пошук  
версія для друку
05.12.2003

Нацрада отримала повноваження призупиняти дію ліцензій на мовлення без рішення суду

   

Несподівана норма закону, ініційована Комітетом державного будівництва та місцевого самоврядування, поставила під загрозу роботу телекомпаній під час виборів.

Народні депутати в четвер, 15 травня, прийняли Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’яязку з прийняттям Закону України "Про вибори народих депутатів України".

По логіці речей, цей закон повинен змінювати лише норми, що суперечать раніше прийнятому закону про вибори. Але він має також додаткову роль. Ним депутати фактично підготували нелегкі часи для телерадіоорганізацій в Україні на час оголошеної виборчої кампанії чи референдуму.

Поряд зі “звичними” змінами, цей закон передбачає викладення статті 28 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, яка визначає діяльність телерадіоорганізацій, пов’язану з виборчим процесом або процесом референдуму. І саме тут закладено декілька підводних каменів.

При цьому данні зміни стосуються діяльності телерадіоорганізацій не тільки під час виборів народних депутатів. Цей закон визначив діяльність телерадіокомпаній під час будь-яких виборів та ще й референдуму.

Національній раді України з питань телебаченні і радіомовлення цим Законом надані додаткові повноваження щодо контролю виконання телерадіоорганізаціями виборчого законодавства. Поряд із цим, їй надано повноваження “за поданням Центральної виборчої комісії, окружної (територіальної) виборчих комісій тимчасово (до закінчення виборчого процесу) зупиняти дію ліцензії на право користуватися каналами мовлення”.

Це положення викликає здивування, оскільки містить забагато суперечностей та неточностей.

По-перше, це положення суперечить статті 32 Закону України “Про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення”, яка визначає права Національної ради та санкції, які можуть нею накладатися. Ця стаття передбачає можливість “тимчасово (строком до двох місяців) зупиняти дію ліцензії (застосовується після винесеної раніше міри покарання, крім випадків порушення вимог частини другої статті 2 Закону України "Про телебачення і радіомовлення")”. Нагадаю, що виборчий процес триває 90 днів, а не два місяці. Та й виняток із цього права не має жодного стосунку до виборчого законодавства. Також слід додати, що і Закон України “Про вибори народних депутатів України” та й інші закони не дають право виборчим комісіям звертатися до Національної ради з поданням про застосування санкцій. А відповідно до частини другої статті 19 Конституції України: “Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”. Отже, пропонована норма Закону не узгоджується і з Конституцією України.

По-друге, Національна рада відповідно до цього Закону може зупиняти дію ліцензію “у разі трансляції програм, що містять інформацію, поширення якої заборонено законодавством про вибори”. Таке формулювання є порушенням одного з базових принципів встановлення відповідальності: порушенням повинне бути чітко визначене. Тут же законодавець посилається на весь закон та ще й не один, а принаймні три можливих, які визначають порядок виборів Президента, депутатів або інших виборних посад органів місцевого самоврядування. Тому абсолютно є не зрозумілим, яка ж усе таки інформація є забороненою до поширення законом про вибори і яким саме законом це зроблено, і, відповідно, не зрозумілим є, за поширення якої інформації телерадіоорганізація може втратити тимчасово ліцензію. Хоча певна така інформація і визначена статтею 56 Закону України “Про вибори народних депутатів України”, яка визначає обмеження щодо ведення передвиборної агітації. Але точної інформації не має. Виходить, що телерадіоорганізація не знає за які дії її може бути покарано. І відповідно, неможливо з її сторони уникнути протиправних дій. Таке формулювання є передумовою зловживання з боку органів влади та їхніх посадових осіб, а також передумовою самоцензури телерадіокомпаніями при висвітленні виборчого процесу або референдуму.

На користь майбутньої самоцензури свідчить й те, що відповідальність настає за зміст інформації, а не за порядок її поширення. Тому, наприклад, відмова від розповсюдження виборчої агітації, політична реклама в останній день перед виборами чи вчинення інших подібних порушень – це порушення процедурні і за них санкція застосовується в судовому порядку.

По-третє, тепер державні органи отримали ще один механізм тиску на телерадіоорганізації України під час виборчого процесу. Тепер за допомогою можливості зупинення ліцензії телерадіоорганізації. Чинною редакцією, на відміну від прийнятої, передбачено, що тимчасове призупинення ліцензії здійснюється “виключно за рішенням суду, крім випадків трансляції програм, що прямо закликають до повалення існуючого конституційного ладу насильницьким шляхом або неконституційного порушення територіальної цілісності України”. Чітко і зрозуміло. Тепер матимемо ситуацію, коли за трансляцію невизначеної чітко інформації ліцензія зупиняється Національною радою. Така можливість виключити опозиційні телерадіоорганізації з ефіру на час виборчого процесу або референдуму є очевидною. А Національна рада у свою чергу стає політичним органом.

По-четверте, черговий раз норма українського закону не відповідає європейським стандартам у сфері телерадіомовлення. Одним із принципів незалежних електронних ЗМІ є складність процедури відкликання наданої їм ліцензії. Санкція у вигляді тимчасового припинення або скасування ліцензії в демократичних країнах може застосовуватися лише за неодноразові (систематичні) грубі порушення законодавства і виключно після накладання інших санкцій або застосування інших заходів впливу. Дана норма закону визначає відповідальність за одноразове порушення незрозумілої норми невизначеного закону.

Та на останнє щодо цієї норми, яка просто не вписується в логіку побудови українського законодавства. Базовим законодавчим актом у сфері інформації є відповідний Закон України “Про інформацію”. Тому саме він мав би встановлювати перелік інформації, поширення якої заборонено. І за порушення цього закону мали би накладатися санкції. Дана норма визначає, що невизначений закон про вибори визначає перелік інформації, поширення якої заборонено, на додаток до регулювання виборчого процесу.

Але це ще не все. Закон також передбачає, що “діяльність телерадіоорганізацій може бути тимчасово припинена за рішенням суду у випадках, передбачених законодавством про вибори”. Таке положення нічим іншим, як незрозумілістю назвати неможливо. Що означає діяльність може бути зупинена? Якщо з поняттям зупинення ліцензії ще якось зрозуміло, то про що говорить дане формулювання важко чітко визначити. Можна лише здогадуватися, що законодавець мав тут на увазі. Можливо навіть і зупинення діяльності телерадіоорганізації як суб’єкта підприємницької діяльності. Але українське законодавство не містить такого повноваження державного органу, як тимчасове призупинення діяльності юридичної особи. Крім того, законодавство про вибори не містить підстав для припинення діяльності телерадіоорганізацій. А якщо суд винесе таке рішення, то державний виконавець опечатає всі приміщення телерадіоорганізації, щоби тимчасово припинити її діяльність. Можна лише гадати як застосовуватиметься ця норма.

Також прийнятий закон розширює межі відповідальності телерадіоорганізацій за поширену інформацію, що містилася у виступах кандидатів на виборні посади. Якщо раніше, вона взагалі звільнялася від такої відповідальності, то тепер це стосується лише прямого ефіру. А от коли такі виступи йдуть у запису, то телерадіоорганізація несе повну відповідальність за зміст виступів цих осіб. По логіці, телерадіоорганізації тепер мають цензурувати виступи та редагувати їх, якщо вони транслюватимуться у запису, щоби уникнути порушення законів про вибори. А що скаже кандидат на те, що його виступ показано зі скороченням? А де рівність кандидатів, коли у прямому ефірі він може говорити про все, а у запису значно менше? А якщо не дати опозиційним кандидатам прямого ефіру, а завжди показувати їхні редаговані виступи? Можна також зазначити, що цей проект не зустрів негативних оцінок у депутатському корпусі. В ньому навіть враховано пропозиції народних депутатів Ю.Ключковського та М.Томенка. При цьому, зміни про тимчасове призупинення ліцензії Національною радою запропонував народний депутат від „Нашої України” Ю.Ключковський (розглядалося на початку). На жаль, депутати не виправили ці яскраві недоліки проекту, які, безумовно, вплинуть на висвітлення виборчих процесів та референдуму на телебаченні та радіо в Україні.

Звичайно, що всі недоліки даного Закону можна і телерадіоорганізації будуть використовувати для свого захисту в суді. Але це вже питання ймовірності та вільного розсуду. Зачекаймо, і наступні вибори чи референдум покажуть тенденції застосування цих норм законодавства.

Також можна сподіватися, що Президент України все ж таки скористається правом вето та поверне цей закон у Верховну Раду України зі своїми пропозиціями.

Цікаво також, що поправки фактично не торкнулися друкованих ЗМІ, для яких просто встановлена відсилочна норма до закону про вибори. А увага до телебачення та радіо, як бачимо, виявилася надмірною.

Володимир Яворський, .юрист Асоціації мережевих телерадіомовників України, 16.05.2003, "Телекритика"


Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори