пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200322
14.12.2003

Міліціонерів засудили за насильство.

   

21 липня Садгірський місцевий суд виніс вирок трьом колишнім співробітникам чернівецького відділу міліції, які торік покалічили молодого чернівчанина. Після публікації в газеті "Молодий Буковинець" та втручання інших ЗМІ справа набула розголосу, потерпілий домігся суду. Про цю моторошну історію розповіла в парламенті уповноважена з прав людини Ніна Карпачова. Йшлося про знущання міліціонерів над безвинною людиною, яка ледь не померла під час допиту, або правильніше сказати — катування.

Почалося з того, що 5 травня 2002 року у чернівецький міський відділ міліції звернулася громадянка А., яка заявила, що в неї вкрали комп’ютер. Молодшому лейтенанту Володимиру Сергію та капітану Руслану Бартюку доручили шукати вкрадене. У поле їхнього зору потрапив Олександр Кирилюк, бо той умів лагодити різну апаратуру. Оперативники навідалися на його квартиру й обманом забрали хлопця. Як пізніше розповідав Олександр, про справжню мету міліціонери сказали йому, коли той сів в міліцейську машину.

Били по всьому тілу. "Бартюк витяг кийок, наказав, щоб я "коловся". Відповів їм, що комп’ютера не крав, мав алібі. Але перевіряти його ніхто не став. Руслан вдарив мене по голові, а коли я став інстинктивно оборонятися — підіймав догори руки, — то вони скували їх наручниками. Голова розпухла, але на це ніхто не зважав".

Згодом тортури продовжили, і почали бити його дротом, пластмасовою пляшкою з водою. Били по всьому тілу. Потім капітан підказав ще один "метод".

Кирилюка кинули на коліна, голову нахилили до дивана. Зняли з хлопця штани, й Бартюк засунув кийок Олександру в задній прохід. Кирилюк несамовито закричав. Кати не зупинилися, навпаки, почали фотографувати жертву, кажучи, що, якщо не зізнається, фотографії передадуть на "зону", а там, мовляв, після цього "життя не буде". Допомагав допитувати хлопця і молодший сержант Сергій Скворцов, який запхав йому ганчірку до рота і тримав за руки.

"Давайте, я все підпишу, лише не мучте!" — благав Кирилюк. Його залишили в спокої. Уже в лікарні міліціонери купили йому пакет кефіру й шматок молочної ковбаси. Однак операції уникнути не вдалося: п’ять годин хірурги боролися за життя хлопця. У нього було виявлено дев’ять серйозних ушкоджень, серед яких струс головного мозку, закрита тупа травма живота, розрив середньої стінки прямої кишки, розлитий каловий гнійний перитоніт. Пізніше судмедексперти кваліфікують ці ушкодження як тяжкі за ознакою "небезпечні для життя в момент заподіяння". Після цієї операції були ще дві.

Першою вдарила на сполох мати потерпілого, Олена Григорівна. Коли побачила сина, жахнулася, адже верхня частина голови була, "як холодець". Від ударів кийком та іншими предметами волосся на ній вже не виросте. Характерно, що коли мати відвезла сина до Києва і побувала в Генеральній прокуратурі України, то там жінка-прокурор наказала Сашкові вийти з кабінету, бо не змогла дивитися на сліди побоїв.

А тодішнє керівництво Чернівецької міліції намагалося вийти сухим з води, вигадавши версію, що Кирилюк побився, впавши на сходах. А ще нібито сліди побоїв у нього були до затримання — у парку хтось побив. Але Олена Григорівна не зупинилася, знайшла незалежних експертів, які оглянули сина і зробили свій висновок. У справу втрутилася Генпрокуратура та омбудсмен Ніна Карпачова. Оперативників заарештували.

"Судовий процес дещо затягнувся, бо потерпілий хворів, довго лікувався, каже чернівецький транспортний прокурор Олексій Стрижаковський, який підтримував державне обвинувачення. — Суд був закритим. На засіданнях розкрито порочну практику роботи співробітників карного розшуку міськвідділу міліції, назва якій — беззаконня. Бартюк, Сергій та Скворцов заявили, що діяли з благородною метою — хотіли розкрити злочин. У цьому ніхто не сумнівається, це їхній професійний обов’язок, але ж не інквізиторськими методами!"

Суд засудив Бартюка, Сергія та Скворцова до різних термінів позбавлення волі. Колишній капітан отримав чотири роки, його спільники — по три з половиною, їх засуджено за ознаками статті 365, ч. З (перевищення службових повноважень, що спричинили тяжкі наслідки), і статті 121, ч. 2 КК України (умисні тілесні ушкодження). Засуджені після відбуття покарання не мають права протягом трьох років обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади, їх позбавлено спеціальних звань.

Суд, виносячи вирок, взяв до уваги те, що у підсудних є на утриманні малолітні діти й вони щиро розкаялися у вчиненому — попросили вибачення у потерпілого.

Зважаючи на міру покарання, засуджені відбулися легким переляком, адже скоєне ними навряд чи співвимірне з терміном ув’язнення. Але суду видніше. Будемо сподіватися принаймні, що колеги засуджених, працюючи над розкриттям злочинів не вдаватимуться до "досвіду" Бартюка та його підручних, а керуватимуться у своїх діях виключно законом.

газета "Молодий буковинець"
http://www.cripo.com.ua/?sect_id=4&aid=1470

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори