Зустріч у Харкові.
Василь Овсієнко та Зорян Попадюк приїхали до Харкова на декілька днів, щоб зустрітись із своїм другом Михайлом Хейфецем, з яким 28 років тому разом відбували строк в мордовських таборах за інакодумство, — колишні дисиденти, які отримали за радянських часів великі терміни позбавлення волі.
Михайло Хейфец — зараз громадянин Ізраїлю, історик, філософ, журналіст, — приїхав до Харкова на запрошення Сохнуту з лекціями про свою країну. Лекції мали відбутися у декількох містах Східної України.
Отже, щоб побачитися із своїм другом, Зорян Попадюк приїхав із далекого Самбора Львівської області, Василь Овсієнко — з Києва, третій колишній політв’язень, разом з яким М.Хейфец відбував покарання — Ігор Кравців — мешкає у Харкові.
За допомогою ХПГ у культурному центрі Київського району, який більш відомий харків’янам як меморіальний центр відомого харківського поета Бориса Чічібабина, була влаштована зустріч Михайла Хейфеца з представниками харківської культурної громади. На вечорі також виступали і троє друзів Хейфеца.
Михайло Хейфец розповів, що отримав свій строк — 4 роки ув’язнення і 2 роки заслання за чернетку передмови до 5-титомного зібрання віршів Йосифа Бродського. Це трапилось у Ленінграді в 1973 році. Михайло Хейфец на той час не вважав себе дисидентом, не мав намірів вести боротьбу з радянською владою. Він був чесним і сміливим істориком, літературознавцем. Цього виявилося достатнім, щоб радянська влада, КДБ побачили в ньому запеклого ворога. І не помилилися: чесний і сміливий історик, до того ж дуже талановитий — не міг не бути ворогом тієї влади. Незважаючи на несподіваність арешту, Хейфец зрозумів відразу підґрунття свого конфлікту з владою, не пішов ні на які компроміси з КДБ. Навпаки — він як письменник пообіцяв КДБістам, що помститься їм як фахівець: напише по книзі за кожний рік ув’язнення. М.Хейфец виконав своє "зобов’язання" перед КДБ — він написав п’ять книг, по одній за кожен рік ув’язнення і одну за два роки заслання. Серед героїв однієї з цих книг, яка називається "Українські силуети", були і наші гості — Василь Овсієнко, Зорян Попадюк, Ігор Кравців.
Дивно, але М.Хейфец, як ніхто інший, зміг зрозуміти прагнення і суть українського національного руху. Єврей з Ленінграду, він не тільки не сприйняв звичну радянську схему, яку десятиріччями нав’язувала радянська пропаганда, схему за якою будь-який українець, що прагне незалежності своєї країни — бандерівець, прибічник фашистів, антисеміт. Хейфец зробив, чи не вперше, історично-психологічний колективний портрет українського національного руху. І вийшов цей портрет на диво привабливим. Портрет складається з окремих малюнків, і ми бачимо чудового, мужнього, надзвичайно доброго Зоряна Попадюка, якого автор називає "диссидентом без страха и упрека", чуйного, сміливого, але дуже болісно реагуючого на будь яку кривду Василя Овсієнка, і лідера від Бога Вячеслава Чорновола, і загубленого радянською владою великого українського поета Василя Стуса, вірші якого Михайло Хейфец зміг передати на волю.
На жаль, на зустрічі з Хейфецем і його друзями були присутні декілька десятків харків’ян. І наступного дня, під час мітингу, присвяченому другому проголошенню незалежності України у 1941 році, який відбувся у Молодіжному парку біля студентського гуртожитку "Гигант", зібралося теж небагато людей, перед якими виступили Овсієнко і Попадюк.
Ми впевнені, що Україна узнає сама себе, свою історію, тільки коли "Українські сілуети" стануть часткою учбової програми в українських навчальних закладах, щоб перш за все молодь узнала і своїх героїв, і антигероїв радянських часів. І може тоді перестанемо повторювати чужі міфи про страхітливих націоналістів, а будемо знати про людей, які робили нашу історію і про яких Михайло Хейфец розповів ще в далекі 80-ті роки.