пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200202
18.12.2002

Заключні висновки Комітету Організації Об’єднаних Націй з економічних, соціальних і культурних прав про стан дотримання економічних, соціальних та культурних прав в Україні.

   

Такі висновки є результатом звіту кожної держави-учасниці Міжнародного Пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року (набрав чинності 3 січня 1976 року). Відповідно до положень цього міжнародного документу кожна держава зобов’язана звітувати перед Комітетом про стан дотримання та забезпечення прав, вміщених у ньому кожні п’ять років. Після того, як держава у визначений час надсилає свій звіт, Комітет його детально вивчає. При цьому він розглядає і бере до уваги також інформацію про стан дотримання та забезпечення державою прав, вміщених у Пакті, що походить з інших, ніж Урядові, джерел, зокрема альтернативних звітів громадських організацій тієї чи іншої країни та/або міжнародних організацій, повідомлення засобів масової інформації тощо. Після оцінки ситуації та звіту Комітет проводить його обговорення з представниками держави-учасниці. На таких зустрічах Комітет з’ясовує спірні питання, просить надати додаткову інформацію з тієї чи іншої проблеми тощо. Результатом такого тривалого та детального вивчення звіту держави-учасниці є Заключні висновки Комітету.

Переклад здійснено працівниками Центру правових та політичних досліджень „СІМ“ (м.Львів) Володимиром Яворським та Ольгою Гарасимів.

Нагадуємо, що даний переклад захищається законодавством про авторські права, тому посилання при його використанні на автора, так само як і його згода на комерційне використання перекладу є обов’язковими .

Просимо, з огляду на важливість цього документу, поширити його серед громадськості та ваших колег.

З повагою, Володимир Яворський, Президент Центру правових та

політичних досліджень „СІМ“

ЗАКЛЮЧНІ ВИСНОВКИ КОМІТЕТУ З

ЕКОНОМІЧНИХ, СОЦІАЛЬНИХ І КУЛЬТУРНИХ ПРАВ: УКРАЇНА.24/09/2001

Е/С.12/1/Add.65 (Заключні висновки / Зауваження)

Комітет з економічних, соціальних

і культурних прав

26–та (надзвичайна) сесія

13 — 31 серпня 2001 року

ОБГОВОРЕННЯ ЗВІТІВ, НАДІСЛАНИХ ДЕРЖАВАМИ-УЧАСНИЦЯМИ ВІДПОВІДНО ДО СТАТЕЙ 16 ТА 17 МІЖНАРОДНОГО ПАКТУ

ЗАКЛЮЧНІ ВИСНОВКИ КОМІТЕТУ З ЕКОНОМІЧНИХ,СОЦІАЛЬНИХ І КУЛЬТУРНИХ ПРАВ

Україна

1. Впродовж своїх 40 та 41 зустрічей, що відбулися 20 серпня 2001 року (E/C.12/2001/SR.40 і 41), Комітет розглянув четвертий періодичний звіт України щодо імплементації Міжнародного Пакту про економічні, соціальні і культурні права (E/C/.12/4/Add.2) та прийняв на своїй 54 зустрічі, що відбулася 29серпня 2001 року, такі заключні висновки.

А. ВСТУП

2. Комітет вітає подання звіту державою-учасницею, так само як і подання нею письмових відповідей на ряд проблем, визначених ним (E/C.12/Q/UKR/2). Комітет високо цінує відвертий діалог, що мав місце, а також зусилля делегації відповісти на запитання, які виникли під час обговорення звіту.

В. ПОЗИТИВНІ АСПЕКТИ

3. Комітет із задоволенням відзначає нещодавнє введення в дію законодавства щодо захисту прав людини, зокрема прийняття Закону „Про біженців“, Закону „Про імміграцію“, Закону „Про громадянство“ та Кримінального кодексу України.

4. Комітет вітає національний план дій про покращення становища жінок і підвищення їхньої ролі у суспільстві.

5. Комітет вітає запровадження посади Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, який розглянув багато скарг щодо порушення економічних, соціальних і культурних прав.

6. Комітет також вітає бажання держави-учасниці, виражене під час діалогу з ним, налагодити співпрацю з відповідними спеціалізованими органами ООН та іншими міжнародними організаціями, зокрема, у сферах зниження рівня бідності,?ендерної рівності, інтеграції кримських татар, здоров`я жінок і дітей, перегляду законодавства щодо прав людини, підтримки діяльності Уповноваженого з прав людини Верховної Ради та торгівлі людьми.

7. Комітет вітає утворення державою-учасницею Фонду соціального страхування.

С. ОБСТАВИНИ ТА ТРУДНОЩІ, ЩО ПЕРЕШКОДЖАЮТЬ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ПАКТУ

8. Комітет відзначає, що перехід держави-учасниці до ринкової економіки негативно вплинув на реалізацію та здійснення прав, передбачених у Міжнародному Пакті.

D. ПРИНЦИПОВІ ЗАУВАЖЕННЯ

9. Комітет стурбований високим рівнем бідності в країні та неналежними заходами держави-учасниці щодо її подолання. Ситуація загострюється, зокрема, через політику держави-учасниці у сфері приватизації, високий рівень безробіття, низький рівень пенсій та заробітних плат, встановлений законодавством розмір мінімальної заробітної плати, що є нижчим за визначений прожитковий мінімум, а також через дефіцит житла.

10. Комітет знову виражає свою стурбованість становищем жінок у суспільстві та недостатніми заходами, яких вживає держава-учасниця з метою ліквідації дискримінації щодо них. Жінки й надалі складають переважну більшість серед низько оплачуваних працівників, так само як і серед безробітних. В останньому випадку вони становлять 80% усіх безробітних. Крім того, жінки часто є жертвами насильства в сім`ї та сексуального домагання на роботі.

11. Комітет стурбований значним обсягом торгівлі та сексуальної експлуатації жінок і дітей з метою одержання прибутку.

12. Комітет із стурбованістю відзначає існування de factoдискримінації щодо етнічних меншин, таких як Кримські татари і Цигани та переслідування іноземців африканського походження з боку представників правоохоронних органів.

13.Комітет стурбований існуванням великої кількості дітей, особливо новонароджених та неповносправних, покинутих батьками чи позбавлених сімейного середовища з інших причин, та шкодує, що ефективна стратегія подолання згаданого явища ще не розроблена.

14. Комітет виражає стурбованість щодо розміру заборгованості з виплат заробітної плати та пенсії, через що люди, яких така невиплата стосується, позбавлені засобів до існування.

15. Комітет глибоко стурбований значною кількістю нещасних випадків на виробництві, причинами яких є неналежні умови охорони здоров’я й безпеки праці та застаріле обладнання, особливо у вугільній промисловості, так само як і недостатніми зусиллями держави-учасниці досягти існуючихстандартів охорони праці.

16. Комітет стурбований обмеженням свободи об`єднання у профспілки, що передбачає, зокрема, право кожного/її бути членом тієї чи іншої профспілки за власним вибором, а також випадками залякування місцевою владою незалежних профспілок та їхніх лідерів.

17. Комітет зі стурбованістю відзначає, що бюджетні асигнування на освіту та науку різко зменшилися, що вплинуло на їх якість. Комітет особливо стурбований застарілими освітніми матеріалами й обладнанням у школах та інших навчальних закладах, а також низьким рівнем оплати праці вчителів.

18. Комітет стурбований погіршенням стану здоров`я найбільш незахищених категорій населення, особливо жінок і дітей, а також зниженням якості медичних послуг. Комітет зі стурбованістю відзначає підвищення рівня захворюваності хворобами, що передаються статевим шляхом та поширення ВІЛ/СНІДу. Велика кількість випадків зловживання алкогольними напоями та тютюновими виробами, особливо особами віком до 18-ти років, також викликає стурбованість Комітету.

Е. ПРОПОЗИЦІЇ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

19. Комітет рекомендує державі-учасниці проаналізувати власну політику економічних реформ, беручи до уваги її вплив на рівень бідності в країні, а також здійснити кроки для приведення такої політики у відповідність з передбаченими гарантіями економічних, соціальних та культурних прав найбільш незахищених груп суспільства. В зв`язку з цим комітет звертає увагу держави-учасниці на його Офіційну Заяву щодо бідності від 4 травня 2001 року.

20. Комітет рекомендує державі-учасниці брати до уваги свої зобов`язання, передбачені Пактом, в усіх сторонах її переговорів з міжнародними фінансовими інституціями, з метою забезпечення реалізації економічних, соціальних та культурних прав, особливо найбільш незахищеними категорія населення, належним чином.

21.Вітаючи підтвердження делегації держави-учасниці про намір підготувати план дій, пов`язаних із правами людини за підтримки Представництва Верховного Комісару ООН з прав людини в Женеві (OHCHR), Комітет рекомендує державі-учасниці розробити шляхом відкритого консультативного процесу національний план дій, спрямований на імплементацію її зобов`язань, взятих відповідно до міжнародних документів з прав людини, зокрема, відповідно до Міжнародного Пакту про економічні, соціальні та культурні права.Комітет вимагає від держави-учасниці подати копію національного плану дій разом з її п`ятим періодичним звітом, а також проінформувати Комітет про прогрес, досягнутий у здійсненні такого плану.

22. Комітет рекомендує державі-учасниці вдосконалити правове регулювання щодо заборони дискримінації відповідно до Статті 2 (2) Пакту, особливо за ознаками раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших поглядів, національної чи соціальної приналежності, власності, народження чи іншого статусу. Пам`ятаючи про Кодекс поведінки представників правоохоронних органів (Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 34/169), держава-учасниця повинна здійснити необхідні кроки, щоб попередити випадки нелюдського поводження на расовому ґрунті, а також, для забезпечення вчасного та ґрунтовного розслідування таких випадків і притягнення до відповідальності осіб, винних у їхньому вчиненні.

23.Комітет закликає державу-учасницю вжити всіх ефективних юридичних заходів для заборони дискримінації за ознакою статі в усіх сферах громадянського, політичного, економічного, соціального та культурного життя.

24. Комітет рекомендує державі-учасниці включати до її наступних звітів порівняльні дані щодо зайнятості у різних сферах жінок та чоловіків, зокрема статистику про кількість жінок, які займають посади на тих чи інших рівнях державної влади та місцевого самоврядування, у правоохоронних органах і судах, а також серед правників загалом, наголошуючи при цьому на покращенні ситуації, що відбулося впродовж звітного періоду.

25. Комітет закликає державу-учасницю забезпечити вчасну виплату заробітної плати робітникам та службовцям, і дотримуватися законодавства про мінімальну заробітну плату.

26. Комітет рекомендує державі-учасниці забезпечити належні бюджетні кошти для здійснення програм попередження нещасних випадків на виробництві, а також продовжувати зміцнювати ресурси та повноваження інспекції праці. Комітет рекомендує державі-учасниці зважити можливість ратифікації Конвенції Міжнародної Організації Праці № 81 1947 року „Про інспекцію праці“.

27. Комітет наголошує, що право профспілок на вільне здійснення своєї діяльності не може підлягати жодним обмеженням, крім тих, що встановлені законодавством і є необхідними у демократичному суспільстві в інтересах охорони національної безпеки чи громадського порядку, або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Комітет вимагає від держави-учасниці забезпечити відповідність обмежень згаданого права, передбаченими у її законодавстві про працю, із положеннями статті 8 Міжнародного Пакту, а також забезпечити заборону актів залякування профспілок та їхніх лідерів.

28. Комітет рекомендує державі-учасниці вжити всіх необхідних заходів для попередження та подолання випадків домашнього насильства й сексуального домагання, а також здійснити необхідні заходи для зменшення безробіття серед жінок.

