постанова Верховного Суду України № 05-3342 св 00 від 18 вересня 2000
Голова Верховного Суду України Бойко В.Ф., розглянувши матеріали адміністративної справи стосовно Стеблюка М.М.,
ВСТАНОВИВ:
Постановою судді Самарського районного суду м. Дні-пропетровська від 13 березня 2000 року Стеблюка М.М. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП України і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 грн.
Цю постанову змінено головою Дніпропетровського обласного суду, який виніс постанову від 21 квітня 2000 року про зменшення розміру штрафу, накладеного на Стеблюка М.М. до 255 грн.
Стеблюка М.М. притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 13 березня 2000 року вчинив злісну непокору законним вимогам працівників Самарського районного відділу міліції, а саме перешкоджав їм в проведенні обшуку за місцем його проживання по вул. 20-річчя Перемоги 2, кв.45, в м. Дніпропетровську.
Постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа закриттю з таких підстав.
За змістом ст. 185 КпАПУ злісна непокора вимогам працівників міліції має місце лише у випадку, коли такі вимоги є законними.
З матеріалів справи вбачається, що цю важливу обставину суддя першої інстанції та голова обласного суду залишили поза увагою.
Як видно з пояснень Стеблюка М.М., 13 березня 2000 року після 7 години він прямував до місця роботи і в той час був затриманий працівниками міліції.
Посилаючись на постанову про проведення обшуку в його житлі, застосовуючи фізичне насильство, вони доставили його до квартири, в якій він мешкав, примусили відчинити її і вчинили обшук.
Допитані в судовому засіданні оперуповноважені Самарського районного відділу міліції Комісар О.П. та Широкоступ Є.С. пояснили, що вони на підставі доручення слідчого прибули до Стеблюка М.М. з метою поведення обшуку. В той час він виходив з під’їзду і прямував до зупинки міського транспорту. Вони намагались зупинити його, але він повідомив, що йде на роботу, відштовхував їх, ображав. Супроводивши Стеблюка М.М. до його квартири, вони провели там обшук, під час якого він знову їх ображав.
Обставини цієї події, так як вони викладені Комісаром О.П., Широкоступом Є.С. та Стеблюком М.М., не свідчать про протиправність дій останнього, оскільки доручення старшого слідчого прокуратури Дніпропетровської області та його постанова про проведення обшуку (а.с.11-12), не наділяли оперуповноважених правом затримання Стеблюка М.М. на вулиці, коли він прямував на роботу і припровадження його до квартири.
В такому випадку вважати вимоги працівників міліції законними, підстав немає.
Враховуючи, що у відповідності до ст. 29 Конституції України та п.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканність і в зв’язку з цим не може бути затриманим інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, то в діях Стеблюка М.М. відсутні ознаки правопорушення передбаченого ст. 185 КлАП України, тому, керуючись п.3 ст. 293 цього Кодексу,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову судді Самарського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2000 року та постанову голови Дніпропетровсього обласного суду від 21 квітня 2000 року стосовно Стеблюка Миколи Миколайовича скасувати, а справу закрити.