пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200308
09.12.2003 | Інна Сухорукова

Війна в Іраку і світ.

   

Мені зателефонувала подруга із Ізраїлю. Харків’янка, яка виїхала до Ізраїлю десь у 1994 році. Півгодини по міжнародному телефону, ця, не дуже заможна за європейськими стандартами людина, обговорювала зі мною війну в Іраку.

– Це буде мати для Ізраїлю катастрофічні наслідки, – запевняла вона. – І для всього світу теж.

Мені дуже близькі її слова про те, що Америка, навіть, якщо виграє війну, буде країною, що програла. Неуспіх – втрата авторитету з одного боку. Успіх – втрата іміджу моральної, демократичної держави... Ця війна згуртує ісламський світ – вважає моя подруга, розуміючи, як ця згуртованість вплине на події в Ізраїлі. „Авторитет Буша, як лідера, у нас дуже низький, бо сучасні проблеми силою не вирішити“. Все, про що думають ізраїльтяни зараз, обговорюємо і ми, хоча знаходимося на відстані від війни – на відміну від Ізраїлю. До речі, дуже сильний хід зробив Хусейн, відмовившись від очікуваного усіма нападу на Ізраїль. І в цьому – моральна перевага на його боці. Моральна перевага завжди на боці того, на кого напали, якими б благими намірами нападник не виправдовувався.

Світ знову у стані абсурду. Ми звикли до терміну: „гуманітарне бомбардування“ – як це було у Сербії. Зараз гуманні бомби летять на голови нещасних іракців і без того замордованих своїм лютим керманичем і вчителем.

На протязі десятиліть, після другої світової війни, вважалося, що моральні західні демократії протистоять аморальному комуністичному злу – СРСР. І справді, західні, та й традиційні східні країни були моральнішими за тоталітарний навколорадянський блок.

Що ж сталося із світом, в якому говорити про мораль – язик не повернеться? Хто проти війни в Іраку? Росія, Франція, ФРН?

Росії в цьому випадку краще мовчати, бо хто як не ця країна підтримувала тісні зв’язки з Іраком? Отже, Хусейн завжди відчував від неї такі собі теплі струми. Франція і ФРН без дозволу Ради Безпеки ООН брали участь у бомбардуванні Сербії. Тож, їхню позицію теж моральною не назвеш. Протестуючи проти військової акції США, уряди цих країн наочно переслідують свої цілі. Тобто, занепад світової моралі і замість неї боротьба інтересів і власних амбіцій – от що ми бачимо на сьогодні в світі. Це прикро визнавати... І це страшно уявляти собі, бо світовим катастрофам – 1-й та 2-й світовим війнам, перемозі більшовиків у Росії і т.і. – завжди передувало зниження моралі у світовому суспільстві.

Але, запитаємо себе – а чи морально було залишати при владі Саддама Хусейна, який по-звірячому знищує свій же народ? Напевно, ні.

Чи безпечно для світу спокійно і розважливо вести переговори з диктатором, який впевнено йде до отримання зброї масового знищення? Теж, напевно, ні. Біда в тому, що ті, хто заперечував намірам США розпочати війну, не запропонували жодних альтернатив впливу на диктатора. Рада Безпеки ООН виявила повну недієздатність, навіть не тим, що деякі члени просто не зважили на думку інших, а тим, що не змогла впоратися з багдадським диктатором без війни. А чи можна було її уникнути? Зараз США та інші західні держави „заморозили“ банківські рахунки Іраку і фактично взяли країну в облогу. Скільки витримає керівництво будь-якої країни, якщо уся світова спільнота захоче падіння цього режиму? Відповідь на це є – розпад СРСР, який програв холодну війну. Але, крім дещо ефемерних санкцій проти Багдада, світова спільнота ніяк не заважала Хусейну жити і вбивати своїх громадян, створювати зброю масового знищення. Тобто у військових діях США немає нічого дивного.

Світ не може дозволити собі розкіш утримання ядерної зброї в лапах маніяка, який вже розв’язував військові конфлікти на своїх кордонах. Але світ не може і дозволити собі морального права вдаватися до „гуманітарних бомбардувань“, бо це ситуація абсурду. Світова спільнота повинна знайти альтернативні важелі впливу на диктаторські режими.

Ці важелі мають отримати статус загальносвітового законодавства. Щоб не Рада Безпеки ООН, а Міжнародний суд визначав країну винною у порушенні прав людини і порушником міжнародних угод. Коли діє Закон, а не інтереси – немає місця для звинувачень тих, хто цей Закон виконує. Ми вже писали про необхідність реформування ООН. Війна в Іраку наочно показала, що така необхідність існувала вже років 10, з часів розпаду СРСР.

Що стосується США, то дуже не хотілося б, щоб ця країна перетворилася на світового жандарма, а саме такі тенденції ми сьогодні маємо.

Світ не є монополярним, як вважають деякі політологи. Трагедія 11 вересня у Нью-Йорку це довела. Відповідати на цивілізаційні виклики історії, як раніше – за допомогою зброї – це небезпечний для існування людства анахронізм.

Ми сподіваємося, що найближчим часом це зрозуміють політики Європи і Азії, і, особливо, США, що, як найпотужніша держава світу, несе особливу моральну відповідальність за кожний свій крок. І у всякому разі, просто не може дозволити собі бути дестабілізуючим фактором у світі. Отже, не має права на такі дипломатичні невдачі, які супроводжують сьогодні війну з Іраком.

Без швидкого і докорінного реформування системи безпеки в світі, ми будемо мати те, що маємо з 11 вересня 2002 року до сьогодні.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори