Права Людини в Україні

http://khpg.org/index.php?id=1585312186


27.03.2020 | Ігор Усенко, Євген Ромінський
Політика і права людини

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України ІХ скликання Огляд № 9 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 23.09.2019–27.09.2019

   

Всього за цей тиждень зареєстровано 30 проектів законів і постанов Верховної Ради України, з яких 8 становлять проекти процедурних постанов щодо різних аспектів діяльності парламенту: пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, перейменуванням населених пунктів, проведенням парламентських слухань тощо.

Загальні засади, якими керуються автори огляду, див Вступні застереження до постійного моніторингу законопроектної діяльності Верховної Ради України ІХ скликання

Стан проходження проектів у цьому огляді визначається на кінець робочого дня 23.03.2020.

Законотворчість, парламентаризм

та діяльність Верховної Ради України

Проект 2182 від 26.09.2019 (Тимошенко Ю. В., Соболєв С. В.) про всеукраїнський референдум. 05.02.2020 поданий доопрацьований проект, який тут і розглядається.

Текст проекту (151 сторінка) видається занадто великим для аналізу його в рамках цього огляду. Втім, маємо відзначити що до первісного проекту було ряд слушних зауважень ГНЕУ, які лише частково враховані у доопрацьованому тексті. Йдеться, зокрема, про відсутність у проекті поняття консультативного референдуму. Заслуговує на увагу і загальна рекомендація щодо максимального наближення тексту проекту до Кодексу належної практики щодо референдумів, ухваленому Радою за демократичні вибори та Венеційською комісією ПАРЄ.

Діяльність вищих органів влади

Проект 2168 від 24.09.2019 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо формування державної політики у сфері праці, трудових відносин, зайнятості населення та трудової міграції.

Суть і зміст проект повністю викладені в пояснювальній записці: проектом пропонується внести зміни до: Кодексу законів про працю України, Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Законів України «Про центральні органи виконавчої влади», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення», «Про зовнішню трудову міграцію», «Про оплату праці», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про професійний розвиток працівників», «Про загальнообов’язкове державне страхування», «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», «Про реабілітацію осіб з інвалідністю України», «Про охорону праці» та «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Змінами пропонується замінити вказівки на центральний орган виконавчої влади з питань соціальної політики (Мінсоцполітики) вказівками на центральний орган виконавчої влади у сфері зайнятості населення та трудової міграції (Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства), а також виключити з назви «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин, соціального захисту населення» слова «трудових відносин».

Питання лежить у царині політичної, економічної та соціальної доцільності, а не юридичної визначеності, і саме ця доцільність викликає чимало сумнівів, на що звертали увагу критики проекту, зокрема і ГНЕУ.

Проект 31.10.2019 прийнятий у першому читанні,  05.12.2019 – як закон у другому читанні, а 26.12.2019 повернутий з підписом від Президента України.

Проект 2143-2 від 24.09.2019 (Осадчук А. П., Макаров О. А. + 2) про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ».

Альтернативний однойменним проектам 2143 від 13.09.2019 (Клочко А. А., Корявченко Ю. В. + 37) (див. Огляд № 7) та 2143-1 від 19.09.2019 (Алєксєєв С. О., Кіт А. Б. + 7) (див. Огляд № 8). За змістом, як видається, самий консервативний з однотипних проектів, оскільки зберігає за КМДА паралельне виконання функцій виконавчого органу Київської міської ради і місцевого органу виконавчої влади. Водночас в ньому підтримується ідея повернення до системи районних у місті Києві рад та їх виконавчих органів, яка однак, на думку ГНЕУ, не супроводжується наявністю у проекті докладних законодавчих механізмів формування та правил діяльності згаданих районних рад та їх виконкомів.

Проект втратив актуальність у зв’язку з прийняттям в першому читанні 03.10.2019 альтернативного проекту 2143-3.

Проект 2143-3 від 24.09.2019 (Ткаченко О. В., Гурін Д. О. + 17) про місто Київ – столицю України.

Альтернативний згаданим вище проектам 2143,  2143-1 та 2143-2. Крім прийняття нового Закону України «Про місто Київ – столицю України», у проекті передбачається внесення змін до Закону України «Про місцеві вибори» (у частині проведення виборів Київського міського голови та депутатів Київської міської ради, районних в м. Києві рад), а також окремі зміни до Законів України «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про національну поліцію» та до  Водного і Земельного кодексів України.

Проект занадто складний і насичений багатьма новелами, що фактично унеможливлює його належний аналіз в рамках цього огляду. Так, відповідний висновок ГНЕУ займає понад 20 сторінок. Основним недоліком проекту, на думку експертів, є безпідставне встановлення для Києва особливостей (відмінних від існуючих в країні норм місцевого самоврядування) правового регулювання у певних сферах суспільних  відносин, запровадження для депутатів Київської міської ради спеціального статусу, який істотно відрізняється від статусу депутатів місцевих рад, що встановлений Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», а також впровадження на виборах Київського міського голови та депутатів Київської міської ради та районних у м. Києві рад окремої виборчої системи та окремих правил організації виборчого процесу. Не до кінця збалансованою видається й пропозиція встановити, що депутати Київської міської ради працюють на постійній основі.

Попри ці та інші зауваження проект 03.10.2019 прийнятий у першому читанні.

Судова влада і прокуратура

Проект 2113-1 від 26.09.2019 (Мамка Г. М.) про внесення змін до статті 375 Кримінального кодексу України щодо приведення у відповідність з рекомендацією експертів Групи держав проти корупції Ради Європи.

Альтернативний проекту 2113 від 10.09.2019 (Соболєв С. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації кримінальної відповідальності суддів за постановлення завідомо неправосудного судового рішення (див. Огляд № 7).

На відміну від основного проекту пропонується виключити статтю 375 «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови» Кримінального кодексу України.

Кримінальне і кримінальне процесуальне законодавство

Проект 2179 від 25.09.2019 (Кабінет Міністрів України) про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Проект 30.09.2019 визначений Президентом України як невідкладний.

Ініціатива є дещо вдосконаленою редакцією однойменного проекту, внесеного попереднім урядом 9417 від 19.12.2018 (див. Бюлетень № 205).

Проект 01.11.2019 прийнятий у першому читанні, 06.12.2019 – у другому як закон і 27.12.2019 повернутий з підписом Президента України.

Освіта і наука

Проект 2169 від 24.09.2019 (Совсун І. Р., Цабаль В. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо неприбуткового статусу закладів вищої освіти та наукових установ

Метою проекту проголошено створення умов для розвитку закладів вищої освіти через надання їм фінансової, організаційної та кадрової автономії. Згідно з пояснювальною запискою досягнення цієї мети відбудеться за рахунок приведення норм Податкового кодексу України у відповідність із освітнім законодавством України, зокрема у частині діяльності закладів вищої освіти як суспільних інституцій. Запропоновані зміни мають здебільшого суто термінологічний характер, зокрема до Податкового кодексу України вводиться термін «суспільна інституція» (поруч з терміном «бюджетна установа»). Заклади вищої освіти в статусі суспільної інституції можуть і не бути безприбутковими бюджетними установами, але матимуть аналогічні пільги в оподаткуванні. В окремих пропозиціях норми, які в чинному законодавстві стосується закладів вищої освіти, передбачається поширити і на наукові установи.

Проект викликав серйозну критику ГНЕУ, насамперед за неузгодженість з іншими законами України.

Проект 2170 від 24.09.2019 (Совсун І. Р., Цабаль В. В.) про внесення змін до законів України щодо фінансування вищої освіти.

