MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Інтернет-портал громадянського спротиву.

12.12.2003   
Михайло Свистович, редактор сайту „Майдан“, м.Київ
Інтернет-портал був створений на добровільних засадах друзями Георгія Гонгадзе, журналістами, програмістами та активістами наметової акції, яка тривала всю зиму на Майдані Незалежності і на Хрещатику, а після спаду протестних акцій "Майдан" перетворився у справжній інтелектуальний центр побудови громадянського суспільства в Україні.
Інтернет-сайт „Майдан“ виник 20 грудня 2000 року як реакція на спроби влади створити інформаційну блокаду навколо діяльності опозиції і спотворити інформацію про акції протесту, які розпочалися 15 грудня в зв’язку із зникненням журналіста Георгія Гонгадзе та оприлюдненням змісту записаних майором Мельниченком розмов у кабінеті Президента України. Він був створений на добровільних засадах друзями Георгія Гонгадзе, журналістами, програмістами та активістами наметової акції, яка тривала всю зиму на Майдані Незалежності і на Хрещатику.

Доцільність появи сайту „Майдан“ підтвердили спроби влади заблокувати роботу інших українських інтернет-видань, які подавали незалежну інформацію про дії опозиції. Оскільки нам вдалося перенести інформацію нашого сайту на комп’ютери, які знаходяться за межами України та країн колишнього СРСР, то ця акція влади провалилася – в разі якихось збоїв у роботі інших незалежних інтернет-видань, неспотворена інформація поширювалася через „Майдан“. Таким чином, існування нашого сайту зробило для влади неможливим тотальне блокування інформації.

Ефективність роботи сайту „Майдан“ визнана тим, що його було проголошено офіційним сайтом акції „Україна без Кучми“. Одночасно наш сайт став рупором і всіх інших опозиційних організацій, таких як „За Правду!“ та Форум національного порятунку, котрі самі не змогли налагодити ефективне інтернет-спілкування. Завдяки щоденному оновленню та гарячим ексклюзивним новинам сайт „Майдан“ посідає перше місце в рейтингу „Політика“, випереджаючи навіть сайти таких потужних сил як „Наша Україна“, Блок Юлії Тимошенко, СДПУ (о), Комітет виборців України. З дня заснування наш сайт відвідали майже 2 мільйони осіб (в лічильній системі TopPing http://topping.com.uaсайт зареєструвався 12 лютого 2001 року).

Після спаду протестних акцій та прориву інформаційної блокади наш сайт не загубився серед інших інтернет-видань, а набув нового значення. На пропозицію відвідувачів сайту „Майдан“ перетворився на колективний розум, своєрідний аналітичний центр, який збирає інформацію, продукує ідеї, забезпечує зворотній зв’язок з політиками.

Таким чином, „Майдан“ перетворився у справжній інтелектуальний центр побудови громадянського суспільства в Україні. Окрім стрічки новин на сайті є також найвідвідуваніший в Україні Вільний Форум, де кожен відвідувач може висловити свою думку. На Вільному Форумі щоденно точиться кілька дискусій, обговорюються конкретні проблеми. Редакція сайту також бере участь в цих дискусіях, забезпечуючи зворотній зв’язок між відвідувачами сайту та українською опозицією. На форумі „Розробки“ відвідувачі сайту розробляють конкретні проекти побудови громадянського суспільства та захисту конституційних прав громадян, такі як контроль за чесністю виборів, національна ідея України, правда про політиків, протидія свавіллю влади тощо. На мовному форумі обговорюються проблеми функціонування української мови. На судовому – питання судочинства та судової реформи, на історичному – ведуться дискусії з історії, на форумі Крим – складні мовні, етнічні, релігійні та інші питання цієї автономії. Є в нас також окремий Форум діаспори для висвітлення думок і проблем закордонних українців, релігійний форум, на якому спілкуються віруючі різних конфесій, форум „Україна-Росія“ для обговорення міждержавних стосунків з найбільшим сусідом України, форуми з питань культури та економіки. Також сайт „Майдан“ має такі розділи як „Заяви та звернення“, „Фотоархів“, „Преса“, „Політичний гумор“ та „Бібліотека“, де ми розміщуємо невідомі широкому загалу видання з метою розширення громадянської освіти та ознайомлення українських громадян з іноземним досвідом будівництва громадянського суспільства.

Наш сайт утримується нами за власні кошти і за невеликі пожертви приватних осіб-відвідувачів сайту. Завдяки їм ми підтримуємо діяльність „Майдану“ та зберігаємо його незалежність і об’єктивність. Сайт не має єдиного власника і не контролюється жодною політичною силою, не обмежується якоюсь однією ідеологією. Через це ми фактично є рупором і об’єднуючим чинником для всіх опозиційних до нинішнього посткомуністичного режиму громадян, котрі виступають за демократію та побудову в Україні сучасного цивілізованого правового суспільства. Ми співпрацюємо з опозицією, але водночас не уникаємо і критики її дій, якщо вони нещирі або занадто амбіційні. Таким чином, ми не даємо політикам брехати, лукавити та працювати на себе, а не на Україну. Участь у роботі сайту людей різних поглядів є гарантією того, що „Майдан“ не може працювати на якусь одну політичну силу чи лідера.

В роботі інтернет-порталу „Майдан“ беруть участь добровільні помічники, які на безоплатних засадах підтримують програмне забезпечення, пишуть та редагують тексти, збирають новини, ведуть чисельні рубрики нашого сайту. Вони розкидані по всьому світу, і це, поряд з відсутністю єдиного власника сайту, є додатковою гарантією надійності нашого інтернет–видання, неможливості для нас самих змінити напрямок сайту і неможливості для влади припинити його роботу. Адже, якщо влада якимось чином завадить працювати „українській“ частині нашого персоналу, їх справу негайно продовжать ті, хто перебуває за кордоном. Таким чином, наш інтернет-портал до певної міри гарантує свободу слова в Україні – для влади немає сенсу застосовувати жорсткий цензурний тиск до інших інтернетівських, теле- та радіовидань – все одно „Майдан“ напише про все.

Унікальність „Майдану“ серед українського Інтернету полягає в тому, що рейтинг сайту забезпечують не стільки постійні працівники, скільки самі відвідувачі через інтерактивне спілкування, висування й обговорення ідей та їхню практичну реалізацію. Сайт Майдан не має власного приміщення та техніки, тому доводиться „виходити в ефір“ з різних місць: з домашніх і робочих комп’ютерів, від друзів та знайомих.

Найкращою рекламою сайту є випадок, коли, завдяки баннерній рекламі, сайт СДПУ (о) на кілька днів очолив рейтинг „Політика“. Ця партія відразу провела гучну прес-конференцію, де повідомила, що їхній сайт випередив „Політичну Україну“ (сайт Комітету виборців України) і „Майдан“. Через кілька днів „Майдан“ знову посів своє звичне перше місце, не зважаючи на те, що сайт не використовує баннерну та іншу рекламу для підвищення свого рейтингу.

На „Майдані“ є традиція прямого спілкування політиків та відомих громадських діячів з народом, де люди можуть безпосередньо задати питання політику і відразу отримати від нього відповідь.

З часом на пропозицію відвідувачів сайту почали відбуватися зустрічі, де вони могли безпосередньо познайомитись один з одним та з редакцією „Майдану“. Таким чином, навколо „Майдану“ сформувалось неформальне віртуально-реальне, як ми його називаємо, середовище, що об’єднує людей різних поглядів у прагненні бачити Україну справді незалежною, українською, демократичною, правовою та заможною.

Це середовище ще не є структурованим, оскільки створилося без будь-якого плану шляхом самоорганізації. Йому важко дати чітке визначення, оскільки до нього входять як „реальні“ люди, так і відвідувачі, яких ніхто поза інтернетом не зустрічав. Також до цього середовища входять люди, що називають себе майданівцями, хоча ніколи в житті не користувалися інтернетом і бачили лише роздруковані з „Майдану“ матеріали, які вони отримали від своїх знайомих. Так, в Національному Університеті „Києво-Могилянська Академія“ виходить самвидавська самоокупна газета „Майдан-Могилянка“ з усіма атрибутами „Майдану“ (логотип, принципи), яку заснували студенти за власною ініціативою. Редакція сайту не втручається в редакційну політику газети, і „Майдан-Могилянка“ є повністю незалежною.

До майданівського середовища входять люди різного віку і статі, різного віросповідання і атеїсти, різних ідеологій, партійні і позапартійні. Хоча переважають у ньому особи, які належать до націонал-демократичного спектру і є правими за поглядами, вони не нав’язують „Майдану“ своєї ідеології. Так само члени партій і громадських організацій не намагаються пропагувати в „Майдані“ свою структуру, а, навпаки, поширюють у своїх партіях і організаціях майданівські принципи.

Пріоритетним для цього середовища є те, що всі, хто до нього входить, сповідують цінності відкритого громадянського суспільства, відкидають крайні погляди, расову та іншу нетерпимість і ксенофобію, ставлячи понад усе демократичні цінності, прагнуть бачити Україну інтегрованою у західну цивілізацію. В майданівському середовищі переважно об’єднуються люди, які не прагнуть робити політичну кар’єру і не збираються займатися у майбутньому політикою професійно. Таким чином, їхній особистий інтерес в участі в „Майдані“ полягає в тому, що вони бажають жити у нормальній державі, де кожен громадянин зможе реалізувати себе у тій галузі, де є фахівцем.

Майданівське середовище виробило свої принципи та деякі власні специфічні терміни:

Принцип ненасильства – заперечення будь-якого насильства як методу боротьби. Використання виключно методів ненасильницького спротиву.

Принцип колективного лідера – відсутність формальних лідерів (посадових осіб) як осіб, що все знають, все вміють і всім наказують, і на яких зав’язана вся діяльність. Роль лідера відіграє колектив. Координатором поточного проекту може стати кожний, хто отримав необхідний досвід та виявляє бажання робити справу. Найбільш досвідчені особи забезпечують доктринальне лідерство, але не діють як начальники. Їх призначення – вирівнювати потік комунікацій і спрямовувати шляхом модерації стратегію і тактику.

Принцип копілефту – відокремленість ідеї від людини. Висловлена на „Майдані“ ідея стає власністю „Майдану“, і її автор добровільно відмовляється від своїх особистих прав на неї, а також не вимагає нічого взамін (лідерства, посад, слави тощо).

Принцип відсутності минулого – ніхто не має права використовувати свої минулі заслуги для підвищення свого авторитету в „Майдані“ та пропаганди своєї точки зору. Увага звертається на те, що сказане, а не на те, хто сказав.

Принцип Відкритого мозкового програмного забезпечення (ВМПЗ) – відкритий доступ всіх до максимально можливого обсягу майданівської інформації. Дозвіл на передрук матеріалів „Майдану“ без посилання на сайт, а також на будь-яке використання цих матеріалів. Поширення позитивних „мислевірусів“ (ідей, принципів) в середовищі не лише прихильників, але й опонентів.

Принцип жертовності – кожен майданівець мусить чимось жертвувати заради „Майдану“ (часом, коштами, авторськими правами) і, незалежно від розміру пожертви, не має права вимагати чогось взамін.

Принцип толерантності – кожна точка зору має право на існування. Ксенофобія, расизм, національна, релігійна, ідеологічна та інші види нетерпимості на „Майдані“ оголошені „персонами нон-грата“.

Принцип надідеологічності і надпартійності – ніхто не має права використовувати „Майдан“ для реклами своєї партії, організації та ідеології. „Майдан“ підтримує не партії (організації, ідеології), а конкретні дії.

Принцип опори на власні сили – ніхто не зробить для нас те, що ми хочемо, окрім нас самих. Ми не можемо дозволити собі бути бездіяльними і сподіватися на політиків, міжнародну громадськість та будь-кого іншого. Вони можуть нам лише посприяти, але основну роботу ми мусимо зробити самі.

Принцип ідейної згуртованості – можна і треба сперечатися щодо деталей (якою має бути наступна акція, які ресурси використати, кого запрошувати в організацію, як переконувати людей тощо), але не можна сперечатися щодо засад (копілефт, ненасильницькі методи, толерантність тощо).

Умовно всіх майданівців можна поділити на три групи:

Симпатик – людина, що надає випадкову, або вкрай несистематичну допомогу своїм часом або коштами або ще чимось, та залишила мінімальний контакт для зв’язку.

Учасник – людина, що пройшла мінімально необхідну підготовку (практичну та теоретичну) та періодично бере участь в діяльності.

Активіст – людина, яка постійно підвищує свій рівень (навчання + діяльність), приділяє діяльності значну кількість свого особистого часу та вже своєю діяльністю, досвідом і знаннями довела, що готова бути координатором у групі. Це рівень, на досягнення якого буде спрямовано наш процес навчання для всіх учасників.

В ідеалі в кожній групі всі повинні мати такий рівень. Нинішній стан майданівського середовища, яке склалося саме собою, не є нашим ідеалом. Ми розуміємо, що для побудови громадянського суспільства в Україні недостатньо перемоги політичної опозиції на президентських та парламентських виборах, хоча ми обов’язково візьмемо в них участь як агітатори на боці тих політичних сил, що найбільш відповідатимуть нашим принципам, члени виборчих комісій і спостерігачі. Нас турбує, що в опозиційному середовищі є певна кількість людей з тоталітарним мисленням, і ці люди часто займають значні посади у своїх політичних партіях. Нам не подобається, що лідери опозиції також не позбавлені рудиментів тоталітаризму, що проявляється у нервовій реакції на критику, непрозорості дій, відчутті власної незамінності, нещирості, розбіжності між гаслами та діями.

Ми побоюємося, що після приходу до влади опозиція обмежиться простою заміною кадрів та змінами на макрорівні. Нас хвилює байдужість опозиції до змін на мікрорівні, небажання втручатися у „дрібні“ конкретні незагальноукраїнські справи, які не забезпечують піару. Ми не впевнені, що опозиція, ставши владою, захищатиме кожного громадянина від свавілля влади на мікрорівні. Ми не можемо погодитись, що всі позитивні очікуванні сьогодні пов’язані з особами, а не з принципами. Нас не влаштовує, що справа загибелі журналіста Георгія Гонгадзе та інші резонансні справи можуть залишитись нерозкритими навіть в разі приходу нинішньої опозиції до влади, а злочинці можуть бути залишені непокараними.

Ми бачимо, що в Україні вірусом пострадянськості хвора не тільки політика, а й свідомість кожного громадянина. Тому першочерговою метою і засобом подальших змін в Україні ми бачимо зміну свідомості українських громадян.

Тому ми намагаємось збільшити кількість навчених, утворити зв’язки між людьми, навчити їх вмінню спротиву (акції, юридичний спротив), зробити людей громадянами, поділитися всіма своїми знаннями і досвідом, розширити середовище, захищати кожного громадянина від свавілля влади, сприяти консолідації суспільства, домогтись створення демократичних правил гри в суспільстві та політикумі, дати можливість кожному реалізувати себе, зробити зміни незворотними, контролювати політику, не будучи самим політикою, змінити систему влади в державі, збалансувавши гілки влади, провести економічні системні зміни, створити великий громадянський рух, сприяти створенню умов для реальної боротьби ідеологій та партій в суспільстві, сприяти розвитку інформаційного простору, розвивати громадські ініціативи, захищати людей від політичних маніпуляцій, розвивати особистість, змінювати свідомість людей і їх стереотипи, сприяти соціальним змінам, створювати механізми громадського контролю.

В ідеалі метою Майдану є створення громадянського суспільства в Україні, підтримка демократії, прав людини та загальних свобод, створення умов для задоволення і захисту наукових, економічних, національних, творчих, освітніх, соціальних та інших інтересів громадян.

Для цього необхідно створити та вживити в суспільство захисні механізми для того, щоб народ хотів знати, отримували всебічну повну і об’єктивну інформацію, вмів приймати рішення і діяти на підтримку себе і на підтримку цих механізмів.

Нашими методами діяльності є проведення семінарів (як внутрішніх, так і зовнішніх), різноманітних акцій (мітинги, демонстрації, пікети, концерти, круглі столи тощо), поширення інформації, безпосередня участь у подіях, мотивація (і навіть примус) політичної опозиції до активних дій, які йдуть на користь всьому суспільству, допомога політикам у проведенні таких дій.

Зараз перед нами стоїть завдання творити організовані групи спротиву, які надалі будуть мати здатність поширюватись самостійно і стануть основою спільноти, що діятиме за принципами взаємозахисту учасників спільноти всіма методами у випадку будь-якої агресії ззовні, взаємоповаги, взаємодопомоги, солідарністі, неієрархічності побудови спільноти, відсутності адміністративних формальних лідерів, самоорганізації, заборони використовувати спільноту у власних корисних цілях, а також у вузько політичних інтересах будь-яких політичних сил, допомоги людям, які не є учасниками спільноти, але мають схожі погляди та переконання, вільного обговорення в процесі прийняття рішення і жорсткої дисципліни під час їх виконань, конструктивізму і бажання позитивних змін в країні.

Ми хотіли б, щоб ці групи діяли ефективно, використовуючи можливості кожного. Нам також хотілося б бачити спільноту вільних людей, де кожен завдяки своїй свободі, добровільно бере на себе відповідальність та приймає рішення діяти. Ми хочемо бачити групи, які б були стійкими до впливу зовнішнього, часто ворожого середовища. Для цього потрібно, щоб всі учасники знаходились на одному рівні підготовки та володіли однаковою інформацією

Ми хотіли б бачити стійкі, мотивовані групи, які визначаються в першу чергу однаковими цілями учасників групи, співпадінням мети, постійною мотивацією кожного члена групи. Мотивація приходить від результатів ефективної діяльності, від того, що людина стає сильнішою (отримує в групі для себе щось корисне, значне). Мотивація приходить також від участі в діях такої групи, від того, що людина стверджує себе через таку діяльність і від того, що вона отримує від цього задоволення, від того, що вона відчуває себе частиною справи і частиною єдиної спільноти, братерства.

Скорочено. Повну версію статті див. на сайті „Майдан“

http://maidan.org.ua

 Поділитися