пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200217
17.12.2002 | Олексій Свєтіков, м. Сєвєродонецьк

Ми наш, ми старий світ…

   

Адміністративний свербіж охопив нові міські влади Луганщини. Останній приклад: головні бухгалтери усіх підприємств Красного Луча отримали доручення виконкому підготувати списки робітників — для відрахувань із їхньої зарплати заборгованості з комунальних послуг. Згідно з розробленою у місті програмою.

— Іншого виходу у нас не має. Якщо ситуація не зміниться, то сьогодні відключать воду, завтра електрику, а післязавтра — газ, — кажуть нові керівники міста, яке з квітня 2002 року очолив директор приватного підприємства "Прогрес" Сергій Лук’яненко.

В інформбюро "Принцип" з цього приводу дивуються: яке відношення до права розпоряджатися доходами громадян мають роботодавці і місцева виконавча влада, адже наскільки відомо, зобов’язати виплачувати із зарплати грошові суми може тільки суд.

Проте, ситуація у Красному Лучі зовсім не є чимось виключним. У Луганську в кінці травня, у зв’язку з неплатежами населення, було прийняте рішення про відключення водопостачання багатоповерхових будинків і встановлення у подвір’ях водорозбірних колонок, що дозволило б скоротити споживання води і зменшити збитки комунального підприємства "Луганськміськводоканал". І небувало швидко з’явилися горезвісні "гусаки".

Але цього разу "автори" прорахувалися щодо реакції луганчан: послідкувала буря протестів. На фоні якої Луганський міськвиконком на чолі з новим міським головою Є.Бурлаченко зберігав цілковитий спокій більш ніж тиждень. Першою на ситуацію відреагувала облдержадміністрація, що зайняла жорстку позицію проти порушень прав мешканців. І лише тиждень після того, як "водний скандал" набрав максимальних обертів, у ситуацію втрутився міськвиконком. Як наслідок, луганська "новація" відмінена, а з директором комунального підприємства М.Клєутіним "домовились" про його звільнення.

Але чи міг він прийняти таке "глобальне" рішення, як відключення від водопостачання цілих мікрорайонів великого міста, без будь яких консультацій з виконкомом? Може через це газета "Ракурс" оцінила луганську водну епопею як першу помилку Бурлаченко.

Проте, замість першої з’явилася інша "новація" – інспектори водоканалу ходять тепер по квартирах споживачів у супроводі міліції. Не знаю, чи збільшаться завдяки цьому платежі (скоріш за усе — так), але особисто мене поширення діяльності адміністративних органів на суто цивільні відносини турбує. Чомусь згадується, що одного з моїх родичів засудили на весні 1941 до в’язниці за спізнення на роботу. І той ледь не загинув у конвої засуджених у 1942. За п’ять хвилин запізнення на роботу.

Мотивація дисципліни може бути різною: це й погроза репресій, і зацікавленість. Зацікавленість не тільки колективна, але й (і перед усе) особиста. Тому коли новий міський голова Стаханова Сергій Жевлаков почав діяльність із закликів до населення сплачувати комунальні послуги, з’явилися сумніви – а чи справді він до недавнього був підприємцем? І які методи він використовував, щоб домовитись з партнерами? Невже моральні проповіді?

Але Жевлаков дійсно підприємець, і достатньо успішний, це правда. Як і те, що у нього у виконкомі чи не найбільша в області кількість "силовиків". І тому акції по "формуванню свідомості" (не знаю вже якої) скоріш за усе будуть супроводжуватися відповідними діями щодо "несвідомих". У сусідньому Кіровську (там міський голова, правда, до недавнього часу працював у міліції) це вже робиться: такий обов’язок покладено на органи самоорганізації населення, яким делегували для цього (чи законно?) право складати адмінпротоколи.

Може так і слід, може це дійсно єдиний можливий шлях до спасіння потерпаючого комунального господарства? Згідно нашого менталітету? Але не вірю. Як на мене, то масові кампанії на зразок "суботників", "свідомість" учасників яких базується на побоюваннях неприємностей за "несвідомість", не сумісні з принципами індивідуальної зацікавленості людини, і відбуваються лише за умов "революційних епох". Чи квазіреволюційних, коли засобами критичного часу вирішуються питання, що мають мати характер поточних цивільно-правових відносин. Останнє важче, але продуктивніше!

Бажання змін та пов’язування надій на краще майбутнє з пожвавленням виробничої діяльності (те, що ми називаємо інвестиційними очікуваннями населення) привели до влади в найбільших шахтарських містах Луганщини Красному Лучі та Стаханові підприємців Лук’яненка та Жевлакова. Але виявилося, що цього недостатньо, щоб у цих містах почали відбуватися реальні процеси демократизації, а влада стала б користуватися у щоденній роботі принципом, що продекларований у ч. 3 ст. 3 Конституції України: "Права й свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави".

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори