пошук  
версія для друку
04.12.2002 | Алек Аппельбаум

Конгрес США пропонує заходи, спрямовані на підтримку вільного доступу до інтернету в країнах з репресивними режимами

   

На розгляді конгресу США знаходиться законопроект, у якому пропонуються заходи протидії спробам репресивних режимів, у тому числі на Кавказі та у Центральній Азії, обмежити доступ населення до інформації. Пропоновані заходи стосуються насамперед електронних ЗМІ: відзначається, що „необмежений доступ до новин та інформації в Інтернеті є чинником, що стримує репресивні режими в усьому світі“. Спостерігачі характеризують законопроект як „корисний“, підкреслюючи при цьому, що для проведення в життя принципу свободи слова на Кавказі, у Середній Азії та інших регіонах світу ці закони повинні супроводжуватися реальними заходами, спрямованими на підтримку журналістів.

2 жовтня конгресмени Кристофер Кокс (республіканець від Каліфорнії) і Том Лантос (демократ від Каліфорнії) внесли на розгляд палати представників Акт про свободу в глобальній мережі Інтернет. Мета цього законопроекту полягає у протидії урядам ряду іноземних держав увести цензуру в мережі Інтернет. Вісім днів по тому Джон Кіл, сенатор-республіканець від Арізони, і Рон Уайден, демократ від Орегона, внесли аналогічний законопроект у сенат. Поки члени конгресу беруть участь у передвиборній кампанії напередодні листопадових виборів, обидва законопроекти знаходяться на розгляді відповідних комітетів.

У законопроекті в якості порушників принципу свободи слова називається цілий ряд країн, у тому числі Китай. Проте експерти з прав людини й американські законодавці неодноразово відзначали факти порушення свободи слова урядами країн Середньої Азії. [Історію питання див. Архів рубрики Human Rights]. „Республіки Середньої Азії, зрозуміло, відносяться до числа країн, що підпадають під дію цього закону, – заявив співробітник апарату конгресу, який просив не називати його імені. – У Середній Азії до повної свободи ще далеко“.

Метою обох законопроектів є протидія спробам блокування телефонних ліній і створення перешкод для інтернет-трафіку. Передбачається створення спеціального керування в рамках Бюро міжнародного телерадіомовлення, „єдиним завданням якого, стане протидія заходам для блокування Інтернету репресивними режимами“ і яке одержить у найближчі два роки від 60 до 100 млн. доларів на розробку технології антиблокування. Бюро міжнародного телерадіомовлення повинне буде залучити програмістів і юристів, що спеціалізуються на проблемах Інтернету, щоб допомогти громадянам країн з репресивними режимами отримувати вільний доступ у Мережу. Співробітник апарату конгресу пояснив, що „якщо людина не може ввійти на [популярний сайт], йому чи їй можна надати інформацію про спосіб приєднання, що дасть їм доступ до будь-яких заблокованих сайтів через мережу іншої країни“.

Цей закон у випадку його прийняття і рішучого проведення в життя змусить американський уряд виступити з осудом політики, що проводиться урядами країн регіону. Наприклад, у Казахстані інтернет-провайдери, які пов’язані з державою, блокують деякі сайти, а узбецькі власті періодично блокують сайт Ferghana.ru, який працює з Москви – стверджує експерт по регіону.

У програмній заяві, що випереджає законопроекти, державні монополісти на ринку інтернет-послуг обвинувачуються в регулярному порушенні принципу свободи слова. У Середній Азії і на Кавказі так і не була проведена економічна лібералізація телефонних комунікацій, тому середньоазійські телекомунікаційні компанії стягують плату за користування Інтернетом або обмежують доступ до мережних інформаційних ресурсів. Узбецькі і казахські провайдери почали підключатися до китайських серверів, давши тим самим зрозуміти, що користувачі Інтернету в Узбекистані і Казахстані повинні задовольнятися таким же урізаним Інтернетом, який нав’язує своїм громадянам китайський уряд. У той час коли програма держдепартаменту „Навчання і доступ до Інтернету“ продовжує здійснювати свою діяльність на Кавказі та у Середній Азії, засоби контролю над ЗМІ в цих країнах навряд чи будуть сприяти терпимому ставленню до Інтернету як засобу вільної самоосвіти чи вираження незгоди з урядовою політикою.

„Цей закон, зрозуміло, буде корисний з точки зору захисту свободи поширення інформації“, – говорить Алекс Лупис, координатор програм Комітету захисту журналістів у Європі і Середній Азії. „Проте він не повинний замінити собою чи послабити підтримку Сполученими Штатами незалежних журналістів. Поки журналісти не будуть почуватися у безпеці, вони не стануть публікувати критичних матеріалів у Мережі“.

В Акті про свободу Інтернету не згадуються більш традиційні види цензури. Це в решті решт може послабити його вплив на процеси, пов’язані зі здійсненням принципів свободи слова і доступу до інформації в країнах Кавказу і Середньої Азії. Спостерігачі відзначають, що залякування незалежних журналістів часто призводило до того, що вони боялися публікувати статті з критикою уряду чи матеріали, що викривають його злочини. Багато журналістів на Кавказі й у Середній Азії потрапляли у в’язниці або були побиті за статті, у яких вони виступали з критикою уряду.

Уряди держав Середньої Азії постійно намагаються обмежити свободу слова. Через нерозвиненість інфраструктури багато обмежень, що вводяться, стосуються технологій учорашнього дня. Наприклад, за повідомленням газети „Аргументы и факты – Кыргызстан“ від 6 жовтня, власті збираються „узяти під контроль усі копіювальні апарати в республіці“, щоб зупинити поширення листівок радикальної ісламістської партії Хизб-ут-Тахрир. Російськомовна узбецька газета „Правда Востока“ повідомила в липні, що узбецькі власті взяли під контроль радіочастоти, щоб „відслідковувати незаконне використання ефіру“ і, можливо, для спостереження за тим, що саме віщають 53 зареєстровані радіостанції. У Казахстані готується закон про ЗМІ, що, на думку захисників свободи преси, занадто деталізований і залишає журналістів беззахисними перед свавіллям влади. Проте казахські власті більшою мірою стурбовані ЗМІ старого типу. 15 серпня було оголошено про необхідність реєстрації іноземних інформаційних агенцій у міністерстві культури, інформації і громадської згоди Казахстану, мережні ж ресурси були звільнені від цього обов’язку.

Крім пункту про додаткове фінансування технологічних розробок, внесені до конгресу законопроекти містять вимогу, що зобов’язує Управління із свободи в глобальній мережі Інтернет доповідати держдепартаменту про випадки „цензури в Інтернеті, блокуванні та інших зловживаннях“. Щорічні звіти повинні будуть „містити інформацію про урядові установи або квазіурядові організації, що здійснюють цензуру в Інтернеті, і найдетальніший опис“ технологій, що при цьому використовуються.

Від редакції. Алек Аппельбаум – редактор і автор статей у EurasiaNet.

Джерело: http://www.eurasianet.org/russian/departments/rights/articles/eav102402ru.shtml

За матеріалами Центру екстремальної журналістики (Росія)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори