Громадській опір атомним авантюрам існує!
У квітні 1999 року перший віце-президент Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) Чарльз Франк заявив, що "ЄБРР не має свідчень про існування в Україні масового опору проектам добудови ядерних реакторів на Хмельницькій та Рівненській АЕС" (проекти ХАЕС-2/РАЕС-4). Зрозуміло, що ЄБРР зробив такий висновок на підставі інформації, наданої йому Урядом України. Отже, існує питання: чи справді українці прагнуть мати на своїй землі ще два реактори застарілої радянської конструкції, чи вітчизняні "небожителі" елементарно дезінформували (і продовжують робити це) міжнародні ділові кола з Євробанком включно стосовно позиції громадськості?
Питання про суспільну позицію виникає вже тому, що процедура надання міжнародними банками кредитів на крупні технологічні проекти передбачає обов’язкові консультації з громадськістю щодо її ставлення до проекту. Іншими словами, перед тим, як дати гроші на якусь чергову "будову століття", банк цікавиться, а чи справді потрібна вона мешканцям тієї чи іншої країни, чи, можливо, йдеться лише про чийсь вузьковідомчий інтерес? Питання врахування суспільної думки стало особливо актуальним після того, як у березні 1998 року на міжнародній конференції в Оргусі (Данія), було ухвалено Європейську "Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля". Тепер Європа отримала правовий документ, згідно якого будь-яка держава повинна врахувати думку громадян при реалізації проектів, що можуть впливати на стан довкілля. Оргуська Конвенція ратифікована і Україною, а відтак вона вважається частиною національного законодавства. "Атомні електростанції та інші атомні реактори, включаючи їхній демонтаж та виведення з експлуатації" Конвенцією визнано одними з тих об’єктів, про які ядерники повинні "домовитися" зі своїм народом, перш ніж будувати. Зрештою, кого вже, а українцям навряд чи потрібно пояснювати, що "мирний атом" — то небезпечна іграшка.
Потужний громадський опір був причиною припинення добудови аналогічних реакторів радянської моделі ВВЕР-1000 на АЕС в Моховце (Чехія), яке також планувалося за кошти кредиту ЄБРР. Чеський уряд не наважився піти проти волевиявлення власного народу, адже той в процесі громадських консультацій сказав однозначне "ні" проектові. А от, чи питав хтось в нас про ХАЕС-РАЕС? І якщо питав, чи хотів почути відповідь?
Громадське протистояння подальшій розбудові української атомної енергетики в якості потужної суспільної сили сформувалося на межі 80 — 90-х років. Під впливом масових протестів в квітні 1990 року Хмельницька обласна Рада заборонила добудову другого, третього і решти блоків Хмельницької АЕС. Того ж року Верховна Рада ухвалила мораторій на добудову чи будівництво будь-яких об’єктів атомної енергетики. Таким чином, через тиск громадськості та підтримку деяких політичних рухів будівництво реакторів ХАЕС-2, РАЕС-4 та Запорізької АЕС-6 було зупинено. На жаль, політики надто скоро забувають про свої обіцянки — вже у 1993 році Верховна Рада скасувала власне рішення про мораторій. Водночас настав значний спад громадської активності, викликаний погіршенням економічного становища в країні та втрати віри в демократичні механізми. Це дало урядові можливість добудувати ЗАЕС-6, хоча на місцевому рівні й зберігалося протистояння цьому планові. В той же час, економічна криза зашкодила не лише громадській активності, а й діям самого уряду. Грошей на добудову ХАЕС-2/РАЕС-4, які за твердженням "Енергоатому" на той час мали 85% рівень готовності, в Україні не знайшлося. Маючи багатий досвід торгу з приводу ядерної зброї, уряд почав використовувати Чорнобиль, як аргумент у переговорах із Заходом. Так з’явився проект ХАЕС-2/РАЕС-4 під гаслом так званої "компенсації" закриття Чорнобиля і ЄБРР став причетним до долі української енергетики, а також, мабуть — і демократії. Участь ЄБРР у проекті добудови ХАЕС-2/РАЕС-4 активізувала громадські екологічні організації, які сприйняли політику Банку щодо обов’язкових консультацій з громадськістю, як реальну можливість висловити свою стурбованість проектом та сприяти участі народу в цьому процесі.
В 1998 році понад 80 українських громадських організацій взяли участь в кампанії громадських слухань і акцій протесту з приводу планів Уряду України добудовувати реактори ХАЕС-2/РАЕС-4. Зокрема, учасниками всеукраїнської громадської Коаліції "За енергетичну безпеку, поінформованість та права громадян", що об’єднує 28 громадських організацій з жовтня 1997 по травень 2000 року ініційовано та, як правило, за власний рахунок проведено громадські слухання в 11 містах України: Миколаєві, Сіверськодонецьку, Чорткові, Ізяславі, Пирятині, Луганську, Ніжині, Нікополі, Славуті, Артемівську, Черкасах. Крім того, компанія "Енергоатом" провела 3 консультаційні зустрічі в містах Нетішин, Рівне, Київ у жовтні за процедурою ЄБРР. Пізніше слухання проводилися у Києві, Львові, Рівному та інших містах. Усі вони продемонстрували загалом негативне ставлення до процесу нарощування потужностей ядерної енергетики.
Паралельно тривав збір підписів та кампанія звернень до Уряду та керівництва ЄБРР. Приміром, студентами Чортківського педагогічного училища та старшокласниками Чортківської гімназії було адресовано близько 300 листівок на ім’я генерального директора ЄБРР Х.Кьолера з вираженням протесту проти проекту ХАЕС-2/РАЕС-4. Ініціатив було більше, але часто вони зустрічали настороженість влади та намагання під будь-яким приводом ухилитися від проведення громадських слухань. Зокрема, в містах Дубно, Хмельницький, Київ, Запоріжжя, Вінниця, Івано-Франківськ, Житомир бюрократичний опір виявився сильнішим за права громадян — влада відмовляла у проведенні слухань. Головною метою громадських слухань було — реалізувати права громадян на вільний доступ до інформації про стан довкілля та на її поширення (ст.50 Конституції України), на участь в управлінні державними справами (ст. 38 Конституції), зокрема на участь громадян у формуванні політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки (ст. 11 та 20 Закону "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку").
Усі слухання проводилися відповідно до Положення Кабміну України №1 122 від 18.07.98 р. "Про затвердження порядку проведення громадських слухань з питань використання атомної енергії та радіаційної безпеки". І, на жаль, на протязі чотирьох років той же Кабмін не зробив жодного кроку в напрямку вивчення та узагальнення результатів слухань. Приміром, на запити з цього приводу, адресованих чортківським об’єднанням "Зелений Світ" до Уряду України та Міністерства екології у 1999 — 2001 роках, відповіді не надійшли й досі. Не реагували владні інстанції і на листи з приводу початку (на 15 році будівництва!) проведення державної екологічної експертизи проектів ХАЕС-2/РАЕС-4. Ми так і не отримали жодної інформації щодо висновків цієї експертизи. А, зрештою, достеменно не відомо, чи й виконувалася експертиза. Наводимо з незначними скороченнями текст одного із звернень нашого об’єднання:
Міністерство екології та природних ресурсів України
27 лютого 2001 року
№ 16
Міністру, панові Івану Зайцю
Шановний пане Міністр,
в зв’язку із проведенням Міністерством екології та природних ресурсів державної екологічної експертизи проектів добудови ядерних реакторів ХАЕС-2, РАЕС-4 просимо Вас врахувати позицію нашого НДО та громадськості краю з даного питання.
16.11.1998 р. за ініціативою "ЕГО Зелений Світ ". у м. Чорткові було проведено громадські слухання з питань ядерної безпеки. Учасники слухань в числі інших висновків одноголосно висловились проти добудови ядерних енергоблоків ХАЕС-2, РАЕС-4.
На жаль, результати слухань у м. Чорткові не були відображені у відповідному друкованому звіті, хоча текст висновків було своєчасно надіслано до Кабміну та Верховної Рвди України, НАЕК "Енергоатом" та київського офісу ЄБРР. Ні оргкомітет громадських слухань, ні наше об’єднання не отримало жодної відповіді від Уряду та Верховної Ради України з приводу порушених на слуханнях проблем. Відповіді, отримані від Міністерства енергетики та Адміністрації ядерного регулювання України з огляду на певні межі їхньої компетенції не могли охоплювати повного спектру питань, порушених на слуханнях.
"ЕГО Зелений Світ", що є учасником всеукраїнської Коаліції "За енергетичну безпеку, поінформованість та права громадян", і сьогодні вважає реалізацію проектів ХАЕС-2, РАЕС-4 недоцільною з екологічних, економічних та правових міркувань. Ми гадаємо, що сучасний рівень технологій не забезпечує розв’язання багатьох проблем ядерної енергетики, у т.ч. основної з них: проблеми ядерних відходів. З огляду на масштабність кризи української економіки нам здається дуже проблематичним можливість гарантувати достатній рівень безпеки при експлуатації АЕС. На нашу думку досі залишається не оціненим ступінь небезпеки з огляду на прорахунки, допущені при проектуванні ХАЕС та РАЕС, виборі територій під їх розміщення. Назву лише незадовільні геологічні умови майданчика РАЕС та дефіцит води для потреб охолодження реакторів ХАЕС. Не відповідає положенням сучасного національного законодавства якість основних проектних документів, у тому числі ТЕО та ОВНС.
Ми гадаємо, що достатньою альтернативою розвиткові ядерних енергогенеруючих потужностей в Україні могли б бути не реалізовані можливості технологій енергозбереження, енергоефективності, використання поновлюваних джерел енергії, нетрадиційного та місцевого палива. Ми звертаємось до Міністерства екології та природних ресурсів України із пропозицією сформулювати власні застереження щодо практики реалізації проектів ХАЕС-2,РАЕС-4 з точки зору безпеки ядерної галузі та складності перспективних проблем, що несе у собі її розвиток.
Про Ваші кроки з даного приводу просимо повідомити. Додаємо текст висновків громадських слухань у м. Чорткові.
Висновки громадських слухань з проблем ядерної безпеки та ядерної енергетики
16.11. 1998 року у м. Чорткові Тернопільської області за ініціативою "ЕГО Зелений Світ", на підставі розпорядження міського Голови В.Ю.Павлишина № 364 від 22.10.1998 року та у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 1122 від 18.06.1998 року проведено громадські слухання з проблем ядерної безпеки та ядерної енергетики в Україні. До участі в слуханнях були залучені представники Державних обласних управлінь Тернопільської області: екобезпеки, з надзвичайних ситуацій та проблем Чорнобилю, Голови Чортківської районної та міської Рад, керівники зацікавлених установ та організацій, викладачі, студенти та учні навчальних закладів м.Чорткова, науковці, журналісти, представники релігійних громад та ін. Нажаль, ніяк не відреагували на запрошення оргкомітету фахівці НАЕК "Енергоатом". В процесі слухань представлено 6 тематичних доповідей, з числа присутніх 87 чоловік прийняли участь у обговоренні проблеми 9. На слуханнях прийнято окреме звернення з приводу будівництва Ташлицької ГАЕС.
В результаті ознайомлення з інформацією по предмету слухань, обговорення та відкритого голосування усіма присутніми схвалено такі висновки:
1. Про недопустимість згортання програм мінімізації наслідків аварії на ЧАЕС в Україні та приорітетність серед них конкретних заходів по охороні здоров’я потерпілих. в першу чергу — дітей.
2. Про необхідність розробки технічного проекту виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС, як об’єкту, що не відповідає сучасним нормам радіаційної безпеки та у зв’язку із міжнародними зобов’язаннями України.
3. Про доцільність сконцентрування фінансових ресурсів держави та зовнішніх кредитних коштів, необхідність першочергового науково-технічного забезпечення, правового та економічного регулювання для наступних проблем:
а). якнайшвидшого перетворення об’єкту "Укриття" в екологічно безпечний.
б). всебічного підвищення рівня безпеки діючих АЕС.
в) розробки та реалізації довгострокових місцевих, регіональних та національних програм енерго- ресурсозбереження та енергоефективності.
г) приоритетного розвитку технологій використання екологічно чистих, відновлюваних та альтернативних джерел енергії.
д) модернізації існуючих неядерних потужностей, зокрема об’єктів "малої гідроенергетики" в західному регіоні України, та розвитку програм місцевого енергозабезпечення.
4. Про визнання недостатніми та необґрунтованими висновків екологічної експертизи, економічного та правового обґрунтування проектів добудови енергоблоків на Хмельницькій та Рівненській АЕС (ХАЕС-2,РАЕС-4), а отже про недоцільність використання зовнішніх кредитів, бюджетних ресурсів та коштів спеціальної цінової надбавки для реалізації означених проектів.
5. Про доцільність проведення всеукраїнського референдуму з перспектив подальшого розвитку ядерної енергетики в Україні.
Протести громадськості України проти проектів ХАЕС-2/РАЕС-4 тривають досі. Так, 29 березня 2002 року Громадський комітет національної безпеки України звернувся до Печерського місцевого суду м.Києва із позовом до НАЕК "Енергоатом" про "поновлення порушеного права на безпечне для життя і здоров’я довкілля", вимагаючи негайно припинити фінансування і добудову ХАЕС-2/РАЕС-4. За твердженням позивачів, будівництво цих атомних електростанцій є протизаконним, оскільки всупереч вимогам чинного законодавства відбувається без позитивних висновків державної екологічної експертизи, таким чином порушує право позивачів на безпечне для життя довкілля і створює загрозу їх здоров’ю. 24 квітня ц.р. суд відмовив в прийнятті позову, оскільки, нібито, позивачі звернулися до суду не за захистом своїх прав, а в інтересах "всього суспільства взагалі", на що не мали належним чином оформлених повноважень. Таким чином Печерський суд позбавив громадян можливості в судовому порядку відстояти свої права. 8 травня позивачі звернулися до Апеляційного суду м. Києва, вимагаючи забезпечити можливість захисту своїх прав в суді та скасувати ухвалу Печерського суду м. Києва про відмову в прийнятті їх позову. Зокрема, адвокат позивачів Т. Монтян стверджує, що позивачі зверталися до Печерського місцевого суду із позовом про захист своїх власних прав, а в самій позовній заяві взагалі жодного разу не згадуються "інтереси суспільства взагалі", на які посилається суд. Координатор Громадського комітету національної безпеки України О. Толкачов пояснює відмову в прийнятті позову небажанням місцевого суду м. Києва розглядати по суті справу, яка може викрити незаконність добудови ХАЕС та РАЕС та привернути увагу громадськості до фактів грубого порушення прав людини в сфері використання ядерної енергії в Україні. Розгляд справи Апеляційним судом призначено на 12 червня 2002 р.
Як бачимо, ознайомлення з неповним переліком громадських акцій дозволяє суттєво засумніватися у справедливості тези про відсутність громадського опору планам українських ядерних відомств. Отже маємо: МІФ ПЕРШИЙ. — або ж ні, речі потрібно називати своїми іменами — ПЕРША ВЕЛИКА БРЕХНЯ У ТОМУ, ЩО УКРАЇНЦІ НІБИТО НЕ ПРОТЕСТУЮТЬ ПРОТИ РОЗВИТКУ ЯДЕРНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ. Справа у тому що багато кому вигідно не помічати цих протестів.
Однією з головних вимог ЄБРР до проекту є його економічність порівняно з іншими варіантами. В 1997 р. ЄБРР призначив незалежну групу експертів для оцінки економічного аспекту ХАЕС-2/РАЕС-4. Експерти дійшли висновку: "ХАЕС-2/РАЕС-4 не є економічно доцільним проектом — добудова двох реакторів не являтиме собою найбільш ефективного на цей час використання 1 мільярда доларів". Коли робився цей висновок, вартість добудови оцінювалась у 1,2 млрд. доларів; на сьогодні ця сума зросла до 1,72 млрд. доларів. За багатьма оцінками найбільш економічним є проект інвестування в газотурбінні ТЕС. Експертна група також виявила, що споживання енергії в Україні зменшується, і що найефективніший спосіб забезпечити поточні потреби в енергії — це покращення енергозбереження та управління кінцевим споживанням. Розвиток подій в Україні підтверджує висновки експертної групи. В 1997 році енергоспоживання в країні знизилося на 7 %, а в 1998р. — ще на 3 %. В Україні існують значні надлишкові енергогенеруючі потужності, загальна встановлена потужність 1997 року становила 53,9 ГВт (здебільшого у вигляді т. зв. базової потужності). Навіть без Чорнобильської АЕС це вдвічі більше, аніж потрібно.
Реактори ХАЕС-2/РАЕС-4 типу ВВЕР-1000 розроблялися у 70-і роки. Вони відстають від сучасних стандартів безпеки і не були б дозволені до використання в жодній західній країні. До того ж "Енергоатом" планував почати експлуатацію реакторів без реалізації всіх необхідних заходів підвищення безпеки, закладених в проект: компанія виправить ряд недоліків лише при першому перезавантаженні палива. Тому навіть запланованого (але досі незадовільного) рівня безпеки буде досягнуто через три роки експлуатації. Проблеми безпеки додатково обтяжуються тим, що персонал АЕС періодично не отримує зарплатню. Безпека ніколи не була приоритетною для радянських проектантів. Майже усі АЕС проектувалися з недоліками в плані вибору майданчика для станції. Приміром, на високі ризики геологічної нестабільності внаслідок проходження під станцією смуги тектонічних розломів та високої активності карстових процесів в районі РАЕС вказувала громадська екологічна експертиза під керівництвом академіка Д.Гродзинського. До того ж, усі українські розташовані у густонаселених районах, в зонах полягання авіаційних трас, що робить наслідки можливих катастроф особливо трагічними. Проблема безпеки ядерної галузі набуває особливої гостроти і в зв’язку з проблемою тероризму.
В процесі підготовки та проведення слухань, послідуючого листування з різними державними відомствами та установами, обробки газетних публікацій, зустрічей з експертами та обміну інформацією між учасниками Коаліції було встановлено і інші дуже важливі факти, а саме:
— що деформована енергетична політика супроводжується деформованим висвітленням проблем енергетики,
— кризи енергогенеруючих потужностей в Україні немає, натомість триває "криза неплатежів", яка лікується наведенням порядку на енергоринку;
— замість декларованої "Енергоатомом" 85-90% готовності енергоблоків ХАЕС-2/РАЕС-4 Рахункова Палата України констатує вкладення лише 44% кошторисної вартості на ХАЕС-2 та 27% та Рівненській;
на даний час добудова реакторів фінансується за рахунок так званої цільової надбавки на тариф електроенергії, тобто за рахунок усіх без винятку її споживачів, що є брутальним порушенням їхніх прав,
кошти, які виділяються на проекти добудови, часто використовуються нераціонально і не за призначенням.
проект добудови ХАЕС-2/РАЕС-4 досі не має позитивного висновку державної екологічної експертизи та техніко-економічного обґрунтування (ТЕО), а Генеральна прокуратура замість негайного припинення незаконного будівництва повторює обіцянки "Енергоатома" про розробку цих матеріалів;
так звана "міжнародна екологічна експертиза" виконана британською фірмою "Моушел консалтінг" обходить стороною найбільш критичні питання проекту, не відповідає вимогам українського законодавства і "не є офіційним документом, оцінка якого могла б дати підстави для висновків щодо прийнятності з екологічної точки зору добудови вказаних об’єктів" – висновок Міненерго;
за відсутності в проектній документації ХАЕС-2/РАЕС-4 розділів про виведення реакторів з експлуатації їх добудова є незаконною, а за наявності — економічно невигідною;
нарощування низькоманеврових потужностей атомної енергетики не розв’язує основних проблем енергетичного сектору України, натомість створює додаткові, приміром — дефіцит дорогої електроенергії у години пік, і надлишок дешевої — у нічний час;
подальша розбудова атомної енергетики (а вона забезпечує сьогодні вироблення більш ніж 50% електроенергії) збільшує економічну залежність України від російського ядерного циклу, ця залежність є більш жорсткою, аніж залежність від російських поставок нафти і газу, а отже неминуче перетворюється на політичну залежність від Росії;
замість добудови ХАЕС-2/РАЕС-4 уряд має спрямувати зусилля на енергозбереження та розвиток альтернативної енергетики, уникаючи гігантоманії;
в Україні існують техніка, технології, знання та фахівці для впровадження реальних проектів з енергозбереження та альтернативної енергетики.
Напрошується сам собою висновок про ДРУГУ ВЕЛИКУ БРЕХНЮ — ПРО ВІДСУТНІСТЬ АЛЬТЕРНАТИВИ РОЗВИТКОВІ АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ. Така альтернатива є – це розвиток енергозаощадливих технологій і енергетики на основі відновлюваних джерел. Якщо згадати, що рівні енерговтрат у нашому комунальному секторі та на виробництві у 3 – 5 разів перевищують середньоєвропейські показники, стає зрозумілим, що не варто шукати інші альтернативи. Однозначним висновком українських громадських екологічних організацій є наступний: ДОБУДОВА ЯДЕРНИХ РЕАКТОРІВ ХАЕС-2/РАЕС-4 Є ЕКОНОМІЧНОЮ, ЕКОЛОГІЧНОЮ ТА ПРАВОВОЮ АВАНТЮРОЮ.
Тут мусимо зауважити — екологічна громадськість України ніколи не вимагала "негайної та повної відмови від атомної енергетики", "повернення до каганця", як часом намагаються подати її позицію опоненти. Екологісти розуміють неможливість одномоментного зупинення роботи АЕС, (нагадаю, що вони виробляють сьогодні більшу частину електроенергії країни), або припинення транзиту відпрацьованого ядерного палива територією України, однак жодних підстав для нарощування нових ядерних потужностей не існує. Жодних, окрім вузьких інтересів національного і російського ядерного лобі і міфів про екологічність (економічність, безпеку і т. ін.) "мирного атому". Якщо пригадуєте, над горезвісним 4-м реактором ЧАЕС красувалося гасло: "Чорнобильська АЕС працює на комунізм!" Важко позбутися думки, що сьогоднішні ядерні проекти також продиктовані чим завгодно, але не насущними загальнонародними інтересами.
Якщо говорити про доступ до інформації щодо стану справ у атомній енергетиці, то й тут є безліч питань. Не буде зайвим нагадати, що і Чорнобиль у його реальних, трагічних масштабах став можливим у закритому, непоінформованому суспільстві. Сучасний рівень замовчування та дезінформації майже не відрізняється від радянського. Вперше наше об’єднання, "ЕГО Зелений Світ" зіткнулося з проблемою дозування інформації в процесі підготовки до громадських слухань у Чорткові. На прохання стосовно надання повного пакету матеріалів по проектам ХАЕС-2/РАЕС-4, розробленого НАЕК "Енергоатом" для підготовки консультацій з громадськістю, ми отримали відмову. З повним пакетом, що включає такі немаловажні документи, як "Оцінка впливу на навколишнє середовище" (ОВНС), та Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО), як виявилось, можна ознайомитися лише у офісі НАЕК, на самих станціях та у Національній науковій бібліотеці м. Києва. На прохання надати інформацію для Тернопільської обласної ради (адже Тернопільщина межує із зонами розташування обох станцій) також послідувала відмова. Як виявляється, ігноруються не лише прохання громадської організації — "Енергоатом" не вважає за потрібне задовольняти інформаційні запити навіть Національної Комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ)! Пропонуємо увазі витяг з чергового документу:
П О С Т А Н О В А № 1039 вiд 10.10.2001
Про усунення порушень НАЕК "Енергоатом" Умов та Правил здiйснення пiдприємницької дiяльностi з виробництва електричної енергiї
Неодноразовi запити Комiсiї щодо надання iнформацiї для розрахункiв тарифу на електроенергiю НАЕК "Енергоатом" за табличними формами залишались поза увагою (листи НКРЕ: вiд 08.12.2000 № 05-39-10/2711, вiд 06.02.2001 № 05-39-10/328, вiд 27.04.2001 № 05-39-10/1054). Необхiднi матерiали були наданi Комiсiї лише у червнi 2001 року – лист НАЕК "Енергоатом" вiд 26.06.2001 № 88 ДСП. Наданi Комiсiї матерiали мають гриф для "службового користування" i не можуть вiдкрито використовуватися в регуляторнiй дiяльностi НКРЕ. З урахуванням вищезазначеного, НКРЕ направила НАЕК "Енергоатом" лист вiд 26.07.2001 № 05-39-10/1852 з пропозицiєю проаналiзувати наданi матерiали щодо їх конфiденцiйностi i зняти всi необґрунтовані обмеження та iнформувати Комiсiю про прийнятi рiшення до 31.07.2001. Однак, станом на 1 жовтня 2001 року нiякої iнформацiї вiд НАЕК "Енергоатом" з цього питання до НКРЕ не надходило.
Крiм того, НКРЕ пiсля аналiзу показникiв фiнансово-економiчної дiяльностi НАЕК "Енергоатом", своїм листом вiд 24.07.2001 № 05-39-10/1830 звернулася до Компанiї з проханням надати вiдповiднi роз’яснення щодо нецiльового використання коштiв (збiльшення прибутку i вiдповiдно податкових зобов’язань за рахунок зниження фактичних витрат на виробництво електричної енергiї у вiдношеннi до планових на 34,4%) та розшифрувати iншi витрати з прибутку, якi за 5 мiсяцiв 2001 року склали 789 млн. грн (81% прибутку).
НАЕК "Енергоатом" листом вiд 03.10.2001 № 10459/04 надала НКРЕ iнформацiю, яка не вiдповiдає вимогам, визначеним в листi НКРЕ вiд 24.07.2001 №05-39-10/1830.
Коментарі, як то кажуть, зайві. Та й про що можна говорити, якщо головний державний документ, який регламентує енергетичну стратегію України — "Національна Програма розвитку енергетики до 2010 року", що була прийнята у 1996 році без жодних обговорень з громадськістю, без наукових та техніко-економічних обґрунтувань, без екологічних експертиз і досі є захованою від власного народу під грифом "для службового користування". Це суперечить Закону України "Про інформацію" та Оргуській Конвенції "Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля". Отже, ТРЕТЮ ВЕЛИКУ БРЕХНЮ — ПРО ДОТРИМАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ НОРМ ВІДКРИТОСТІ — І УРЯД, І "ЕНЕРГОАТОМ" СПРОСТОВУЮТЬ СВОЇМИ Ж ДІЯМИ. У ПИТАННІ ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ ПРО СТАН АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ СПОСТЕРІГАЄМО РЕЦИДИВИ "СЕКРЕТОМАНІЇ" СТАЛІНСЬКИХ ЧАСІВ.
Дуже прикро, що шестирічна епопея з питанням про кредитування ХАЕС-2/РАЕС-4 Євробанком також розвивалась по законах детективного жанру з дотриманням усіх правил конспірації. Громадськості ж відродилася роль відстороненого спостерігача. Ще у жовтні 2001 р. президент НАЕК "Енергоатом" Ю.Недашковський повідомляв про задоволення усіх вимог європейців стосовно безпеки та про нові перспективи модернізації блоків за кошти кредиту ЄБРР, Євроатому та банку "Сосьете Женераль". Раптом в листопаді того ж року повідомляється про повне припинення співпраці з ЄБРР по даних проектах, а вже в грудні підписується російсько-українська угода про надання російських кредитів на добудову реакторів.
Однаково вірогідним і сумним є припущення про те, що "Енергоатом" просто не зміг гарантувати дотримання європейських норм безпеки. Російський партнер, скоріш за все не буде обтяжувати справу додатковими витратами на системи контролю і багатоступеневого захисту реакторів. Логіка зрозуміла, проста — "скоріше дати країні струм", але от — чи виправдана? Мимоволі приходять на згадку песимістичні спостереження автора Мерфології. А можливо, у ЄБРР просто прослухали касети М.Мельниченка і щось таки суттєве також усвідомили?
Що ж до громадського опору спробам нав’язати Україні чергову атомну авантюру, то він реально існує. Можливо, він не виглядає настільки резонансним, як протести наших східноєвропейських сусідів проти АЕС у Моховце та Темеліні, але він є. Не помічає його лише той, хто послідовно і принципово не хоче реагувати на суспільну думку і у цьому, і у багатьох інших проблемних питаннях. Натомість ставлення громадськості України до проектів ХАЕС-2/РАЕС-4 також не змінилося, воно є не менш послідовним і принциповим: "УКРАЇНІ НЕ ПОТРІБНІ НОВІ ЯДЕРНІ РЕАКТОРИ! МАЄМО ЇХ ДОСИТЬ!" Рано чи пізно влада повинна врахувати громадську позицію і прийти до якихось взаємно погоджених рішень, адже такі складні і потенційно небезпечні технології, як атомна енергетика, вимагають не лише високих знань, потужних технічних можливостей і великих капіталовкладень. Їх може дозволити собі лише високоорганізоване суспільство. Таке, в якому свобода інформації, права людини та демократія — не порожній звук. Чи наближуємось ми до такого рівня? Чи можемо дозволити собі перманентне безплідне протистояння? І нарешті, якщо ми вже знаємо те, що знаємо — наскільки високим є сьогодні ризик нових Чорнобилів у нашому домі?
При підготовці матеріалу використано інформації електронної конференції ([email protected]) та "Огляду кампанії громадських слухань щодо проекту добудови ХАЕС-2/РАЕС-4" Коаліції за енергетичну безпеку, поінформованість та права громадян, повідомлення Прес-центру Громадського комітету національної безпеки України ([email protected]), тощо.