пошук  
версія для друку
04.12.2002

Інтернет став рушійною силою дипломатичної революції.

   

Інформаційна революція вже призвела до революції у військовому мистецтві. Неминуче, що революційним змінам піддасться і сфера дипломатії.

Американський дослідник Джозеф Най (Joseph Nye) вважає, що „Знання – більш, ніж коли-небудь раніше, стає силою. Країна, що досягне більших успіхів за інші в інформаційній революції, стане більш могутньою, чим інші“.

Зовнішньополітичне відомство США вже почало реформи своєї інформаційної служби. У 2002 році на дані цілі буде витрачено $210 млн. Мета програми – забезпечення кожного співробітника доступом до Інтернет і відомчої інформаційної мережі. Утім, багато експертів вважають, що ці витрати відносно невеликі, оскільки лише бюджет американського посольства в Парижі складає $35 млн. на рік.

Роль інформаційних технологій і, особливо, Інтернету у світі сучасної дипломатії складно переоцінити. Газета The Washington Diplomat опитала дипломатів, акредитованих у Вашингтоні, членів Сенату і Конгресу США, і на основі цього дослідження опублікувала ㎚ порад з правильної роботи з Конгресом США для співробітників посольств“. Одна з рекомендацій полягала у максимально активному використанні Інтернету. 535 членів Конгресу мають свої сайти. Кілька десятків комісій Конгресу також створили свої інтернет-представництва. На цих сайтах міститься значна кількість унікальної інформації. Інтернет – чудовий засіб одержати тексти виступів, законодавчих актів, планів роботи тощо.

За прогнозом Шерил Браун (Sheryl Brown) і Маргарити Стадмейстер (Margarita Studemeister), співробітників Американського інституту миру (United States Institute of Peace), що вивчають вплив інформаційних технологій на дипломатію, вже до 2015 року в арсеналі дипломатів з’являться особисті засоби зв’язку і комунікації, зокрема оснащені портативними криптографічними пристроями, системами машинного перекладу, глобального позиціонування тощо. Формальні особисті зустрічі і дорогі відрядження поступово будуть замінені он-лайн конференціями. Документообіг буде переведений на безпаперову основу. Більшість переговорів між дипломатичними працівниками різних країн буде проходити за допомогою інтернет-конференцій, тому число візитів дипломатів до інших країн світу буде зменшуватися. Консульська робота – тобто процес перевірки даних людей, що бажають в’їхати у країну і видача віз – буде практично цілком автоматизована. Технічні інновації неминуче призведуть до того, що посольствам і консульствам буде потрібно менше персоналу. Дипломатам неминуче будуть потрібні нові знання, що вони зможуть одержувати, у тому числі, шляхом дистанційного навчання.

Деякі дослідники пророкують, що інформаційні технології і процес глобалізації змінять світ, а відповідно, дипломатію кардинальним чином. Наприклад, французький дослідник Жан-Марі Гуенно (Jean-Marie Guehenno) вважає, що у світі майбутнього зникнуть центральні уряди, оскільки інформаційна революція рано чи пізно покінчить з національними державами і розмиє державні кордони. Джеймс Розенау (James Rosenau) з Університету імені Джорджа Вашингтона дотримується іншої точки зору, що традиційні державні кордони будуть замінені деякими „рубежами“, які будуть засновані не на територіальних, а на інших, можливо невідомих нині, принципах, що Розенау називає „сферами влади“.

Цікаво, що дипломати завжди були вкрай консервативними у сфері застосування високих технологій. Приміром, Міністерство Закордонних справ Британської Імперії одержало першу телеграму в 1840 році. Довідавшись про це, міністр закордонних справ лорд Пальмерстон викликнув: „Боже! Це кінець дипломатії!“. Зовнішньополітичне відомство США ставилося до телеграфу приблизно в такий же спосіб. Штатний телеграфіст у Держдепартаменті з’явився лише через 12 років, після того як телеграфом були оснащені офіси більшості великих фірм світу. Однак цей телеграфіст не займався прийомом і відправленням телеграм – він виконував обов’язки кур’єра, приносячи і відносячи телеграми на пошту.

Утім, технічні досягнення не зможуть кардинально вплинути на роботу дипломатів. Базові принципи дипломатичного мистецтва, на думку Уілсона Дізарда (Wilson Dizard) старшого наукового співробітника Центру стратегічних і міжнародних досліджень (Center for Strategic and International Studies), мало змінилися з ХV століття, коли, як пише Дізард, „роль посла зводилася до того, щоб представляти Його величність при іноземному дворі, прибігаючи для цього до дотепності, хоробрості і красномовству. Ці ж завдання треба буде вирішувати дипломатам і в майбутньому, використовуючи замість гусячого пера – комп’ютер, а замість поштового голуба – електронну пошту“.

Washington ProFile
http://www.washprofile.org/SUBJECTS/Research.html

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори