Всі сили — на боротьбу з опозицією!
23.12.2001
На тлі епічного полотна історичних змагань за Україну без Кучми не можна не звернути уваги на епізоди, що демонструють ставлення до них окремих представників різних прошарків населення. Так би мовити, для тієї ж історії.
Шостого лютого цього року для участі у Всеукраїнській акції до Києва прибула група криворізьців. Очікуючи початку мітингу, що мав відбутися біля памятника Т.Шевченку, зупинилися неподалік від Червоного корпусу університету. Троє демонстрантів розгорнули транспаранти з написами "Кривий Ріг проти режиму Кучми!" та "Кривбасу свободу слова!".
Поряд з ними з прапором стояв автор цих рядків.
"Хто вам дав дозвіл тут стояти?" — раптово запитав поважного виду пан. — Ви — що, студенти університету? Ідіть звідси геть!".
"Ми — криворізькі "студенти", а стоїмо тут, бо є громадянами, і ще й на своїй землі!"
І, дійсно ми стояли на обочині тротуару, який за всіма ознаками університету не належав. До того ж ми ніякому руху не заважали.
За якийсь час люди з транспарантами пішли до памятника Т.Шевченку, а я з прапором України лишився, розмовляючи з людиною, що прибула з Луцька. Та ось із двох сторін підійшли до мене університетські охоронці і зажадали, щоб ми йшли геть і не влаштовували демонстрації. Цього вимагає ректор університету, який нас вже попереджав.
Прикро було чути ці слова від молодиків, які були малолітніми хлопчаками, коли 10 років тому нам довелося змагатися за визнання національних символів.
А як же розцінити претензії ректора Національного університету ім.Т.Шевченко пана Скопенка?
Не можна сказати, щоб він зовсім був поза політикою, та ще й настільки, щоб не терпіти протестів на нейтральній території. Памятається, що під час другої президентської кампанії він, навіть, був довіреною особою кандидата на Президента України Л.Кравчука.
Шостого лютого цього року для участі у Всеукраїнській акції до Києва прибула група криворізьців. Очікуючи початку мітингу, що мав відбутися біля памятника Т.Шевченку, зупинилися неподалік від Червоного корпусу університету. Троє демонстрантів розгорнули транспаранти з написами "Кривий Ріг проти режиму Кучми!" та "Кривбасу свободу слова!".
Поряд з ними з прапором стояв автор цих рядків.
"Хто вам дав дозвіл тут стояти?" — раптово запитав поважного виду пан. — Ви — що, студенти університету? Ідіть звідси геть!".
"Ми — криворізькі "студенти", а стоїмо тут, бо є громадянами, і ще й на своїй землі!"
І, дійсно ми стояли на обочині тротуару, який за всіма ознаками університету не належав. До того ж ми ніякому руху не заважали.
За якийсь час люди з транспарантами пішли до памятника Т.Шевченку, а я з прапором України лишився, розмовляючи з людиною, що прибула з Луцька. Та ось із двох сторін підійшли до мене університетські охоронці і зажадали, щоб ми йшли геть і не влаштовували демонстрації. Цього вимагає ректор університету, який нас вже попереджав.
Прикро було чути ці слова від молодиків, які були малолітніми хлопчаками, коли 10 років тому нам довелося змагатися за визнання національних символів.
А як же розцінити претензії ректора Національного університету ім.Т.Шевченко пана Скопенка?
Не можна сказати, щоб він зовсім був поза політикою, та ще й настільки, щоб не терпіти протестів на нейтральній території. Памятається, що під час другої президентської кампанії він, навіть, був довіреною особою кандидата на Президента України Л.Кравчука.