MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Відбувся суд над учасниками акції "Практичні навчання з прав людини"

18.12.2001   

Суди тривали понад три години, що не тільки порядком виснажило конвоїрів Печерського райвідділу міліції, але й самого суддю Печерського міського суду А.Мельника. Така ненормально довга тривалість судових слухань для вітчизняної адміністративної юстиції пояснюється тим, що адвокати шести "правопорушників" Тетяна Монтян і Олег Левицький по черзі наполягали на всебічному, повному та об’єктивному дослідженню всіх обставин інкримінованого їх підзахисним порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (стаття 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення). І судді нічого не залишалось, як тільки для кожної із шести однотипних (у всьому) адміністративних справ організовувати цілком самостійний їх розгляд: задовольняти одні і ті ж клопотання, заслуховувати одні і ті ж пояснення, допитувати одних і тих самих свідків, кожного разу виходити в дорадчу кімнату й врешті-решт приймати та проголошувати одні і ті ж самі постанови про оголошення "правопорушникам" попередження, ніяк з ними не погоджуючись, що столичний Майдан Незалежності в грудні місяці - не саме краще місце для відпочинку. Присутні в залі ледь стримували регіт, який не міг ну просто не розпирати, коли, наприклад, Михайла Свистовича вшосте запрошували до зали судового слухання в якості свідка, а він заходив скуйовджений та зосереджений, наче вперше в житті опинився у скільки-небудь офіційній ролі, серйозно вислуховував настанови судді і починав свою довгу розповідь про те, що він разом із таким-то (називалось прізвище кожного із затриманих в порядку надходження) брали участь в такій-то акції і далі дуже детально по датах, назвах, числах та годинах аж до моменту, коли він виявився відсунутим від решти учасників, зробив спробу потрапити до автобусу, куди їх позносили, але, на відміну від Миколи Головача, якого все-таки пропустили всередину і дозволили розділити участь інших, був брутально викинутий із автобуса, як якийсь непотріб, чому він не переставав щиро дивуватись на момент дачі своїх показань свідка в суді. Адвокат Т.Монтян з цього приводу не раз звертала увагу судді, що працівники міліції всупереч конституційному принципу рівності всіх громадян перед законом, проявили очевидно упереджене ставлення до одних учасників акції, залишивши без своєї "принципової" юридичної оцінки такі ж самі діяння інших, зокрема, свідка М.Свистовича. На початку розгляду справ трапився ще один юридичний курйоз. Коли суддя А.Мельник поцікавився, як виявилось трохи згодом, зовсім для проформи чи не мають "правопорушник" Валерій Ільяшенко або його адвокат бажання заявити відвід судді, адвокат О.Левицький відразу ж такий відвід заявив, а для дещо збентеженого таким поворотом подій судді пояснив причину такого, а саме те, що він сам був свідком того, як до судді навідувалися деякі підозрілі особи в міліцейській формі, явно причетні до затримання його підзахисного. Суддя знайшовся і почав пояснювати адвокатові, що у цьому візиті не було нічого дивного, мовляв, це загальна практика узгодження між працівниками міліції та черговим суддею часу розгляду адміністративних справ. Адвокат щиро подивувався, що для такого "узгодження" були задіяні сили аж п’ятьох міліціонерів вкупі із цілим полковником. Він продовжував наполягати на відводі, оскільки для нього так і залишилась загадкою причина такого чисельного і не менше авторитетного десанту до кабінету судді. Тим більше, що відбувалась зазначена аудієнція не менше ніж за півтори години до привозу затриманих. Відвідавши кабінет заступника голови Печерського міського суду, суддя негайно повернувся і вибачився перед присутніми за помилку, оскільки, як виявилось, адміністративне судочинство не знає інституту відводу, іншими словами, про відвід у адмінкодексі нічого не говориться. Проте суддя А.Мельник обмежився щодо "правопорушників" найменшим із передбачених ст. 1851 КпАП стягненням, попередженням, а не штрафом до 425 гривень чи навіть адміністративним арештом до 15 діб.

Майдан-ІНФОРМ

 Поділитися