пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200213
18.12.2002 | Володимир Щербаченко, м.Луганськ

Владний лохотрон… До гри запрошують студентів…

   

Кожного разу, коли в пресі проходить повідомлення про чергову владну ініціативу "з метою покращення, поліпшення, стабілізації, вдосконалення, сприяння і т.п." в тій чи іншій сфері суспільного життя, в душі з’являється гіркота обманутої людини: "Знову закрутився владний лохотрон". Звичайно це відчуття з’являється з часом. А раніше думалося: влада хоче допомогти людям….

Традиційно владна ініціатива "по вдосконаленню…" широко рекламується в підконтрольних ЗМІ, про неї говорять як про панацею від бід та неймовірне досягнення. При цьому, як правило, не прийнято говорити про цифри та пояснювати конкретні механізми реалізації новоприйнятого рішення або розтлумачувати те, як звичайні люди можуть скористатись нововпалою манною небесною… Головне — створити враження, що влада не спить і не краде, а наполегливо дбає.

Механізм введення населення в оману добре відпрацьований і діє як на всеукраїнському так і на обласному рівні. Застосовується він в будь-якій сфері.

Проте проходить час. Владна ініціатива населенням забувається. Якщо владне рішення передбачає можливість одержання певної матеріальної чи іншої користі, то про нього неодмінно пам’ятає і ним користується обмежене коло обізнаних осіб, що мають відповідні можливості та засоби впливу на владу аби вичавити з держави передбачені рішенням блага. Щоправда, про "гарне" рішення можуть публічно згадати і вдруге. Це відбудеться тоді, коли наближатимуться вибори, або коли в сфері, яку колись "паперово вдосконалювали", назріватиме черговий скандал через владну бездіяльність і зловживання.

Проте повернемось до наших студентів… Незабаром мине півроку як Кучма підписав указ про Всеукраїнську студентську раду. Знайомство з текстом указу одразу дає можливість віднести його саме до тих владних ініціатив, які покликані справляти враження, але не більше….

Здавалося б, як чудово звучить початок указу: "З метою сприяння більш ефективному розв’язанню соціальних проблем студентської молоді, забезпечення її активної участі у формуванні та реалізації державної політики з питань соціального становлення та розвитку молоді, зміцнення демократичних (підкреслення наше) засад українського суспільства постановляю утворити при Президентові України Всеукраїнську студентську раду як консультативно-дорадчий орган". Незнайома із складом Ради та реаліями її формування людина, що переймається проблемами студентського життя, по наївності може подумати: "Нарешті створено орган, про необхідність якого так давно говорили. Створюючи Раду наша країна переймає кращий європейський досвід і т.п.". Насправді ж створення Ради – це чергова яскрава ідеологічна бульбашка, імітація "більш повного врахування позицій студентської молоді при виробленні та реалізації державної політики та налагодження конструктивної взаємодії між органами державної влади і студентськими організаціями, органами студентського самоврядування ВНЗ України". Цією яскравою кулькою можна було розмахувати на передвиборчих зустрічах претендентів від партії влади із студентами, вивішувати її під час теле- та радіопередач із молодіжної тематики та використовувати в інших подібних випадках.

Чому створення Всеукраїнської студентської ради є імітацією турботи про молодь та демократизації механізму прийняття владою рішень щодо молодіжних проблем?

1. Персональний склад Ради не є виборним і не передбачає наявності альтернативних кандидатур при його формуванні.

2. Указ не передбачає, що в Раді мають бути представлені якщо не всі, то хоча б найпотужніші студентські громадські організації, органи студентського самоврядування, студентські профспілки, які часто мають відмінні думки на студентські проблеми, які має розглядати Рада.

3. Передбачений указом механізм формування персонального складу Ради є недемократичним, непрозорим і не виписаним до кінця. Зокрема, документом передбачається, що 1) члени Ради і її голова затверджуються указом президента; 2) голова Ради (на сьогодні цю посаду обіймає глава адміністрації президента, В.М. Литвин) може в будь-який момент вносити зміни до персонального складу Ради.

4. Таким чином, Рада не обов’язково представлятиме студентські інтереси, але буде збірним органом тих, кого хотітиме слухати влада, хто завжди схвалить "необхідне" рішення і прийме "потрібну" рекомендацію.

5. Про те, що Рада буде саме таким органом, говорить механізм її формування та її перший персональний склад. В Раді представлені представники ВНЗ всіх областей, пару київських лідерів студентських структур, близьких до влади, та високопосадові чиновники. Київські "активісти", що потрапили до Ради, очевидно і виступили ініціаторами її формування, таким чином забезпечивши себе місцями в Раді, а представників областей, напевно, призначили обласні управління вищої освіти та науки за рознарядкою з Києва.

6. Мало того, що Рада виявилась сформованою в недемократичний спосіб, сміливо можна прогнозувати, що її робота не зможе бути ефективною і професійною. Очевидно, вирішивши не переобтяжувати Раду фахівцями зі студентських проблем, В.М. Литвин (чи його помічники) сформували цей високий колегіальний орган на дві третини із звичайних студентів (23 особи) та одного аспіранта. Студентів доповнили трьома держслужбовцями високого рангу, п’ятьма представниками органів студентського самоврядування, чотирма діячами студентських профспілок та двома представниками студентських НДО. Можливо, в такий спосіб представники президентської адміністрації вирішили наблизитись до народу (тобто студентства), проте не важко передбачити, як голосуватимуть призначені студенти. Також можна поставити хрест на надії, що рядові представники студентства ускладнюватимуть життя київського чиновництва непростими проблемами молодіжного життя і пропонуватимуть ефективні механізми їх вирішення. Що ж до представлених в Раді громадських об’єднань студентства (Українська асоціація розвитку студентського самоврядування, Центр студентських ініціатив Асоціації закладів освіти України недержавної форми власності), то їх можна віднести до розряду, якщо не міфічних, то принаймні дуже маловідомих. Водночас в Раді Ви не знайдете представників загальноукраїнських студентських структур — Української студентської спілки, Союзу Українського студентства, Об’єднання студіюючої молоді "Зарево".

Є всі підстави підозрювати, що в більшості областей держави, де за наказом президента 19.12.2001р. за № 1-14/1710 були створені обласні студентські ради, ситуація щодо прозорості та професійності їх складу не є кращою. Принаймні в Луганській області Студентська рада створювалась так само кулуарно і на дві третини складається із звичайних студентів університетів, інститутів та технікумів.

Про діяльність ані всеукраїнської структури, ані обласних рад із часу їх створення не чути ані слухом, ані духом. Можливо, зараз члени рад наполегливо напрацьовують рішення, які незабаром кардинально змінять ситуацію в українських ВНЗ із корупцією, сексуальними домаганнями та примусовою працею?

Аби створення Ради не виглядало як суцільно негативне явище, зазначимо, що сам факт її появи є певним прогресом і сподіватимемось, що існування нового органу хоча б трохи наближатиме владу до специфічних студентських проблем, створюватиме ще один цивілізований механізм впливу української студентської громади на владу. Безперечним позитивом є те, що більшість членів Ради є власне студентами. Відтак для них проблеми молодих людей, що здобувають вищу освіту, мають бути принаймні не далекими. Заслуговує на схвалення (якби не тенденційний добір членів Ради) спроба представити в консультативно-дорадчому органі при Президентові України представників всіх секторів організованого студентського життя (студентські НДО, профспілки, органи студентського самоврядування).

Очевидно, що ці позитивні тенденції варто підтримувати і розвивати, от тільки станеться це зараз чи вже за влади більш відданої демократичним принципам керування, покаже час.

Електронна пошта: studb@ukr.net  

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори