пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200217
17.12.2002

З нашої пошти.

   

Шановно редакціє "ПЛ"!

На мою думку, у бюлетені "ПЛ" було б корисним ввести нові рубрики.

По-перше, висвітлювати приклади вдалого співробітництва влади та представників громадськості, адже є чимало прикладів, коли представники офіційних структур вже розуміють необхідність взаємодії і допомоги з боку громадян у вирішенні багатьох суспільних проблем і на практиці вдаються до такої співпраці. Це був би корисний обмін ПОЗИТИВНИМ досвідом читачів "ПЛ", зокрема і слідами наших виступів на його сторінках! Бюлетень висвітлює факти порушення прав людини, але ми не знаємо про результати публікацій, про факти позитивного вирішення критичних ситуацій. Нерідко люди діють на самоті, та ще й в атмосфері передсудів байдужого оточення. Обмін позитивним досвідом необхідний нам з точки зору нашої читацької солідарності та соціального оптимізму.

По-друге. Як відомо, наступні два роки — це роки підготовки до виборів Президента України. Часто думаю про те, що не вистачає мені трибуни для ліквідації моєї правової неграмотності виборця. Напевне, таку рубрику для просвіти безпорадного виборця було б добре відкрити у Вашому (нашому!) бюлетені. Поясню на прикладі. У день виборів до Верховної і місцевих рад я подала заяву до територіальної виборчої комісії Шевченківської районної у м. Києві Ради про порушення з боку кандидатів, а також про те, що у списках виборців багато прізвищ давно померлих сусідів. Зробила це як особистий експеримент для моєї правової просвіти: як можу я, рядовий виборець, вплинути на дотримання законів у виборчому процесі? На жаль, на сьогоднішній день моя відповідь: НІЯК! Голова комісії, в порушення Закону про звернення громадян, відповіді два місяці не надсилав, по телефону сказав, що заяву "прийняли до відома". Нарешті, надійшла відповідь — формальна відписка, але з нахилом до філософії: "Виборці також (як і кандидати) привикли до беззаконня, тому, мабуть, нам відповідно і живеться", — пише мені заступник голови виборчої комісії пан А.В.Хомко. До чого звикли самі адміністратори — профі виборчого процесу, про це у листі не згадується. Проте й так зрозуміло: ми всі родом із суспільства беззаконня і правового невігластва. Без масового контролю з боку громадськості справа ніколи не зміниться. Отже, про нову Рубрику. Ми, виборці, маємо знати: що робити, як реагувати на порушення законів у день виборів, як громадськості провести попередній контроль за списками виборців, як бути ефективним у діях. За наступні два роки треба також довести до масового користування тексти відповідних законів і популярну правову просвітницьку літературу, щоб ми знали свої законні права виборців. Як відомо, демократія — це процедура. Крок за кроком треба набирати новий досвід грамотної правової дії, діяти не на емоціях, не на поривах (що так властиво багатьом), а шляхом правової процедури. Вже тепер треба починати таку правову підготовку. А хто, як не "колективний пропагандист, колективний організатор" — Ваш журнал!

Звичайно, це завдання також тих партій, які зацікавлені у правовій просвіті свого електорату. Я погано обізнана у партійних справах, але от стикнулася з фактом: щодо названих вище проблем подзвонила в наш районний та міський комітети блоку Ю.Тимошенко — там мене зрозуміли лише таким чином, що запросили вступити до лав партії. Але моя особиста позиція — громадська активність поза партіями. Про широку громадську практичну підготовку до президентських виборів у партіях, здається, ще не думають.

Я переконана: громадськість має багато організаційних резервів, які ще не задіяні. Влада ще не здогадується про океан громадських можливостей українського електорату. На жаль, сама громадськість ще не догадується, як вона РЕАЛЬНО МОЖЕ впливати на політику, а значить, і на своє власне життя.

Тетяна Клинченко, кандидат історичних наук, читач і дописувач "ПЛ"

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль