою у Дінпровському слідчому ізоляторі.

В період провадження у справі у квітні 2018 року ЄСПЛ вказав Уряду України на необхідність термінового діагностування та лікування п. Солопову з дотриманням лікарських рекомендацій та відповідних методик лікування. В цей період у зв’язку з тим, що справа хворої дівчини набула значного суспільного розголосу, СІЗО багаторазово відвідували комісії з різних органів державної влади, а також представники ЗМІ. Проблемна ситуація хворої ув’язненої завдавала багато клопоту та викликала невдоволення адміністрації СІЗО.

30 серпня цього року п. Солопова раптово, без попередження, перевели відбувати покарання до ДУ «Кам’янська виправна колонія (№34)» (далі – колонія). Перед тим, як її посадили до конвойного автомобіля для відправки до місця відбування покарання, декілька співробітників колонії накинулись на неї на завдали їй удари кийками. Коли Анну привезли до колонії, у медичній частині зафіксували її тілесні ушкодження, а за фактом їх виявлення був складений відповідний рапорт. До того ж в медичній частині при виправній колонії п. Солоповій повідомили, що її медична картка не була передана до них з ДУ «Дніпровська УВП (№4)», а про її онкологічне захворювання і відповідно про необхідність продовження її лікування лікарям невідомо, тому лікування їй не проводилося до отримання її картки. Звичайно, що стан здоров’я онкохворої істотно погіршився без лікування.

На думку п. Солопової, СІЗО і її медична частина у такий спосіб помстилися їй за те, що вона насмілилась поскаржитись на них аж до Європейського суду, після рішення якого, безсумнівно, були негативні наслідки для певних осіб з числа адміністрації. І якщо синці та садна від побиття зникли через певний час, то припинення її лікування від смертельного захворювання загрожувало самому її життю, і мало ознаки навмисного позбавлення життя, оскільки її лікування свідомо було зупинено по вині СІЗО.

Дізнавшись про такі обставини, адвокат ЦСЗ звернувся до органів державної влади України, в тому числі до Президента. Після цього до колонії передали медичну картку п. Солопової, та розпочали її лікування. На початку жовтня 2019 року центральний офіс Державного бюро розслідувань розпочав кримінальне провадження за фактами побиття п. Солопової та припинення надання їй медичної допомоги. Були проведені допити п. Солопової, та працівників СІЗО і медичного персоналу колонії. На цей час досудове розслідування у справі триває.

Справа С.

Пан С звернувся до Харківської правозахисної групи через неналежне надання йому медичної допомоги. Він відбуває покарання у Вінницькій області, є довічно позбавленим волі. Останнім часом у нього загострилося тяжке захворювання – запалення судин нижніх кінцівок, через що порушується їх прохідність. Заявник має виразки на нозі, лікарі підозрюють у нього гангрену

28 жовтня 2019 року адвокатом подано запит до Стрижавської виправної колонії щодо стану здоров’я пана С.

9 листопада 2019 року Стрижавська виправна колонія повідомила, що засуджений має облітеріруючий ендартеріт судин нижніх кінцівок, трофічна виразка лівої гомілки.

На сьогоднішній день засуджений проходить лікування у медичному закладі при Шепетівській виправній колонії № 98. Залежно від поставлених діагнозів, буде спланована тактика подальшої роботи.

Справа Т.

Т. прибув до ДУ «Кам’янська виправна колонія» (№ 101) для відбування покарання. Під час першого медичного огляду після приїзду до колонії, Т. повідомив завідувачу медичної частини про наявні в нього захворювання: ВІЛ-інфекція, гепатит С, туберкульоз легень, хронічна алергія, цироз печінки. Однак, протягом чотирьох місяців після прибуття Т. до колонії, жодних заходів з лікування Т. не проводилось.

В квітні 2019 року колонію відвідав лікар-інфекціоніст, який в графі діагноз на-писав: ВІЛ IV стадії, гепатит В+С , туберкульоз та поліалергія.

В якості антиретровірусної терапії (АРТ) Т. було призначено Трастиву. Протягом двох днів її вживання (13.04.2019 та 14.04.2019), у Т. почалась алергічна реакція на препарат, яка супроводжувалась висипаннями на тілі та болем в боку. Після цього, давати терапію Т. припинили, а натомість почали колоти знеболюючі від болю в нирках та зробили ін’єкцію протиалергічного препарату.

20.05.2019 Т. вивезли з ДУ «Кам’янська виправна колонія» (№ 101) до ДУ «Стрижавська виправна колонія № 81». В ДУ «Стрижавська виправна колонія № 81», Т. помістили в палату для обстежень, після тижня обстежень, підзахисному було призначено терапію, через три дні прийому останньої, у хворого почалась алергічна реакція, що супроводжувалась висипаннями на шкірі, свербіжем, і яка пройшла після ін’єкції Дексаметазону. Після цих подій Т. направили до ДУ «Кам’янська ви-правна колонія» (№ 101), де він і зараз відбуває покарання

19 липня 2019 року адвокатом було подано клопотання про звільнення від відбування покарання Т. за станом здоров’я до Вільнянського районного суду Запорізької області. Суд призначив судово-медичну експертизу щодо наявності у Т. захворювань, які наявні в Переліку захворювань, за наявності яких особа може бути звільнена від відбування покарання. Суддя не з’являється в судові засідання, експертна установа не надсилає адвокату документи, не дивлячись на задоволене судом клопотання щодо надсилання копії висновку експертизи. Тобто, судові засідання затягуються, а стан Т., який не отримує жодного лікування погіршується. Більше того, його навіть перевели з медичної частини колонії до житлової зони.

Нині провадження щодо звільнення Т. від відбування за станом здоров’я триває.

Ухвалою суду від 10.12.2019 задоволено клопотання захисника про зобов’язання начальника медичної частини колонії терміново провести медичний огляд Т. лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я

З 23.12.2019 Т. етапувався з ДУ «Стрижавська ВК № 81» до ДУ «Кам’янська ВК №101».

Дата наступного судового засідання невідома.

2 справи щодо конфлікту на Сході України

Справа Г.

Гр-ка Г., мешканка м. Горлівка, Донецької області, раніше не судима, працююча, має малолітню дитину 01.04.2013 р.н., освіта вища.

У жовтні 2012 р. приїхала до м. Харкова до свого цивільного чоловіка, у зв’язку з відсутністю роботи за місцем проживання. З жовтня 2012 р. по січень 2013 р. працювала, після чого пішла у відпустку по пологах та догляду за дитиною. Після народження дитини повернулася до м. Горлівка. Приїздила до м. Харкова для отримання допомоги по догляду за дитиною. Весь цей час вона була зареєстрована в м. Горлівка, Донецької області.

Після початку антитерористичної операції у Донецькій області Г. приїхала до м. Харкова.

У серпні 2015 р. Г. звернулася до Управління праці та соціального захисту населення (УПтСЗН) за довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Така довідка їй була видана. При видачі довідки працівник УПтСЗН повідомила їй, що вона має право на щомісячну адресну допомогу. Тому Г. було подано заяву про надання такої допомоги. В період з 04.11.2015 р. по 03.02.2016 р., 22.02.2016 р. по 21.08.2017 їй виплачувалась така допомога.

З серпня 2017 р. УПтСЗН припинило виплати та анулювало довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи без пояснення причин. Тільки 09.11.2018 р. Г. по телефону їй було повідомлено про рішення про анулювання довідки та припинення виплат, а також що вона зобов’язана повернути виплачені кошти в розмірі 22113 грн. 91 коп.

27.03.2018 р. Г. пред’явлена підозра за ч. 1 ст. 190 КК України. Міра запобіжного заходу до С. не обиралась.

27.03.2018 р. на прохання Г. у справу вступив адвокат ЦСЗ.

Кримінальне провадження направлено до Московського районного суду м. Харкова з обвинувальним актом.

15.05.2018 р. призначено попереднє судове засідання. У судовому засіданні адвокатом було заявлено усне клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у зв’язку з тим, що він не відповідає вимогам КПК. Судом було постановлено, що таке клопотання повинно бути тільки письмовим. Засідання перенесено. Наступне судове засідання призначено на 11.06.2018 р.

11.06.2018 р. у судовому засіданні адвокатом було заявлено письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Судом в задоволенні клопотання відмолено. Судовий розгляд призначено на 11.06.2018 р.

11.06.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді.

10.07.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді. Наступне судове засідання призначено на 24.09.2018 р.

24.09.2018 р. судом визначено порядок дослідження доказів. Наступне судове засідання призначено на 25.10.2018 р.

25.10.2018 р. в судовому засіданні допитані, представник потерпілого, частина свідків обвинувачення. Наступне судове засідання призначено на 30.11.2018 р.

30.11.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із неявкою свідків обвинувачення. Наступне судове засідання призначено на 18.01.2019 р.

18.01.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із неявкою свідків обвинувачення та знаходженням обвинуваченої на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 15.03.2019 р.

15.03.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю захисника. Наступне судове засідання призначено на 15.05.2019 р.

15.05.2019 р. в судовому засіданні допитано одного свідка. Інші свідки не з’явилися.

12.06.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням обвинуваченої на лікарняному.

12.06.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням обвинуваченої на лікарняному.

16.07.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю захисника.

13.08.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді.

22.10.2019 р. в судове засідання не з’явився свідок. Сторона обвинувачення відмовилась від допиту свідка. Прокурор попросив перерву для підготовки до дослідження доказів та допиту обвинуваченої.

22.11.2019 р. в судовому засіданні дослідженні письмові докази та стороною захисту долучені додаткові докази в тому числі рішення Харківського окружного адміністративного суду.

20.12.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням обвинуваченої на лікарняному.

Справа триває.

Справа Т.

26.07.2016 внаслідок обстрілу було зруйновано житло пані Т., що проживає в м. Авдіївка. Було відкрито досудове розслідування у кримінальному провадженні у Авдіївському відділі поліції.

У вказаному кримінальному провадженні пані Т. визнана потерпілою. Потім справа була передана слідчим Головного управління CБУ у Донецьку та Луганській області.

02 липня 2017 року Пані Т. звернулась до ЦСЗ з проханням про надання правової допомоги.

Юристка ЦСЗ неодноразово зверталася з клопотаннями про інформування про хід розслідування та здійснених слідчих дій, проте ніякої відповіді не надходило.

З відповіді 2 ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 09 жовтня 2017 року Пані Т. стало відомо, що кримінальне провадження №12016050140000585 об’єднано в кримінальне провадження №12014050410001648.

Через відсутність повного інформування пані Т. протягом 2019 року неодноразово подавала скарги щодо бездіяльності слідчого.

У відповіді 2 ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 24.01.2019 пані Т. повідомили про те, що вона можу ознайомитись з матеріалами досудового розслідування.

У вересні пані Т. подала клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

09 жовтня 2019 року їй було надано відповідь від 1го управління ГУ СБУ про здійсненні слідчіх дій, а саме протоколи допиту потерпілого, огляду місця події та фото таблицю зруйнованого будинку.

20 грудня 2019 року юрист ЦСЗ підготував клопотання про здійснення слідчих дій. Проте жодної відповіді не надходило.

08 січня 2020 року юрист ЦСЗ надіслав скаргу на бездіяльність слідчого.

33 інші справи

Справа А.

Пані А. звинувачується у злочині, передбаченому ст. 187 ч. 2 КК України. За версією слідства вона, за попередньою змовою з невстановленими особами, отруїла трьох потерпілих високою дозою лікарського препарату “Азалептол” та заволоділа майном своїх жертв.

Пані А. приїхала до Києва в особистих справах. В одному із барів вона познайомилась із компанією молодих люде. ). Разом вони познайомились з іншою компанією. Коли ввечері бар зачинився, вся велика компанія пішла на берег озера продовжувати відпочивати. Компанія розташувалась на лавочці біля озера. Всі продовжили пити горілку та спілкуватись. Через деякий час троє потерпілих знепритомніли. Дівчина з першої компанії одразу почала знімати золоті прикраси, обшукала сумки, забрала гроші та мобільні телефони. Після чого вона та двоє чоловіків зникли з місця події разом.

В цей час пані А. відходила до берега озера поговорити по телефону. Минулого дня в неї був день народження та вона ще продовжувала отримувати привітання. Коли вона повернулась, то побачила, що частини компанії вже немає, а троє людей лежать на землі непритомні. Пані А. одразу викликала поліцію та швидку медичну допомогу. Дочекавшись на місці, пані А. допомагала госпіталізувати потерпілих, давала пояснення патрульній поліції.

В результаті слідства були встановлені свідки, які бачили, як дівчина з першої кампанії грабувала потерпілих. При цьому свідки подій не вказують на протиправні дії пані А. За даними медичних експертиз в рідинах, вилучених на місці подій та в організмі потерпілих не виявлено отруйних речовин, психотропних лікарських засобів.

В травні 2019 року пані А. було вручено повідомлення про підозру та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор передав справу з обвинувальним актом до суду.

Протягом червня 2019 року свідки та потерпілі не з’являються у судові засідання, прокурор приховує матеріали, які можуть свідчити на користь клієнта. В прошитому та пронумерованому томі матеріалів кримінального провадження відсутні документи.

Наприкінці червня 2019 року пані А. звернулась за правовою допомогою до ЦСЗ.

Суд першої інстанції продовжував запобіжний захід пані А. 19 липня, 16 вересня, 13 листопада та 27 грудня 2019 року. Всі ухвали були оскаржені адвокатом ЦСЗ, однак апеляційний суд відмовив у задоволенні всіх скарг адвоката ЦСЗ.

Не зважаючи на процесуальні порушення з боку суду, відмови витребувати у прокурора наявні доказі у справі, відмови приймати та досліджувати доказі сторони захисту, адвокату ЦСЗ вдалось отримати копії висновків судових експертиз та дослідити їх в судовому засідання. Дані експертизи мають вирішальне значення, оскільки свідчать про відсутність отруйних речовин на місці злочину.

Адвокату ЦСЗ вдалось забезпечити явку свідка, якого прокурор не міг доставити в суд більше восьми місяців. Свідок повністю підтвердив версію сторони захисту щодо обставин затримання пані А., відсутності адвоката під час затримання та огляд не опечатаних речових доказів.

Суд відмовив адвокату ЦСЗ в дослідженні доказів, які були отримані в результаті ознайомлення з матеріалами справи та свідчать про порушення права на захист пані А. під час її затримання, обшуку та допитів.

Наразі суд готується допитати пані А. та дослідити додаткові докази сторони обвинувачення, які були в розпорядженні прокурора, одна не були відкриті стороні захисту до передачі справи в суд.

Справа Ас-ва

16 вересня 2019 року до ГО «ХПГ» звернулась дружина підсудного Ас-ва з проханням надати йому правову допомогу у зв’язку з його катуванням працівниками Харківського слідчого ізолятора.

16.09.2019 під час побачення з Ас-вим, останній передав адвокату заяви про катування Ас-ва працівниками слідчого ізолятора до ТУ ДБР у м. Полтава, Прокуратури Харківської області, Уповноваженого ВРУ з прав людини, які 17.09.2019 та 19.09.2019 були направлені адресатам.

Також, 17.09.2019, на особистому прийомі були подані заяви до начальника Медичної частини Харківського слідчого ізолятора та начальника Харківського слідчого ізолятора про термінове освідування тілесних ушкоджень Ас-ва.

17.09.2019 був зданий запит до Прокуратури Харківської області щодо вжитих нею дій відносно виявлених тілесних ушкоджень у Ас-ва.

18.09.2019 були здані запити до начальника Медичної частини Харківського слідчого ізолятора та начальника Харківського слідчого ізолятора щодо вжитих ними дій відносно освідування Ас-ва.

25.09.2019 Ас-ва визнали потерпілим.

28.10.2019 був направлений запит про вчинені слідчі дії.

Справа Ч.

У вересні 2019 року до ГО «ХПГ» за правовою допомогою звернулась президентка ГО «Харківське жіноче об’єднання «Сфера» Ч. Вона повідомила, що 28 березня 2019 року на організацію напали члени організації «Традиція і порядок», проникнувши до приміщення, яке орендувала ГО «Харківське жіноче об’єднання «Сфера».

З вересня по грудень неодноразово подавались заяви до поліції та скарги до суду на бездіяльність відповідальних осіб поліції, яка полягала у невнесенні відомостей, викладених у заяві.

18.12.2019 подана заява про долучення додаткових матеріалів.

30.12.2019 відбувся допит потерпілої та свідків у кримінальному провадженні.

Справа Дам-ї

06.08.2019 адвокат ЦСЗ почав представляти інтереси Дам-ї.

14.08.2019 під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, адвокатом було зафіксовано факт того, що остання слідча дія вчинена ще в 2017 році. Після цього адвокатом були направлені скарги до Харківської місцевої прокуратури № 1 та лист Уповноваженому ВРУ щодо бездіяльності та недотримання розумних строків під час досудового розслідування.

16.08.2019 було направлено клопотання слідчому щодо проведення процесуальних дій.

29.08.2019 був направлений запит до Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області щодо стадії досудового розслідування.

10.09.2019 була направлена скарга на бездіяльність та затягування строків досудового розслідування.

31.09.219 був направлений лист на ім’я начальника Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області з проханням пояснення причин ненадання відповідей на запит на клопотання.

22.10.2019 було направлено клопотання слідчому щодо проведення процесуальних дій.

13.11.2019 було направлено клопотання слідчому щодо проведення процесуальних дій.

03.12.2019 було направлено клопотання слідчому щодо проведення процесуальних дій.

09.12.2019 була направлена скарга до Дзержинського районного суду міста Харкова на бездіяльність слідчого.

13.12.2019 відбулось перше судове засідання, на яке слідчий не з’явився, тому воно було перенесено на 13.01.2020.

Справа Д-цького

Пан Д-цький звернувся до Харківської правозахисної групи за правовою допомогою. Він зазначив, що у 2009 році ним було подано заяву до Європейського суду з прав людини. У 2016 році справа була комунікована з Урядом, однак з того часу жодних заперечень уряд не надавав.

Ознайомившись з матеріалами справи, 11 вересня 2019 року адвокат подав заяву до Європейського суду з прав людини щодо руху у справі. 30 жовтня 2019 року Європейський суд направив відповідь, вказавши, що Уряд просив призупинити розгляд справи у зв’язку з тим, що матеріали по ній знаходяться на тимчасово окупованій території. Судом було прийнято рішення про призупинення 20 квітня 2016 року.

Однак, 15 червня 2016 року матеріали по справі заявника були відновлені судом. Однак уряд не повідомив це Європейському суду з прав людини, а тому вже два роки розгляд справи у суді не проводиться. Адвокат повідомила про це Суд та додала копії відповідних документів

5 грудня 2019 року Європейський суд повідомив заявника, що його лист разом із додатками був направлений уряду, який має надати відповідь до 17 грудня 2019 року.

Справа Д.

18 жовтня 2017 на одному з перехресть в центральній частині м.Харкова відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП), під час якої внаслідок зіткнення двох транспортних засобів загинуло шестеро людей, і ще декілька осіб отримали серйозні тілесні ушкодження.

Обидва автомобіля були автомобілями преміум класу, були в справному технічному стані. Водій одного з автомобілів, молода жінка, їхала зі швидкістю, яка майже вдвічі перевищувала допустиму швидкість руху в населених пунктах, а також проїхала перехрестя на червоне світло; іншій водій почав рух раніше сигналу світлофора, який дозволяє рух. Експертиза на стан алкогольного або наркотичного сп’яніння жінки-водія, поведена одразу після ДТП, показала, що в її організмі містилися психоактивні речовини, але в ході судового розгляду суд визнав цей доказ недостовірним. Інший учасник ДТП, пан.Д. був визнаний експертизою тверезим.

У справі було проведено багато комплексних судово-технічних експертиз, які встановили порушення Правил дорожнього руху (далі – ПДД) з боку обох водіїв.

26 лютого 2019 року Київський районний су м.Харкова визнав обох водіїв винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст286 КК України – порушення ПДД, що спричинили смерть кількох осіб.

Очевидна несправедливість цього вироку, зокрема, в частині однаковості призначеного покарання при очевидній навіть для не фахівця різниці у ступені вини водіїв-учасників ДТП визвала такий резонанс у суспільстві, що люди стали збирати підписи на захист п.Д.

Після проголошення вироку суду першої інстанції адвокат ЦСЗ провів конфіденційне побачення з п.Д. в СІЗО, після чого зробив копії матеріалів об’ємної кримінальної справи.

Тривалий час адвокат знайомився та аналізував матеріали справи, готуючись до апеляційного рощгляду справи, який призначений на середину серпня 2019 року.

14 серпня 2019 року Харківський апеляційний суд за одне засідання розглянув апеляційні скарги захисників, без дослідження наявних у справі доказів, та залишив вирок, в частині призначеного покарання, без змін, а в частині цивільних позовів змінив солідарне відшкодування шкоди на відшкодування кожним із водіїв у частці 50% від загального розміру позовних вимог.

Адвокат ЦСЗ підготував касаційну скаргу на вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції. Наприкінці грудня 2019 року Касаційний Суд у складі Верховного Суду ухвалив відкрити касаційне провадження та витребував матеріали кримінального провадження із суду першої інстанції.

Дотепер дата касаційного розгляду невідома.

Справа Д.

Пані Д., 03.11.1976 року народження.

28 квітня 2016 року була засуджена вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст. 115 КК України (навмисне вбивство) до 8 років позбавлення волі. На момент укладення договору відбувала покарання у Чернігівській виправній колонії № 44. Матір 2 малолітніх дітей, один з яких народився та знаходився з нею в колонії.

Ухвалою Верховного Суду скасовано ухвалу апеляційного суду, що залишила без змін вирок суду першої інстанції. Справу передано на новий апеляційний розгляд.

На даному етапі захисник уклав договір про надання правової допомоги, узгодив правову позицію, витребував та долучив до провадження ряд важливих характеризуючих документів. Захисником було складено доповнення до раніше поданої (в 2016 р.) заяви Д., щодо неправильної кваліфікації. Було надано судову практику ВСУ з цього приводу, заявлено про дослідження доказів та визнання їх недопустимими, вказано на чисельні процесуальні порушення, в т.ч. при продовженні тримання під вартою, тощо.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09.11.2018р. вирок скасовано з передачею провадження на новий розгляд, Д. звільнена з під варти.

В 2019 році було проведено 5 судових засідань в суді першої інстанції. Наступне судове засідання призначено на 15.01.2020 року.

Справа Г.

Пан Г. (далі – заявник) є учасником добровольчого батальйону «Айдар», який був заснований після початку проведення антитерористичної операції на Сході України.

1 липня 2014 року військові з добровольчого батальйону «Айдар» прийшли до квартири пана С., який, за інформацією, що надійшла, надавав допомогу сепаратистським групам. Під час їхнього візиту один з військових почав вимагати від пана С. надати їх мобільний телефон та ноутбук з ціллю перевірки наявності на них будь-яких матеріалів, які підтверджували його сепаратистську діяльність.

2 липня 2014 заявник разом з іншими військовими був затриманий співробітниками міліції за підозрою у вчиненні розбою щодо пана С. У той же день заявник був затриманий у якості підозрюваного та звільнений з під варти.

24 червня 2015 року заявник був затриманий співробітниками міліції у м.Харкові.

25 червня 2015 року заявника було взято під варту згідно з постановою Печерського районного суду міста Києва, оскільки він підозрювався у скоєнні розбою з обтяжуючими обставинами стосовно пана С.

5 серпня 2015 року Апеляційний суд міста Києва прийняв рішення про заміну запобіжного заходу для заявника із тримання під вартою на підписку про невиїзд, однак, через затримку в інформуванні адміністрації Криворізького СІЗО, заявник був звільнений з під варти лише 7 серпня 2015 року.

Оскільки інші підозрювані у справі переховувалися від правосуддя, наприкінці серпня 2015 з матеріалів кримінального провадження були виділені матеріали, що стосуються заявника, а 1 вересня 2015 року прокуратура склала обвинувальний акт щодо нього, і у вересні 2018 року направила для розгляду по суті до Троїцького районного суду Луганської області (далі – Троїцький суд).

26 жовтня 2015 року юрист Центру стратегічного судового захисту направив скаргу до Європейського суду з прав людини на порушення права заявника на свободу та своєчасний перегляд законності тримання під вартою, закріплених у Статті 5 § 1, 5 § 3 Конвенції.

Після двох самовідводів суддів у Троїцькому суді не залишилося суддів для формування нового складу судової колегії, і ВССУ передав справу для розгляду по суті до Сватівського районного суду Луганської області (далі – Сватівський суд).

Підготовче засідання у справі у Сватівському суді багаторазово відкладалось, в тому числі внаслідок того, що почергово були знайдені та затримані співучасники злочину, і в суді відбувалося об’єднання матеріалів кримінальних проваджень.

Лише 31 серпня 2018 р. Сватівський суд провів підготовче судове засідання і за клопотанням сторони захисту ухвалив повернути обвинувальний акт, який не відповідав вимогам КПК України, прокурору для усунення недоліків.

17 вересня 2018 року прокурор послав скаргу на цю ухвалу, разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на оскарження, але 12 листопада 2018 року Луганського апеляційного суду відмовив прокурору у поновленні строку.

6 грудня 2018 року прокурор подав касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду, за якою Верховний Суд відкрив провадження.

27 травня, 2019 року, після попереднього відкладення розгляду справи, Верховний суд розглянув касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу Луганського апеляційного суду та направив справу туди для нового розгляду.

У липні 2019 року Луганській апеляційний суд розглянув по суті апеляційну скаргу прокурора, скасував рішення Сватівського суду та повернув справу для розгляду зі стадії підготовчого засідання. З того часу жодного слухання у справі не відбулося.

 

Справа Го-ні

05.12.2019 до ГО «ХПГ» за правовою допомогою звернулась дружина засудженого Го-ні, який відбуває покарання в ДУ «Олексіївська ВК №25». Дружина Го-ні повідомила, що останній не може звернутись до суду із заявою про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, оскільки з колонії не виходить його кореспонденція.

09.12.2019 під час побачення із Го-нею була зібрана необідна інформація підписана згода на доступ до персональних даних.

20.12.2019 була направлена заява про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Cправа Г.

До пана Г. під час перебування під вартою в рамках розслідування кримінального провадження застосовувалось фізичне насильство працівниками правоохоронних органів.

20.02.2015 було відкрите кримінальне провадження за фактом катування.

Пана Г. було визнано потерпілим у кримінальному провадженні.

10.03.2017 року воно було закрито. Рішення про закриття даного кримінального провадження було оскаржено паном Г. до суду.

14 червня 2017 ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області було визнано неефективним розслідування факту вчиненого щодо пана Г. насильства в рамках кримінального та необгрунтованості підстав для його закриття і зобов’язав Генерального прокурора України провести судово-медичне обстеження. Проте, жодних дій вчинено не було.

28.06.2017 Пан Г. знову подав заяву щодо вчинення щодо нього насильства працівниками правоохоронних органів.

29 вересня 2017 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва зобов’язано Генеральну прокуратуру України внести відомості до ЄРДР за заявою пана Г. від 28.06.2017 року про факт застосування до нього фізичного насильства працівниками правоохоронних органів.

Протягом двох років пан Г. безуспішно намагався дізнатися про хід розслідування факту катування щодо нього.

В серпні 2019 року пан Г. звернувся за правовою допомогою до ЦСЗ.

04.11.2019 на запит юриста ЦСЗ адміністрація Генеральної прокуратури України повідомила, на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017, що Генеральною прокуратурою України було відкрите кримінальне провадження від 18.06.2018 та передане до Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

У грудні юрист ЦСЗ надіслав клопотання щодо інформування про хід розслідування до Головного Управління Національної поліції.

21.12.2019 згідно з отриманої відповіді від Головного Управління Національної поліції в Донецькій області стало відомо, що кримінальне провадження було закрите. Проте, не надано жодної інформації, яким чином пан Г. може ознайомитися з матеріалами провадження та де воно знаходиться.

Справа Г.

Пан Г. є сиротою. Пан Г. 01.01.2018 року о 02:25 годині, знаходячись на порозі, поверхня якого вкрита плиткою для підлоги, неподалік від входу до ТРК «Биг Хауз» , в ході раптово виниклого конфлікту наніс кулаком лівої руки один удар в праву область голови потерпілого, від якого останній впав на вищезазначену поверхню підлоги на спину, втративши свідомість на період часу від 20 до 25 хвилин. Таким чином, потерпілому спричинені тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми. Після цього потерпілий був доставлений у лікарню для надання йому медичної допомоги. В лікарні у потерпілого діагностували тяжкі травми голови.

07 січня 2018 року, незаважаючи на проведений комплекс медичних заходів, потерпілий помер.

09 січня 2018 року пану Г. було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України (Умисне тяжке тілесне ушкодження).

09 січня 2018 року слідчий подав клопотання до суду про обрання пану Г. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

11 січня 2018 року суд частково задовольнив клопотання та призначив пану Г. запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В січня 2018 року пан Г. звернувся за правовою допомогою до ЦСЗ.

Адвокат ЦСЗ вивчив матеріали провадження та з’ясував, що маються всі дані для того, щоб поставити питання про неправильну кваліфікацію кримінального правопорушення у зв’язку з тим, що не було вивчено можливість неправильного лікування та несвоєчасного надання потерпілому медичної допомоги.

22 березня 2018 року суд за клопотанням адвоката ЦСЗ призначив комплексну судову медичну експертизу.

09 липня 2018 року адвокат ЦСЗ отримав висновки експертизи , за якою встановлено, що лікування потерпілого проводилось з численними порушеннями з боку лікарів. Зокрема, вказано, що у разі правильного лікування смерть потерпілого могла не настати.

 25 липня 2018 року було зареєстроване кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення – злочину передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України (Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником). Досудовим розслідуванням встановлено, що під час досудового розслідування кримінального провадження, за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, слідчим було виявлено зокрема, що в діях медичних працівників вбачаються ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.

На даний час проводиться судовий розгляд вказаного провадження щодо звинувачення пана Г. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.в судді першої інстанції, допитуються свідки

Справа пана І.

Пан І відбуває покарання у Замковій виправній колонії № 58. Замкова колонія – одна з найвіддаленіших виправних колоній від дому заявника (м. Маріуполь, Донецька область), де живе його мати (1100 км).

15 травня 2017 року пан І. звернувся до Міністерства юстиції України із клопотанням про його переведення до іншої установи виконання покарань.

30 серпня 2017 року Міністерство юстиції відмовило пану І. в переведенні.

30 жовтня 2017 року пан І. звернувся до Окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про скасування рішення Міністерства юстиції України.

14 грудня 2017 року суд задовольнив адміністративний позов. Міністерство юстиції подало апеляційну скаргу на це рішення.

20 лютого 2018 року Апеляційний суд відмовив у задоволенні скарги. Міністерство юстиції подало касаційну скаргу на це рішення.

16 травня 2019 року Верховний суд відмовив в задоволенні скарги.

10 липня 2019 року суд видав виконавчий лист про зобов’язання Міністерства юстиції України повторно розглянути звернення пана І.

Після рішення суду Міністерство юстиції України не вчинило жодної дії щодо його виконання та ігнорувала письмові звернення пана І.

В серпні 2019 року пан І. звернувся за правовою допомогою до ЦСЗ з приводу його переведення.

6 листопада адвокат ЦСЗ направив заяву до відділу примусового виконання рішень про відкриття виконавчого провадження з приводу зобов’язання Міністерство юстиції України повторно розглянути звернення пана І.

21 листопада 2019 року відділ примусового виконання рішень виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, де зазначив про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Міністерство юстиції не виконало рішення виконавця, однак, виконавець не вжив жодних, передбачених законом, засобів впливу за для виконання рішення суду.

27 грудня 2019 року адвокат ЦСЗ звернувся до Окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про визнання бездіяльності виконавця та зобов’язання виконавця вчинити дії, передбачені законом.

Справа триває

Справа Кло-ко

кримінальне провадження стосовно обвинувачення у вчиненні умисного вбивства

У квітні 2017 року Апеляційним судом Харківської області було визначено підсудність та направлено справу до Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Вісім судових засідань призначених Комінтернівським районним судом м. Харкова не відбулося, внаслідок неявки прокурора.

У грудні 2017 року на судовому засіданні суд ухвалив рішення щодо направлення до Апеляційного суду Харківської області подання щодо визначення підсудності, оскільки наразі місце вчинення кримінального правопорушення знаходиться в Фрунзенському районі м. Харкова.

Запобіжний захід обвинувачені не обирався, жодних мір забезпечення кримінального провадження не було.

Відбулось 12 судових засідань, справа була призначена до розгляду, при першому судовому розгляді було подано клопотання про визначення порядку дослідження доказів, про недоцільність дослідження доказів, які були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Суд визначив порядок дослідження доказів. Потерпіла не з’являлась в 10 судових засідань.

За клопотанням адвоката ЦСЗ суд змінив порядок дослідження доказів та вирішив перейти до допиту 54 свідків, які були допитані протягом досудового розслідування.

Наступне судове засідання призначено на 7 серпня 2019 року.

7 серпня 2019 року суд змінив порядок дослідження доказів, оскільки потерпіла не з’явилась на судові засідання.

Сторона обвинувачення заявила свідків для допиту, однак прокуратура не забезпечила привід жодного свідка до суду.

Наступне судове засідання призначено на 31 січня 2020 року, планується допит свідків.

кримінальне провадження стосовно катування Кло-ко

Направлено запит до прокурора з вимогою надати для ознайомлення матеріали кримінального провадження та повідомлення про хід досудового розслідування.

Прокурор надав на ознайомлення матеріали кримінального провадження, з якого вбачалося, що воно було закрито постановою прокурора.

Була подана скарга до слідчого-судді Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Протягом 5 місяців слідчий суддя не міг розглянути кримінальне провадження, оскільки прокурор не надавав матеріали кримінального провадження.

Захисником було подано ряд клопотань щодо розумного строку розгляду скарги на постанову про закриття кримінального провадження в тому числі і клопотання про зобов’язання прокурора надати кримінальне провадження.

23 липня 2018 року скарга на постанову прокурора про закриття кримінального провадження була задоволена слідчим суддею, постанову було скасовано, а справу направлено до прокуратури Харківської області для продовження досудового розслідування.

На запити до Прокуратури Харківської області щодо інформації про хід досудового розслідування жодних відповідей не надійшло, подано скаргу на бездіяльність прокурора до Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Адвокат ЦСЗ ознайомився з матеріалами досудового розслідування та отримав постанову про закриття кримінального провадження.

Адвокат ЦСЗ подав скаргу до суду на постанову про закриття кримінального провадження.

Червонозаводський районний суд м. Харкова розглянув скаргу адвоката ЦСЗ на закриття кримінального провадження та скасував постанову прокурора, справу направлено для проведення досудового розслідування.

Адвокат ЦСЗ направив запит до Прокуратури Харківської області про хід розгляду справи, але відповідь поки не отримана.

Справа К.

Пан К. звернувся до Харківської правозахисної групи із проханням надати правову допомогу у його переведенні з однієї установи виконання покарань до іншої. Він, зокрема, зазначив, що відбуває покарання у Синельниківській виправній колонії, що знаходиться більш ніж в 400 кілометрах від місця проживання його родичів.

На даний час адвокат ознайомився з матеріалами справи та підготував клопотання про переведення засудженого з однієї установи виконання покарань до іншої та направив до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації.

Справа К-ха

Пан К. у червні 2019 року звернувся до адвоката із проханням надати йому допомогу. Він зазначив, що відбуває покарання у Синельниківській виправній колонії, що знаходиться у більш ніж 400 кілометрах від місця проживання його родичів. Його батьки є людьми похилого віку, які не мають достатньо коштів аби приїхати на побачення.

У вересні 2019 року адвокатом підготовлено клопотання до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації щодо переведення пана К.

22 жовтня 2019 року Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання покарань та пробації відмовлено у задоволені такого клопотання. Зокрема, підставою для такої відмови зазначено відсутність вільних місць у Селидівській виправній колонії, куди хотів бути переведеним пан К.

3 грудня 2019 року адвокатом направлено запит до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації щодо наявності вільних місць у Селидівській виправній колонії. У відповідь управління зазначило, що наявні 96 вільних місць в установі.

Крім того, 17 грудня 2019 року адвокатом направлено запит до Синельниківської виправної колонії щодо наявності грошових коштів на рахунку пана К.

На сьогоднішній день адвокатом підготовлено адміністративний позов до Окружного адміністративного суду Дніпропетровської області.

Справа Кр-ця

20 серпня 2019 року до ГО «ХПГ» за правовою допомогою звернувся зсуджений Кр-ць, який відбуває покарання в Хролівському ВЦ. Останній повідомив, що 14 серпня 2019 року Харківський районний суд Харківської області виніс ухвалу про відмову у задоволенні заяви начальника ДУ «Хролівський ВЦ № 40» та голові спостережної комісії при Харківській районній державній адміністрації Харківської області про застосування умовно-дострокового звільнення відносно Кр-ця.

23.08.2019 подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Харківської області на ухвалу Харківського районного суду Харківської області.

14.11.2019 відбулось перше судове засідання.

Наступне судове засідання призначено на 19.03.2020.

Справа К.

Пан К. звернувся до адвоката з проханням надати йому допомогу у справі про умовно-дострокове звільнення. К відбуває довічне позбавлення волі. Своє клопотання він грунтував на тому, що хоча чинним законодавством не передбачено можливість умовно-дострокового звільнення для довічно позбавлених волі, однак це порушує Статтю 3 Конвенції. Зокрема, у рішенні «Пєтухов проти України № 2» було встановлено, що єдиний механізм звільнення для таких осіб – це помилування, однак на практиці цей механізм не працює.

12 вересня 2019 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області відмовив К. у задоволенні його клопотання, зазначивши, що механізм умовно-дострокового звільнення для довічно позбавлених волі відсутній. Пан К. оскаржив таку відмову.

13 листопада 2019 року Апеляційний суд Івано-Франківської області задовольнив апеляційну скаргу заявника, зазначивши, що за відсутності національного правового регулювання, суд першої інстанції мав керуватися нормами Конвенції та відповідною практикою Європейського суду.

Адвокат підготував письмові пояснення до справи, в яких зазначив, що заявник своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів виправлення. Але 26 грудня 2019 року суд першої інстанції знов відмовив заявнику, вказавши, що рішення Європейського суду не містить прямої вказівки на можливість умовно-дострокового звільнення, і крім того, засуджений не став на шлях виправлення.

На сьогодні адвокат готує апеляційну скаргу.

Справа Л-ва

Наприкінці червня 2019 року до ГО «ХПГ» звернувся Л-в з нанесенням йому тілесних ушкоджень співробітниками ДУ «Південна ВК № 51», в якій він відбував покарання.

На момент звернення Л-в знаходився в Харківському слідчому ізоляторі, пізніше він був переведений до ДУ «Холодногірська ВК №18».

26.06.2019 між адвокатом та ГО «ХПГ» був укладений договір про надання правової допомоги Л-ву.

02.08.2019 та 12.09.2019 були подані заяви про кримінальні правопорушення до ТУ ДБР у м. Миколаєві.

Також, 25.09.2019 була подана скарга про бездіяльність ДБР, яка полягала у невнесенні до ЄРДР відомостей, викладених у заяві.

18.11.2019 було направлено клопотання про проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні, в якому Л-в визнаний потерпілим.

27.12.2019 було направлено клопотання про проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні, в якому Л-в визнаний потерпілим.

Справа Л.

Заявниця пані Л. обвинувачується у скоєнні підготовки та формування терористичної групи або організації, вчиненні терористичного акту організованою групою та незаконного поводженні зі зброєю.

Досудове розслідування в кримінальному провадженні проводилось Головним слідчим управлінням Служби Безпеки України.

На даний момент кримінальне провадження передано до суду та перебуває в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва.

Адвокат приймав участь в підготовчому судовому засіданні по справі:

-    10.11.2016 року (засідання відкладено у зв’язку з неявкою перекладача та потерпілих);

-    05.12.2016 року (засідання повторно відкладено у зв’язку з неявкою перекладача та потерпілих).

-    16.01.2017, 13.02.2017, 15 03.2017, 19.04.2017, 11.05.2017 судові засідання було відкладено з різних причин: неявка потерпілих, зайнятість судді в іншому судовому засіданні та надання медичної допомоги обвинуваченому.

-    12. 05.2017 року у судовому засіданні було оголошено перерву для надання прокуратурі часу для здійснення перекладу обвинувального акту на російську мову.

-    08.06. 2017 року прокуратурою і досі не було підготовлено російськомовний текст обвинувального акту, у зв’язку з чим в судовому засіданні знову оголошено перерву.

-    09.08.2017 судове засідання відкладено на 19.10.2017 року на 11 год.00хв. у зв’язку з відпусткою судді.

-    19.10.2017 року в підготовчому судовому засіданні адвокатом заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, проте суд виніс ухвалу про призначення справи до судового розгляду на 19.12.2017 року

-    19.12.2017 року відбудеться перше судове засідання (судовий розгляд справи).

Окрім участі в судових засіданнях адвокатом складено процесуальні документи на вимогу заявника:

заяву про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 365 КК України прокурором Генеральної прокуратури Кравчиною В.В. (процесуальний прокурор);

заяву про відвід процесуальному прокурору;

скаргу слідчому судді на невнесення відомостей до ЄРДР згідно заяви про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України прокурором Генеральної прокуратури Кравчиною В.В.;

адвокатський запит до Генеральної прокуратури України з приводу несанкціонованого втручання в приватне спілкування заявника із захисником Губським В.

скаргу на адресу суду на несанкціоноване втручання в приватне спілкування пані Л з її захисником.

клопотання до суду про зобов’язання прокурора повернути пані Л. її паспорт.

клопотання про повернення обвинувального акта прокурору

Наприкінці червня 2019 року справа перебуває на розгляді в суді. Оголошений обвинувальний акт. На наступному судовому засіданні суд планує дослідити докази сторони обвинувачення.

З липня по грудень 2019 року жодне з призначених судових засідань не відбулось через систематичну неявку прокурора або присяжних.

Справа Л.

У листопаді 2017 року поліцейські Чугуївського відділу поліції били та катували Л. з метою отримання зізнання у скоєнні розбійного нападу.

22 листопада 2017 року працівники Чугуївського відділу поліції в Харківській області було затримано Л. за підозрою у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України (розбійний напад) і поміщено до СІЗО.

22 листопада 2017 року був оглянутий лікарем в СІЗО. При огляді були виявлені чисельні тілесні ушкодження та опік стегна. Л. надав пояснення, що тілесні ушкодження та опік спричинили йому працівники поліції.

20 квітня 2018 року на підставі повідомлення Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за заявою Л. слідчим прокуратури Харківської області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо перевищення влади або службових повноважень працівниками Чугуївського відділу поліції, які спричинили тілесні ушкодження Л. за ч. 2 ст. 365 КК України.

6 липня 2018 року слідчий прокуратури Харківської області відмовив Л. у визнанні його потерпілим в кримінальному провадженні щодо його побиття працівниками поліції.

Адвокатом ЦСЗ був направлений адвокатський запит до медчастини СІЗО з метою отримання копій медичної документації з приводу тілесних ушкоджень Л.

Після отримання медично документації 24 жовтня 2018 року адвокат ЦСЗ подав заяву слідчому прокуратури про долучення цієї медичної документації до кримінального провадження та про визнання Л. потерпілим у цьому кримінальному провадженні.

30 жовтня 2018 року слідчий прокуратури Харківської області відмовив Л. у визнанні його потерпілим в кримінальному провадженні.

Адвокат ЦСЗ оскаржив постанову про відмову у визнанні потерпілим до Червонозаводського суду.

12 грудня 2018 року Червонозаводський суд скасував постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим.

08.01.2019 року адвокат ЦСЗ подав до прокуратури клопотання про надання інформації про результати розгляду заяви Л. про визнання потерпілим від 24.10.2018р.

13.12.2018 року слідчий виніс постанову про закриття кримінального провадження за фактом нанесення пану Л. тілесних ушкоджень працівниками поліції, яку адвокат ЦСЗ отримав 25.01.2019.

05.02.2019 року адвокат ЦСЗ подав скаргу до суду на постанову про закриття кримінального провадження.

12.03.2019 року суд задовольнив скаргу адвоката та скасував постанову про закриття кримінального провадження.

16.05.2019 р. слідчим прокуратури Харківської області винесено постанову про закриття кримінального провадження.

03.07.2019 року адвокатом Л. подано скаргу на постанову про закриття кримінального провадження від 16.05.2019 р., рішення за скаргою не прийнято.

Справа Л.

13 жовтня 2015 року громадянин України пан Л. вироком Волноваського районного суду Донецької області був засуджений за участь у терористичній організації «Донецька народна республіка» за ч.1 ст. 258-3 КК України, і йому було призначено покарання у вигляді восьми років позбавлення волі.

22 грудня 2015 року апеляційний суд Донецької області змінив вирок суду першої інстанції: кваліфікував дії п. Л. як участь у незаконному збройному формуванні та призначив йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

У березні 2015 року п. Л. звернувся до Харківської правозахисної групи за правовою допомогою. Виявилось, що в період досудового розслідування він неодноразово скаржився на його побиття працівниками Служби безпеки України після його затримання і незареєстрованого тримання під вартою.

Адвокат ЦСЗ підготував касаційну скаргу і 22 березня 2017 року подав до Вищого спеціалізованого суду України. В якості підстав для скасування судових рішень були зазначені незаконне затримання та тримання його в непередбаченому законом місці із застосуванням незаконного насильства, використання доказів, отриманих незаконним шляхом, порушення права п.Л. на захист, неповне дослідження обставин справи і навіть неправильне зазначення судами про нібито часткове визнання ним своєї вини.

24 травня 2017 року Вищий спеціалізований суд України прийняв ухвалу про відкриття провадження у справі і надав можливість прокуратурі надати заперечення на касаційну скаргу. Наразі дату судового засідання ще не призначено.

Справа М.

Пані М. виступає потерпілою в кримінальному провадженні щодо лікаря Ф., що обвинувачується за ч.1 ст. 140 КК України, за фактом смерті чоловіка потерпілої, до якого застосували клінічні іспити. Провадження розглядає Красногвардійський районний суд м.Дніпро. Складність провадження полягає в тому що події відбувалися в 2006 році, що значно обтяжує процес збирання та подачі процесуальних документів. Судово – медичні експертизи проводились на підставі сфальсифікованих медичних документів (що підтверджено технічною експертизою), і не дають категоричних стверджень про винуватість Ф.

За 2018 рік в провадженні призначено та проведено біля 20 судових засідань, допитано біля 14 свідків. Допити тривають. Наступне судове засідання призначене на 26.12.2018 р.

За 2019 рік призначено та проведено близько 20 судових засідань, допитувались свідки, досліджувалися матеріали кримінального провадження та докази. Судовий розгляд підходить до кінця. Наступний судовий розгляд призначений на 22.01.2020 року.

Справа М.

Пан М. має на утриманні двох неповнолітніх дітей, він є пенсіонером.

02.09.2013 року вироком Чугуївського міського суду пана М. визнано винним в скоєнні злочинів передбачених ч.1 ст.122 та ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання: за ч.1 ст.122 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі; за ч.3 ст.185 КК України у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі. Згідно зі ст.ст.75,76 КК України засудженого від відбуття призначеного покарання звільнити з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк в 3 (три) роки і зобов’язати не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без згоди органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Не погодившись із вироком пан М. подав апеляційну скаргу. Для представництва його інтересів він звернувся до адвоката ЦСЗ.

Апеляційний суд вирішив вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 2 вересня 2013 року в відношенні пана М. в частині засудження за ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України скасувати і направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

12.05.2016 року Чугуївський місцевий суд направив справу прокурору для додаткового розслідування.

Прокуратура подала апеляційну скаргу.

07.07.2016 року апеляційний суд скасував постанову Чугуївського міського суду Харківської області про направлення справи прокурору для додаткового розслідування.

21.08.2017 року Чугуївський місцевий суд виніс вирок, яким визнав пана М. винним за ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання трьох років з іспитовим строком три роки.

20.02.2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області вчергове скасувала вирок відносно пана М.

З 19.04.2018 року справа розглядається в Чугуївському міському суді Харківської області.

Судовий розгляд триває.

Справа М.

11.04.2019 року ЄСПЛ визнав порушення пар.1 та пар.3(с) Конвенції у справі «М. проти України», який був у 2006 році засуджений за вчинення декількох розбійних нападів, один з яких був поєднаний з убивством двох осіб.

У зв’язку з встановленням ЄСПЛ, як визнаної Україною міжнародної судової інстанції, пан М. подав до Верховного Суду клопотання про перегляд судових рішень у його справі в порядку виключного провадження, а саме вирок апеляційного суду Дніпропетровської області, як суду першої інстанції, та Верховного суду України, як касаційного суду.

Перше засідання Великої Палати Верховного Суду (далі – Велика Палата) відбулося у вересні 2019 року, але розгляд справи було відкладено, в тому числі для забезпечення обговорення пана М. правової позиції зі своїм адвокатом, якого йому надав ЦСЗ ХПГ.

У вересні 2019 року адвокат ЦСЗ провів конфіденційне побачення з паном М. у Київському СІЗО, під час якого вони ще раз узгодили позицію у справі.

13 листопада 2019 року Велика Палата у схожій справі щодо інших осіб визнала частину доказів недопустимими, але залишила в іншій частині вирок без змін, в тому числі залишила призначене покарання у вигляді довічного ув’язнення. При цьому декілька суддів виклали окрему думку з висновком, протилежним думці більшості суддів Великої Палати.

Судове засідання у справі заявника відкладалось ще раз внаслідок хвороби пана М., а 19 грудня нарешті його клопотання було розглянуто по суті. Також адвокат пана М. заявив клопотання, у разі скасування судових рішень у справі на направлення справи на новий судовий розгляд, про обрання пана М. запобіжного заходу, не пов’язаного з взяттям його під варту.

Після заслуховування аргументів сторони захисту Велика Палата прийняла рішення про оголошення перерви у судовому засіданні до 12.02.2020 року.

12 лютого 2020 року Велика Палата звільнила пана М. з-під варти з судової зали та направила справу на новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Справа П-тіна

Пан П-тін звернувся до Харківської правозахисної групи через засудження його за ст. 391 КК України через злісну непокору адміністрації. Зокрема, він зазначив, що вину свою визнає та згоден із винесеним вироком. Однак прокурор подав апеляційну скаргу по справі, в якій просив збільшити розмір покарання.

Ознайомившись з матеріалами справи, адвокат виявила, що у вироці за справою від 8 серпня 2019 року було допущено помилку. Зокрема, відповідно до ст. 71 КК України, суд мав за правилами складання вироків до нового покарання повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за старим вироком. Однак замість цього суд до покарання за старим вироком частково додав покарання за новим. Таким чином, замість остаточного покарання в розмірі двох років шести місяців суд отримав покарання у розмірі 15 років 6 місяців.

Свою апеляційну скаргу прокурор грунтував саме на цьому неправильному переахунку, однак при цьому просив приєднату невідбуту частину покарання за старим вироком повністю. Іншої мотивації для збільшення покарання він не наводив.

Виявивши це, адвокат 5 грудня 2019 року подала заяви про уточнення вироку та усунення очевидних арифметичних помилок до Жовтневого районного суду м. Харкова. Однак 17 грудня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова повідомив, що не може розглянути ці заяви, оскільки справа знаходиться у суді апеляційної інстанції.

Адвокатом планується подати доповнення до апеляційної скарги аналогічного змісту.

Наступне судове засідання призначене на 31 березня 2020 року.

Справа П.

У жовтні 2009 року після проведення двотижневого лікування в трьох лікарнях Харківської області 27-річний П. помер з високою температурою. Згідно зі звітом судово-медичної експертизи, причиною смерті став гострий панкреатит з переходом на підшлунковий некроз. 

Районна прокуратура м. Харкова відмовила в порушенні кримінальної справи за фактом смерті П., але надалі її рішення було скасовано прокурором вищого рівня, і справа була передана до районного відділу поліції для проведення додаткової перевірки. У січні 2010 року була видана нова постанова про відмову в порушенні кримінальної справи. Районний суд скасував цю постанову в травні 2010 року.

У 2010 році матеріали перевірки були передані до Головного бюро судово-медичних експертиз в м. Києві для проведення комісійної судово-медичної експертизи, однак звіт про експертизу надійшов тільки в жовтні 2012 року

Після вступу в силу нового КПК (2012) інформація про раптову смерть Р. була зареєстрована в ЄРДР, але в ході досудового розслідування жодні нові слідчі дії не проводилися. В кінці 2013 року, кримінальне провадження було закрите, в той час як батько П., який виступає у якості потерпілого в цьому провадженні, не був проінформований про його закриття. 

Після звернення потерпілого до ЦСЗ, адвокат ЦСЗ залучив фахівця в галузі судово-медичної експертизи і лікаря за відповідною спеціалізацією, для отримання консультації і медичного висновку. Адвокат підготував скаргу на рішення про закриття кримінальної справи, проте слідчий орган не надав адвокатові копії цього рішення, незважаючи на скарги до органів районної та міської прокуратури. При відсутності доказів того, що рішення отримано набагато пізніше за дійсну дату його видачі, немає реальних шансів на те, що скарга на рішення буде розглянута судом. Тепер адвокат ініціює оскарження справи для отримання цього рішення за допомогою суду. 

У жовтні 2014 року адвокат подав скаргу на відмову слідчого видати копію постанови про закриття кримінального провадження, районний суд задовольнив цю скаргу. 

Отримавши копію рішення, адвокат подав скаргу слідчому судді районного суду, а в листопаді 2014 року суд задовольнив цю скаргу і зобов’язав слідчого продовжити розслідування. Після скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, не проводилося жодних слідчих дій. Через це адвокат ЦСЗ подав слідчому клопотання про проведення додаткових слідчих дій, зокрема, призначення комплексної судово-медичної експертизи.

Після скасування постанови слідчого матеріали провадження були передані для розслідування до іншого районного відділу міліції, але про це не поінформували ні адвоката, ні батька померлого. Коли у жовтні 2015 року адвокату повідомили про передачу матеріалів справи, він звернувся до нового (Дзержинського) відділу міліції. Наприкінці грудня 2015 року за клопотанням адвоката новий слідчий докладно допитав батька померлого з метою визначення необхідних слідчих дій.

В 2016 році у справі відбулася чергова зміна слідчого. На певний час матеріали кримінального провадження передавали до слідчого управління обласного управління Національної поліції. Після повернення матеріалів справи адвокат ЦСЗ подав клопотання про проведення судово-медичної експертизи (для визначення відповідності лікування померлого сина потерпілого пана П. протоколам лікування), а також судово-почеркознавчої експертизи для визначення питання щодо підроблення медичних документів.

В грудні 2016 року слідчий задовольнив всі клопотання адвоката і готує матеріали для направлення експертам.

У січні 2018 року слідчий направив матеріали справу до Харківського бюро судово-медичних експертиз для проведення експертизи, яка була зроблена лише 20.06.2018 року, але про її завершення не було поінформовано ні потерпілого ні його адвоката.

У вересні 2018 року адвокат ознайомився з матеріалами провадження, зокрема, з висновком експертизи, яка не встановила порушень медичних правил під час лікування померлого сина потерпілого п. П. в жодній з лікарень. З’ясувалося, що експертиза проводилась не по оригіналах документів, а по їхніх копіях, оскільки оригінали разом з медичними речовими доказами не були передані при передачі матеріалів провадження з одного органу розслідування до іншого. Почеркознавча експертиза не була проведена, оскільки за її правилами вона може бути проведена з використанням лише оригіналів документів, а їм були надані копії таких.

Дізнавшись про таке, у жовтні 2018 року адвокат подав запит до колишнього Комінтернівського відділу міліції про те, ким, коли і кому були направлені матеріали провадження, але відповіді не отримав.

Зробивши повторний запит і знов не отримавши відповіді, у грудні 2018 року адвокат направив до Ради адвокатів Харківської області заяву про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб відділу поліції, винних у ненаданні відповіді на його адвокатський запит. Голова Ради адвокатів відмовила скласти протокол про таке адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що це має вирішуватись в межах кримінального провадження.

Вичерпавши власні способи відшукати зниклі матеріали кримінального провадження, адвокат 04.01.2019 року звернувся до Полтавського управління Державного бюро розслідувань (надалі – Управління ДБР) із заявою про вчинене кримінальне правопорушення – службову недбалість слідчого, що призвела до втрати доказів.

Не отримавши відповіді на свою заяву, 23.01.2019 року адвокат направив скаргу до Октябрьського районного суду м.Полтава на бездіяльність слідчих Управління ДБР, яку слідчий суддя задовольнив 31.01.2019 року.

Після задоволення зазначеної скарги адвокат направив до Управління ДБР заяву про надання витягу про внесення відомостей за його заявою до ЄРДР, а також клопотання про залучення п. П. в якості потерпілого у справі і про його допит в якості потерпілого.

16.05.2019 року Управління ДБР надіслало листа, в якому повідомила п.П., що його визнано потерпілим у справі.

03.06.2019 року адвокат знов ознайомився з матеріалами кримінального провадження у слідчому відділі Шевченківського відділу поліції м.Харкова, під час якого раптово знайшов серед них супровідного листа слідчого Слобідського (колишнього Комінтернівського) відділу поліції м.Харкова, датований 22.10.2018 року, про те, що в зв’язку із запитом адвоката про відсутні матеріали кримінального провадження, вони направлені до Шевченківського відділу поліції, разом з біологічними матеріалами, відібраними від трупу померлого сина потерпілого.

В теперішній час адвокат працює над тим, щоб після доручення до справи оригіналів медичних документів, добитись проведення відповідних почеркознавчих та графологічних (для встановлення належності підписів, що містяться у медичних документах, певним особам) експертиз.

Адвокат ЦСЗ направив слідчому клопотання про проведення судово-почеркознавчих експертиз, у проведенні яких слідчий відмовила.

При ретельному ознайомленні з висновком експерта (комісійної судово-медичної експертизи) з’ясувалось, що в його тексті міститься інформація про вивчення експертами історії хвороби не померлого сина потерпілого, а однієї жінки похилого віку. Ці обставини свідчать про те, що ніхто з експертів не приймав участь у складанні зазначеного висновку, а відтак, цей документ містить ознаки службового підроблення. З цих підстав потерпілий п.П. подав заяву про вчинення судово-медичними експертами службового підроблення до органів поліції. Оскільки жодних дій за цією заявою не було вчинено, адвокат подав скаргу на бездіяльність слідчих органів до слідчого судді Ленінського району м.Харкова.

28.10.2019 року слідчий суддя зобов’язав слідчі органи внести відомості до ЄРДР, але жодних слідчих дій не проводилось.

Одночасно адвокат ЦСЗ подав клопотання про проведення повторної судово-медичної експертизи в іншій експертній установі, яке було задоволено слідчим. Дотепер матеріали провадження не направлені експертам.

Справа Р.

Пан Р. у червні 2019 року звернувся до адвоката із проханням надати йому допомогу. Він зазначив, що відбуває покарання у Вільнянській установі виконання покарань № 11, що знаходиться у більш ніж 300 кілометрах від місця проживання його родичів. Його мати хворіє на онкологію, а дружина є людиною з інвалідністю та не може пересуватися без сторонньої допомоги. Тому вони позбавлені можливості приїжджати на побачення до нього.

25 червня 2019 року адвокатом підготовлено клопотання до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації щодо переведення пана Р. з Вільнянської установи виконання покарань до Дніпропетровської установи виконання покарань.

2 листопада 2019 року Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання покарань та пробації відмовлено у задоволенні такого клопотання.

На сьогоднішній момент адвокатом підготовлено позовну заяву до Окружного адміністративного суду Дніпропетровської області.

Справа С.

03.02.2012 р. гр-н С., мешканець м. Харкова, раніше судимий, працюючий, був фактично затриманий органами міліції за підозрою у вчиненні злочину передбаченому ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України.

04.02.2012 р. слідчим Дзержинського РВ м. Харкова Н., було проведено слідчі дії з С. без участі захисника, участь якого по даній категорії справ є обов’язковою. Також, слідчим в протоколах були підроблені дані про участь адвоката у слідчих діях.

06.02.2012 р. ухвалою суду С. обрано тримання під вартою.

09.02.2012 р. слідчим Дзержинського РВ м. Харкова К., в умовах Харківського СИЗО, С. було пред’явлено обвинувачення та проведено його допит без участі захисника, участь якого по даній категорії справ є обов’язковою. Також, слідчим в протоколах були підроблені дані про участь адвоката у слідчих діях.

29.04.2015 р. у відношенні слідчого Дзержинського РВ м. Харкова Н. було відкрите кримінальне провадження за ч.1 ст. 374 КК України (порушення права на захист). С. був визнаний потерпілим по кримінальному провадженню.

22.01.2016 р. у відношенні слідчого Дзержинського РВ м. Харкова К. було відкрите кримінальне провадження за ч.1 ст. 374 КК України (порушення права на захист). С. був визнаний потерпілим по кримінальному провадженню.

26.01.2016 р. слідчому Дзержинського РВ м. Харкова К. пред’явлено підозру у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 374, ч. 1 ст. 366 (службове підроблення) КК України, 01.02.2016 р. за ухвалами слідчого судді К. відсторонена від посади, та до неї застосовано – особисте зобов’язання.

В ході досудового слідства К. не визнавала винуватість у скоєнні злочинів, хоча докази винуватості є беззаперечними.

26.01.2016 р. слідчому Дзержинського РВ м. Харкова Н. пред’явлено підозру у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 374, ч. 1 ст. 366 (службове підроблення) КК України,     12.02.2016 р. ухвалою слідчого судді Н. відсторонений від посади.

В ході досудового слідства Н. не визнавав винуватість у скоєнні злочинів, хоча докази винуватості є беззаперечними.

01.03.2016 р. обвинувальний акт надійшов до Жовтневого районного суду м. Харкова.

04.03.2016 р. обвинувальний акт надійшов до Дзержинського районного суду м. Харкова.

10.03.2016 р. на прохання потерпілого С. у справу вступив адвокат ЦСЗ.

В ході судового слідства допитані майже всі свідки, обвинувачена та потерпілий.

Судовий розгляд декілька раз відкладався в зв’язку з неявкою адвоката обвинуваченої та занятістю судді.

Обвинувачена звільнилася з посади.

06.10.2016 р. судове слідство закінчено. На 21.10.2016 р. перенесено останнє слово обвинуваченої.

21.10.2016 р. судове засідання відкладено в зв’язку з зайнятістю судді.

21.03.2017 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із неявкою обвинуваченого.

24.05.2017 р. розгляд справи не відбувся у зв’язку із закінченням повноважень судді.

Судове засідання в новому складі суду призначено на 29.08.2017 р.

29.08.2017 р. розгляд справи знову перенесено у зв’язку з неявкою адвоката обвинуваченого. Наступне засідання призначено на 28.09.2017 р.

28.09.2017 р. розгляд справи перенесено у зв’язку з участю прокурора та представника потерпілого в інших судових засіданнях. Наступне засідання призначено на 01.11.2017 р.

01.11.2017 р. розгляд справи перенесено у зв’язку з знаходженням судді у нарадчій кімнаті. Наступне засідання призначено на 06.12.2017 р.

06.12.2017 р. розгляд справи знову перенесено у зв’язку з участю судді в судовій колегії в іншому кримінальному провадженні. Наступне засідання призначено на 29.01.2018 р.

29.01.2018 р. розгляд справи знову перенесено у зв’язку із занятістю судді. Наступне засідання призначено на 07.03.2018 р.

07.03.2018 р. розгляд справи знову перенесено у зв’язку із занятістю судді. Наступне засідання призначено на 19.04.2018 р.

19.04.2018 р. розгляд справи знову перенесено у зв’язку із занятістю судді. Наступне засідання призначено на 12.06.2018 р.

12.06.2018 р. розгляд справи знову перенесено у зв’язку із занятістю судді.

11.07.2018 р. розгляд справи перенесено у зв’язку з неявкою адвоката обвинуваченого. Наступне засідання призначено на 26.09.2018 р.

26.09.2018 р. клопотання захисника обвинуваченого про відвід прокурора. Наступне засідання призначено на 08.10.2018 р.

08.10.2018 р. розгляд справи відкладено за заявою обвинуваченого Наступне засідання призначено на 20.11.2018 р.

20.11.2018 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із неявкою потерпілого. Наступне засідання призначено на 16.01.2019 р.

16.01.2019 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із обвинуваченого та його захисника. Наступне засідання призначено на 19.03.2019 р.

19.03.2019 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із неявкою потерпілого. Наступне засідання призначено на 16.04.2019 р.

16.04.2019 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із занятістю захисника обвинуваченого. Наступне засідання призначено на 24.06.2019 р.

24.06.2019 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із знаходженням судді в нарадчій кімнаті.

24.06.2019 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із знаходженням судді в нарадчій кімнаті.

18.07.2019 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із занятістю судді.

11.09.2019 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із занятістю захисника.

04.11.2019 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із знаходженням судді в нарадчій кімнаті.

16.12.2019 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із занятістю судді. Наступне засідання призначено на 04.03.2020 р.

Справа триває.

Справа С-ко

С-ко є довічно позбавленим волі, який відбуває покарання у Роменській виправній колонії. Адміністрація цієї установи своїми незаконними діями довела пана С-ко до зупинки серця.

04.09.2019 під час обшуку співробітник колонії зажадав від С-ко вийти в коридор і зняти одяг. Засуджений Сен-ко ще не встиг роздягнутися, коли співробітник почав сам стягувати штани з нього із застосуванням фізичного насильства і погроз. Після того, як засуджений залишився в одній нижній білизні, в присутності інших засуджених і співробітників, співробітник колонії почав погрожувати проведенням обшуку з проникненням в анальний отвір, використовуючи при цьому металошукач, яким співробітник розмахував перед обличчям засудженого.

Після цього всіх засуджених помістили в оглядову камеру, де вони перебували близько години, до них підійшов перший заступник колонії з капроновою мотузкою з дерев’яними ручками на кінцях, називаючи її зашморгом, почав розмахувати нею перед обличчям Сен-ка. Пізніше Сен-ко втратив свідомість, лікарі зафіксували у нього зупинку серця.

Після цього С-ко звернувся до адвоката ЦСЗ. 17.09.2019 адвокат направив до виправної колонії адвокатський запит та клопотання про допуск лікаря-психіатра до С-ка.

25.09.2019 адвокат разом з лікарем-психіатром відвідали С-ка. Під час візиту лікар провів огляд та надав рекомендації щодо лікування та обстеження С-ка, а адвокат відібрала пояснення та заяви.

27.09.2019 адвокат направила до Генеральної Прокуратури України та ТУ ДБР у м. Полтава заяву С-ка про вчинені щодо нього кримінальні правопорушення співробітниками колонії, однак відомості викладені в заяві не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, був направлений запит до Прокуратури Сумської області щодо дій вжитих прокуратурою відносно виявлених проблем зі здоров’ям у Сен-ка.

16.10.2019 адвокатом повторно направлена заява до ТУ ДБР у м. Полтава знову жодних дій вчинено не було, а ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25.10.2019 було задоволено скаргу адвоката про бездіяльність ТУ ДБР у м. Полтава та зобов’язано уповноважених осіб внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, викладені в заяві адвоката від 16.10.2019.

30.10.2019 був направлений запит до Темнівської виправної колонії №100 про отримання відомостей щодо стану здоров’я та лікування С-ка.

13.11.2019 був направлений запит до ТУ ДБР у м. Полтава щодо стадії виконання ухвали суду від 25.10.2019, однак 27.12.2019 надійшла відповідь про те, що не вбачається підстав для внесення відомостей до ЄРДР.

06.12.2019 були направлені запити до Прокуратур Сумської області та Роменської місцевої щодо дій, вчирнених щодо перевірки неправомірних дій працівників колонії.

Справа Ша-ка

22 травня 2019 року до ГО «ХПГ» за правовою допомогою звернувся Ша-ко. Він повідомив, що 28 березня 2019 року став жертвою нападу членів організації «Традиція і порядок» на підставі сексуальної орієнтації.

07.06.2019 подано заву до поліції про вчинене кримінальне правопорушення.

14.06.2019 подано скаргу до суду про невнесення відомостей, викладених в заяві до поліції.

23.07.2019 подано заяву про надання інформації щодо виконання рішення суду про внесення відомостей до ЄРДР за заявою до поліції.

12.08.2019 подано клопотання про проведення процесуальних дій до слідчого.

06.09.2019 направлено запит щодо стадії досудового розслідування.

18.11.2019 направлено запит щодо стадії досудового розслідування та клопотання про проведення процесуальних дій.

05.12.2019 проводився повторний допит Ша-ка в якості потерпілого за участі адвоката.

Справа Ша-ної

У травні 2019 року до ГО «ХПГ» за правовою допомогою звернулась Ша-на. Вона повідомила, що стала жертвою напада членів організації «Традиція і порядок», які зірвали захід в якому брали участь члени ЛГБТ-спільноти, зокрема вона.

04.10.2019 між адвокатом та ГО «ХПГ» був укладений договір про надання правової допомоги.

22.10.2019 був направлений запит до начальника СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області з проханням надати інформацію про стадію досудового розслідування.

18.11.2019 був направлений повторний запит вже до начальника Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області з проханням надати інформацію про стадію досудового розслідування кримінального провадження.

Під час прийому в начальника СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області вдалося дізнатися, що слідчий, який вів досудове розслідування 01.11.2019 звільнився, а новий станом на 31.12.2019 призначений відповідальною особою так і не був.

Справа С.

Пані С. звернулася до адвоката з проханням надати їй правову допомогу у зв’язку з її умовно-достроковим звільненням.

Вона зазначила, що 25 жовтня 2019 року їй було відмовлено у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення у зв’язку з тим, що, за думкою суду вона на шлях виправлення не стала, декілька призначених їй заохочень були з часом скасовані прокуратурою, вона не сплатила цивільний позов, тощо.

Насправді ж, пані С зазначала, що сплатила більше 6 тисяч майнової шкоди за цивільним позовом, а не 1400 гривень, як зазначив суд, працює, має заохочення (а скасовані заохочення були такими не з її вини).

Ознайомившись з матеріалами справи адвокат подав декілька запитів.

Зокрема, до Качанівської виправної колонії щодо виплати. По-перше, до Качанівської виправної колонії щодо наявності виконавчого листа у матеріалах особової справи пані С., добровільності виплати сум за цивільним позовом і, нарешті, конкретної грошової суми сплачених коштів. У відповідь установа виконання покарань повідомила, що виконавчого листа у матеріалах особової справи немає, як немає і відомостей щодо добровільного виконання за цивільним позовом.

Крім того, адвокат звернулася до Харківської міської прокуратури № 5 та Уманської міської прокуратури щодо причин скасування заохочень пані С. Прокуратури у відповідь повідомили, що заохочення були скасовані через неправильне їх оформлення, що не має ніякого відношення до особи пані С та її поведінки.

Адвокат також звернулася до Спостережної комісії виконавчого комітету Уманської міської ради щодо непідтримання спостережною комісією умовно-дострокового звільнення пані С. У відповідь комісія надала протокол засідання, який не містить жодних посилань на причини, а лише вказує на результат проведеного засідання.

На сьогоднішній день справа знаходиться у суді апеляційної інстанції. Дата судового розгляду не призначена.

Справа У.

27 червня 2008 року до квартири, де мешкали пан У. та його дружини пані У. приїхали працівники міліції та забрали їх до Фрунзенського районного відділу Харківського міського управління Головного управління внутрішніх справ МВС України в Харківській області для того, щоб вони дали показання стосовно вбивства чоловіка Л., тіло якого було знайдено у його помешканні вранці того ж дня.

В приміщенні райвідділу пана У. катували різними способами – труїли його сигаретним димом через протигаз, закувавши руки у наручники, наносили удари у різні частини тіла, внаслідок чого він втрачав свідомість та дав зізнання у вчиненні убивства пана Л. На пані У. також чинили тиск, – стусани, тягання за волосся, погрози застосування ще більшого насильства, в результаті чого вона обмовила свого чоловіка. Адвоката ані Заявнику, ані його дружині надано не було.

1 липня 2008 року пана У. доставлено до прокуратури для обрання йому запобіжного заходу. Як тільки він отримав доступ до адвоката і провів з ним конфіденційну бесіду, пан У. поскаржився на жорстоке поводження з боку співробітників міліції і пред’явив прокурору свої побої. Прокурор відмовився підтримувати подання про поміщення пана У. під варту, та після опитування пана У. та вивчення документів дійшов висновку, що показання пана У. були отримані за допомогою примусу, відмовив у погодженні взяття його під варту та звільнив його.

Розлютившись на таке рішення прокурора, четверо працівників Фрунзенського райвідділу увірвалися в приміщення прокуратури, вивели пана У. з кабінету заступника прокурора, який його допитував , наділи йому кайданки та знову силоміць доставили його та дружину до райвідділу. По дорозі йому знов завдавали ударів, а після того як прокурор району вночі прибув до приміщення райвідділу з метою його обшуку, щоб сховати сліди його незаконного перебування вивезли пана У. з будівлі райвідділу, та тримали його добу у різних місцях.

Працівники прокуратури обшукали будівлю райвідділу і знайшли там лише пані У., яку сховали у одному із кабінетів.

Кримінальну справу пана У. у різному складі двічі розглядав по суті апеляційний суд Харківської області, і його останній обвинувальний вирок, яким пана У. було засуджено за вчинення убивства пана Л. до 14 років позбавлення волі, 22 січня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду кримінальних та цивільних справ залишив без змін.

В ході провадження у справі адвокат ЦСЗ, Заявника неодноразово подавав скарги на катування та жорстоке поводження, однак ні прокуратура, ні суди залишили їх без належної уваги, тому у 2012 році він направив скаргу до Європейського суду з прав людини.

18 червня 2015 року Європейський суд з прав людини визнав порушення статті 3 Конвенції щодо обох Заявників у її матеріальному та процесуальному аспектах, а також порушення пункту 1 (а) Статті 6 Конвенції щодо пана У.

У жовтні 2015 року адвокат ЦСЗ звернувся до Верховного суду України (далі – ВСУ) для перегляду рішення суду в зв’язку з встановленням порушення статті 6 Конвенції.

22 грудня 2015 року ВСУ скасував усі судові рішення та передав справу до суду першої інстанції, при цьому цей суд не розглянув питання щодо застосування запобіжного заходу відносно Ушакова, статус якого після рішення ВСУ

Після цього Ушакова не звільнили з колонії, а перевели до Харківського СІЗО, хоча судового рішення про тримання його під вартою не було. За скаргою адвоката пана У. не звільнили.

18 лютого 2016 у Фрунзенський районний суд м.Харкова розпочався новий судовий розгляд справи, задовільнив клопотання захисту про зміну запобіжного заходу і обрав пану У. підписку про невиїзд.

У серпні 2016 року адвокат ЦСЗ подав скаргу до ЄСПЛ на порушення статті 5 Конвенції з приводу тримання під вартою Ушакова без відповідного судового рішення в період з часу скасування судових рішень ВСУ і до моменту зміни йому запобіжного заходу.

У 2016 році відбулося декілька судових засідань у справі, під час яких були допитані обвинувачений Ушаков та свідки обвинувачення. У листопаді 2016 року внаслідок тривалої хвороби одного із суддів судової колегії відбулася заміна судді, після чого розгляд справи розпочався спочатку.

У 2017 році Було призначено більше 10 слухань у справі, але фактично відбулося лише чотири. У жовтні 2017 року в складі колегії знов відбулася зміна судді, і справу втретє стали слухати спочатку, але жодного слухання у справі в 2017 році не відбулося.

В 2018 році слухання у справі було призначено близька 20 разів, але фактично відбулося лише три судові засідання.

В першій половині 2019 року було призначено більше 10 судових засідань. Оскільки частина свідків неодноразово не з’являлась до суду, суд дослідив матеріали справи. Адвокат п.У. заявив клопотання про виклик до суду експертів для допиту в суд, а також про витребування документів з експертних установ.

У липні 2019 року суд допитав експерта-криміналіста, який приймав участь при огляді місця події. У вересні 2019 року відбувся допит одного із свідків – сусіда, якого співробітники міліції покликали до місця злочину, але при цьому свідок не бачив там трупу потерпілого.

Після цього призначалось ще декілька слухань, але всі вони н відбулися внаслідок неявки свідків/експертів або зайнятості суддів в інших справах.

Розгляд справи триває.

11 справ, що завершилися успіхом

Справа Аг-вої

Пані Аг-ва, 18.10.1987 р.н. обвинувачується за декільками епізодами по ст. 307 КК України (незаконний оборот наркотичних речовин). Має малолітню доньку 2008 р.н. Обвинувачення підтримує прокуратура Дніпропетровської області. Інкриміновані злочини скоїла в період відбуття покарання за ст. 321 КК з випробуванням. За ініціативою захисту, ухвалою Самарського районного суду м. Дніпро стосовно зазначеного покарання застосована амністія.

В Самарському районному суді роглядається 2 кримінальних провадження відносно пані А за ч. 2 ст. 307 КК України. По першому кримінальному провадженню протягом 2018 року проведено близько 15 судових засідань, допитано лише 2 свідки. Адвокат ЦСЗ ініціював процес застосування амністії до пані А., щоб уникнути реального строку покарання за умови обвинувального вироку.

По іншій кримінальній справі протягом 2018 року відбулося попереднє судове засідання – на якому адвокат ЦСЗ подав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Суд задовольнив клопотання. Прокуратура подала апеляційну скаргу на таке рішення. Апеляційний суд скасував рішення і передав клопотання на новий розгляд. Після повернення провадження відбулося підготовче судове засідання. Справу призначено до розгляду по суті.

Протягом 2019 року по першому кримінальному провадженню відбулось близько 12 судових засідань. 15.11.2019 року суд постановив виправдувальний вирок. Прокуратура подала апеляційну скаргу на цей вирок. Судове засідання в апеляційному суді призначене на 30.01.2020.

Протягом 2019 року по другому кримінальному провадженню було проведено 8 судових засідань, судовий розгляд закінчено. Судові дебати призначені на 31.01.2020

Справа Д.

30 грудня 2017 року, близько 00 год. 20 хв., пан З. керував технічно справним автомобілем в стані алкогольного спяніння, чим порушив вимоги п. 2.9-а Правил дорожнього руху України та рухався по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» (проспект Лозовенківський м. Харкова) зі швидкістю приблизно 100 км/год. Пан З. порушив вимоги п.п. 12.1, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, втратив контроль над керуванням транспортного засобу, та виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем під керуванням батька пані Д., який рухався у зустрічному напрямку. Батько пані Д. отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді несумісної з життям сукупної травми тіла, яка стала причиною смерті на місці події.

01 жовтня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова визнав винними пана З. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, та призначив йому покарання у виді 9 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Пані Д. подала цивільний позов до пана З. та ПАТ Страхова група ТАС про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Суд задовольнив цивільний позов частково та постановив стягнути з пана З. на користь пані Д. грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Пані Д. звернулась за правовою допомогою до ЦСЗ.

Адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції з приводу відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

09 квітня 2019 року апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу. Вирок суду першої інстанції від 01 жовтня 2018 року в частині вирішення цивільного позову пані Д. про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної злочином, скасовано та призначено новий судовий розгляд цивільного позову в порядку цивільного судочинства.

09 серпня 2019 року суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги пані Д. Суд стягнув з ПАТ «Страхова група «ТАС», 7 104 грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов’язаної із смертю; 38 400 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю батька потерпілої. .

Справа К.

Пан К. народився 21 травня 2000 року.

31 травня 2016 року був вчинений інкримінований клієнту злочин, передбачений ст. 185 ч. 2 КК України. На цей час клієнту ще не виповнилось 18 років.

28 червня 2016 року був вчинений другий інкримінований клієнту злочин, передбачений статтями 27 ч. 2 та 186 ч. 3 КК України. На цей час клієнту ще не виповнилось 18 років.

29 березня 2017 вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області клієнта засуджено за вчинення злочинів, передбачених статтями 186 ч. 2, 187 ч. 1, 190 ч. 2 КК України.

5 жовтня 2017 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області клієнта засуджено за вчинення злочинів, передбачених ст. 27 ч. 2, ст. 186 ч. 3 та ст. 185 ч. 2 КК України.

6 листопада 2017 року законним представником клієнта була подана апеляційна скарга на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської від 5 жовтня 2017 року. Скаржник просить вирок скасувати та призначити новий судовий розгляд, оскільки суд першої інстанції не врахував того, що клієнту на момент вчинення злочину не виповнилось 18 років і він був втягнутий у злочинну діяльність.

20 лютого 2018 року ухвалою Апеляційного суду Волинської області вирок Луцького міськрайонного суду Волинської від 5 жовтня 2017 року в частині призначеного покарання скасовано та призначене інше покарання.

На даний час справа перебуває на розгляді Верховного Суду за касаційною скаргою законного представника клієнта.

Адвокат детально проаналізував матеріали кримінального провадження та доповнив касаційну скаргу новими аргументами на користь скасування вироку та призначення справи на новий розгляд у суді першої інстанції.

19 вересня 2019 року Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду і направив справу на новий апеляційний розгляд. Через відсутність повноважень у суддів Апеляційного суду Волинської області справа передана на розгляд Апеляційного суду Рівненської області.

Одразу після апеляційного розгляду пан К. був етапований ймовірно до Дніпровської установи виконання покарань (№ 4) для подальшого повернення до Бердянської виправної колонії (№ 77). Незважаючи на постанову слідчого про застосування заходів безпеки щодо пана К. у виді переведення до іншої колонії, етапування пана К. не вдалось зупинити.

Адвокат ЦСЗ направив адвокатський запит до ДУ “Київський слідчий ізолятор” про місце призначення етапування пана К. та про підстави відповідно до яких здійснювалось переведення пана К.

ДУ “Київський слідчий ізолятор” не відповив на адвокатський запит адвоката ЦСЗ.

Завдяки адвокаційним заходам адвокату ЦСЗ вдалось зв’язатись з керівництвом Державної кримінально-виконавчої служби та повернути клієнта в безпечний для нього Київський слідчий ізолятор.

Справа Ма-мова

Пан Ма-мов проживає в м. Харків.

13 травня 2015 року Ма-мов був затриманий за підозрою у розповсюдженні наркотичних засобів. Попередньо щодо нього було проведено дві контрольні закупівлі.

15 травня 2015 року слідчий суддя обрав щодо Ма-мова запобіжний захід – тримання під вартою.

Ма-мов звернувся за правовою допомогою до адвоката ЦСЗ.

7 липня 2015 року справа Ма-мова була передана до суду.

Адвокат ЦСЗ багато разів подавав обґрунтовані клопотання щодо зміни запобіжного заходу, однак вони судом не були задоволені.

Адвокат ЦСЗ неодноразово заявляв клопотання про виклик та судовий допит закупного – пана Хащ. із вказівкою адреси останнього. Судом клопотання були задоволені, однак працівниками поліції вони не виконувались. Суд відмовився оголосити пана Хащ. в розшук.

Адвокат ЦСЗ заявляв клопотання про витребування секретних матеріалів, які судом не були задоволені.

19 липня 2016 року суд виніс щодо Ма-мова обвинувальний вирок.

Адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу на вирок. Апеляційний суд Харківської області скасував вирок у зв’язку з тим, що відсутній аудіо запис допита закупного. Запобіжний захід змінено не було.

Справу було передано до Київського районного суду м. Харкова. Ма-мову в черговий раз було подовжено строк тримання під вартою. Клопотання адвоката ЦСЗ про зміну запобіжного заходу з посиланнями на практику ЄСПЛ (Худенко проти України, Войтенко проти України) не було задоволено судом.

12 січня 2019 року суд змінив запобіжний захід Ма-мову з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із носінням електронного браслету.

16.04.2019 Київський районний суд міста Харкова винес вирок, яким виправдав Ма-мова за ч.2 ст.307 КК України (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів) та визнано винуватим за ч.1 ст.309 КК України (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту).

Адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу на вирок Київського районного суду міста Харкова в частині визнання винуватим Ма-мова за ч.2 ст.309 КК України. Прокурором також було подано апеляційну скаргу про скасування вирока та призначення Ма-мову покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років

Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.02.2020 року.

Справа М.

Під час досудового розслідування у пана М. було незаконно проведено ряд слідчих дій. Зокрема, стосовно пана М. проведено незаконне слідство, висунуті незаконні підозри та обвинувачення, проводилися без законних підстав НСРД, дозвіл на обшук також наданий судом без належних на те підстав, незаконний обшук проведений в квартирі за місцем проживання пана М., позивача незаконно доглядали, незаконно вилучали речі, незаконно застосували запобіжний захід – тримання під вартою, незаконно продовжували термін тримання під вартою та відхиляли клопотання позивача та його захисника, позбавили пана М. права на справедливий суд, незаконно тримали у металевій клітці, що за практикою ЄСПЛ визнано нелюдським поводженням, таким, що принижує гідність.

Пан М. звернувся за правовою допомогою до ЦСЗ.

В серпні 2017 року адвокат ЦСЗ подав до суду позов до Держави України в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Дніпропетровської області, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокурати та суду

12 грудня 2017 року суд зупинив провадження по даній цивільній справі до розгляду касаційної скарги прокурора, по кримінальному провадженню щодо обвинувачення пана М.

22 липня 2019 року суд поновил провадження по даній цивільній справі та призначив підготовче судове засідання.

22 серпня 2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

06 вересня 2019 року суд частково задовольнив позовні вимоги адвоката ЦСЗ та ухвалив стягнути з держави Україна на відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 гривень.

Прокуратура подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

18 грудня 2019 року апеляційний суд відмовив у заоволенні апеляційної скарги прокурора.

Справа П-ва

28.05.2014 р. пана П-ва було затримано працівниками міліції в автомашині приватного таксиста, перевезено до супермаркету, де обшукано та без складення протоколу затримання та обшуку перевезено до квартиру, де він мешкає, для проведення обшуку, де нічого не знайшли, після чого відвезли до слідчого управляння ГУ УМВС України в Харківській області, де після складення протоколу затримання йому було надано адвоката.

24.07.2014 року справа була направлена до Московського районного суду м. Харкова за обвинуваченням по ст. 307 ч. 2 КК України. 12.01.2015 було винесено вирок.

07.05.2015 року Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07.05.2015 року було скасовано вирок судді Московського районного суду та справу направлено на новий розгляд до цього суду, при цьому свідки обвинувачення не доставляються прокурором

Тільки після спливу 1 року 7 місяців тримання під вартою, 20.01.2016 р. П-ва було звільнено під домашній арешт. Після цього в судове засідання прокурором не надавалися свідки обвинувачення та закупний.

В кінці 2016 році суддя, у якого знаходилася на розгляді справа, пішов у відставку та справу на розгляд було передано іншому судді, яка розпочала слухати справу спочатку.

В судових засіданнях за 2017 рік були опитані в якості свідків слідча, яка здійснювала затримання П-ва та експерт, який складав експертний висновок, при цьому слідча пояснила, що вона нічого не пам’ятає по матеріалам справи, а експерт пояснив, що недостовірна інформація, зазначена в його експертному висновку є простою опискою.

Крім цих двох свідків, за 2017 рік не було опитано жодного свідка обвинувачення, якими є працівники оперативних підрозділів, які затримували обвинуваченого, закупного та свідків, які зазначені в документах, складеними оперативними працівниками в якості понятих.

При цьому здійснювалися неодноразово заміни прокурора, які кожний раз повідомляли, що не можуть здійснити доставлення свідків обвинувачення в зв’язку з тим, що обіцянку доставити свідків до суду здійснював попередній прокурор.

За 2018 рок жодного разу прокуратура не надала свідків обвинувачення та суддею неодноразово складалися ухвали про привід свідків.

В червні 2018 року суддею було задоволено клопотання адвоката про зміну порядку дослідження доказів та вирішено досліджувати докази в зв’язку з тим, що свідків обвинувачення прокурор не доставляє

В 2019 році суд дослідив всі документи кримінального провадження, надані прокурором та допитав повторно експерта.

Прокуратура не забезпечила явку свідків обвинувачення до суду та не відкрила всі матеріали досудового слідства стороні захисту.

22.07.2019 року суд визнав невинуватим пана П. та ухвалив виправдувальний вирок, визнавши недоведеність вини пана П.

Прокурор подав апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції.

Розгляд апеляційної скарги прокурора призначений на 21.01.2020 року.

Cправа П.

26 листопада 2010 року Акціонерний комерційний банк «Приватбанк» (далі – Банк) підписав кредитну угоду з пані П.

3 червня 2019 року Банк подав позов до пані П. щодо заборгованості за кредитною угодою, стверджуючи, що вона не виконала своїх зобов’язань, що призвело до великої суми боргу.

Пані П. звернулася до адвоката ЦСЗ з проханням надати їй юридичну допомогу.

Адвокат ЦСЗ підготував і подав відзив проти вимог Банку. У відзиві зазначалося, що Банк не надав надійних доказів, які підтверджують обізнаність пані П. про умови домовленості, і Банк пропустив термін давності, оскільки банк рахує борг за станом на 7 травня 2013 року, і подав до суду у червні 2019. Крім того, згідно з розрахунком, наданим пані П., останній платіж за вказаним договором позики був здійснений 16.09.2015.

1 листопада 2019 року Чугуївський міський суд Харківської області відхилив позовні вимоги Банку та погодився з позицією адвоката ЦСЗ.

Справа С.

Гр-ка С., мешканка м. Амвросіївка, Донецької області, раніше не судима, працююча, має малолітню дитину 14.08.2015 р.н.

З 2008 р. по 2012 р. навчалась в Харківській гуманітарно-педагогічній академії (Харківському гуманітарно-педагогічному інституті), факультеті «Дошкільна освіта» в м. Харкові, на денній формі навчання, за бюджетний кошт, де здобула ступінь бакалавра. Під час навчання проживала та була зареєстрована у гуртожитку. При вступі до навчального закладу адміністрацією академії з нею була укладена угода, згідно з якою С. була зобов’язана після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років по спеціальності в державному секторі народного господарства, тобто з 2012 р. по 2015 р., або відшкодувати кошти за навчання.

Після закінчення навчання в 2012 р., так як в її рідному місті не було вакансій, С. відповідно до вказаної угоди працевлаштувалась в «Дошкільний навчальний заклад» комунальної форми власності в м. Харкові. На той час і до теперішнього часу вона зареєстрована у м. Амвросіївка, Донецької області.

З 2013 р. по 30.06.2014 р. С. навчалась за контрактом в Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди, за спеціальністю «Дошкільна освіта», де здобула ступінь магістра.

Згідно з наказом Антитерористичного центру при СБУ України від 07.10.2014 р. № 33/6/а антитерористична операція у Донецькій області була розпочата 07.04.2014 р., тобто коли С. була зареєстрована в м. Амвросіївка, Донецької області. Тобто повернутися до місця проживання С. не мала змоги, тому вимушена була залишитися в м. Харкові.

У 2015 р. С. вийшла заміж та народила дитину.

При народженні дитини у пологовому будинку її попрохали надати довідку. Чому вона народжує не за місцем реєстрації. В зв’язку з цим, вона звернулася до Управління праці та соціального захисту населення (УПтСЗН) за довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Їй відмовили у видачі довідки з тих підстав, що вона знаходиться в м. Харкові з 2008 р.

Через відсутність реєстрації у м. Харкові та через відсутність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з зазначенням адреси фактичного місця проживання після переміщення вона не могла у звичайному режимі обслуговуватись в закладах і установах охорони здоров’я, віддати малолітнього сина до дошкільного закладу в м. Харкові, подати до суду позовну заяву про стягнення аліментів та розлучення і таке інше. Тому, з метою захисту своїх прав та прав своєї дитини 06.12.2016 р. С. знову звернулась до УПтСЗН за видачею довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Така довідка їй була видана. При видачі довідки працівник УПтСЗН повідомила їй, що вона має право на щомісячну адресну допомогу. Тому С. було подано заяву про надання такої допомоги. В період з 19.01.2017 р. по 18.07.2017 р. їй виплачувалась така допомога.

19.07.2017 р. УПтСЗН припинило виплати та анулювало довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи без пояснення причин. Тільки 02.01.2018 р. С. було направлено листа з повідомлення про рішення про анулювання довідки та припинення виплат.

26.01.2018 р. С. пред’явлена підозра за ч. 1 ст. 190 КК України. Міра запобіжного заходу до С. не обиралась.

31.01.2018 р. на прохання С. у справу вступив адвокат ЦСЗ.

Кримінальне провадження направлено до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з обвинувальним актом.

16.02.2018 р. призначено попереднє судове засідання. Судове засідання відкладено у зв’язку з неявкою представника потерпілого. Наступне судове засідання призначено на 13.03.2018 р.

13.03.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді. Наступне судове засідання призначено на 13.04.2018 р.

13.04.2018 р. відбулося підготовче засідання. Судом призначено судовий розгляд на 21.05.2018 р.

Адвокатом направлені запити до місць навчання та роботи С. Витребувано Угоду про відпрацювання та інше. Отримано відповіді на запити.

21.05.2018 р. у судовому засіданні допитано представника потерпілого та обвинувачену С. Судове засідання відкладено для виклику свідків. Наступне судове засідання призначено на 16.07.2018 р.

16.07.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді. Наступне судове засідання призначено на 06.08.2018 р.

06.08.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку з неявкою свідка. Наступне судове засідання призначено на 27.09.2018 р.

27.09.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням судді у нарадчій кімнаті. Наступне судове засідання призначено на 25.10.2018 р.

25.10.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням судді у нарадчій кімнаті. Наступне судове засідання призначено на 26.11.2018 р.

26.11.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку з неявкою свідка. Наступне судове засідання призначено на 10.12.2018 р.

10.12.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із хворобою судді. Наступне судове засідання призначено на 14.01.2019 р.

14.01.2019 р. в судовому засіданні допитано свідка, досліджено письмові докази. Судом відмовлено в долученні до матеріалів справи рішення Харківського окружного адміністративного суду, на підставі того, що воно не вступило в законну силу.

21.02.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із хворобою захисника.

20.03.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням судді в нарадчій кімнаті.

22.04.2019 р. в судовому засіданні судом задоволено клопотання захисника про долучення до матеріалів справи рішення Харківського окружного адміністративного суду та постанови Другого апеляційного адміністративного суду. Стороні обвинувачення надано час для ознайомлення з наданими матеріалами. Наступне судове засідання призначено на 27.05.2019 р.

27.05.2019 р. відбулися судові дебати. Суд видалився до нарадчої кімнати. Проголошення судового рішення призначено на 29.05.2019 р.

29.05.2019 р. проголошено вирок яким С. визнано винуватою у вчиненні заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) та призначено покарання у вигляді штрафу в дохід держави. Стягнуто з С. матеріальна шкода.

На вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29.05.2019 р. подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду.

19.09.2019 р. ухвалою Харківського апеляційного суду вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29.05.2019 р. скасовано та призначено новий розгляд справи в суді першої інстанції.

22.11.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням судді у нарадчій кімнаті. Наступне судове засідання призначено на 17.01.2020 р.

 

Справа Ш.

Пану Ш., громадянин Російської Федерації, народився у м. Москва (РФ), якому рішенням ДМС від 27.10.2016 року, було вдруге відмовлено у визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту (вперше відмовлено 29 липня 2015 року, рішення оскаржене в суді, судом зобовязано ДМС повторно розглянути звернення). У своїй заяві він посилався на те, що він є громадянином Російської Федерації та, маючи цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою дискримінації та переслідувань через свої політичні переконання, не може повернутись до країни походження. Він є відомим політичним активістом та брав участь у багатьох акціях протесту. На сторінці в соціальній мережі Facebook 15.08.2014 року він розповсюдив матеріал українського журналіста, до якого додав власний емоційний коментар. У подальшому, 30.09.2014 року старшим слідчим Кунцевського МРСВ СК по ЗАО ГСУ СК Російської Федерації Кривовим А.М. проти нього порушено кримінальну справу, що і стало приводом для залишення території Російської Федерації.Пан Ш. через свої політичні переконання має обґрунтовані побоювання стати жертвою дискримінації та переслідування з боку органів влади РФ та позавладних націоналістичних формувань, саме тому не може повернутися до країни походження. Під час процедури визначення статусу біженця ДМС не зроблено перевірки наслідків, які настануть відносно одного із відоміших російських опозиційних блоггерів та проукраїнських активістів.Адвокат Центру стратегічного захисту самостійно подав численні документи на підтвердження недотримання Росією прав людини, порушення прав на досудовому слідстві та судових процесах, тортури та нелюдське поводження з боку правоохоронних органів до громадян РФ та іноземців. Проте, ані при першому розгляді заяви органами ДМС, ані при повторній процедурі, вказані документи не були прийняті до уваги.

30 листопада 2016 року адвокатом, в інтересах пана Ш., подано заяву до окружного адміністративного суду м. Києва з проханням скасувати рішення ДМС про відмову у визнанні біженцем та прийняти постанову, якою зобов’язати ДМС вирішити питання про надання йому статусу біженця.

31 жовтня 2018 року окружний адміністративний суд м. Києва повністю задовольнив позов пана Ш, скасував рішення ДМС про відмову у визнанні біженцем та зобов’язав ДМС вирішити питання про надання пану Ш. статусу біженця або додатковий захист.

19 березня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення про відхилення апеляційної скарги міграційної служби.

22 червня 2019 рішенням Державна міграційна служба України надала додатковий захист пану Ш.

Наприкінці жовтня 2019 року, міграційна служба надала пану Ш. всі відповідні документи.

Справа Є.

Пан Є., є підозрюваним у вчиненні умисного знищення майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.

За думкою сторони обвинувачення він 14 січня 2019 року, перебуваючи на території Києво-Печерської Лаври підпалив папір в одній з кімнат. В результаті цього сталась пожежа. Є. був затриманий поліцією поблизу місця події.

Є. страждає від наркотичної залежності та епілепсії.

Близько 14:00 год пан Є. випив близько 200 гр горілки та прийняв декілька таблеток “Метадону”.

В стані алкогольного та наркотичного сп’яніння Є гуляв поряд з “Лаврою” та спілкувався зі знайомими продавцями сувенірів. Тоді він побачив натовп людей та декілька пожежних машин. Коли він підійшов ближче, то зрозумів, що в будівлі, поряд з Лаврою, сталася пожежа.

Під впливом алкоголю та наркотиків, Є. захотілось стати частиною цих подій. Він вирішив підходити до незнайомців та розповідати, що це він підпалив “Лавру”. Навіть хотів дати інтерв’ю присутнім журналістам. Коли на місце події приїхала поліція, перехожі показали на Є. і переповіли його зізнання. Є. був затриманий та доправлений до Печерського відділу поліції.

Є. прийшов до тями вже в поліції. Його руки були прикуті наручниками за спиною. Є. не розумів, де та з яких причин знаходиться. Поспілкувавшись з поліцейськими, він зрозумів, що тільки-но зізнався в підпалі “Лаври”. Є. почав пояснювати, що такого не міг зробити, оскільки набожна людина, сам працює в “Лаврі” за харчі та можливість спати в теплі. Коли поліцейські зрозуміли, що зривається розкриття злочину, вони почали залякувати Є. фізичною розправою. Потім до нього декілька разів застосували електрошокер, били пластиковою пляшкою з водою по голові, застібнули наручники на долонях та розтягували.

15 січня 2019 року Є. було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, а 17 січня до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В перші три дні після повідомлення про підозру було проведено більше 40 слідчих дій. Проведено огляд місця події, допитані всі свідки, проведено впізнання тощо.

Пан Є. продовжував триматися під вартою без жодного обгрунтування.

15 квітня 2019 року, Є. звільнили з-під варти.

Адвокат скористався недоліками в роботі слідства та суду й зірвав незаконне судове засідання. За відсутності судового рішення керівництво слідчого ізолятора було змушено звільнити клієнта, хоча і з затримкою в один день.

2 липня пан Є. пройшов амбулаторну судово-психіатричну експертизу.

За допомогою адвоката ЦСЗ пан Є. почав курс лікування від наркотичної залежності, відновлює втрачені документи та намагається отримати психіатричну допомогу.

За допомогою адвоката ЦСЗ пан Є. вже двічі відновив втрачений паспортний документ. Слідуючи консультаціям адвоката клієнт влаштувався на офіційну роботу поваром в мережі швидкого харчування “Пузата хата” в м. Києві та отримує допомогу лікаря-нарколога та лікаря-психіатра.

На даний момент справа передана до Печерського районного суду м. Києва. Через систематичну неявку прокурора жодне з чотирьох судових засідань не відбулось.

Адвокатом ЦСЗ подана скарга на порушення порядку продовження строку досудового розслідування, яка має бути розглянута під час підготовчого провадження. Також складені ще дві скарги: про визнання незаконною та скасування постанови прокурора про відібрання зразків для проведення експертизи, а також на порушення розумних строків під час досудового розслідування.

Справа З.

Гр-н З., 1966 року народження, мешканець м. Богодухів, Богодухівського району, Харківської області, раніше судимий, непрацюючий, інвалід 3 групи, проживає вдвох з матір’ю пенсійного віку. Хворіє на: наслідки перенесеного ішемічного інсульту; дисциркуляторна змішана енцефалопатія 3 ст. з лікворною гіпертензією, помірно вираженим вестибуло-атактичним синдромом, мнестичними порушеннями; токсична полінейропатія; органічний розлад особистості та поведінки, внаслідок перенесеного ішемічного інсульту та дисфункції головного мозку, токсичної енцефалопатії, інтелектуально-мнестичним зниженням, астенічним синдромом; гіпертонічна хвороба 3 ст., ризик 4.

23.09.2016 р. Богодухівським районним судом Харківської області З. засуджений за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України до 3 років позбавлення волі з застосуванням вимог ст.75 КК України на 2 роки.

Прокурором, який приймав участь у розгляді справи було подано апеляційну скаргу в якій ставиться питання про скасування вироку, перекваліфікації дій З. за ч.2 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України, призначення покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з застосуванням вимог ст.75 КК України на 3 роки. .

Заступником прокурора Харківської області також подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування вироку, перекваліфікації дій З. за ч.2 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України та призначення покарання у вигляді 3 років позбавлення волі без застосуванням вимог ст.75 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09.03.2017 р. апеляційні скарги прокурора та заступника прокурора Харківської області залишив без задоволення, вирок без змін.

Прокурором подано касаційну скаргу в якій ставиться питання про неправильну кваліфікацію дій З. та необґрунтоване застосування судом вимог ст. 75 КК України.

Постановою ВСУ від 10.05.2018 р. ухвалу Апеляційного суду Харківської області скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

09.10.2018 р. у справу вступив адвокат ЦСЗ.

Новий апеляційний розгляд призначено на 10.10.2018 р.

10.10.2018 р. судове засідання перенесено на 15.01.2019 р. в зв’язку із відпусткою суддів.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15.01.2019 р. апеляційна скарга заступника прокурора Харківської області задоволена частково. Вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 23.09.2016 р. скасовано, а кримінальне провадження направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Попереднє судове засідання призначено на 17.04.2019 р.

17.04.2019 р. попереднє судове засідання відкладено.

30.05.2019 р. відбулося попереднє судове засідання. Обвинувальний акт призначено до розгляду на 05.06.2019 р.

05.06.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням судді у нарадчій кімнаті.

26.06.2019 р. в судовому засіданні прокурором змінено обвинувачення яким дії З. кваліфіковано за ч.2 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України. Судом надано час стороні захисту для підготовки.

20.08.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді.

19.09.2019 р. в судовому засіданні допитано обвинуваченого, досліджено письмові докази.

07.11.2019 р. пан З. в суді сказав останнє слово обвинуваченого, суд видалився до нарадчої кімнати.

08.11.2019 р. Богодухівським районним судом Харківської області пан З. засуджений за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України до 2 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України пана З. звільнено від відбування покарання з випробуванням на 2 роки.

Справу закінчено.

 Поділитися