пошук  
версія для друку
05.12.2003

Редактор „Інформаційного бюлетеня” (м. Кременчук) – про призначення Уповноваженого комітету ВР з питань свободи слова та інформації у Полтавській області

   

Нещодавно засоби масової інформації Полтавської області отримали повідомлення такого змісту:

„Всем заинтересованным лицам. Уважаемые господа!

Господин Кулясов Сергей Владимирович, главный редактор газеты "Кременчуцький ТелеграфЪ" уведомляет о своём назначении уполномоченным комитета Верховной Рады по вопросам свободы слова и информации в Полтавской области (заседание Комитета ВР по вопросам свободы слова и информации от 16 мая 2003 года).

В задачи уполномоченного входит мониторинг случаев нарушения свободы слова и информации в регионе, оперативное информирование главы комитета Нико-лая Томенко о фактах препятствования в осуществлении журналистской деятель-ности и другая деятельность, связанная с защитой свободы слова и информации.

Предлагаем Вам по всем вопросам, касающимся нарушения Законов о прессе, информации, препятствования осуществления журналистской деятельности и нару-шения свободы слова в Полтавской области обращаться в офис уполномоченного комитета Верховной Рады по вопросам свободы слова и информации в Полтавской области.

Адрес офиса: 39600, г.Кременчуг Полтавской обл., ул Шевченко, 50А, тел. (0536) 797149, 791048, e-mail: telegraf@privatka.poltava.ua

С уважением, главный редактор газеты "Кременчуцький ТелеграфЪ",

уполномоченный комитета Верховной Рады по вопросам свободы слова и информации Сергей Владимирович Кулясов”

Редактор „Інформаційного бюлетеня” Тамара Просяник висловила свої думки з приводу цього призначення:


„Вельмишановний господін Кулясов!

Дізналася про Ваше призначення Уповноваженим комітету ВР з питань свободи слова та інформації у Полтавській області з вашого листа дещо із запізненням, а тому висловлюю свої думки з приводу цього лише зараз. З мого боку було б нечесно не ознайомити вас з ними, оскільки я їх вже висловила працівникам названого комітету. І вони, ці думки, є критичними. Сподіваюсь, що ваша схильність до прагматизму дозволить поставитися до них з розумінням.

Гадаю, що перш ніж призначати уповноваженого, комітет мав би поцікавитися думкою журналістів Полтавщини. І якби мене запитали, кого б я бачила наділеним цією місією та повноваженнями, то я б назвала тих журналістів (саме журналістів, а не чиновників від журналістики), які вже немало зробили для утвердження свободи слова в нашій області і продовжують робити. Серед них: шеф-редактор газети “Полтавська думка” – О.Кулик, керівник медіа-клубу Полтавщини – Л. Кучеренко. Перераховані вами в листі функції, які ви маєте намір виконувати, як новопризначений уповноважений, ними вже давно виконуються. Медіа-клуб систематично випускає інтернет-бюлетень, де саме і йдеться про ті численні порушення, які ви лише збираєтеся відслідковувати.

Думаю, що наділення саме вас функцією захисника свободи слова за нинішніх умов і в Україні, і в Полтавщині, зокрема, НЕ НА ЧАСІ. Можливо, ваш час буде “завтра”, коли впаде злочинний режим президента Л.Кучми, і правила гри в суспільстві, в тому числі й в сфері інформаційній, стануть чистішими, моральнішими. Результату позитивного від вашого призначення не буде жодного, швидше навпаки

Щоб зберегти очолюване вами видання, зрештою – справу, яку, певне, ви маєте, вам доведеться йти на компроміси (що, до речі, судячи з газети, якою керуєте, ви сьогодні й робите). Життя ж показало, компромісність, за якою ховається власний інтерес – є чи не найбільшим гальмом на шляху утвердження свободи слова. Як ви збираєтеся боротися за свободу слова в області, де лише за друкування опозиційного видання, закривають друкарні, примушуючи пожежні, архітектурні служби давати неправдиві висновки, а правоохоронців – виконувати політичні замовлення? Як ви збираєтеся ефективно впливати на владних чиновників всіх мастей та рангів, які накладають заборону на друкування окремих видань за “сприяння” губернатора? У своєму листі ви пишете, що маєте намір інформувати голову парламентського комітету М. Томенка про порушення в царині преси та інформації. А що, те чи інше видання не може напряму це робити, якщо така потреба виникне? Навіщо потрібен такий собі “інформативний” посередник? Хіба щоб “засвітитися” ще на цьому інформаційному тлі? То вже інша справа, з якою метою: з користю для себе чи для громадської справи. У своєму критичному ставленні до вашої кандидатури для виконання цієї непростої місії я виходжу з наступного:

1. Ніщо не повинно уповноваженому зі свободи слова заважати дивитися на процеси в інформаційному просторі упереджено. Вам це не вдасться, оскільки ви очолюєте цілий медіа-холдинг, поважну в певному сенсі газету, розраховану на масового читача. Саме ці чинники не дозволять вам діяти рішуче, називаючи речі своїми іменами до кінця, що на нинішньому етапі є вирішальним у справі зміни ситуації зі свободою слова на Полтавщині. Чи ви напишете всю правду про те, чому окремі газети на Полтавщині, які об’єктивно писали про ситуацію в області і не лише навколо свободи слова, взагалі перестали виходити, а ті, що ще “живі”, змушені шукати заледве чи не нелегального друку по чужих областях? Але в умовах суцільного правового свавілля з очолюваним вами виданням влада чинитиме так само, як з названими виданнями. Хіба би ви вибрали іншу форми у справі виборювання справедливості. А тільки всі інші форми, окрім гласної правди, матимуть нуль ефекту, а ви опинитеся в ролі всього лише гравця, який прийняв ті правила лукавої гри, в яку “грає” влада, якій найбільше не потрібна саме свобода слова.

2. Уся ваша діяльність до призначення уповноваженим говорить про те, що проблемами свободи слова ви особливо не переймалися доти, доки ця ділянка не стала аж вельми важливою та резонансною як в Україні, так і за її межами. Але це дві великі різниці: хоч щось робити для утвердження свободи слова, накликаючи на себе “гнів” гонителів, і просто відслідковувати, фіксувати її стан в області та передавати інформацію, куди потрібно. Це трохи по-іншому називається. Уповноважений в вашій особі буде дуже зручним як для тих, хто безпосередньо робить все в області, щоб свободою слова в ній і не пахло.

3. Нарешті, останнє: ви, господін Кулясов, добрий менеджер, прагматик-практик, який завжди віддасть перевагу розрахунку над всіма іншими категоріями та факторами. Наприклад, такими, як: втрата заради справедливості, жертовність в ім’я правди, відвертість тощо. А саме це сьогодні є вирішальним, бо найбільшими гонителями свободи слова, об’єктивності в “прихватизованому” всуціль інформаційному просторі України (як, до речі, й Кременчука також) є ті, хто має або безмежну владу, або безмежну кількість грошей. А як заробляють і те, і інше в нинішній Україні, і хто саме, зрозуміло. Вони диктують свої правила. Аморальні правила. Безчесні, продажні. Протиставити їм можна лише те, що їм бракує. Але те, що бракує їм, судячи з позиції очолюваного вами видання, бракує й вам.

Отже, при всій моїй повазі до вас, як вправного чиновника, майже бізнесмена від журналістики та очолюваної вами масової газети, я не можу погодитися на ваше призначення в якості уповноваженого комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації. І розцінюю цей ваш крок (адже ви могли й відмовитися), як всього лише прагматичну спробу набути ще більшої ваги (як для майбутніх виборів), напевне. Інакше, для вас – це чергова сходинка на шляху “звучання”, зміцнення зв’язку з ділянкою у ВР. Себто – це розвиток вашої особистої перспективи (навіть не газети, яка за вами добре стоїть, бо вона й так доволі має впливу, орієнтуючись на масового читача, маючи великий, умовно кажучи, МАСвплив, а не ІНДИВІДвплив).

Вважаю, що уповноваженим комітету ВР з названої ділянки має бути журналіст, який працює, не пристосовуючись до нинішнього рівня потреб читача, а намагається дати шанс читачеві стати іншим – інтелектуальнішим, вимогливішим, думаючим, поінформованішим. Для такої людини не має бути заборонених тем, заборонених ділянок та понять не лише у справі написання матеріалів, а й у справі будь-якої діяльності (громадської, бізнесової, тощо), якщо вони об’єктивно мають місце в житті. На жаль, вас, при всіх ваших здібностях, неабиякій активності та діловитості, я не можу віднести до такої категорії журналістів.

З повагою,

редактор громадсько-політичного тижневика “Інформаційний бюлетень”

Тамара Просяник

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори