Новий Цивільний кодекс: журналіст може лише хвалити
05.12.2003
Якщо після Нового року посадова особа при виконанні службових обов’язків обізве вас, не дай Боже, "козлом" — опустіть кулаки. Бо це чиста правда. Не вірите — читайте новий Цивільний кодекс, який набирає чинності з 1 січня 2004 року
Ст. 277: журналіст може лише хвалити... або захвалювати
Вже скоро дванадцять років, як українці примудряються жити за Цивільним кодексом (ЦК) УРСР, що "... регулює майнові та...особисті немайнові відношення в цілях створення матеріально-технічної бази комунізму..." (ст. 1-а нині чинного Кодексу). Маючи такий досвід, можна припустити, що ми зможемо адаптуватися до "свіжого" ЦК, який набирає чинності з 1 січня 2004 року. Хоча із самого початку слід сказати: не всім буде легко. Якщо залишити поза увагою економічний складник нового Цивільного кодексу, а проаналізувати тільки близький до журналістського серця інформаційний, то стає щиро смішно і разом з тим лячно. Обнадіює лише те, що експерти стверджують: слабинок у ЦК чимало.
Титул переможниці рейтингу абсурду завоювала стаття 277-а цього Кодексу. Цитуємо: "Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною". Виходить, що з 1 січня 2004 року журналістів за кожне криве слово, сказане на сторінках преси про будь-кого, чекатиме невідворотна відплата — за приниження "...честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, за що передбачене відшкодування "...грішми, іншим майном або в інший спосіб" (ст. 23). При цьому "спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила" (знову ст. 277).
До того ж наш найнезалежніший у світі суд згідно зі ст. 278-ю, може заборонити випуск у світ газети, книги, кінофільма чи телепередачі, які ще тільки готуються, або заборонити (припинити) їх розповсюдження чи навіть вилучити наклад з метою його знищення.
Тож власникам ЗМІ, аби не мати зайвих проблем, слід до початку нового року здихатися журналістів, які песимістично ставляться до життя і не вважають всіх політиків людьми винятково добрими і чесними. Зате наскільки легше буде працювати парламентським борцям з цензурою через відсутність цього ганебного явища як такого. Адже навіщо вона потрібна, ота цензура, якщо є стаття 277?
Можливо, автор ПіКу за браком юридичної освіти просто не все до кінця зрозумів. Тому по коментарі я звернулася до судді Київського апеляційного суду Юрія Василенка та адвоката Тетяни Монтян.
"Думаю, зрозуміло, тиражі яких ЗМІ є першими в черзі на потоплення в річці. Але з 1 січня 2004 це вже буде не брутальне "свавілля", а судове рішення, що "ґрунтується на законі", — так прокоментувала Тетяна Монтян можливі наслідки набрання чинності нового Цивільного кодексу.
Суддя Василенко додав, що в принципі можна здогадатись, що саме мали на увазі законотворці у статті 277-й: "Це мусило б звучати так: "Негативна інформація вважається недостовірною доти, доки її не буде підтверджено фактами". Але викласти цю, більш ніж просту думку так, щоб не соромно і не страшно було читати, в них, мабуть, забракло чи то часу, чи то розуму, чи просто відповідальності за свої дії. Або просто не було бажання. Адже тепер судді, виконуючи політичне замовлення, можуть розуміти цю статтю буквально з усіма тими наслідками, які ви передбачили".
До їхньої позиції пристає і відомий адвокат Віктор Агєєв: "Якщо ця стаття набере чинності, не думаю, що її використовуватимуть досить часто. Все-таки неправовими методами, як-от темники, боротися зручніше, адже менше шуму і галасу, ніж під час відкритого судового засідання. До того ж, ще передчасно драматизувати ситуацію, поки Кодекс не набув чинності, ще все може змінитися, і некоректне формулювання статті 277-ї в тому числі".
Індульгенція для журналістів
Наступний "хіт" Цивільного кодексу — стаття 302: "Вважається, що інформація, яка подається посадовою, службовою особою при виконанні нею своїх службових обов’язків, а також інформація, яка міститься в офіційних джерелах (звіти, стенограми, повідомлення засобів масової інформації, засновниками яких є відповідні державні органи або органи місцевого самоврядування), є достовірною".
"Ось вона, індульгенція для журналістів і гарантія, що ріки "чорнушної" інформації все- таки виливатимуться у ЗМІ, хоч як би боролася з цим ганебним явищем стаття 277! Бо далі у ній йдеться, що "...фізична особа, яка поширює таку інформацію, не зобов’язана перевіряти її достовірність і не відповідає у разі її спростування". Журналісти, тільки уявіть, яка вакханалія свободи слова чекає на нас після Нового року — все, що казатимуть усі без винятку держслужбовці та депутати всіх рівнів, усе, що друкуватиметься у відповідній пресі — вважатиметься істиною в останній інстанції, абсолютною та неспростовною!" — говорить Тетяна Монтян.
Однак ідемо далі, бо є й доволі відрадні нововведення, як от стаття 296 (4):
"...ім’я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину,... може бути використане (обнародуване) лише у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї". Виходить, що з 1 січня Генпрокурору Святославу Піскунові доведеться відмовитися від прес-конференцій аби назвати обвинувачених і підозрюваних у резонансних справах. Інакше Павло Лазаренко розорить держбюджет цілком обґрунтованими позовами, позаяк його на сьогодні чесне ім’я (американський суд ще не виніс вироку) паплюжать на всі заставки. І все це — подумати тільки — до набрання законної сили обвинувального вироку суду.
Статті 301 (4) і 302 (1) взагалі мусять припинити існування в Україні жовтої преси. В першій ідеться, що "обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушень, що підтверджено рішенням суду", відповідно, в другій пишеться, що "...поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускається". Бідолашній редакції "Бульвару" доведеться просити дозволу не тільки у Філіпа Кіркорова, але й у таких далеких географічно від нас Мадонни чи Брітні Спірс, щоб надрукувати якісь пікантні подробиці з їхнього життя, або довго очікувати, коли нарешті знаменитості порушать кримінальний кодекс чи норми суспільної моралі і поки це підтвердить своїм рішенням суд.
Чому депутати проголосували за "маразми" в Цивільному кодексі?
Анатолій Матвієнко, народний депутат України
Фракція БЮТ голосувала за Цивільний кодекс і не треба робити з цього трагедії. Парламент постійно приймає закони, які є недосконалими, бо досконалість не має меж. Усі парламенти світу більшість часу працюють не над новими законами, а над поправками до старих. Добре, що ви акцентували на маразматичних статтях у новому кодексі, БЮТ обов’язково лобіюватиме їх коригування.
Нестор Шуфрич, народний депутат, фракція СДПУ(о)
Не можу коментувати Цивільного кодексу, бо я в ньому не фахівець. У нашій фракції цим питанням займався депутат Валерій Євдокімов, голова Комітету законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Рішення щодо голосування за ЦК приймав не кожен депутат окремо, а вся фракція голосувала "за" узгоджено, спираючись на авторитетну позицію Євдокімова. Хоча те, що ви мені розповіли — дуже цікаві речі, треба буде почитати Цивільний кодекс.
Василь Сіренко, народний депутат, фракція КПУ
Фракція Компартії проголосувала "за". На жаль, ми наступили на ті самі граблі, що й росіяни декілька років тому, — прийняли дуже ліберальний і надсучасний Кодекс, від якого не буде жодної користі. Бо Кодекс дуже "сирий", незважаючи на те, що над ним працювали близько 9 років.
Микола Томенко, фракція "Наша Україна", голова Комітету з питань свободи слова та інформації
Фракція "Наша Україна" не голосувала за Цивільний кодекс, я особисто також. Взагалі наш комітет не займався ЦК і не має до тих "маразмів" жодного стосунку. Хоча даремно не займався. Мусимо тепер виправляти ситуацію.
Там є дуже багато статей, які суперечать закону про інформацію. А інколи вони є просто абсурдними — їх треба переписувати. До того ж, наш комітет планує ввести і деякі новації. Зокрема, ми плануємо закріпити за журналістом право оприлюднювати ризиковану інформацію, тобто ту, яка не повністю підтверджена фактами, але яка становить суспільний інтерес. Особливо це стосується резонансних справ — суспільний інтерес мусить стояти вище за інтереси СБУ чи слідства.
Віктор Шишкін, член Вищої ради юстицій
Цивільний кодекс, м’яко кажучи, не є документом вищого ґатунку. Чому він такий "сирий"? Чому Кодекс пройшов через Верховну Раду? Тому, що всі тут себе вважають занадто розумними.
Андрій Шкіль, народний депутат України, фракція БЮТ
Я за Цивільний кодекс особисто не голосував. Рішення голосувати "за" ухвалювала фракція, в результаті проголосували моєю карткою без моєї участі в сесійному залі. Я в курсі всіх цих "маразмів" у Цивільному кодексі, і досі жалкую, що не зміг виступити з цього питання. Чому фракція проголосувала "за"? Мені важко сказати. Голосування за Кодекс відбувалося в досить-таки несприятливий час — період новорічно-різдвяних свят, депутатам навіть ніколи було ознайомитись з таким об’ємним документом, де більше ніж півтисячі статей. До того ж засідання, на якому прийняли Кодекс, було зразу після святкування старого Нового року — 15 січня, тож зрозуміло, чому присутність депутатів була мінімальною, а за відсутніх голосували колеги по фракції.
Хоча мене дивує той факт, чому фракція комуністів ухвалила рішення голосувати "за". Червоні депутати відрізняються тим, що скрупульозно вивчають усі документи до найменшої коми. А от із соціалістами все зрозуміло. Вони голосували "проти", бо в них аж три депутати судді, вони не могли не помітити і пропустити таку кількість "маразмів".
Олександр Задорожній, депутатська група "Народовладдя", представник Президента у ВР
Цей Кодекс писали 10 років, треба ж його було нарешті прийняти. А чому стільки "маразмів"? Тому що у цій ВР його прочитали лише три особи. Не думаю, що будуть якісь зміни до 1 січня. Кодекс удосконалюватиметься в майбутньому, коли життя загострюватиме проколи у формулюванні деяких статей. Так крок за кроком він буде дописуватись роками.
Михайло Павловський, народний депутат України, фракція БЮТ
Звичайно, у Цивільному кодексі не повинно бути тих статей, які ви процитували. А голосував я за цей Кодекс лише тому, що він дуже потрібний Україні як такий, а виправити негативні моменти можна завжди. Взагалі у парламенті існує така практика: великі закони голосуються в першому читанні, незважаючи на окремі недопрацювання, щоби потім уже у спокійній обстановці, маючи вдосталь часу, їх можна було б проаналізувати і доробити.
Віктор Агєєв, юрист
Передчасно коментувати Цивільний кодекс, допоки він не набрав чинності. Закон ще може змінюватись, а він настільки сирий, що над ним ще працюватимуть і працюватимуть. Зараз тривають напружені дискусії між розробниками і народними депутатами. Одна з основних проблем Кодексу в тому, що він розроблявся як єдиний на всі випадки життя.
На мою думку, Цивільний кодекс радянських часів хоч і застарілий — однак технічно досконаліший, простіший і логічніший, у ньому менше внутрішніх суперечностей і некоректних формулювань. До речі, застарілі норми трапляються і в новому Кодексі. Зокрема, норми закону щодо векселів і цінних паперів застарілі ще у проекті.
24.05.2003, Тетяна Чорновіл, http://antenna.com.ua/main.php
Ст. 277: журналіст може лише хвалити... або захвалювати
Вже скоро дванадцять років, як українці примудряються жити за Цивільним кодексом (ЦК) УРСР, що "... регулює майнові та...особисті немайнові відношення в цілях створення матеріально-технічної бази комунізму..." (ст. 1-а нині чинного Кодексу). Маючи такий досвід, можна припустити, що ми зможемо адаптуватися до "свіжого" ЦК, який набирає чинності з 1 січня 2004 року. Хоча із самого початку слід сказати: не всім буде легко. Якщо залишити поза увагою економічний складник нового Цивільного кодексу, а проаналізувати тільки близький до журналістського серця інформаційний, то стає щиро смішно і разом з тим лячно. Обнадіює лише те, що експерти стверджують: слабинок у ЦК чимало.
Титул переможниці рейтингу абсурду завоювала стаття 277-а цього Кодексу. Цитуємо: "Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною". Виходить, що з 1 січня 2004 року журналістів за кожне криве слово, сказане на сторінках преси про будь-кого, чекатиме невідворотна відплата — за приниження "...честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, за що передбачене відшкодування "...грішми, іншим майном або в інший спосіб" (ст. 23). При цьому "спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила" (знову ст. 277).
До того ж наш найнезалежніший у світі суд згідно зі ст. 278-ю, може заборонити випуск у світ газети, книги, кінофільма чи телепередачі, які ще тільки готуються, або заборонити (припинити) їх розповсюдження чи навіть вилучити наклад з метою його знищення.
Тож власникам ЗМІ, аби не мати зайвих проблем, слід до початку нового року здихатися журналістів, які песимістично ставляться до життя і не вважають всіх політиків людьми винятково добрими і чесними. Зате наскільки легше буде працювати парламентським борцям з цензурою через відсутність цього ганебного явища як такого. Адже навіщо вона потрібна, ота цензура, якщо є стаття 277?
Можливо, автор ПіКу за браком юридичної освіти просто не все до кінця зрозумів. Тому по коментарі я звернулася до судді Київського апеляційного суду Юрія Василенка та адвоката Тетяни Монтян.
"Думаю, зрозуміло, тиражі яких ЗМІ є першими в черзі на потоплення в річці. Але з 1 січня 2004 це вже буде не брутальне "свавілля", а судове рішення, що "ґрунтується на законі", — так прокоментувала Тетяна Монтян можливі наслідки набрання чинності нового Цивільного кодексу.
Суддя Василенко додав, що в принципі можна здогадатись, що саме мали на увазі законотворці у статті 277-й: "Це мусило б звучати так: "Негативна інформація вважається недостовірною доти, доки її не буде підтверджено фактами". Але викласти цю, більш ніж просту думку так, щоб не соромно і не страшно було читати, в них, мабуть, забракло чи то часу, чи то розуму, чи просто відповідальності за свої дії. Або просто не було бажання. Адже тепер судді, виконуючи політичне замовлення, можуть розуміти цю статтю буквально з усіма тими наслідками, які ви передбачили".
До їхньої позиції пристає і відомий адвокат Віктор Агєєв: "Якщо ця стаття набере чинності, не думаю, що її використовуватимуть досить часто. Все-таки неправовими методами, як-от темники, боротися зручніше, адже менше шуму і галасу, ніж під час відкритого судового засідання. До того ж, ще передчасно драматизувати ситуацію, поки Кодекс не набув чинності, ще все може змінитися, і некоректне формулювання статті 277-ї в тому числі".
Індульгенція для журналістів
Наступний "хіт" Цивільного кодексу — стаття 302: "Вважається, що інформація, яка подається посадовою, службовою особою при виконанні нею своїх службових обов’язків, а також інформація, яка міститься в офіційних джерелах (звіти, стенограми, повідомлення засобів масової інформації, засновниками яких є відповідні державні органи або органи місцевого самоврядування), є достовірною".
"Ось вона, індульгенція для журналістів і гарантія, що ріки "чорнушної" інформації все- таки виливатимуться у ЗМІ, хоч як би боролася з цим ганебним явищем стаття 277! Бо далі у ній йдеться, що "...фізична особа, яка поширює таку інформацію, не зобов’язана перевіряти її достовірність і не відповідає у разі її спростування". Журналісти, тільки уявіть, яка вакханалія свободи слова чекає на нас після Нового року — все, що казатимуть усі без винятку держслужбовці та депутати всіх рівнів, усе, що друкуватиметься у відповідній пресі — вважатиметься істиною в останній інстанції, абсолютною та неспростовною!" — говорить Тетяна Монтян.
Однак ідемо далі, бо є й доволі відрадні нововведення, як от стаття 296 (4):
"...ім’я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину,... може бути використане (обнародуване) лише у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї". Виходить, що з 1 січня Генпрокурору Святославу Піскунові доведеться відмовитися від прес-конференцій аби назвати обвинувачених і підозрюваних у резонансних справах. Інакше Павло Лазаренко розорить держбюджет цілком обґрунтованими позовами, позаяк його на сьогодні чесне ім’я (американський суд ще не виніс вироку) паплюжать на всі заставки. І все це — подумати тільки — до набрання законної сили обвинувального вироку суду.
Статті 301 (4) і 302 (1) взагалі мусять припинити існування в Україні жовтої преси. В першій ідеться, що "обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушень, що підтверджено рішенням суду", відповідно, в другій пишеться, що "...поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускається". Бідолашній редакції "Бульвару" доведеться просити дозволу не тільки у Філіпа Кіркорова, але й у таких далеких географічно від нас Мадонни чи Брітні Спірс, щоб надрукувати якісь пікантні подробиці з їхнього життя, або довго очікувати, коли нарешті знаменитості порушать кримінальний кодекс чи норми суспільної моралі і поки це підтвердить своїм рішенням суд.
Чому депутати проголосували за "маразми" в Цивільному кодексі?
Анатолій Матвієнко, народний депутат України
Фракція БЮТ голосувала за Цивільний кодекс і не треба робити з цього трагедії. Парламент постійно приймає закони, які є недосконалими, бо досконалість не має меж. Усі парламенти світу більшість часу працюють не над новими законами, а над поправками до старих. Добре, що ви акцентували на маразматичних статтях у новому кодексі, БЮТ обов’язково лобіюватиме їх коригування.
Нестор Шуфрич, народний депутат, фракція СДПУ(о)
Не можу коментувати Цивільного кодексу, бо я в ньому не фахівець. У нашій фракції цим питанням займався депутат Валерій Євдокімов, голова Комітету законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Рішення щодо голосування за ЦК приймав не кожен депутат окремо, а вся фракція голосувала "за" узгоджено, спираючись на авторитетну позицію Євдокімова. Хоча те, що ви мені розповіли — дуже цікаві речі, треба буде почитати Цивільний кодекс.
Василь Сіренко, народний депутат, фракція КПУ
Фракція Компартії проголосувала "за". На жаль, ми наступили на ті самі граблі, що й росіяни декілька років тому, — прийняли дуже ліберальний і надсучасний Кодекс, від якого не буде жодної користі. Бо Кодекс дуже "сирий", незважаючи на те, що над ним працювали близько 9 років.
Микола Томенко, фракція "Наша Україна", голова Комітету з питань свободи слова та інформації
Фракція "Наша Україна" не голосувала за Цивільний кодекс, я особисто також. Взагалі наш комітет не займався ЦК і не має до тих "маразмів" жодного стосунку. Хоча даремно не займався. Мусимо тепер виправляти ситуацію.
Там є дуже багато статей, які суперечать закону про інформацію. А інколи вони є просто абсурдними — їх треба переписувати. До того ж, наш комітет планує ввести і деякі новації. Зокрема, ми плануємо закріпити за журналістом право оприлюднювати ризиковану інформацію, тобто ту, яка не повністю підтверджена фактами, але яка становить суспільний інтерес. Особливо це стосується резонансних справ — суспільний інтерес мусить стояти вище за інтереси СБУ чи слідства.
Віктор Шишкін, член Вищої ради юстицій
Цивільний кодекс, м’яко кажучи, не є документом вищого ґатунку. Чому він такий "сирий"? Чому Кодекс пройшов через Верховну Раду? Тому, що всі тут себе вважають занадто розумними.
Андрій Шкіль, народний депутат України, фракція БЮТ
Я за Цивільний кодекс особисто не голосував. Рішення голосувати "за" ухвалювала фракція, в результаті проголосували моєю карткою без моєї участі в сесійному залі. Я в курсі всіх цих "маразмів" у Цивільному кодексі, і досі жалкую, що не зміг виступити з цього питання. Чому фракція проголосувала "за"? Мені важко сказати. Голосування за Кодекс відбувалося в досить-таки несприятливий час — період новорічно-різдвяних свят, депутатам навіть ніколи було ознайомитись з таким об’ємним документом, де більше ніж півтисячі статей. До того ж засідання, на якому прийняли Кодекс, було зразу після святкування старого Нового року — 15 січня, тож зрозуміло, чому присутність депутатів була мінімальною, а за відсутніх голосували колеги по фракції.
Хоча мене дивує той факт, чому фракція комуністів ухвалила рішення голосувати "за". Червоні депутати відрізняються тим, що скрупульозно вивчають усі документи до найменшої коми. А от із соціалістами все зрозуміло. Вони голосували "проти", бо в них аж три депутати судді, вони не могли не помітити і пропустити таку кількість "маразмів".
Олександр Задорожній, депутатська група "Народовладдя", представник Президента у ВР
Цей Кодекс писали 10 років, треба ж його було нарешті прийняти. А чому стільки "маразмів"? Тому що у цій ВР його прочитали лише три особи. Не думаю, що будуть якісь зміни до 1 січня. Кодекс удосконалюватиметься в майбутньому, коли життя загострюватиме проколи у формулюванні деяких статей. Так крок за кроком він буде дописуватись роками.
Михайло Павловський, народний депутат України, фракція БЮТ
Звичайно, у Цивільному кодексі не повинно бути тих статей, які ви процитували. А голосував я за цей Кодекс лише тому, що він дуже потрібний Україні як такий, а виправити негативні моменти можна завжди. Взагалі у парламенті існує така практика: великі закони голосуються в першому читанні, незважаючи на окремі недопрацювання, щоби потім уже у спокійній обстановці, маючи вдосталь часу, їх можна було б проаналізувати і доробити.
Віктор Агєєв, юрист
Передчасно коментувати Цивільний кодекс, допоки він не набрав чинності. Закон ще може змінюватись, а він настільки сирий, що над ним ще працюватимуть і працюватимуть. Зараз тривають напружені дискусії між розробниками і народними депутатами. Одна з основних проблем Кодексу в тому, що він розроблявся як єдиний на всі випадки життя.
На мою думку, Цивільний кодекс радянських часів хоч і застарілий — однак технічно досконаліший, простіший і логічніший, у ньому менше внутрішніх суперечностей і некоректних формулювань. До речі, застарілі норми трапляються і в новому Кодексі. Зокрема, норми закону щодо векселів і цінних паперів застарілі ще у проекті.
24.05.2003, Тетяна Чорновіл, http://antenna.com.ua/main.php