Хто ж порушує екологічне законодавство у Марганці?
Нашою організацією 05.05.02 р. була відправлена заява на адреси: міністра транспорту України, начальника Криворізького відділення Придніпровської залізниці та міського голови м.Марганець пана Кузнєцова С.І., в якій доведено до відома адресатів про порушення екологічного законодавства та права людини на здорове довкілля робітниками залізниці, які спалювали сміття, що накопичилося вздовж колії. Коли ж мешканці прилеглих вулиць зробили зауваження — їм відповіли: "Это не ваше дело!". Отже, головна інституція, що вирішує (має вирішувати) ці питання — екологічна інспекція, саме туди ми і направили наш лист.
На мій погляд, навіть зараз екологічній інспекції варто повідомити про вжиті заходи і відсутність позитивного результату. В принципі, інспекція сама має відслідковувати подібні порушення. Крім того, там знатимуть, що люди не залишають поза увагою такі речі.
Через 2 місяці отримуємо відповідь з державної адміністрації залізничного транспорту України. Заява за дорученням була розглянута в Головному управлінні колійного господарства за участю служби колії Придніпровської залізниці, там була проведена оперативна нарада з робітниками Нікопольської дистанції колії, де встановлено, що до вказаного випадку, який трапився 30 квітня 2002 року у м.Марганець робітники Нікопольської дистанції колії не причетні. Тут описують детально, що робили працівники цього відділення залізниці у той день (вказані прізвища монтера колії, сигналіста, шляхового майстра). Згідно з доповідною запискою цих робітників, буряни, разом з побутовим сміттям, що скидається вздовж смуги відведення залізничної колії, підпалили МІСЦЕВІ МЕШКАНЦІ.
Вважаю, що до згаданих відомств необхідно надіслати нового листа, в якому зазначити, що порушені терміни відповіді, додати свідчення мешканців вулиці про справжніх винуватців підпалу, запропонувати надіслати на місце комісію для зясування справжнього стану речей, зустрітися із свідками — місцевими мешканцями.
Виходить, що наша заява недостовірна, можна сказати — просто ми набрехали, зробили наклеп на робітників залізниці, а редактор газети "Марганчанка", до якої я віддав відповідь залізничників, тому що саме в цій газеті був надрукований сам текст заяви, опосередковано це підтвердила — заголовок відповіді залізничників на нашу заяву в газеті був такий: "Сміття впродовж залізничної колії спалюють самі городищани", незважаючи на те, що ми маємо свідків правоти нашої заяви. Ми не кровожерливі, нам не головне, щоб когось покарали, головне, щоб в подальшому не порушувалось екологічне законодавство, і менше було брехні, на що ми все ж таки маємо надію.
Часом не завадить побути і кровожерливим, бо ми теж не безкровні, коли нас поїдають. Головне, домогтися дії закону, а він у демократичній державі не може бути кровожерним.