MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Чемпіон, атовець, наречений. Три історії про торгівлю людьми.

26.08.2020   
Ірина Скачко
Нам здається, що у пастку торгівлі людьми потрапляють лише ті, кому нема вже чого втрачати. Це не так. Ані вища освіта, ані любляча родина, ані спортивна кар’єра не є запорукою того, що з людиною не трапиться лихо.

Нам здається, що у пастку торгівлі людьми потрапляють лише ті, кому нема вже чого втрачати. Це не так. Ані вища освіта, ані любляча родина, ані спортивна кар’єра не є запорукою того, що з людиною не трапиться лихо.

Олександр

...Стаття про черговий тур Чемпіонату України з баскетболу. Початок 2014 року. На світлинах кремезні хлопці б’ються за м’яч. Судить матч суддя Федерації баскетболу України – Олександр Г., сам досвідчений гравець, чемпіон України 2009 року. За кілька місяців життя чоловіка зміниться.

У грудні Олександр серйозно травмувався: на тренуванні розірвав ахіллове сухожилля. Складна операція, довге лікування, місяці реабілітації. Все це коштувало великих грошей. Збирати довелося по друзях, знайомих, нарешті – звернутися по кредит до банку. 

Щоб повернути борги і розрахуватися з банком, навесні Олександр почав шукати роботу. Знайомий порадив київську фірму, яка наймає кур’єрів. Олександр зателефонував. Виявилося, що хоча «контора» українська, вакансії наразі відкриті лише в Росії. Чоловік погодився і вирушив до Києва.

Вербувальник зустрів Олександра на залізничному вокзалі. У найближчому кафе у нього взяли паспорт та ідентифікаційний код, дали білет до Москви. Посадили на потяг.

У Москві виявилося, що спочатку на нього чекає двотижневе стажування у Калузі. А звідти вже новоспеченого кур’єра відправили до Астрахані. Робота була нескладною: підбирати невеликі пакети в одному місці та відносити в інше. Головне – чітко та без питань виконувати завдання вербувальників. За будь-які вагання погрожували фізичною розправою. За ним наглядали, велося відеоспостереження.

Коли до закінчення терміну легального перебування в Росії залишався тиждень, Олександр зателефонував батькам і розповів, що дуже наляканий, скоріш за все, він втягнутий у щось незаконне, що завтра ж візьме квиток додому. Наступного дня дорогою на вокзал його затримав поліцейський патруль. Правоохоронці заздалегідь знали його ім’я, у його речах шукали наркотики. Не знайшли. 

Втім, під час обшуку квартири, яку Олександр орендував з чоловіком із Узбекистану, заборонені речовини таки знайшли: у духовці. Олександра звинуватили у зберіганні цих наркотиків та заарештували.

Андрій

...Андрія мобілізували на фронт у першу ж хвилю, у березні 2014-го. Дома залишились дружина і двоє дітей. Воював. Після демобілізації постійну роботу знайти виявилося нелегко. Аби прогодувати родину, довелося перебиватися випадковими приробітками. 

У лютому 2016 року дружина Андрія побачила в транспорті оголошення: «Робота зварником за кордоном». Андрій зателефонував, дізнався про умови праці, обіцяв подумати і майже забув про цю вакансію. За місяць «роботодавці» самі нагадали про себе: почали телефонувати і кликати на будівництво в Росію. Андрій погодився і вирушив до головного офіса рекрутерів, до Києва.

Але вербувальники зустріли Андрія чомусь не в офісі, а в кафе біля залізничного вокзалу. Чоловік насторожився. «Та у нас у конторі світло вирубили!» – пояснили роботодавці. Втім, окрім Андрія того дня оформлюватися на роботу за кордоном прийшло ще чимало людей. До того ж працівники «офісу» були доброзичливими та привітними, докладно все пояснювали, обіцяли легальне працевлаштування та високі заробітки. Андрій заспокоївся. 

Чоловіку пообіцяли роботу в будівельній бригаді у Краснодарі. Все виглядало законно. Виважено та спокійно менеджер запропонував заповнити анкети з особистими даними. Андрій вказав свою адресу, попереднє місце роботи, склад сім’ї, дані про батьків, надав копію паспорта. Вербувальники працювали блискавично: вже наступного дня Андрію та іншим шукачам роботи видали мобільні телефони, квитки до Москви, кишенькові гроші та заклеєні пакунки з документами, які, мовляв, треба буде передати після прибуття на місце роботи.

У Москві почалися «дива»: через мобільний з ним зв’язалися «роботодавці» – у столиці РФ треба було зачекати, доки не з’являться квитки до Краснодару, а тим часом оселитися у хостелі та відкрити рахунок у банку, щоб отримувати заробітну плату. Так Андрій прожив у Москві тиждень. На решті, вирушив до Краснодару. Тут, щойно Андрій зійшов з потяга, його одразу затримали працівники ФСКН РФ. Причина – начебто у пакунку з документами були наркотики. Правоохоронці поводилися жорстоко, з чоловіка вибивали зізнання в тому, що він наркокур’єр.

Руслан

...Про що мріють у двадцять років? Киянин Руслан мріяв справити весілля. Якось облаштуватися молодою сім’єю. Треба було заробити грошей. 

Оголошення про вакансію кур’єра-експедитора він побачив у інтернеті. Зарплатня – тисяча доларів на місяць. Все легально: треба розвозити спортивне харчування. Проїзд, житло, телефон – за рахунок роботодавця. Вимоги до потенційного співробітника прості – відсутність судимості, шкідливих звичок, сумлінне ставлення до роботи. Руслан погодився. Залишалося вислати фотографії паспорта та інших документів для «перевірки на відповідність вимогам» і чекати результату. 

Незабаром Руслану зателефонував «роботодавець» і повідомив: хлопець отримав роботу, але їхати до Росії треба негайно, ввечері того ж дня. Ніяких відстрочок і часу на роздуми – інакше знайдуть на посаду іншу людину, бажаючих, мовляв, багато. Руслан зібрав сумку і поїхав на вокзал.

Там хлопцю дали квитки до Брянська, мобільний телефон, гроші для оренди квартири. За кілька днів він уже обживався в орендованому житлі та чекав, доки з ним зв’яжуться менеджери фірми, що найняла його на роботу. Вказівки почали приходити на телефон, ніяких особистих зустрічей. Руслан повинен був фасувати якісь суміші у пакунки і розкладати їх у прихованих місцях. Хлопець зрозумів, що це не спортивне харчування. Він намагався відмовитися від роботи, звільнитися, але почув те, що й усі, хто потрапив у ці тенети: «Треба відпрацювати вкладені в тебе чималі гроші». Наркоторговці погрожували, що заподіють шкоду рідним Руслана, адже мали на руках усі персональні дані хлопця.

Разом з іншим українцем, такою ж жертвою торгівлі людьми, Руслан спробував повернутися додому. 3 листопада 2014 року на залізничному вокзалі їх затримали.

Суд

Харківська правозахисна група вже неодноразово розповідала про транснаціональне злочинне угруповання, що діє в Україні як мінімум з 2015 року. Його члени обманом вивозять громадян України до Російської Федерації. Примусом, погрозами та шантажем українців втягують у злочинну діяльність, пов’язану із виробництвом та розповсюдженням наркотиків. Жертвами угруповання стали сотні українських громадян. Заяви українців про діяльність злочинної мережі російськими правоохоронцями не розслідуються. Очевидно, що йдеться про змову.

Українські правоохоронці час від часу затримують так званих вербувальників, членів угруповання, які працюють на українському боці. Але вірогідно, це лише «шістки»: ватажки залишаються недосяжними для правосуддя. 

Наприкінці 2016 року поліція затримала чотирьох вербувальників – трьох українців і одного громадянина Молдови. Правоохоронці припускали, що кількість їхніх жертв може сягати тисяч осіб. Злочинний бізнес мав дуже складну структуру: із власними юристами, службою безпеки, «відділом кадрів», менеджерами з реклами. Втім, суд затягнувся, майже рік тому підсудних перевели з-під варти під домашній арешт.

У травні цього року київські слідчі оголосили про підозру трьом особам, що у 2015–16 роках через сайти оголошень заманювали на «вигідну роботу в Росії» мешканців Дніпропетровської, Миколаївської та Харківської областей. Наразі відомо про дванадцять жертв кримінальної групи – чоловіків і жінок.

На початку серпня у Миколаєві правоохоронці викрили чергову злочинну групу, що вербувала українців для роботи в Росії наркокур’єрами. Наразі відомо про сімох жертв угруповання. Усі вони перебувають у російських в’язницях.

Російські суди не звертають увагу на те, що українці стали жертвами торгівлі людьми. Після нетривалого розслідування та несправедливого судового розгляду засуджені в Росії за незаконний обіг наркотиків українці отримують покарання в діапазоні від 5 до 20 років позбавлення волі. 

Олександра у Калузькому районному суді визнали винним у замаху на незаконний збут наркотичних речовин, вчинений організованою групою ц великому чи особливо великому розмірі. Його покарали позбавленням волі строком на 10 років у колонії суворого режиму. 

Андрій вироком Жовтневого районного суду Краснодара був визнаний винним у замаху на незаконний збут наркотичних речовин з використанням електронних та інформаційно-телекомунікаційних систем в особливо великому розмірі. Покарання – десять років.

Руслану Володарський районний суд Брянська присудив вісім років позбавлення волі в колонії суворого режиму.

Додому

Повернути засуджених у Росії українських громадян непросто. Міністерство юстиції РФ дає згоду на передачу засудженого в Україну для відбування покарання після приведення вироку у відповідність до Кримінального кодексу України. Але строки позбавлення волі мають точно співпадати зі строками, призначеними в Росії. До того ж переводять тільки після того, як повністю сплачено штраф. А він може сягати до 200 тисяч гривень. 

І Олександр, і Андрій, і Руслан вже в Україні. Але ще не дома. Повернення на Батьківщину не гарантує швидкого звільнення. Попри офіційний статус жертв торгівлі людьми десятки наших співгромадян продовжують перебувати за ґратами українських колоній.

Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми наголошує: «Держава зобов’язана передбачити можливість не призначати покарання жертвам за участь у протиправній діяльності в тій частині, у якій вони були примушені так учиняти». Ці люди не є злочинцями у звичайному сенсі цього терміну. Так, деякі з них вчинили злочини, але їх не можна кваліфікувати за загальними правилами кримінального закону. Однак це положення Конвенції не імплементоване в наше національне законодавство, чіткої процедури звільнення жертв торгівлі людьми в Україні просто немає. Для звільнення залишається тільки дві можливості – помилування та амністія. Помилування – процедура екстраординарна, її застосовують лише у виняткових випадках. Єдиною надією для жертв торгівлі людьми залишається амністія. Втім, і тут є значні перепони. 

– Амністія не може бути застосована до жертв торгівлі людьми через пряму заборону, адже всі вони були втягнуті у злочини, пов’язані з розповсюдженням наркотиків, – каже адвокат ХПГ Дмитро Мазурок. – В результаті, ці люди не мають ефективного засобу правового захисту для відновлення стану, який існував до порушення. Іншими словами, жодне положення українського законодавства не встановлює зрозумілої та передбачуваної процедури, з використанням якої жертва торгівлі людьми може розраховувати на звільнення від покарання, як це передбачено Конвенцією Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми.

Харківська правозахисна група пропонує застосувати щодо 73 жертв торгівлі людьми в Росії саме такий захід гуманістичної спрямованості, як амністія. «Зважаючи на обставини, завдяки яким вказані особи вчинили відповідні правопорушення і були направлені для відбування покарання, пропонуємо застосувати відносно них такий захід гуманістичної спрямованості як амністія, а саме пропонуємо виключити ст. 307 КК України з переліку тих складів кримінальних правопорушень, засуджені за які не підлягають звільненню за амністією. Цей важливий крок Україна повинна здійснити, керуючись соціальною спрямованістю державної політики та фактом підготовки закону про амністію. Він дозволить розв’язати той вузол, який був штучно створений злочинними діями згадуваного наркосиндікату», – йдеться в нещодавньому дослідженні правозахисників.

Сьогодні у Верховній Раді України на розгляді перебуває законопроєкт №3181 «Про амністію в 2020 році» та проєкт закону з приводу амністії, підготовлений Міністерством юстиції та Кабінетом Міністрів України (№3397). Їх варто було б розглянути якомога швидше. На хлопців чекають батьки, діти, дружини.


Дана публікація була профінансована грантом від Бюро з міжнародних питань у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків та правоохоронних питань (INL) Державного департаменту США. Думки, результати та висновки, викладені в цій публікації, є авторськими і не обов’язково відображають позицію Державного департаменту США.

This publication was funded by a grant from the Bureau of International Narcotics and Law Enforcement Affairs (INL) United States Department of State. The opinions, findings and conclusions stated herein are those of the authors and do not necessarily reflect those of the United States Department of State.

 Поділитися