Основна ініціатива в «пакеті» проектів 2169–2171. Метою проекту проголошено створення фінансових стимулів до покращення якості освітньої та наукової діяльності закладів вищої освіти та оптимальних умов для такої діяльності. На думку ініціаторів проекту, статус бюджетної установи обмежує кадрову автономію закладів вищої освіти, оскільки перелік посад та тарифні оклади у цьому випадку визначаються Кабінетом Міністрів України. Тому пропонується встановити, що заклад вищої освіти державної та комунальної форми власності  як суб’єкт господарювання діє у формі суспільної інституції. Передбачається таке визначення: суспільна інституція – це неприбуткова установа, що створена з метою забезпечення суспільних та приватних інтересів у сфері освіти, науки та/або культури, що отримує фінансування з державного та/або місцевого бюджету та має належний ступінь автономії, необхідний для реалізації покладених на неї завдань. Приватні заклади вищої освіти також можуть діяти як суспільні інституції, якщо вони відповідають вимогам до цієї організаційно-правової форми. Таким приватним закладам за певних умов може надаватися державне фінансування. Водночас передбачається, що заклади вищої освіти мають рівні права, що становлять зміст їх автономії та самоврядування, у тому числі мають право: самостійно визначати кількість педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників, необхідних для забезпечення діяльності закладу вищої освіти, а також визначати найменування та чисельність посад інших працівників відповідно до структури закладу вищої освіти;  визначати норми часу навчальної та іншої роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників; формувати на своїй базі інноваційні структури різних типів (наукові та технологічні парки, бізнес-інкубатори, малі підприємства тощо) на засадах поєднання інтересів високотехнологічних компаній, науки, освіти, бізнесу та суспільства з метою виконання і впровадження інноваційних проектів; самостійно утворювати разові спеціалізовані вчені ради для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії за участю не менше п’яти осіб з відповідним ступенем, двоє з яких працюють в іншому закладі вищої освіти (науковій установі); самостійно визначати статті та обсяги витрат власних надходжень в межах статутних завдань. Пропонується відмовитися від статусів «національний» та «дослідницький» як таких, що не виправдали себе і закріпити, що відповідно до спрямованості діяльності, заклад вищої освіти може мати статус навчального або навчально-дослідницького закладу. Серед інших новел проекту є створення т. зв. центрів досконалості – структурних підрозділів навчально-дослідницького закладу вищої освіти, діяльність яких спрямована на міждисциплінарні фундаментальні та прикладні наукові дослідження, що інтегровані у світовий науковий простір, створення та впровадження інноваційних освітніх програм підготовки магістрів та докторів філософії. Центрам досконалості пропонується, зокрема, надати право: отримати особливий статус в рамках закладу вищої освіти відповідно до рішення Вченої ради та відповідного положення; встановлювати особливі умови працевлаштування та оплати праці, котрі дозволятимуть наймати фахівців міжнародного рівня, у тому числі – іноземців; на конкурсних засадах отримувати фінансування з Фонду розвитку вищої освіти, у тому числі на оплату праці, міжнародну співпрацю, розвиток інфраструктури. Доволі докладно у проекті розписуються основні засади державного фінансування вищої освіти у межах таких бюджетних програм: Фонд загального фінансування закладів вищої освіти; Фонд розвитку вищої освіти; Фонд соціальної підтримки у системі вищої освіти. Великого значення у проекті надається розробленню та затвердженню формули розподілу фонду загального фінансування закладів вищої освіти Водночас із законодавства пропонується вилучити поняття державного замовлення на підготовку фахівців. Запроваджується автоматизований моніторинг працевлаштування випускників закладів вищої освіти.

Пропозиції проекту видаються доволі радикальними, але не завжди належно обґрунтованими, а тому значною мірою дискусійними. За таких обставин корисною була б широка дискусія навколо основних положень проекту.

Проект 2171 від 24.09.2019 (Совсун І. Р., Цабаль В. В) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо фінансування вищої освіти.

Проект подано в одному пакеті з двома попередніми. До нього є свої зауваження, але в основному доля його залежить від сприйняття законодавцями проекту 2170.

Проект 2180 від 25.09.2019 (Констанкевич І. М., Білозір Л. М. + 6) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення справедливості у питанні оплати праці педагогічним працівникам закладів дошкільної і позашкільної освіти.

Дослівно повторює однойменний проект 8188 від 23.03.2018 (Констанкевич І. М.) (див. Бюлетень № 168).

Охорона здоров’я

Проект 2052-1 від 23.09.2019 (Чорний Д. С.) про внесення змін до деяких законів України щодо посилення відповідальності та підвищення інформованості громадян у галузі обігу у тютюнових виробів з метою збереження здоров’я нації.

Альтернативний проекту 2052 від 04.09.2019 (Шпенов Д. Ю.) про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров’я населення від шкідливого впливу тютюну (див. Огляд № 5). Практично, крім назви, нічим не відрізняється від проекту 2430-д від 18.05.2017 (Южаніна Н. П., Кривошея Г. Г. + 11) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання у сфері виробництва, обігу, заборони реклами та спонсорства тютюнових виробів, електронних сигарет і трав’яних виробів для куріння (див. Бюлетень № 125), який так і не був розглянутий упродовж минулої парламентської каденції.

Ринковий нагляд

Проект 2172 від 25.09.2019 (Підласа Р. А., Мезенцева М. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на бізнес з боку органів ринкового нагляду.

Проект не відповідає своїй назві, оскільки розширює можливості для застосування штрафних санкцій щодо суб’єктів господарювання та посилює контроль за ними. Зокрема, розширюється коло осіб суб’єктів ринкового нагляду, які можуть розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення (пропозиції до Кодексу України про адміністративні правопорушення), відкидаються обмеження, визначені статтею 250 Господарського кодексу України щодо адміністративно-господарських санкцій, передбачених законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та «Про загальну безпечність нехарчової продукції». Перший з названих законів доповнюється доволі розширеним підходом до визначення продукції, яка підлягає перевірці характеристик. Відповідно розширюються можливості щодо накладення штрафних санкцій. Також у середньому в чотири рази підвищуються розміри самих штрафних санкцій, скасовується спеціальне регулювання виїзних перевірок, запроваджуються обмежувальні (корегувальні) заходи щодо продукції, яка відповідає встановленим вимогам, але становить ризик тощо. Особливо слід вказати на ініціативи доповнити Закон України «Про Національну поліцію» такою вимогою: завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сфері забезпечення здійснення посадовими особами органів державного ринкового нагляду та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників.

Загалом проект є вкрай забюрократизованим і спрямований саме на посилення контролю над суб’єктами господарювання, а також несе дуже значні корупційні небезпеки. Проект викликав негативну реакцію громадськості, спеціалістів, як в сфері господарства, так і права. Зокрема у висновку ГНЕУ проект рекомендовано повернути на доопрацювання. Незважаючи на це, проект 12.11.2019 прийнятий у першому, 12.12.2019 – у другому читанні як закон і 23.12.2019 повернутий з підписом Президента України.

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 2173 та 2174 від 25.09.2019 (Луценко І. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення додаткових гарантій збереження лісів і про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо встановлення додаткових гарантій збереження лісів.

Проект є розвитком однойменного проекту від того ж народного депутата 7229 від 23.10.2017 (див. Бюлетень № 148) із незначними доповненнями.

Перший з проектів 30.10.2019 повернутий на доопрацювання ініціатору внесення, а другий – відкликаний 12.11.2019.

Проект 2178 від 25.09.2019 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення та Проект 2178-1 від 27.09.2019 (Королевська Н. Ю., Солод Ю. В.) про внесення змін до Земельного кодексу України щодо запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення за результатами Всеукраїнського референдуму.

Проекти присвячені питанню запровадження ринка землі, що є одним із найболючіших у пострадянській Україні. Усі ці ініціативи давно не є унікальними, оскільки щороку вноситься не менше десяти подібних проектів і так триває вже багато років. Особливістю урядового проекту слід назвати ліберальніше ставлення до юридичних осіб, а також запровадження інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром, Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. На жаль, проект не пояснює, як ця взаємодія має виглядати та працювати. Щодо альтернативного проекту, то головна його ініціатива позначена у назві.

Проблема викликала низку альтернативних проектів, один з яких (2178-10) 13.11.2019 прийнятий у першому читанні, що позбавило актуальності всі інші проекти.

Проект 2184 від 27.09.2019 (Єфімов М. В.) про внесення змін до пункту 38 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Проект загалом повторює ініційований тим самим народним депутатом проект 5649 від 17.01.2017 про внесення змін до пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо забезпечення збалансованості місцевих бюджетів населених пунктів на лінії зіткнення. Він зосереджений на проблемі скасування чинного обмеження на сплату земельного податку в населених пунктах на лінії зіткнення і віднесення питання про сплату цього податку в таких населених пунктах до відання місцевого самоврядування.

Проекти, які подаються без коментарів

Проект 1182-2 від 24.09.2019 (Лабазюк С. П., Івченко В. Є.) про внутрішній водний транспорт.

Альтернативний проектам 1182 від 29.08.2019 (Величко М. Р. + 7) про внутрішній водний транспорт (див. Огляд № 3) та 1182-1 від 06.09.2019 (Кісєль Ю. Г., Тищенко М. М. + 2) про внутрішній водний транспорт (див. Огляд № 6).

Всі проекти були заслухані 20.12.2019. З них на доопрацювання в профільний Комітет направлений проект 1182-1.

Проект 2181 від 26.09.2019 (Королевська Н. Ю., Бойко Ю. А. + 3) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо збереження права власності Українського народу.

В день внесення проект відкликаний і текст його відсутній.

Проект 2183 від 26.09.2019 (Тимошенко Ю. В., Соболєв С. В. + 2) про внесення змін до Земельного кодексу України щодо набуття, відчуження та розпорядження землями сільськогосподарського призначення.

Проект відкликаний 01.10.2019

Проект 2184 від 27.09.2019 (Єфімов М. В.) про внесення змін до пункту 38 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Проект загалом повторює ініційований тим самим народним депутатом проект 5649 від 17.01.2017 про внесення змін до пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо забезпечення збалансованості місцевих бюджетів населених пунктів на лінії зіткнення.

Проект 2185 від 27.09.2019 (Ткаченко О. В., Кравчук Є. М. + 8) про внесення змін до статті 89 Бюджетного кодексу України.

Проект 04.02.2020 повернутий на доопрацювання ініціатору внесення.


Рекомендувати цей матеріал