пошук  
версія для друку
Діяльність › Кампанії
17.04.2003 | Олександр Степаненко , м.Чортків

Хто боїться правди про побиття у міліцейських райвідділах ?

   

У листопаді 2001 року кореспондентський пункт бюлетеню "Права людини" при "ЕГО Зелений Світ" (м.Чортків) звернувся з письмовим інформаційним запитом до прокуратури Тернопільської області та Управління МВСУ з проханням щодо надання інформації про факти притягнення до дисциплінарної відповідальності та судимості за службові правопорушення співробітників органів внутрішніх справ Тернопільської області у 2000 — 2001 роках.

Через місяць нами було отримано відповідь за підписом ст. помічника прокурора області К.Брочковського, яка свідчила, що "вказані дані в статистичних звітах прокуратури не відображуються." І все ж, обережний оптимізм стосовно перспектив отримання вичерпної інформації від самого управління МВСУ вселяла широко розтиражована регіональними ЗМІ заява новопризначеного начальника обласного управління, генерала міліції В.Максимова про початок якісно нового етапу у роботі органів внутрішніх справ, який нібито ознаменується відкритістю, активними контактами з пресою та участю у громадському діалозі. Навіть більш ніж двомісячна відсутність відповіді не позбавила корпункт надії. До того ж, як з’ясувалося, наш волонтер адресував запит звичайним, не рекомендованим, листом. А тому ми вирішили виправити власну недбалість і потурбувати високий кабінет повторно, у січні 2002 року. Відповіді немає досі. В той же час ті, хто в силу обставин змушений часто контактувати з міліцією (лікарі швидкої допомоги, водії та ін.) постійно відмічають факти грубості та жорстокого поводження зі сторони її співробітників. Дуже часто ці контакти закінчуються жорстоким побиттям затриманих у стані алкогольного сп’яніння. Інколи черговий персонал лікарні, намагаючись вберегти затриманих від неминучої розправи (як правило, за нерозважливе слівце) у міліцейському відділку, наполягає на госпіталізації останніх, хоча для цього і немає прямих клінічних показів. Ясна річ, до лікарні такі потерпілі поступають лише у тому випадку, коли "стражі порядку" відверто "перестараються". Нажаль, дуже рідко ці люди намагаються оскаржувати дії міліції в прокуратурі. Головною мотивом тут, очевидно, є страх помсти.

Так, тільки у червні 2002 року і тільки під час моїх чергувань до Чортківської лікарні поступило двоє потерпілих з важкими побоями, отриманими під час "розборок" з правоохоронцями. Свідчу лише про те, що бачив на власні очі.

Перший з них, Буртник Микола Іванович, 41 р. (Чортків, вул. Володимира Великого, 2 кв.59.), був госпіталізований 7.06.2002 року у хірургічне відділення і/х № 3068 з важкою політравмою. Діагноз: Травма грудної клітки. Травматичні переломи 5 — 8 ребер справа. Відкритий пневмоторакс, підшкірна емфізема. Гостра легенева недостатність ІІ ст. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку.) Знаходився на лікуванні на протязі 12 днів. Скарги на протиправні дії міліції не подавав.

Скриник Ярослав Миколаєвич, 44 р. н. (с. Високе Монастириського р-ну) 18.06.2002 р. доставлений до приймального відділу Чортківської ЦРЛ для медичного освідчення з приводу алкогольного сп’яніння. Після освідчення був перевезений у райвідділ, де був жорстоко побитий. Доставлений до лікарні повторно. Госпіталізований до хірургічного відділення з важкою комбінованою травмою (і/х № 3257). Діагноз: закрита травма грудної клітки. Закрита травма органів черевної порожнини. Внутрішньочеревна кровотеча? Множинні пошкодження шкірних покривів тулуба (у формі відбитків підошви чобота). Забій м’яких тканин обличчя. Масивна кровотеча з носових ходів. Алкогольне сп’яніння легкого ступеня. Знаходився на лікування 3 дні, виписаний за власним наполяганням. Скарги щодо жорстокого поводження не подавав.

Я не вважаю, що абсолютно усі випадки міліцейського побиття залишаються нерозголошеними. Якась частина таких фактів повинна бути відомою високому начальству МВС. Чому відомство залишається незацікавленим у їхньому висвітленні, розкритті та адекватному покаранні? Чи не заради того, аби пов’язати своїх співробітників круговою порукою і за певних обставин змушувати робити уже відверто злочинні справи? Мимоволі згадуються репліки з мельниченкових плівок голосом, який комусь здається схожим на голос екс-міністра: "В мене зараз команда боєвая, орли такіє, що дєлают все шо хочеш." Схоже, що "команди", готові до дій, є уже в кожному провінційному райцентрі.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори