пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200216
17.12.2002 | Людмила Кучеренко, м.Полтава

У чужий монастир зі своїм статутом?

   

Ні для кого не секрет, що в Україні далеко до конфесійного миру. Але процеси, що відбуваються останнім часом, взагалі наштовхують на думку, що УПЦ Московського патріархату розпочала неоголошену війну українській, філаретівській церкві, а методи, якими вона діє, виправдовують далеку від благородства мету.

Взимку ЗМІ повідомляли про "навернення" до Москви церкви у с.Бутівцях Хорольського району. А минулої неділі, але вже з більшою брутальністю, була захоплена Свято-Миколаївська церква у Полтаві.

Марія Гринь, постійна прихожанка церкви протягом останніх семи років, розповіла про події 26 травня:

"Як завжди, у неділю я прийшла на службу. Але її чомусь відправляв не настоятель парафії отець Стефан, а інший священик в оточенні ще шести невідомих духовних осіб". Втім, усе стало зрозуміло і їй, і іншим парафіянам, коли була проголошена молитва за Володимира Сабодана та єпископа Филипа. Частина віруючих на знак протесту хотіла вийти з храму. Але півтора десятка молодиків, що приїхали на мікроавтобусі з київськими номерами, заблокували вхід до церкви, не даючи змоги вийти з неї, і на очах у міліцейських чиновників та представника відділу у справах релігії облдержадміністрації жорстоко побили українських священиків, які намагалися зайти до храму. Отець Григорій Кислий потрапив до хірургічного відділення лікарні. Прихожани вражені підступною змовою голови парафіяльної ради Сергія Знаменського та настоятеля парафії отця Стефана Водяника, адже рішення про перехід до іншої конфесії повинно ухвалюватися загальними зборами парафіян, а таких проведено не було, хоч відповідний протокол від 22 травня, і був поданий до відділу у справах релігій Полтавської облдержадміністрації. Але, як відомо, папір терпить усе.

29 травня на прес-конференції секретаря єпархіального управління отця Миколи Храпача журналістам була продемонстрована заява про те, що С.Знамен-

ський і отець Стефан загальних зборів у порядку, передбачених статутом релігійної громади, не скликали, підписана майже сотнею парафіян. Особливо ж людей обурило інтерв’ю, яке уже колишній голова релігійної громади Свято-Миколаївської церкви Сергій Знаменський (він вже переобраний) і колишній настоятель храму отець Стефан (уже знятий з цієї посади розпорядженням патріарха Філарета) дали телекомпанії ІСTV.

С.Знаменський серед причин, якими він пояснює перехід до московської церкви назвав те, що українська церква не визнана світовим православ’ям, і те, що патріарх Філарет кілька років не призначає керівника Полтавського єпархіального управління. Отець Стефан заявив, що ще три роки тому він перерукоположений колишнім полтавським єпископом Феодосієм тобто, присягнув московській церкві, продовжуючи молитися за розкольницьку, як він тепер її називає, українську церкву. А саме 22 травня, виголосивши на громадянській панахиді палку патріотичну промову про українського пророка й борця за незалежність Тараса Шевченка, виходить, пішов писати протокол про перехід до московської церкви. До речі, тепер парафіяни хочуть запитати у С.Знаменського, куди поділися їхні пожертви і кілька десятків тисяч гривень спонсорської допомоги, які голова обласної "Просвіти" і НРУ Микола Кульчинський просив у підприємців та діаспори на реставрацію древнього храму.

Отець Микола Храпач не може второпати, навіщо таке насильство, віроломство і наруга над почуттями віруючих, коли більшість полтавських (напівпорожніх!) храмів і так належать іноземній церкві. А за 200 метрів від Свято-Миколаївської церкви споруджується величний храм Віри, Надії, Любові під патронатом полтавського мера. Невже для того, щоб якнайболючіше дошкулити українським патріотам, бо Свято-Миколаївська церква — не лише пам’ятник архітектури ХVII століття, а й символ українського духу, бо найдовше трималася за часів войовничого атеїзму – служба у ній велася українською мовою аж до 1946 року.

Митрофорний протоієрей отець Микола Храпач вважає, що на Полтавщині виникла загроза міжконфесійному миру:

— Адже місцева влада демонструє прихильність тільки до московської церкви, морально і матеріально підтримує лише її: за 10 років незалежності їй виділялися чималі суми навіть з обласного бюджету і жодної копійки — УПЦ-КП. По суті, нас провокують захищати наші святині навіть зі зброєю. Якби влада й справді хотіла спокою, то давно поставила б цього владику Филипа на місце. Ставши взимку на Полтавську та Кременчуцьку кафедру і заявивши про подолання роз’єднання українського православ’я, владика Филип насправді сприяє, аби той розкол ставав усе глибшим. Священики питомо української церкви масово скаржаться на те, що в їхні парафії приїздять місіонери від Московського патріархату, торочать про неканонічність української церкви, залякують, паплюжать патріарха Філарета і взагалі все українське.

Парафіяни Свято-Миколаївської церкви звернулися із заявою до Президента України, прем’єр-міністра та ЗМІ. Планують провести хресний хід і пікетування Полтавської облдержадмінстрації: молитимуться біля неї доти, доки можновладці не збагнуть, як сказав отець Микола, що при їхньому потуранні відбувається подібна вакханалія. Можливо, навіть проситимуть політичного притулку в Канаді чи США, бо далі не в силах терпіти наругу й глумління над своїми релігійними почуттями.

Поки що ж Свято-Миколаївський храм опечатаний — до вирішення спору в суді, хоча й заступник відділу у справах релігій облдержадміністрації Вячеслав Переварюха, котрий запевнив що до рішення суду не буде проведена перереєстрація релігійної громади, точніше, внесення змін і доповнень до її статуту, не впевнений, на чию сторону стане Феміда, бо подібний інцидент на Полтавщині вперше. А ще він дипломатично, втім, однозначно висловився про те, що семеро московських священиків передчасно почали правити у Свято-Миколаївській церкві. Як кажуть, у чужий монастир зі своїм статутом.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори