MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Підсумкові зауваження Комітету з ліквідації расової дискримінації: Україна. 16/08/2001. (CERD/C/59/Misc.24. Rev 3.)

18.12.2002   
(Підсумкові зауваження/Коментарі)

Управління Верховного Комісара з прав людини

Підсумкові зауваження Комітету з ліквідації расової дискримінації: Україна. 16/08/2001. (CERD/C/59/Misc.24. Rev 3. (Підсумкові зауваження/Коментарі)

КОМІТЕТ З ЛІКВІДАЦІЇ РАСОВОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ

П’ятдесят дев’ята сесія

30 липня — 17 серпня 2001

Підсумкові висновки Комітету з ліквідації расової дискримінації

Україна

1. Комітет розглянув п’ятнадцяту і шістнадцяту періодичні доповіді України (CERD/C/384/Add.2), станом на 6 квітня 1998 року і 6 квітня 2000 року відповідно, на 1482-му і 1483-му засіданнях (CERD/C/SR.1482 і 1483), проведених 9 і 10 серпня 2001 року. На своїх 1491-му- і 1492-му засіданнях, проведених 16 серпня 2001 року, він прийняв такі підсумкові зауваження.

A. Вступ

2. Комітет вітає п’ятнадцяту і шістнадцяту періодичні доповіді України так само як і додаткову інформацію, надану делегацією держави-учасниці під час її усного представлення.

B. Фактори і труднощі, що перешкоджають виконанню Конвенції

3. Комітет визнає заяву держави-учасниці, що вона знаходиться в процесі значної політичної, економічної і соціальної реформи.

C. Позитивні аспекти

4. Комітет з задоволенням відзначає зусилля, яких держава-учасниця продовжує докладати щодо реформування свого законодавства, включаючи її Кримінальний кодекс, скасування смертної кари і створення системи апеляційних судів, і, особливо, нещодавнє, у січні 2000 року, прийняття Державою-учасницею закону "Про біженців", у січні 2001 року — закону "Про громадянство" і у червні 2001 року — закону "Про імміграцію".

5. Комітет позитивно відзначає кількість положень у національному законодавстві, зокрема стаття 37 Конституції, стаття 66 Кримінального кодексу, і положення закону "Про національні меншини", що забороняють пропаганду расової і національної ненависті та створення організацій або політичних партій, в основі яких лежить расова ненависть чи дискримінація. Комітет також позитивно відзначає те, що здійснювалося судове переслідування видань і організацій за розпалювання антисемітизму і міжнаціональної ненависті.

6. Оскільки питання щодо мов національних меншин залишилося однією з найбільш гострих проблем міжетнічних відносин в Україні, Комітет вітає зусилля держави-учасниці щодо надання освітніх можливостей для значної кількості мов національних меншин як це детально описано в параграфах 56-58 доповіді держави-учасниці.

7. Комітет схвалює триваючі зусилля держави-учасниці щодо переселення і реабілітації кримських татар, яких було депортовано у попередні десятиріччя.

8. Комітет також вітає оголошення нового перепису, який відбуватиметься в грудні цього року.

D. Занепокоєння і рекомендації

9. Комітет шкодує, що в доповіді бракує інформації, незважаючи на попередній запит Комітету з цією метою, щодо демографічних даних, які б порівнювали соціально-економічний статус різних етнічних груп населення. Комітет рекомендує, щоб держава-учасниця у своїй наступній доповіді надала дані щодо складу населення як це вимагається в керівних принципах Комітету щодо доповідей. Якщо можливо, такі дані повинні також бути розділені за статтю.

10. Комітет стурбований тим, що національне законодавство не містить достатньо норм, які забороняють дискримінацію на підставі раси, етнічного чи національного походження у відповідності до вимог Конвенції. Комітет рекомендує, щоб держава-учасниця вжила усіх відповідних законодавчих заходів з тим, щоб гарантувати, що положення Конвенції повністю відображені у національному праві. Комітет підкреслює важливість відповідної заборони і покарання вчинків расової сегрегації і дискримінації, незалежно від того, скоєні вони особами чи об’єднаннями.

11. Зокрема, Комітет знову рекомендує, щоб держава-учасниця переглянула своє законодавство з тим, щоб повністю виконати вимоги статті 4.

12. Комітет також рекомендує, щоб держава-учасниця вжила ефективних заходів, у відповідності зі статтею 5 Конвенції, гарантуючи рівне задоволення прав, перерахованих у цих положеннях всім етнічним групам на території України, без розрізнення за расою, кольором шкіри, соціальним, національним чи етнічним походженням.

13. Комітет стурбований тим, що інституції, які слідкують за виконанням законів проти расової дискримінації і надають засоби, і вживають заходів щодо звернення за допомогою, не використовуються достатньою мірою. Комітет просить державу-учасницю включити до своєї наступної періодичної доповіді інформацію про зареєстровані скарги, розслідування і розпочате судове переслідування, а також про кримінальні і цивільні санкції, накладені у справах щодо правопорушень, в основі яких лежить расова дискримінація, включаючи результати розслідування скарг, зареєстрованих Уповноваженим з прав людини. Комітет також просить, щоб наступна доповідь містила інформацію щодо кроків, зроблених державою-учасницею щодо просвіти громадськості про існування заходів звернення за допомогою і того, як вони можуть бути використані жертвами.

14. Комітет стурбований повідомленнями щодо дискримінаційного поводження з ромами і насильства проти них і їхнього майна, яке продовжує мати місце. Комітет особливо стурбований повідомленнями про брутальність поліції проти ромського населення, включаючи безпідставні арешти, і незаконне затримання. Комітет рекомендує, щоб держава-учасниця зробила негайні і ефективні кроки для того, щоб зупинити ці зловживання і щоб наступна доповідь містила інформацію стосовно навчання поліції правам людини, розслідування скарг про зловживання і дисциплінарні і кримінальні заходи, вжиті проти тих, кого визнали винним у здійсненні зловживань.

15. Незважаючи на відзначення зусиль, зроблених державою-учасницею, для полегшення переселення і відновлення в правах кримських татар, Комітет повторює своє занепокоєння щодо труднощів, які переживають кримські татари у набутті громадянства України. У той же самий час він вважає, що це переселення не повинно спричинити нову етнічну напруженість, що могла б привести до конфлікту між кримськими татарами і іншими національними меншинами. Комітет рекомендує, щоб держава-учасниця переглянула своє законодавство і практику в цьому відношенні і внесла будь-які зміни, які вимагаються Конвенцією.

16. Комітет був стурбований усним твердженням делегації, що багато громадян певної африканської країни втягнуто в торгівлю наркотиками в Україні. Комітет рішуче рекомендує, щоб держава-учасниця вжила заходів для того, щоб протистояти будь-яким тенденціям робити мішенню, таврувати чи створювати стереотипи, що могло б призвести до створення расових шаблонів щодо певних груп населення поліцією або працівниками імміграційної служби, а так само засобами масової інформації або суспільством у цілому.

17. Комітет підтримує державу-учасницю в її зусиллях гарантувати освіту і навчання рідною мовою національних меншин скрізь, де це можливо.

18. Зауважуючи, що він ще не одержав жодного індивідуального повідомлення від осіб, що знаходяться під юрисдикцією держави-учасниці, хоча держава-учасниця визнала юрисдикцію Комітету відповідно до статті 14, Комітет рекомендує, щоб держава-учасниця гарантувала, що громадськість буде добре поінформована щодо можливості подання таких повідомлень до Комітету.

19. Комітет рекомендує, щоб доповіді держави-учасниці продовжили залишатися легко доступними громадськості з часу, коли вони були представлені, і щоб зауваження Комітету щодо них були подібним чином оприлюдненими.

20. Комітет рекомендує, щоб держава — учасниця подала свою сімнадцяту періодичну доповідь разом з її вісімнадцятою періодичною доповіддю, яка очікується 6 квітня 2004, і щоб вона звернулася до всіх пунктів, піднятих в цих зауваженнях.

© 1996-2001 Управління Верховного комісара ООН з прав людини. Женева, Швейцарія

 Поділитися