MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Відкритий лист Харківської правозахисної групи.

10.12.2003   
Харківська правозахисна група і Харківське товариство «Меморіал» звертають увагу як депутатів, так і всієї громадськості на кричуще порушення Конституції України, пов’язане з виконанням Закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», - відміну на практиці пільг для цієї категорії населення.

Закон „Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні“ був прийнятий Верховною Радою України 17 квітня 1991 року. Як тільки почали працювати створені згідно з цим законом Комісії з питань поновлення прав реабілітованих, з’ясувалось , що закон має суттєві недоліки (серед них – незахищеність членів родин репресованих, діти, які народжені в таборах та на засланні; потреба уточнення механізми оцінки та повернення майна, суми виплат і т.ін.).

Тому, з 1992 році товариство політв’язнів, товариство „Меморіал“, окремі депутати вносили на розгляд Верховної Ради проекти змін та доповнень до Закону від 17.04.91.

Але до цього часу ніяких зрушень у цьому напрямку немає. Тим часом, безвинно покарані люди, не дочекавшись від держави і суспільства покаяння і компенсації матеріальних та моральних втрат, відходять у вічність.

Соромно за державу і наше суспільство.

Нарешті, у цьому році Верховна Рада прийняла до розгляду проект Закону про реабілітацію у новій редакції, в якому враховані майже всі основні недоліки Закону від 17.04.91.

Харківська правозахисна група направила листи на підтримку проекту нової редакції Закону про реабілітацію Голові комітету Верховної Ради з питань прав людини національних меншин і міжнаціональних відносин Г.Й.Удовенку, Уповноваженому Верховної Ради з прав людини Карпачовій Н.І., окремим депутатам Верховної Ради.

Закликаємо правозахисні організації, місцеві осередки товариств „Меморіал“, політзеків та інші організації звернутися до своїх депутатів Верховної Ради, засобів масової інформації з листами на підтримку прийняття у найкоротший термін Закону „Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні“ у новій редакції.

Харківська правозахисна група, Харківське міське товариство „Меморіал“, редакція бюлетеню „Права людини“

Відкритий лист Харківської правозахисної групи

Харківська правозахисна група і Харківське товариство „Меморіал“ звертають Вашу увагу на кричуще порушення Конституції України, пов’язане з виконанням Закону „Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні“ від 17.04.91 р.

Згаданий Закон до честі України був першим законом про реабілітацію, прийнятим на території республік колишнього СРСР. Але у зв’язку з цим і недоліків у ньому багато. Деякі недоліки цього Закону були враховані іншими республіками, зокрема, у Росії в 1991 р. У міру застосування Закону і виявленні його недоліків Росія внесла в нього ряд істотних виправлень і доповнень, зокрема, в російському законі більш чітко визначені статті і формулювання, які варто віднести до політичних мотивів осуду, виділена категорія осіб, що постраждали від репресій, стосовно до членів родин реабілітованих. І, нарешті, рішенням Конституційного суду Росії, репресованими і підлягаючими реабілітації визнані неповнолітні діти реабілітованих, що залишилися без опіки батьків внаслідок репресії. Це суттєво вплинуло на стан жертв політичних репресій в Україні.

Незважаючи на кількаразові звернення членів товариств „Меморіал“, регіональних осередків Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих та інших правозахисних організацій у ВР України з проектами доповнень і змін до Закону від 17.04.91 вони так і не були розглянуті протягом більш ніж 10 років. Зараз прийнятий до розгляду проект Закону про реабілітацію в новій редакції, його закріплено за Вашим Комітетом. Просимо прискорити розгляд цього законопроекту і врахувати при цьому наступні обставини.

1.Відповідно до Постанови ВР України від 09.11.92 за №2803-XII громадяни України, які були репресовані поза межами України і згодом реабілітовані, мають право отримати в Україні пільги, передбачені Законом України від 17.04.91. Але ж цей Закон не передбачає правовий статус реабілітованих для членів родин репресованих і не розповсюджується на них. Тому складається дискримінаційна ситуація, коли одні громадяни України, реабілітовані за законами інших країн СНД і мають право на пільги згідно з Постановою №2803-ХІІ від 9.11.92 (і Комісії з питань поновлення прав реабілітованих вже отримують заяви про отримання пільг з посиланням на згадану Постанову і пред’явленням російських довідок про реабілітацію), а інші громадяни України, члени родин репресованих в Україні, не можуть отримати правовий статус реабілітованих. Ми вбачаємо в цьому порушення ст. 24 і 46 Конституції України.

2. Що стосується самої концепції пільг (про тягар для держави і доцільності яких останнім часом багато міркують чиновники), то треба насамперед домовитися про визначення. Обговоренню і скасуванню можуть піддаватися пільги професійні і відомчі (силовики, чиновники і т.д.). Правда, чомусь ні в кого не викликає здивування чи збурювання 2-3-х місячні дебати депутатів кожного нового скликання про пільги і надбавки самим собі, і тільки потім, домовившись про це, вони приступають до виконання своїх обов’язків. Пільги у випадку репресованих, а згодом реабілітованих, громадян повинні розглядатися державою і суспільством у цілому винятково як своєрідне покаяння, відшкодування моральних і матеріальних збитків, нанесених державою при фактичній мовчазній згоді суспільства. Власне, саме це стверджується в преамбулі до Закону від 17.04.91. Те ж повинно відноситися до чорнобильців, учасників усіх воєн, до тих, хто був спрямований захищати суспільство чи державу ціною свого здоров’я і життя. Тому Постанова Кабінету Міністрів „Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги“ від 29.01.03 за №117, що передбачає заміну пільг на адресну грошову допомогу, вважаємо порушенням проголошених у Законі про реабілітацію принципів і концепції надання пільг реабілітованим громадянам. Правда, Закон про реабілітацію зовсім не згадують у цій Постанові. Чим далі, тим очевидніше, що сама держава до пільг, наданих громадянам, відноситься як до деякої подачки. Це і не підлягаючі індексації надбавки до пенсії (9 грн. з коп.), і максимальна сума компенсації, що складає 112 грн. Імовірно, саме тому всі комунальні служби жадають від пільговиків щорічної реєстрації з усіма документами і їхніми копіями в кожному окремому відомстві. Відомства, як правило, розташовані в різних кінцях міста, там чомусь завжди довгі черги і хворі люди похилого віку змушені вистоювати в цих чергах по кілька годин, наштовхуючись часто на грубе поводження з боку чиновників. Більше того, у ст. 40 Закону України „Про державний бюджет України на 2003 р.“ від 26.12.2002 за №380-IV в переліку субвенції коштів на надання пільг реабілітовані відсутні, а місцева влада при цьому вважає, що пільги реабілітованим призупинені (для прикладу наводимо лист від „Харківенергозбуту“ від 20.03.03 № 26-с/к.0561-г., в якому повідомляється, що „Згідно зі ст.40 Закону України „Про державний бюджет України на 2003 рік“ від 26 грудня 2002 року № 380-IV дія даної пільги призупинена“.). А чи не легше було б зобов’язати ЖЕКи і ЖЕО щорічно направляти списки пільговиків у відповідні відомства?

Існуюче становище інакше як відвертим знущанням і повторною репресією розцінити не можна.

Ми звертаємося із проханням зажадати від Кабміну розробки процедури надання пільг, що не приводить до принижень і погіршення здоров’я вже раніше безневинно потерпілих людей. Просимо також внести ясність у Закон – з яких коштів, місцевих чи державних, покриваються ці витрати. У Харкові, наприклад, уже багато років місцевий бюджет не виділяє на це коштів, відносячи їх до внутрішнього боргу. У результаті будинкові комітети кооперативних будинків відмовляються надавати пільги по оплаті житла, тому що компенсацію за це багато років не одержують.

3. Що стосується розмов про відсутність грошей у держави на відшкодування збитків і покаяння, то вже поверхове ознайомлення з бюджетом на 2003 р. викликає здивування. У бюджеті не передбачені витрати на пільги і компенсації реабілітованим громадянам, що є грубим порушенням Закону про реабілітацію. Звертають на себе увагу і деякі передбачені витрати, а головне, їхній розмір. Так, витрати на Державне управління справами Адміністрації Президента складають 319266 тис. грн., більше, ніж на Міністерство культури, Міністерство транспорту та інші інституції, у той час як на розробку новітніх технологій виділено 5663,1 тис грн. Крім того, виявляється ВР конче необхідний новий адміністративний будинок, на будівництво якого бюджет виділяє 60 млн. грн. зі спец фонду бюджету, але вже 07.03.03 розпорядженням Прем’єр-міністра за №125-р з основних фондів, поки немає надходжень у спецфонд, виділено 15 млн. грн. на згадане будівництво. Вражають також цифри по утриманню санаторно-курортних комплексів владоможців 125274,9 тис. грн. і витрати на лікування вищих чинів держави і депутатів 45855,9 тис грн., у той же час, наприклад, на лікування співробітників МЧС виділено всього 428 тис. грн. А в Харкові останнім часом проходить жвава дискусія по зведенню в місті тріумфальної арки, і гроші, вочевидь, на цей пам’ятник знайдуться.

Держава, що допускає таке відношення до власних громадян, – аморальна і злочинна.

Соромно читати в преамбулі „Закону про реабілітацію“, що ВР України „гарантує народу України, що подібне ніколи не повториться, що права і законність будуть свято дотримуватися“.

Створюється враження чистої декоративності і введення дня пам’яті жертв політичних репресій, і зустрічі Президента з ними, і встановлення мізерних іменних стипендій.

 Поділитися