Відкрита заява "Львівської газети".
14.12.2003
Редакція “Львівської газети” змушена оприлюднити заяву з приводу ситуації, що склалася під час проведення планової податкової перевірки “Львівської газети”. На жаль, методи, які застосовують, свідчать про інші цілі, аніж звичайна документальна перевірка. Це більше нагадує тотальний пресинг на газету, який має, на нашу думку, політичне підґрунтя.
Шановні колеги!
Редакція “Львівської газети” змушена оприлюднити заяву з приводу ситуації, що склалася під час проведення планової податкової перевірки “Львівської газети”. На жаль, методи, які застосовують, свідчать про інші цілі, аніж звичайна документальна перевірка. Це більше нагадує тотальний пресинг на газету, який має, на нашу думку, політичне підґрунтя.
Під час планової податкової перевірки перевіряльники обдзвонили рекламодавців і партнерів газети. Причиною цього, як нам вдалося з’ясувати постфактум, стали згадки про фірми не тільки в рекламних блоках, але й у звичайних статтях. Людей викликали для розмови, для пояснень, вимагали надати документи про співпрацю з виданням. Перед тим цих же документів у “Львівській газеті” не переглядали. Службові машини “Львівської газети” постійно супроводжують представники податкової. Приватних продавців, які торгують газетами, а це переважно старші люди, випитують, скільки примірників вони отримують, скільки продають. Причому перевіряють лише тих продавців, які розповсюджують “Львівську газету”. У розмовах з вуличними продавцями недвозначно і в доволі гострій формі пояснюють, що причина перевірок полягає у тому, що продавці торгують “Львівською газетою”.
Показовим також є факти незаконних податкових перевірок культурно-мистецького центру “Дзиґа”, який є засновником “Львівської газети”. Податківці навідуються із посвідченнями без належних печаток, що, за українським законодавством, може стати підставою для порушення кримінальної справи. Податківці усно вимагають показати внутрішні документи фірми і відмовляються підтвердити свої вимоги юридично. Вони навіть не бажають представлятися. Місцеві керівники ДПА не відповідають на письмові запити від “Львівської газети” і КМЦ “Дзиґа”.
Кілька днів тому у Коломиї (Івано-Франківська обл.) трапився показовий випадок, який демонструє “фаховість і неупередженість” податківців. Дрібного гуртовика преси, який серед інших видань торгує і “Львівською газетою”, звинуватили у тому, що з нашим виданням він співпрацює з квітня 2000 року. Іронія ситуації полягає у тому, що перший номер “Львівської газети” побачив світ 16 вересня 2002 року, а в Івано-Франківській області газета з’явилася у продажу навесні 2003 року.
За нашими припущеннями, те, що відбувається, може бути наслідком принципової позиції “Львівської газети” та серії матеріалів, які містили об’єктивні щодо окремих представників податкової та близьких до них людей відомості. Припускаємо також, що дії податківців можуть бути лише частиною кампанії, спрямованої на “наведення порядку” в інформаційному полі Львова і Західної України напередодні президентських виборів.
Працювати і видавати щоденну газету в таких умовах постійного напруження і нервових стресів є надзвичайно складно.
Редакція “Львівської газети” уже звернулася з листами про допомогу у вирішенні цієї ситуації до Національної спілки журналістів України (п. Ігор Лубченко), Моніторингового Комітету ПАРЄ (п. Ханне Северінсен) та у профільний комітет Верховної ради України (п.Микола Томенко).
Редакція “Львівської газети” змушена оприлюднити заяву з приводу ситуації, що склалася під час проведення планової податкової перевірки “Львівської газети”. На жаль, методи, які застосовують, свідчать про інші цілі, аніж звичайна документальна перевірка. Це більше нагадує тотальний пресинг на газету, який має, на нашу думку, політичне підґрунтя.
Під час планової податкової перевірки перевіряльники обдзвонили рекламодавців і партнерів газети. Причиною цього, як нам вдалося з’ясувати постфактум, стали згадки про фірми не тільки в рекламних блоках, але й у звичайних статтях. Людей викликали для розмови, для пояснень, вимагали надати документи про співпрацю з виданням. Перед тим цих же документів у “Львівській газеті” не переглядали. Службові машини “Львівської газети” постійно супроводжують представники податкової. Приватних продавців, які торгують газетами, а це переважно старші люди, випитують, скільки примірників вони отримують, скільки продають. Причому перевіряють лише тих продавців, які розповсюджують “Львівську газету”. У розмовах з вуличними продавцями недвозначно і в доволі гострій формі пояснюють, що причина перевірок полягає у тому, що продавці торгують “Львівською газетою”.
Показовим також є факти незаконних податкових перевірок культурно-мистецького центру “Дзиґа”, який є засновником “Львівської газети”. Податківці навідуються із посвідченнями без належних печаток, що, за українським законодавством, може стати підставою для порушення кримінальної справи. Податківці усно вимагають показати внутрішні документи фірми і відмовляються підтвердити свої вимоги юридично. Вони навіть не бажають представлятися. Місцеві керівники ДПА не відповідають на письмові запити від “Львівської газети” і КМЦ “Дзиґа”.
Кілька днів тому у Коломиї (Івано-Франківська обл.) трапився показовий випадок, який демонструє “фаховість і неупередженість” податківців. Дрібного гуртовика преси, який серед інших видань торгує і “Львівською газетою”, звинуватили у тому, що з нашим виданням він співпрацює з квітня 2000 року. Іронія ситуації полягає у тому, що перший номер “Львівської газети” побачив світ 16 вересня 2002 року, а в Івано-Франківській області газета з’явилася у продажу навесні 2003 року.
За нашими припущеннями, те, що відбувається, може бути наслідком принципової позиції “Львівської газети” та серії матеріалів, які містили об’єктивні щодо окремих представників податкової та близьких до них людей відомості. Припускаємо також, що дії податківців можуть бути лише частиною кампанії, спрямованої на “наведення порядку” в інформаційному полі Львова і Західної України напередодні президентських виборів.
Працювати і видавати щоденну газету в таких умовах постійного напруження і нервових стресів є надзвичайно складно.
Редакція “Львівської газети” уже звернулася з листами про допомогу у вирішенні цієї ситуації до Національної спілки журналістів України (п. Ігор Лубченко), Моніторингового Комітету ПАРЄ (п. Ханне Северінсен) та у профільний комітет Верховної ради України (п.Микола Томенко).