MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Ухвала судової колегії в цивільних справах Миколаївського обласного суду від 30 серпня 2000 року

04.12.2001   
Справа № 952 Головуючий у 1 інстанції
Категорія 1 суддя Бібік М.В.
Доповідач Бурєнкова К.О.
 
 

У Х В А Л А
іменем У к р а ї н и


30 серпня 2000 року судова колегія в цивільних справах Миколаївського обласного суду в складі:

головуючого Паліюка З.П.

суддів Славгородської Н.П., Бурєнкової К. О.

За участю адвоката Чернобривця В. С.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за касаційною скаргою

Остапенка Миколи Григоровича

на рішення Новобузького районного суду від 21 липня 2000 р. за позовом

Ключник Людмили Василівни

до

Остапенка Миколи Григоровича

про

захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральних збитків.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, представника позивача, судова колегія, –

В С Т А Н О В И Л А :


В травні 2000 року Ключник Людмила Василівна звернулась з позовом до Остапенко Миколи Григоровича про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що працює заступником голови Новобузької районної державної адміністрації. В лютому поточного року прокуратурою вказаного району проводилась перевірка з питань дотримання вимог чинного законодавства України, відносно рішень, прийнятих конкурсною комісією, членом якої вона є, щодо надання згоди претендентам на виділення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та розширення їх земель.

В процесі згаданої перевірки вона була ознайомлена з листом Остапенка М. Г. від 2.02.2000 р. на ім’я Президента України, в якому відповідач звинуватив її в тому, що вона, використовуючи посадове становище та являючись членом конкурсної комісії, сфальсифікувала рішення районної ради аби не надати йому земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Далі позивачка зазначала, що за результатами перевірки Новобузької прокуратури фактів зловживання нею службовим становищем, фальсифікації документів не виявлено.

Поширення таких відомостей, на думку позивачки, принижує її честь, гідність, як людини, та ділову репутацію, як державного службовця.

Позивачка також вказувала, що такими діями відповідача їй спричинені моральні збитки, які вона оцінила в 10 000 грн.

Посилаючись на наведене, Ключник Л. В. Просила визнати відомості, поширені відповідачем в листі на ім’я Президента України від 2 лютого 2000 р. в частині посилань на те, що вона зловживає службовим становищем та фальсифікує документи такими, що не відповідають дійсності, ганьблять її честь, гідність та ділову репутацію.

Позивачка також просила стягнути з відповідача моральні збитки 10 000 грн.

Рішенням Новобузького районного суду від 21.07.2000 р. позов Ключник Л. В. Задоволено частково.

Постановлено:

– визнати відомості, поширені відповідачам в листі на ім’я Президента України від 2.02.2000 р. в частині зловживання Ключник Л. В. службовим становищем та фальсифікації рішень районної державної адміністрації такими, що не відповідають дійсності, принижують її честь та гідність;

– стягнути з відповідача на користь позивачки 1500 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Остапенко М. Г. просить рішення суду скасувати, як таке, що не відповідає вимогам чинного цивільно-процесуального законодавства. Зокрема, на думку Остапенка М.Г., суд не дав належної оцінки зібраним у справі доказам та не звернув увагу на те, що він із листом звернувся до Президента України, як посадової особи.

Крім цього, касатор вважав, що моральну шкоду з нього стягнуто безпідставно.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи вимоги Ключник Л. В. про захист честі, гідності та ділової репутації повністю, а про стягнення моральної шкоди – частково, суд виходив з того, що відповідач в листі, який він направив на ім’я Президента України, дав негативну оцінку діям позивачки, як заступника голови районної державної адміністрації при вирішенні питань надання землі для ведення фермерських господарств.

На думку суду ці відомості не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію позивачки як державного службовця, а поширенням відомостей їй завдано моральної шкоди.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи, положенням Конституції України, Європейської Конвенції з прав людини, яка ратифікована Верховною Радою 17 липня 1997 р. та рішенням Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні.

Так, ст. 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, принципи якої закладені в вищезгаданій статті Основного Закону України, передбачено, що кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів.

Вирішуючи справу Лінгенс проти Австрії (1985 рік), Європейський суд з прав людини вказав, що "межі припустимої критики ширші відносно політичного діяча, аніж відносно приватної особи. На відміну від останнього перший неминуче та свідомо виставляє себе, свої слова та вчинки на суворий суд як журналістів, так і широкої громадськості".

Судом встановлено, що Ключник Л. В. працює заступником голови Новобузької районної державної адміністрації.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до Новобузької районної державної адміністрації про надання йому земельної ділянки для ведення фермерського господарства, а потім – для його розширення. З приводу вирішення цього питання між ним та вказаною державною установою виник спір стосовно надання йому землі, що й стало причиною його звернення до Президента України (ас. 13, 30, 31, 37). Вказана обставина стверджується постановою арбітражного суду Миколаївської області від 7.07.2000 р. (ас. 31 – 32).

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 постанови від 28.09.90 р. "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян і організацій" до відомостей, що порочать особу, слід віднести ті із них, котрі принижують честь і гідність громадянина чи організації в громадській думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття і принципів людської моралі.

Суд не звернув увагу на вказані правові норми, роз’яснення Пленуму Верховного Суду України та обставини справи, а в мотивувальній частині рішення не навів переконливих мотивів, як це передбачено ст. 203 ЦПК, тому що відомості, викладені відповідачем в листі на ім’я Президента України, порочать честь, гідність та ділову репутацію позивачки, а не є висловлюванням критичних поглядів на її дії як посадової особи та державного службовця, хоча це має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Передчасним є висновок суду і відносно стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки ці правовідносини мають похідний характер та пов’язані з встановленням факту порушення прав особи незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, як постановлене з порушенням вимог процесуального закону та положень Європейської конвенції з прав людини, Конституції України, а справу належить повернути на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати надане, більш повно з’ясувати дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін і залежно від встановленого вирішити спір відповідності з вимогами матеріального та процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 310, 311 ЦПК України, судова колегія, –

У Х В А Л И Л А :


Касаційну скаргу Остапенка М. Г. задовольнити частково.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 21 липня 2000 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Баштанського районного суду Миколаївської області.

Головуючий – підпис

Судді – підписи

Вірно: Суддя облсуду К.О. Буренкова
 Поділитися