29. Комітет заохочує державу-учасницю зміцнити свої зусилля для боротьби з торгівлею та сексуальною експлуатацією жінок і дітей з метою отримання прибутку. Для цього державі-учасниці рекомендується наполегливо застосувати кримінальне законодавство; гарантувати умови, за яких жертви не несуть покарання і мають можливість пройти належну реабілітацію; забезпечити відповідне фінансування та кадри для роботи Національної Координаційної Ради щодо торгівлі людьми; посилити її співпрацю з міжнародними і регіональними організаціями, зокрема, на основі двосторонніх угод. Комітет рекомендує державі-учасниці у своєму п’ятому періодичному звіті надати повну інформацію, пов’язану з торгівлею та сексуальною експлуатацією жінок і дітей з метою отримання прибутку, зокрема, дані про масштаби згаданого явища.

30. Комітет спонукає державу-учасницю вжити ефективних заходів, серед яких розроблення стратегії та освітніх програм, спрямованих на зменшення та попередження випадків залишення дітей. Комітет, зокрема, рекомендує державі-учасниці пропагувати за допомогою консультативних соціальних програм цінності сім’ї, як найкращого середовища для дітей, і сприяти батькам виховувати дітей вдома. Крім того, він рекомендує державі-учасниці вжити ефективних заходів для збільшення та зміцнення альтернативного піклування на базі сім`ї для того, щоби віддання дітей до притулку відбувалося в крайньому випадку.

31. Комітет рекомендує державі-учасниці забезпечити належними засобами, зокрема фінансовими, своє зобов’язання щодо надання першочергової медичної допомоги та забезпечити доступ до медичної допомоги всім особам, особливо представникам найбільш незахищених категорій населення. Комітет пропонує державі-учасниці започаткувати усесторонні програми репродуктивного здоров`я, а також вжити заходів для того, щоб аборт не сприймався як метод контрацепції. Наступні рекомендації стосуються забезпечення доступу підлітків до освітніх програм із репродуктивного здоров`я та програм попередження поширення хвороб, що передаються статевим шляхом, а також ВІЛ/СНІДу, так само як і їхнє проведення. Комітет рекомендує державі-учасниці надавати дітям точну та об`єктивну інформацію про вживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, та обмежувати проведення рекламних кампаній у засобах масової інформації щодо їх вживання.

32. Комітет рекомендує державі-учасниці вжити всіх необхідних заходів для асигнування ефективної реалізації норм „Закону про освіту“ (1991). Комітет рекомендує державі-учасниці забезпечити, щоб його Загальні зауваження № 11 (про план дій для початкової освіти) та № 13 (щодо права на освіту), так само як і Загальний коментар № 1 щодо мети освіти Комітету з прав дитини, були належним чином враховані при розробленні її освітньої політики. Комітет рекомендує державі-учасниці заохочувати батьків та громадськість, особливо представників етнічних меншин, до участі в шкільному врядуванні з метою зростання такої участі та здійснення моніторингу якості освіти.

33.Комітет заохочує державу-учасницю зважити можливість ратифікації Конвенції 1951 року „Про статус біженців“, так само як і Протоколу 1967 року до неї, Конвенції 1954 року „Про статус апатридів“ та Конвенції 1961 року „Про зменшення випадків осіб без громадянства“.

34. Комітет рекомендує державі-учасниці розвивати існуючі програми для поширення інформації про зміст даного Пакту та його імплементації серед громадськості та державних службовців усіх рівнів. Крім того, Комітет рекомендує державі-учасниці проводити систематичні тренінгові програми щодо змісту положень Пакту для професійних груп, зокрема парламентарів, суддів, правників та державних службовців.

35. На завершення Комітет вимагає від держави-учасниці забезпечити широке розповсюдження в українському суспільстві цих Заключних висновків та інформувати Комітет про кроки, зроблені з метою імплементації його рекомендацій у своєму п’ятому періодичному звіті, що повинен бути надісланий йому до 30 червня 2006 року.

© 1996 – 2001. Представництво Верховного Комісара ООН з прав людини, Женева, Швейцарія.

© 2001. Переклад. В. Яворський., О. Гарасимів. Центр правових та політичних досліджень „СІМ“.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори