Влада заборонила два мітинги на Полтавщині.
14.12.2003
Якби на першій мітинг все ж таки вийшли два десятки полтавців, їх чекали шість здорованів у міліцейській формі. Чого боїться полтавська влада? А в Лубнах мешканці прийшли на площу Кірова, щоб висловити свій протест проти дій влади і правоохоронців.
1.Мітинг пам’яті жертв голодомору...
Влада Полтавщини, яка найбільше за інші області постраждала під час голодомору 33-го, ігноруючи Указ Президента про 70-і роковини цієї трагедії, "Звернення до українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України", практично нічого не робить для вшанування пам’яті невинних жертв тоталітарного режиму, інформування широких верств, особливо молоді, про сумні уроки історії.
Свідченням антинародності, подвійної моралі й духовної деградації тих, хто нами править, є і останній випадок.
Двадцять членів обласного товариства політв’язнів та репресованих 9 серпня планували провести у Полтаві День скорботи та пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років: хотіли покласти вінки біля колишнього торгзину (нині магазин "Астера" на вул. Жовтневій), із запаленими свічками пройти від нього до Кобеляцької в’язниці, що була в ті час на місці нинішньої ОДТРК "Лтава" на вул.Фрунзе.
Але сповіщений про цей захід відповідно до ст.39 Конституції України Полтавський міськвиконком заборонив жалобну ходу, зажадавши, щоб ті, кому по-справжньому болить людська трагедія, якою б давньою вона не була, йшли під стіни стадіону "Ворскла", визначеного міськвиконкомом як місце для проведення масових заходів у Полтаві.
На випадок, якби два десятки полтавців таки прийшли у центр Полтави, їх чекали шість здорованів у міліцейській формі.
Чого боїться полтавська влада?
2.Мітинг, на якому лубенці зажадали від влади, щоб вона чесно відпрацьовувала свої високі зарплати й була законослухняною
Минулої неділі у Лубнах відбувся загальноміський мітинг, організований місцевими осередками опозиційних партій. Відповідно до ст.39 Конституції України ініціатори поінформували владу про час і місце масового заходу. Але Лубенський міськвиконком офіційно заборонив мітинг, тим самим порушивши право громадян на мирні зібрання.
Однак близько тисячі лубенців прийшли на площу Кірова, щоб висловити свій протест проти дій влади і правоохоронців.
Колишній мер Лубен Василь Коряк, лідери лубенських організацій партій "Собор", "Батьківщина", СПУ, депутати міськради, рядові жителі з болем говорили про те, що у Лубнах після призначення В.Харапудька начальником МРРВС різко погіршилася криміногенна обстановка. Наркоманія буквально захлиснула місто – використані шприци тепер валяються в кожному під’їзді. Є підстави вважати, що реалізація наркозілля відбувається під прикриттям працівників міліції. За порцію ширки наркомани масово зізнаються у скоєнні злочинів, а справжні злочинці розгулюють на волі. Нормою, казали лубенці, стали й тортури як спосіб отримати "явку з повинною".
Учасники мітингу ухвалили резолюцію, у якій зажадали зміни керівництва лубенської міліції, оскільки воно компрометує правоохоронні органи своїми діями і на службі, й у побуті. "Ми хочемо, – говориться у документі, – щоб міліція відпрацьовувала свої високі зарплати й сама стала прикладом законослухняності".
З обуренням говорили люди по діяльність міської ради. Адже місто занепадає. Міський голова комуніст А.Соболєв стверджує, що на утримання єдиного табору відпочинку над Сулою для дітей немає коштів. І разом з тим на кожній сесії міськради бізнес-структури… звільняються від податків. Один з прикладів – міський ринок, який приносив у міську скарбницю близько 300 тисяч гривень. Невже ці кошти зайві?! Три магазини для ветеранів продані приватним особам за смішною ціною. Нові ж власники одразу ж продали їх іншим за реальною – з п’ятьма нуликами. За 260 тисяч гривень міськвиконком придбав будівлю ПМК-5 під нове адміністративне приміщення, ще більше 500 тисяч гривень вклавши у ремонт. У кабінетах голови й заступника будуть кімнатки відпочинку з душем та теплим туалетом. У той же час учні й педагоги кількох лубенських шкіл ходять у надвірний нужник… На папері більше півмільйона гривень витрачені на асфальтування вулиць, а лубенці не пам’ятають, коли ремонтувалася навіть центральна вулиця. Міська влада масово видає дозволи на забудову сквериків, дитячих майданчиків кафе, магазинчиками, автозаправками, від чого значно погіршується екологічна обстановка. Потерпають жителі старовинного міста й від наслідків аварій комунальних комунікацій.
Незрозуміла ситуація на приватизованих підприємства: рядові робітники живуть усе гірше, а власники – усе краще.
Учасники мітингу вирішили звернутися до Рахункової палати, Генпрокуратури, щоб перевірили використання коштів міського бюджету й дали правову оцінку численним фактам.
Мені, як журналістці, було прикро чути від лубенців, що й у матеріалах про цей мітинг місцеві провладні ЗМІ, як завжди, паплюжитимуть опозицію, мовляв, "спекулює на тимчасових труднощах, дестабілізує суспільно-політичну обстановку". Люди відверто казали, що їм набридло читати й слухати брехню.
Влада Полтавщини, яка найбільше за інші області постраждала під час голодомору 33-го, ігноруючи Указ Президента про 70-і роковини цієї трагедії, "Звернення до українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України", практично нічого не робить для вшанування пам’яті невинних жертв тоталітарного режиму, інформування широких верств, особливо молоді, про сумні уроки історії.
Свідченням антинародності, подвійної моралі й духовної деградації тих, хто нами править, є і останній випадок.
Двадцять членів обласного товариства політв’язнів та репресованих 9 серпня планували провести у Полтаві День скорботи та пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років: хотіли покласти вінки біля колишнього торгзину (нині магазин "Астера" на вул. Жовтневій), із запаленими свічками пройти від нього до Кобеляцької в’язниці, що була в ті час на місці нинішньої ОДТРК "Лтава" на вул.Фрунзе.
Але сповіщений про цей захід відповідно до ст.39 Конституції України Полтавський міськвиконком заборонив жалобну ходу, зажадавши, щоб ті, кому по-справжньому болить людська трагедія, якою б давньою вона не була, йшли під стіни стадіону "Ворскла", визначеного міськвиконкомом як місце для проведення масових заходів у Полтаві.
На випадок, якби два десятки полтавців таки прийшли у центр Полтави, їх чекали шість здорованів у міліцейській формі.
Чого боїться полтавська влада?
2.Мітинг, на якому лубенці зажадали від влади, щоб вона чесно відпрацьовувала свої високі зарплати й була законослухняною
Минулої неділі у Лубнах відбувся загальноміський мітинг, організований місцевими осередками опозиційних партій. Відповідно до ст.39 Конституції України ініціатори поінформували владу про час і місце масового заходу. Але Лубенський міськвиконком офіційно заборонив мітинг, тим самим порушивши право громадян на мирні зібрання.
Однак близько тисячі лубенців прийшли на площу Кірова, щоб висловити свій протест проти дій влади і правоохоронців.
Колишній мер Лубен Василь Коряк, лідери лубенських організацій партій "Собор", "Батьківщина", СПУ, депутати міськради, рядові жителі з болем говорили про те, що у Лубнах після призначення В.Харапудька начальником МРРВС різко погіршилася криміногенна обстановка. Наркоманія буквально захлиснула місто – використані шприци тепер валяються в кожному під’їзді. Є підстави вважати, що реалізація наркозілля відбувається під прикриттям працівників міліції. За порцію ширки наркомани масово зізнаються у скоєнні злочинів, а справжні злочинці розгулюють на волі. Нормою, казали лубенці, стали й тортури як спосіб отримати "явку з повинною".
Учасники мітингу ухвалили резолюцію, у якій зажадали зміни керівництва лубенської міліції, оскільки воно компрометує правоохоронні органи своїми діями і на службі, й у побуті. "Ми хочемо, – говориться у документі, – щоб міліція відпрацьовувала свої високі зарплати й сама стала прикладом законослухняності".
З обуренням говорили люди по діяльність міської ради. Адже місто занепадає. Міський голова комуніст А.Соболєв стверджує, що на утримання єдиного табору відпочинку над Сулою для дітей немає коштів. І разом з тим на кожній сесії міськради бізнес-структури… звільняються від податків. Один з прикладів – міський ринок, який приносив у міську скарбницю близько 300 тисяч гривень. Невже ці кошти зайві?! Три магазини для ветеранів продані приватним особам за смішною ціною. Нові ж власники одразу ж продали їх іншим за реальною – з п’ятьма нуликами. За 260 тисяч гривень міськвиконком придбав будівлю ПМК-5 під нове адміністративне приміщення, ще більше 500 тисяч гривень вклавши у ремонт. У кабінетах голови й заступника будуть кімнатки відпочинку з душем та теплим туалетом. У той же час учні й педагоги кількох лубенських шкіл ходять у надвірний нужник… На папері більше півмільйона гривень витрачені на асфальтування вулиць, а лубенці не пам’ятають, коли ремонтувалася навіть центральна вулиця. Міська влада масово видає дозволи на забудову сквериків, дитячих майданчиків кафе, магазинчиками, автозаправками, від чого значно погіршується екологічна обстановка. Потерпають жителі старовинного міста й від наслідків аварій комунальних комунікацій.
Незрозуміла ситуація на приватизованих підприємства: рядові робітники живуть усе гірше, а власники – усе краще.
Учасники мітингу вирішили звернутися до Рахункової палати, Генпрокуратури, щоб перевірили використання коштів міського бюджету й дали правову оцінку численним фактам.
Мені, як журналістці, було прикро чути від лубенців, що й у матеріалах про цей мітинг місцеві провладні ЗМІ, як завжди, паплюжитимуть опозицію, мовляв, "спекулює на тимчасових труднощах, дестабілізує суспільно-політичну обстановку". Люди відверто казали, що їм набридло читати й слухати брехню.