пошук  
версія для друку
04.12.2002

Інтернет зберігає стародавню традицію підслуховування і підглядання

   

Усупереч поширеній думці, Інтернет не знищує право людини на приватне життя і не робить приватну інформацію доступною всім бажаючим. Він лише допомагає робити це.

Сольвейґ Синґлтон (Solveg Singleton), аналітик Competitive Enterprise Institute, вважає: всі негативні якості, що нині приписуються новим інформаційним технологіям, давним-давно використовуються людством. «Бази даних існують тисячі років», – стверджує вона, – «Інтернет і комп’ютери стали лише інструментами для їхнього розвитку».

Наприклад, Інтернет не додав нічого принципово нового у торговий бізнес. Користувачі електронної пошти постійно стикаються з проблемою одержання рекламних листів. Проте цей хід аж ніяк не винайдений програмістами – розсилання рекламних листів і газет (так званий, «цільовий» чи «директ маркетинг») уперше був проведений у XVІII столітті і досяг піка свого розвитку в 1990-і роки. При цьому, незважаючи на всі протести, споживачі фактично схвалюють подібні розсилки: по усьому світі в 1995 році продажі по рекламних каталогах складали $64 млрд., а в 2000 році вони зросли до $104 млрд.

Відповідно до результатів опитування, проведеного National Quality Research Center університету штату Мічиган, більшість американських споживачів вважають, що рівень сервісу в Інтернет-магазинах вищий, ніж у традиційних торгових закладах. Інтернет-сайт виконує функцію прилавка звичайного магазина, а з 1994 року, коли були винайдені cookies (дослівний переклад «печиво» – спеціальні програми, що дозволяють ідентифікувати відвідувача того чи іншого Інтернет-сайту), «продавці» цього магазина стали відрізняти покупців, що раніше були анонімними. До речі, 54% користувачів Мережі, опитаних Pew Center, вважають використання cookies вторгненням у їхнє приватне життя.

Ще більш парадоксальна ситуація складається у сфері відносин найманого робітника і роботодавця. Журнал Sales & Marketing Management опитав більш 500 високопоставлених менеджерів міжнародних компаній, щоб з’ясувати, яким чином вони контролюють роботу своїх підлеглих. Результати цього дослідження такі: 21% опитаних менеджерів повідомили, що стежать за тим, як їх співробітники використовують Інтернет, 16% переглядають електронну пошту підлеглих, 19% підслуховують телефонні розмови, 5% перевіряють повідомлення, залишені на автовідповідачах. 4% менеджерів постійно спостерігають за своїми співробітниками за допомогою відеокамер. Додатково використовуються й інші методи контролю: наприклад, визначається, з якою швидкістю співробітник стукає по клавішах комп’ютера. Більше того, відповідно до дослідження, проведеного бізнес-журналом Fortune, 35% провідних компаній США накопичують і при необхідності використовують медичну інформацію про людину (дані про його хвороби, травми, вживання алкоголю і наркотиків і т.д.).

Американські роботодавці пояснюють свої дії наступним розрахунком: якщо співробітник компанії, що одержує $30 тис. у рік, витрачає одну годину в день на балаканину, читання і відправлення особистих листів, перегляд розважальних Інтернет-сайтів тощо, то він завдає збитків компанії, що оцінюються у $3600 на рік. Відповідно, чим більше зарплата – тим більше і збиток. Тому контролю піддаються всі, включаючи навіть топ-менеджерів компаній. За різними оцінками, превентивні міри дозволяють зберегти від $250 до $400 млрд. щорічно – це потенційний збиток, що можуть нанести несумлінні і нечесні співробітники своїм компаніям.

Солвейг Синглтон вважає, що в подібних відносинах працівника і роботодавця немає нічого принципово нового. На її думку, це пояснюється самою сутністю розвитку бізнесу. Будь-яка починаюча компанія підбирає собі співробітників на основі особистих зв’язків, рекомендацій родичів і знайомих. Тобто новий співробітник, що приходить у нову компанію, вивчається настільки ретельно, наскільки це можливо. Особливо жорсткий контроль існує в невеличких населених пунктах, де роботодавці мають можливість без особливих зусиль перевірити не тільки особисті якості претендента на вакантне місце, але і його матеріальне становище, особливості характеру його батьків, його шкільні оцінки тощо.

Таким чином, наймані робітники психологічно апріорі готові до подібних вторгнень у своє приватне життя. Дослідження, проведене консалтинговою фірмою Angus Reid Group, показало, що 73% найманих робітників вважають, що роботодавці мають право контролювати, як вони користуються Інтернетом і електронною поштою.

ФАКТИ ДО ТЕМИ

Відповідно до опитування Pew Internet & American Life Project, 86% користувачів Всесвітньої Мережі категорично заперечують те, щоб інформація про них, якою володіють Інтернет-компанії, передавалася третім особам чи організаціям.

Дослідження, проведене компанією Harris Interactive, за замовленням відомої консалтингової фірми Ernst & Young, показало, що приблизно дві третини споживачів вважають, що контроль з боку незалежних організацій – кращий засіб уникнути передачі персональних даних третім особам. 84% упевнені, що такий контроль повинен бути обов’язковим для всіх компаній, що володіють такого роду інформацією. Дев’ять з десяти опитаних заявили, що вони хотіли б мати справу виключно з компаніями, у яких контроль за базами даних ведуть незалежні структури.

47% американців, опитаних Council for Exellence in Government, вважають, що введення персональних ідентифікаційних карток, які можна використовувати при складанні угод за допомогою Інтернет, при сплаті податків тощо, позитивно вплине на безпеку людей, роботу державних органів і бізнес-структур. 44% жителів США, навпаки, переконані, що введення подібних документів вкрай погіршить ситуацію – позбавить людей права на приватне життя і буде зазіханням на їхні громадські права.

Додаткова інформація доступна на сайті: http://www.washprofile.org/SUBJECTS/Human.html  

Переклад з англійської Романа Романова

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори