Реквієм по діброві, як прелюдія до „генеральських“ статків.
09.12.2003
На думку автора, тернопільські чиновники безжально знищують ліси Тернопілля, тому що за цим стоять великі гроші ...
„Ці люди... бачать за деревами не лiс, а грошi... Не Лiс Споконвiчний, цiлком довершений, бо створений Природою. Лiс Прекрасний, яким надихаються поети та живописцi, письменники та композитори. Лiс Пращурiв, у якому вони знаходили притулок та захист, їжу та паливо. Якому поклонялися, якого боялися, до якого йшли, як до храму, вмирати чи народжувати дитину нашi далекi праотцi та праматерi. Лiс-Лiкар, де цивiлiзована людина може вiдпочити вiд неспокою мiського життя. Лiс-Дiм...
В. Сесін
У жовтні минулого року дві найтиражніші тернопільські газети оприлюднили відкритий лист співробітників лісового господарства області до найвищого державного керівництва. Наводилися просто вражаючі факти правопорушень у справі лісокористування, які творяться протягом останніх 5-ти років. Головним героєм „тернопільського лісового скандалу“ виявився директор ДЛГО „Тернопільліс“ І. Попадинець, або „Генерал Гайової Служби“, як він себе величає. Тоді багато хто запитував: „Чому ці речі не було викрито раніше?“... І все ж була надія – „нарешті вже отій сваволі покладуть край!“ Але минуло три місяці від моменту публікації – і що ж? Створено депутатську комісію... Прошуміли компетентні перевірки... Відбулися перші оргвисновки... Лише чомусь покараними виявилися саме ті лісівники, що насмілилися „винести сміття з хати“, підписавши крамольного листа.
Що ж до головного запитання, порушеного у листі – чи справді у лісах області стали систематичними протизаконні „приіскові рубки“ – то компетентні комісії не дали на нього зрозумілої та відвертої відповіді.
Тут, мабуть, є необхідним певний коментар, адже у жодному посібнику з лісового господарства терміну „приіскові рубки“ не знайти. Цей браконьєрський неологізм окреслює той різновид екологічного злодійства, коли серед лісу вибірково вирубуються найкращі, здорові дерева. У подільських дібровах першими ідуть під сокиру дуби, буки, ясени, дикі черешні. Сліди варварства дбайливо замітаються – на те існують перевірені „методи“. Якщо сховати пеньки складно, „приіскові рубки“ зазвичай документують, як вибіркові санітарні, тобто рубки по видаленню хворих, поражених шкідниками та буревіями дерев... Адже згодом, по пеньках, встановити доцільність рубки того чи іншого дерева майже неможливо. Коли лісову ділянку протягом кількох років таким чином пошматують, виправдати „приіск“ стає все важче – адже утворилося рідколісся із самих тільки поламаних, слабких та хворих дерев і цілком зруйнована рослинність нижнього ярусу... І тут вдаються до наступного етапу варварства – спотворений ліс віддають у суцільну „санітарну“ рубку. Якщо колись тут був корінний деревостан, шансів на його відновлення у майбутньому уже нема – природну рівновагу і елітний генофонд дерев, над плеканням якого і Природа і лісівники працювали століттями, втрачено.
Звідки і чому прижилася у нас ця аномальна практика? Україна загалом є малолісним краєм. За офіційними даними, лісистість у нас становить лише 15,6%, тоді як, скажімо, у середньому по країнах Східної Європи – близько 40%. Цікаво, що до 1995 р. Україна не експортувала жодного кубометру лiсу, і от за кiлька рокiв стала одним з перших експортерiв високосортної ділової деревини. Лише у 2000 р., за авторитетними джерелами, вивезено за кордон близько 1,3 млн. кубів „кругляку“. Обсяги експорту щороку ростуть – звідки ж береться уся ця деревина, адже її запаси у експлуатаційних лісосіках вочевидь недостатні для такого масштабного комерційного розмаху? Останнім джерелом для живлення експортного потоку і став злочинний „приіск“.
Спокуса легкого прибутку на розпродажі загальнонаціонального багатства, яким є лісовий фонд, та бездіяльність контролюючих органів штовхають ділків на протиправні рубки – у тому числі в найбільш цінних з екологічної точки зору, так званих „лісах першої групи“, серед яких і нечисленні заповідні праліси. Важко переоцінити функції цих лісів: тут і водоохоронні, і кліматорегулюючі, і грунтозахисні, і оздоровчі, і наукові... Наші подільскі праліси є чи не єдиними оазами біологічного різноманіття, незамінним елементом стабільності природних ландшафтів краю, його найяскравішою окрасою. Якщо не припинити практику „приіскових“ рубок, Україна через лічені роки ризикує втратити не лише власні природні ліси – а їх у нас лишень від 2 до 5% в структурі держлісфонду – але й надію на їхнє відтворення у майбутньому. Це в той час, коли, за твердженням ужгородського професора А. Ковальчука: „У більшості тверезих європейських країн відсоток площ під пралісами становить до 25%. Приклад – Швеція, де у цих лісах ніколи не цюкала сокира!“.
То наскільки ж прижилися „приіскові рубки“ у лісовому господарстві Тернопілля? Комісія Держкомлісу розпачливо розвела руками: „Проведення „приіскових“ рубок під виглядом вибіркових санітарних встановити не вдалося, через те, що...виявити порушення проведення рубок по пнях, коли продукція вивезена на нижній склад, не представляється можливим“. Отже, хочете – користуйтеся принципом презумпції невинуватості, хочете – котримось з постулатів „мерфології“: „Якщо Вам здається, що усе гаразд, це означає, що Ви чогось не помітили“. Так от – чи було щирим оте „не представляється можливим“? „Не помітили“, чи „не захотіли помітити“?
Адже, як вважають фахівці лісової справи, окрім зітхання над „пнями“ існують цілком обґрунтовані методи аналізу якісного складу деревини, що отримується від вибіркових санітарних рубок. Загальний їх висновок у тому, що головним продуктом тут є „неділові сортименти“. Просто кажучи – дрова. Що ж до ділової деревини, то її вихід при санітарних заходах зазвичай не перевищує 20 – 25%. Спеціальна комісія, розпочавши свої перевірки з Бережанського ДЛМГ, з гарячої руки було й кинулася обраховувати частку ділової деревини... і отримала показники виходу дуба і бука експортної якості у 50%, 65%, 66% і навіть 73,9%. Зрозуміло, на санітарні заходи то було не дуже схоже. Для будь-кого, навіть повного невігласа, було ясно, як білий день, що то були зразки класичного, зухвалого, дикого „приіску“! Саме тому „комісари“ не стали втомлювати себе подібними обрахунками при перевірках інших держлісгоспів. Вони зробили те, що могли і повинні були зробити. Та й що ж, за великим рахунком, могла перевірити комісія з кількох чоловік, яка розпочала роботу майже через місяць після появи крамольного листа ( а ті, хто прагнув сховати сліди „приіску“, будьмо певні, часу не гаяли!) і попрацювала... аж чотири дні. Це менше ніж по одному дню на кожен лісгосп, угіддя якого розкидані на землях 3 – 4-х адмінрайонів. Схоже на те, що висновки по „лісовій справі“ писалися не у лісах Бережанщини та Чортківщини, а значно вище... Що і підтвердив подальший розвиток подій: від звільнень з посад незгідних з методами генеральського командування лісівників до знищення за дзвінком „згори“ накладу тернопільської газети „Свобода“ за 17 жовтня – лише тому, що оприлюднила коментар у справі „лісового скандалу“... Годі сумніватися – такі речі є можливими лише за умов створення самодостатньої системи тіньового бізнесу на лісі у масштабах цілої країни. У одній окремій області розплутати цей вузол кругової поруки корупціонерів об’єднаних і знахабнілих – мабуть таки, дуже складно...
Саме тому робота комісій залишила по собі більше запитань, ніж відповідей. Мабуть, тому з компетентних органів отримано чисто формальні відписки – як приміром, від Прокурора області О. Улінця та начальника Управління МВСУ В. Максимова. Тому не дано жодної оцінки надто вже примітивним схемам тіньової комерції у практиці того ж Бережанського ДЛМГ. Йдеться про маніпуляції із заниженням податків та відпускних цін на деревину, через що лише на одній партії ділового дуба – біля 5 тисяч кубометрів – підприємство втратило 24 тис. гривень. А скільки і хто надбав? А скільки недораховані до бюджету? Тому Держкомліс жодним словом не коментує причини повторюваності санітарних рубок на одних і тих самих ділянках та послідуюче відведення їх у суцільні санітарні рубки. Мабуть, як нормальні явища слід сприймати і факти залишення на ділянках після вибіркових санітарних рубок окремих хворих та сухостойних дерев – мова про лісництва Тернопільського та Чортківського лісгоспів. Виникає запитання, то які ж тоді дерева забираються в рубку – здорові і ділові? Як погодити ці речі з Лісовим Кодексом, який запевняє, що усі види рубок „спрямовані на поліпшення лісового середовища, породного стану і ,
Після прочитання звітів часом залишається враження ребуса, дивного мережива канцеляриту і Езопової мови. Один із зразків: „по Завалівському лісництві із 20 ділянок, включених в план санітарно-оздоровчих заходів на 2002 р., в рубку відведено і виписано лісорубні квитки на 9 ділянок. Вибірково-санітарні рубки проведено на 39 ділянках“... І – жодних коментарів. Таке враження, що ситуацію повного безладу – коли планують одне, документують інше, реально роблять третє – ще й свідомо не намагаються прояснити. Держкомліс не підтверджує і не спростовує фактами тривожних висновків лісівників про те, що в результаті вибіркових санітарних (?) рубок останніх років площа букових насаджень в області зменшується? Що ж до дубових деревостанів, то в процесі „оздоровлення“ вони втрачають дуб, як головну породу і переводяться у інші – грабові, березові, модринові. Лісове відомство України, не вдаючись до будь-яких аргументів, у наказі по справі „Тернопільлісу“ просто стверджує: „Стабільною залишається площа вкритих лісовою рослинністю земель з перевагою таких цінних порід, як дуб і бук“. – і знову ж, не наводить жодних тому підтверджень. Що поробиш – наказ Держкомлісу є офіційним документом, а документ, як відомо, то „найважливіша річ на світі“. Так говорив... Швондер.
До речі, Держкомлісу не вперше плекати ліси на папері – на протязі одного тільки 2000 року йому вдалося „збільшити“ лісистість України з 14 % до 15,6%. Не подумайте, що для цього потрібно було заліснити 150 тисяч га. Зовсім ні – до лісового фонду було лише приписано полезахисні та придорожні смуги, які раніше не враховувалися. Геніально просто, чи не так? І не потрібно було, як ті ж сусіди-угорці, працювати над залісненням. Там для збільшення площ лісів від 11% до 20% території потрібно було 10 років і коштувало це кількадесят мільйонів доларів інвестицій. У нас, як бачимо, достатньо одного розчерку пера.
Нарешті, комісія Держкомлісу – свідомо, або ні – зауважила, що у кількох лісництвах того ж Бережанського лісгоспу відведення ділянок у „санітарну“ рубку проводять майстри лісу. Виявляється, це зовсім не є їхньою функцією. В поясненнях таких непорозумінь фігурують формули „зробив під тиском лісничого“, „відвів у рубку по дзвінку N“ і т п. Мабуть, розгадка у тому, що майстер лісу уособлює найнижчу ланку субординації у справі виконання „генеральського“ плану з поставок елітної ділової деревини. Усі причетні до технологій „приіску“ розуміють, що є заручниками у чужій корисливій грі без правил. Кожен хотів би ухилитися і перекласти відповідальність на підлеглого. І перекладають: директор – на головного лісничого, головний – на простого, лісничий – на лісника... Майстер лісу – „стрілочник“, останній у ланці, він не може відмовитися, навіть розуміючи, що „у разі чого“ його голова летить першою... І він дає добро. Величні буки, могутні дуби, красуні черешні, навколо яких у травні повітря гуде бджолами... падають серед здорового лісу, ламаючи усе довкола себе...
А на віддалі у кілька кілометрів може лежати ще від часів буревію 2000 року потрощений ліс, і нікому до нього діла нема. Лише за офіційними даними по Бережанському лісгоспу на 215 га. продовжує трухлявіти буреломна деревина, але поряд з тим лісництва нарощують обсяги т. зв. „санітарних“ рубок у інших насадженнях... За свідченням лісівників, у Чортківському ДЛГ справи ще гірші – за два з половиною роки по буревії впорядковано та вивезено деревину лише з половини площ. Чому цей ліс виявився непотрібним? Відповідь всюди ординарна – „нема попиту на дрова“... Дивне ми суспільство – в той час, коли половина підприємств у багатотисячних боргах за імпортний газ і електроенергію, 100 тисяч кубів місцевого палива нищиться під відкритим небом лише в одній області... Коли щороку в Україну імпортується більше 100 тисяч тон паперу, єдине целюлозне виробництво на недалекому від нас Жидачівському ЦПК не може працювати на повну потужність через дефіцит деревини... Комбінат готовий інвестувати справу створення швидкоростучих лісових культур – проте чомусь не знаходить у регіоні зацікавлених господарств. А ті у свою чергу скаржаться на припинення бюджетного фінансування, на відсутність інвесторів, на вимушену необхідність згортати лісовідновлення і в усьому „затягати паски“... Справді, у лісгоспах останніми роками спостерігається вимушене вивільнення робочих місць.. Скорочуються доплати за важкі умови праці на лісозаготівлі... Не завжди вистачає коштів на вчасну виплату зарплатні... Її рівень у „Тернопільлісі“ є чи не найнижчим серед інших об’єднань, а частка „натуроплати“ – тобто дров, зерна, різдвяних ялинок – становить майже 50%...
Однак повірити у справедливість тези про тотальне „затягання пасків“ можна, лише якщо не знати – ну хоча б кількох залаштункових подробиць з життя „генералів гайової служби“. Того, приміром, як три роки тому за відносно „скромну“ суму у 35,4 тис. грн Чортківським ДЛГ придбано і невдовзі успішно приватизовано квартиру для новоприбулого директора М. Кільчицького. Вирішення квартирного питання для головбуха „Тернопільлісу“ О.Яремка полегшило казну підвідомчих лісгоспів вже на 95 тисяч... А скільки коштують будівничі, автомобільні та інші фантазії І. Попадинця, боюся, з точністю до десяти тисяч не підрахує вже ніхто і ніколи. Але от одна з цифр – це 40 тисяч бюджетних гривень, отриманих від Держкомлісу України за кодом „Капвкладення“. Вкладено їх в об’єкт по вул. Нечая у Тернополі – котедж гендиректора... Не так давно на ремонт потерпілої у ДТП „генеральської“ „Тойоти-Ланд-Круізер“ лісове об’єднання офірувало 59,7 тис. грн. За даними обласного КРУ, протягом п’яти останніх років на кошти лісгоспів та валютні позики придбано п’ять авто для перевезення „генералітету“. Останнє з них – „Опель-Омега“ вартістю 142 тисячі гривень. Наскільки я знаю, на машинах цього класу у Німеччині їздять... канцлери і міністри – лише тому, що престижніші, ті ж самі „Мерседеси“ є надто вже дорогими для убогого німецького уряду...
Але ця сторона проблеми – то вже тема для окремої розмови.
В. Сесін
У жовтні минулого року дві найтиражніші тернопільські газети оприлюднили відкритий лист співробітників лісового господарства області до найвищого державного керівництва. Наводилися просто вражаючі факти правопорушень у справі лісокористування, які творяться протягом останніх 5-ти років. Головним героєм „тернопільського лісового скандалу“ виявився директор ДЛГО „Тернопільліс“ І. Попадинець, або „Генерал Гайової Служби“, як він себе величає. Тоді багато хто запитував: „Чому ці речі не було викрито раніше?“... І все ж була надія – „нарешті вже отій сваволі покладуть край!“ Але минуло три місяці від моменту публікації – і що ж? Створено депутатську комісію... Прошуміли компетентні перевірки... Відбулися перші оргвисновки... Лише чомусь покараними виявилися саме ті лісівники, що насмілилися „винести сміття з хати“, підписавши крамольного листа.
Що ж до головного запитання, порушеного у листі – чи справді у лісах області стали систематичними протизаконні „приіскові рубки“ – то компетентні комісії не дали на нього зрозумілої та відвертої відповіді.
Тут, мабуть, є необхідним певний коментар, адже у жодному посібнику з лісового господарства терміну „приіскові рубки“ не знайти. Цей браконьєрський неологізм окреслює той різновид екологічного злодійства, коли серед лісу вибірково вирубуються найкращі, здорові дерева. У подільських дібровах першими ідуть під сокиру дуби, буки, ясени, дикі черешні. Сліди варварства дбайливо замітаються – на те існують перевірені „методи“. Якщо сховати пеньки складно, „приіскові рубки“ зазвичай документують, як вибіркові санітарні, тобто рубки по видаленню хворих, поражених шкідниками та буревіями дерев... Адже згодом, по пеньках, встановити доцільність рубки того чи іншого дерева майже неможливо. Коли лісову ділянку протягом кількох років таким чином пошматують, виправдати „приіск“ стає все важче – адже утворилося рідколісся із самих тільки поламаних, слабких та хворих дерев і цілком зруйнована рослинність нижнього ярусу... І тут вдаються до наступного етапу варварства – спотворений ліс віддають у суцільну „санітарну“ рубку. Якщо колись тут був корінний деревостан, шансів на його відновлення у майбутньому уже нема – природну рівновагу і елітний генофонд дерев, над плеканням якого і Природа і лісівники працювали століттями, втрачено.
Звідки і чому прижилася у нас ця аномальна практика? Україна загалом є малолісним краєм. За офіційними даними, лісистість у нас становить лише 15,6%, тоді як, скажімо, у середньому по країнах Східної Європи – близько 40%. Цікаво, що до 1995 р. Україна не експортувала жодного кубометру лiсу, і от за кiлька рокiв стала одним з перших експортерiв високосортної ділової деревини. Лише у 2000 р., за авторитетними джерелами, вивезено за кордон близько 1,3 млн. кубів „кругляку“. Обсяги експорту щороку ростуть – звідки ж береться уся ця деревина, адже її запаси у експлуатаційних лісосіках вочевидь недостатні для такого масштабного комерційного розмаху? Останнім джерелом для живлення експортного потоку і став злочинний „приіск“.
Спокуса легкого прибутку на розпродажі загальнонаціонального багатства, яким є лісовий фонд, та бездіяльність контролюючих органів штовхають ділків на протиправні рубки – у тому числі в найбільш цінних з екологічної точки зору, так званих „лісах першої групи“, серед яких і нечисленні заповідні праліси. Важко переоцінити функції цих лісів: тут і водоохоронні, і кліматорегулюючі, і грунтозахисні, і оздоровчі, і наукові... Наші подільскі праліси є чи не єдиними оазами біологічного різноманіття, незамінним елементом стабільності природних ландшафтів краю, його найяскравішою окрасою. Якщо не припинити практику „приіскових“ рубок, Україна через лічені роки ризикує втратити не лише власні природні ліси – а їх у нас лишень від 2 до 5% в структурі держлісфонду – але й надію на їхнє відтворення у майбутньому. Це в той час, коли, за твердженням ужгородського професора А. Ковальчука: „У більшості тверезих європейських країн відсоток площ під пралісами становить до 25%. Приклад – Швеція, де у цих лісах ніколи не цюкала сокира!“.
То наскільки ж прижилися „приіскові рубки“ у лісовому господарстві Тернопілля? Комісія Держкомлісу розпачливо розвела руками: „Проведення „приіскових“ рубок під виглядом вибіркових санітарних встановити не вдалося, через те, що...виявити порушення проведення рубок по пнях, коли продукція вивезена на нижній склад, не представляється можливим“. Отже, хочете – користуйтеся принципом презумпції невинуватості, хочете – котримось з постулатів „мерфології“: „Якщо Вам здається, що усе гаразд, це означає, що Ви чогось не помітили“. Так от – чи було щирим оте „не представляється можливим“? „Не помітили“, чи „не захотіли помітити“?
Адже, як вважають фахівці лісової справи, окрім зітхання над „пнями“ існують цілком обґрунтовані методи аналізу якісного складу деревини, що отримується від вибіркових санітарних рубок. Загальний їх висновок у тому, що головним продуктом тут є „неділові сортименти“. Просто кажучи – дрова. Що ж до ділової деревини, то її вихід при санітарних заходах зазвичай не перевищує 20 – 25%. Спеціальна комісія, розпочавши свої перевірки з Бережанського ДЛМГ, з гарячої руки було й кинулася обраховувати частку ділової деревини... і отримала показники виходу дуба і бука експортної якості у 50%, 65%, 66% і навіть 73,9%. Зрозуміло, на санітарні заходи то було не дуже схоже. Для будь-кого, навіть повного невігласа, було ясно, як білий день, що то були зразки класичного, зухвалого, дикого „приіску“! Саме тому „комісари“ не стали втомлювати себе подібними обрахунками при перевірках інших держлісгоспів. Вони зробили те, що могли і повинні були зробити. Та й що ж, за великим рахунком, могла перевірити комісія з кількох чоловік, яка розпочала роботу майже через місяць після появи крамольного листа ( а ті, хто прагнув сховати сліди „приіску“, будьмо певні, часу не гаяли!) і попрацювала... аж чотири дні. Це менше ніж по одному дню на кожен лісгосп, угіддя якого розкидані на землях 3 – 4-х адмінрайонів. Схоже на те, що висновки по „лісовій справі“ писалися не у лісах Бережанщини та Чортківщини, а значно вище... Що і підтвердив подальший розвиток подій: від звільнень з посад незгідних з методами генеральського командування лісівників до знищення за дзвінком „згори“ накладу тернопільської газети „Свобода“ за 17 жовтня – лише тому, що оприлюднила коментар у справі „лісового скандалу“... Годі сумніватися – такі речі є можливими лише за умов створення самодостатньої системи тіньового бізнесу на лісі у масштабах цілої країни. У одній окремій області розплутати цей вузол кругової поруки корупціонерів об’єднаних і знахабнілих – мабуть таки, дуже складно...
Саме тому робота комісій залишила по собі більше запитань, ніж відповідей. Мабуть, тому з компетентних органів отримано чисто формальні відписки – як приміром, від Прокурора області О. Улінця та начальника Управління МВСУ В. Максимова. Тому не дано жодної оцінки надто вже примітивним схемам тіньової комерції у практиці того ж Бережанського ДЛМГ. Йдеться про маніпуляції із заниженням податків та відпускних цін на деревину, через що лише на одній партії ділового дуба – біля 5 тисяч кубометрів – підприємство втратило 24 тис. гривень. А скільки і хто надбав? А скільки недораховані до бюджету? Тому Держкомліс жодним словом не коментує причини повторюваності санітарних рубок на одних і тих самих ділянках та послідуюче відведення їх у суцільні санітарні рубки. Мабуть, як нормальні явища слід сприймати і факти залишення на ділянках після вибіркових санітарних рубок окремих хворих та сухостойних дерев – мова про лісництва Тернопільського та Чортківського лісгоспів. Виникає запитання, то які ж тоді дерева забираються в рубку – здорові і ділові? Як погодити ці речі з Лісовим Кодексом, який запевняє, що усі види рубок „спрямовані на поліпшення лісового середовища, породного стану і ,
Після прочитання звітів часом залишається враження ребуса, дивного мережива канцеляриту і Езопової мови. Один із зразків: „по Завалівському лісництві із 20 ділянок, включених в план санітарно-оздоровчих заходів на 2002 р., в рубку відведено і виписано лісорубні квитки на 9 ділянок. Вибірково-санітарні рубки проведено на 39 ділянках“... І – жодних коментарів. Таке враження, що ситуацію повного безладу – коли планують одне, документують інше, реально роблять третє – ще й свідомо не намагаються прояснити. Держкомліс не підтверджує і не спростовує фактами тривожних висновків лісівників про те, що в результаті вибіркових санітарних (?) рубок останніх років площа букових насаджень в області зменшується? Що ж до дубових деревостанів, то в процесі „оздоровлення“ вони втрачають дуб, як головну породу і переводяться у інші – грабові, березові, модринові. Лісове відомство України, не вдаючись до будь-яких аргументів, у наказі по справі „Тернопільлісу“ просто стверджує: „Стабільною залишається площа вкритих лісовою рослинністю земель з перевагою таких цінних порід, як дуб і бук“. – і знову ж, не наводить жодних тому підтверджень. Що поробиш – наказ Держкомлісу є офіційним документом, а документ, як відомо, то „найважливіша річ на світі“. Так говорив... Швондер.
До речі, Держкомлісу не вперше плекати ліси на папері – на протязі одного тільки 2000 року йому вдалося „збільшити“ лісистість України з 14 % до 15,6%. Не подумайте, що для цього потрібно було заліснити 150 тисяч га. Зовсім ні – до лісового фонду було лише приписано полезахисні та придорожні смуги, які раніше не враховувалися. Геніально просто, чи не так? І не потрібно було, як ті ж сусіди-угорці, працювати над залісненням. Там для збільшення площ лісів від 11% до 20% території потрібно було 10 років і коштувало це кількадесят мільйонів доларів інвестицій. У нас, як бачимо, достатньо одного розчерку пера.
Нарешті, комісія Держкомлісу – свідомо, або ні – зауважила, що у кількох лісництвах того ж Бережанського лісгоспу відведення ділянок у „санітарну“ рубку проводять майстри лісу. Виявляється, це зовсім не є їхньою функцією. В поясненнях таких непорозумінь фігурують формули „зробив під тиском лісничого“, „відвів у рубку по дзвінку N“ і т п. Мабуть, розгадка у тому, що майстер лісу уособлює найнижчу ланку субординації у справі виконання „генеральського“ плану з поставок елітної ділової деревини. Усі причетні до технологій „приіску“ розуміють, що є заручниками у чужій корисливій грі без правил. Кожен хотів би ухилитися і перекласти відповідальність на підлеглого. І перекладають: директор – на головного лісничого, головний – на простого, лісничий – на лісника... Майстер лісу – „стрілочник“, останній у ланці, він не може відмовитися, навіть розуміючи, що „у разі чого“ його голова летить першою... І він дає добро. Величні буки, могутні дуби, красуні черешні, навколо яких у травні повітря гуде бджолами... падають серед здорового лісу, ламаючи усе довкола себе...
А на віддалі у кілька кілометрів може лежати ще від часів буревію 2000 року потрощений ліс, і нікому до нього діла нема. Лише за офіційними даними по Бережанському лісгоспу на 215 га. продовжує трухлявіти буреломна деревина, але поряд з тим лісництва нарощують обсяги т. зв. „санітарних“ рубок у інших насадженнях... За свідченням лісівників, у Чортківському ДЛГ справи ще гірші – за два з половиною роки по буревії впорядковано та вивезено деревину лише з половини площ. Чому цей ліс виявився непотрібним? Відповідь всюди ординарна – „нема попиту на дрова“... Дивне ми суспільство – в той час, коли половина підприємств у багатотисячних боргах за імпортний газ і електроенергію, 100 тисяч кубів місцевого палива нищиться під відкритим небом лише в одній області... Коли щороку в Україну імпортується більше 100 тисяч тон паперу, єдине целюлозне виробництво на недалекому від нас Жидачівському ЦПК не може працювати на повну потужність через дефіцит деревини... Комбінат готовий інвестувати справу створення швидкоростучих лісових культур – проте чомусь не знаходить у регіоні зацікавлених господарств. А ті у свою чергу скаржаться на припинення бюджетного фінансування, на відсутність інвесторів, на вимушену необхідність згортати лісовідновлення і в усьому „затягати паски“... Справді, у лісгоспах останніми роками спостерігається вимушене вивільнення робочих місць.. Скорочуються доплати за важкі умови праці на лісозаготівлі... Не завжди вистачає коштів на вчасну виплату зарплатні... Її рівень у „Тернопільлісі“ є чи не найнижчим серед інших об’єднань, а частка „натуроплати“ – тобто дров, зерна, різдвяних ялинок – становить майже 50%...
Однак повірити у справедливість тези про тотальне „затягання пасків“ можна, лише якщо не знати – ну хоча б кількох залаштункових подробиць з життя „генералів гайової служби“. Того, приміром, як три роки тому за відносно „скромну“ суму у 35,4 тис. грн Чортківським ДЛГ придбано і невдовзі успішно приватизовано квартиру для новоприбулого директора М. Кільчицького. Вирішення квартирного питання для головбуха „Тернопільлісу“ О.Яремка полегшило казну підвідомчих лісгоспів вже на 95 тисяч... А скільки коштують будівничі, автомобільні та інші фантазії І. Попадинця, боюся, з точністю до десяти тисяч не підрахує вже ніхто і ніколи. Але от одна з цифр – це 40 тисяч бюджетних гривень, отриманих від Держкомлісу України за кодом „Капвкладення“. Вкладено їх в об’єкт по вул. Нечая у Тернополі – котедж гендиректора... Не так давно на ремонт потерпілої у ДТП „генеральської“ „Тойоти-Ланд-Круізер“ лісове об’єднання офірувало 59,7 тис. грн. За даними обласного КРУ, протягом п’яти останніх років на кошти лісгоспів та валютні позики придбано п’ять авто для перевезення „генералітету“. Останнє з них – „Опель-Омега“ вартістю 142 тисячі гривень. Наскільки я знаю, на машинах цього класу у Німеччині їздять... канцлери і міністри – лише тому, що престижніші, ті ж самі „Мерседеси“ є надто вже дорогими для убогого німецького уряду...
Але ця сторона проблеми – то вже тема для окремої розмови.