пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200105
23.12.2001

Звернення синоду єпископів києво-галицької митрополії української греко-католицької церкви до духовенства, мирян та всіх людей доброї волі

   

(авторський правопис збережено)

1. Звільнившись із Божою допомогою під переслідувань, Церква безнастанно складає Богові подяку за два найбільші дари Божої любові — свободу Церкви і народу.

2. От уже дев’ятий рік український народ, докладаючи неймовірних зусиль та терплячи труднощі й нестатки, будує власну державу. Значна частина бід, які випали на його долю, є неуникненними, бо вони — трагічна спадщина тоталітарного минулого. Разом з тим мільйони людей зазнають штучно створених уже сьогодні, а тому незаслужених труднощів. Ідеться про систематичне затримання переважно мізерної зарплатні, внаслідок якого людину позбавляють участи в плодах своєї праці. Зловживання з боку окремих представників державної влади, деяких приватних працедавців набули в цій ділянці настільки масового і загрозливого характеру, що мовчати про це більше не можна. Тим більше, що розвіялися всі ілюзії, наче це випадкові і тимчасові явища. А реальність сьогодення виявляє глибоку кризу дегуманізованої суспільної свідомости в основоположних підходах до гідности людини і народу. Церква, яка завжди була, є і залишиться з народом, вважає святою справою виступити на захист усіх знедолених співвітчизників і дати моральну оцінку економічному геноцидові народу.

3. Невиплата зарплатні протягом останніх років стала узаконеним беззаконням, внаслідок якого більшість українського народу опинилася за межою виживання. Тому розмови про економічне зростання звучать як насмішка, а рекляма ситого життя в засобах масової інформації є нічим іншим як глумлінням над голодними, виснаженими в боротьбі за існування. У результаті зневіра і розчарування стали визначальними рисами сучасної суспільної свідомості. Загрозливих розмірів набула економічна еміграція, яка перетворила українців на дешеву і безправну масу заробітчан у європейських і африканських країнах, визискувану міжнародними криміналізованими структурами. Злочинне марнується й інтелектуальний потенціял нації: висококваліфіковані спеціялісти не працюють за фахом і переживають кризу своєї професійної ідентичності. Наших громадян, зокрема молодих, нинішня нелюдська система винагороди за працю поставила в таку ситуацію, коли всі життєві устрімління зведені до пошуків шматка хліба. Врешті-решт найжахливішим наслідком сучасного становища в Україні є тенденція до вимирання народу, адже кількість смертей стала перевищувати кількість народжень. Люди вмирають через відсутність коштів на лікування, від неякісного харчування. Мільйони зачатих дітей внаслідок абортів так і не народжуються.

4. Офіційні пояснення причин виникнення такої ситуації на тлі загальновідомих фактів безкарного обкрадання народу є не переконливим. До того ж органи влади, правопорядку нечесністю і зловживаннями, корумпованістю і штучною бюрократизацією скомпрометували велику ідею Української держави. Анархія і свавілля в різних прошарках суспільства виникають тоді, коли влада втрачає моральний авторитет. І цей процес моральної ерозії влади сягнув в Україні небезпечної межі. За існуючої суспільної пасивности і нерозвинутости громадянського суспільства влада несе основну відповідальність за ситуацію, що склалася в Україні.

5. Бог, про зв’язок з яким ми згадуємо в преамбулі Конституції України, відкриває на сторінках Біблії весь жах гріха нашої суспільної системи проти громадян: "Платня найманцеві не повинна залишитися в тебе до ранку" (Лев. 19, 13). "В той сам день віддай плату його, щоб сонце до того не зайшло, бо він бідний і чекає її душа його. Щоб він не закликав на тебе до Господа, і не було на тобі гріха" (Втор. 24, 25). "От платня, затримана вами в робітників. кличе, і стогни женців дійшли до слуху Господа Саваота" (Як. 5, 4).

"Горе тому. хто змушує ближнього свого працювати задармо і не віддає йому платні його"’ (Єр, 22,13). "Вбиває ближнього той, хто віднімає в нього засоби до життя, проливає кров той, хто позбавляє робітника зарплатні" (Сир. 34, 22). Згідно з Біблією, невиплачена зарплатня є, по суті економічним убивством. Як за попередньої системи, так і тепер безглуздо і злочинно знищується народ, з тією відмінністю, що тоді це робилося з політично-ідеологічних мотивів та іншими методами: розкручувалася диявольська машина смерти — громадянські війни, колективізація, голодомор. Тепер народ зникає з благодатної землі у зв’язку з економічною необхідністю — через недоїдання, аборти, еміграцію, хвороби, на лікування яких нема коштів, скорочення тривалості життя. .

6. Слова Біблії "затримана платня. кличе до Господа" (Як. 5, 4) вказують на те, що принципово неможливо збудувати власну заможність і благополуччя на кривді і пограбуванні інших. Наслідки злочинів впадуть як не на самого кривдника, то на його нащадків. Аналогічно неможливо побудувати заможну державу на зубожінні її громадян. Дотеперішній розвиток економічної ситуації в Україні засвідчує, однак, що багато ділків економіки й досі живуть ілюзіями збудувати Україну в своєму окремо взятому подвір’ї чи окремо взятій кишені вже тепер і будь-якими засобами. Можливо, мислячу частину можновладців наведе на роздуми сумний приклад долі їхніх попередників у XX столітті. Для них справді несподівано "вибухнув" як 1917 рік, відомий під назвою революції, так і 1990 — крах комунізму. Гноблячи й експлуатуючи, збиваючи капітали, вони також говорили в своїх серцях: "Нема Бога, а тому все дозволено". Однак дуже швидко життя спростувало їхні ілюзії. Тому потрібно сказати правду: нечесне збагачення немає нічого спільного ані з "накопиченням капіталу", ані зі справжнім бізнесом. В такий спосіб суспільне багатство не твориться і не примножується. Відбувається лише черговий його перерозподіл і то цілком аморальний, бо поєднаний із замовними вбивствами і фінансовими махінаціями. Усвідомлення правди слів Біблії щодо нерозривности моралі та економіки може стати першим імпульсом до оздоровлення ситуації, а зміна пріоритетів з егоцентрично-утилітарних на християнські — "правдою, яка визволить нас".

7. Наша Церква молиться за зміни на краще, які розпочнуться зі зміною пріоритетів у суспільній свідомості. Таку зміну християнство називає покаянням. Свого часу наше суспільство задеклярувало вибір шляху покаяння, але не пройшло через нього. Наші підходи до гідности людини, її прав не змінилися. І, як наслідок, нічого не змінилося в наших людських та економічних відносинах. Якщо ми підіймемося духовно і морально, то цей процес неодмінно супроводжуватиме наше культурне і матеріяльне піднесення. Як християни, ми завершуємо наше Звернення не мотивами розпачу й зневіри, які присутні в аналізі нинішньої суспільної ситуації, а мотивами надії й оптимізму, які спираються на Божу благодать і підтримку, 1000-літній досвід і християнську історію нашої Церкви та народу. В цій історії неодноразово підносила голову спокуса матеріялізму, споживацтва, лінивства й бездуховності, щоб отруїти здорову, християнську за своєю суттю, душу народу. Проте народ у скрутні хвилини завжди виявляв справжню мудрість і надавав перевагу християнським вартостям. Це рятувало його і додавало життєвих сил. Сподіваємося, що так буде і тепер.

Від імені Синоду Єпискотв Києво-Галицької Митрополії Української Греко-Католицької Церкви Любомир Гузар

Єпископ-Помічник Глави Української Греко-Католицької Церкви Львів, 10 жовтня 2000 року

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори