Свобода преси: із 139 країн Україна – 112-та...
14.12.2003
Такий висновок зробила Організація «Репортери без кордонів».
Організація “Репортери без кордонів” опублікувала “індекс свободи преси”. І, за словами аналітиків, ряд позицій у цьому списку виявився сюрпризом для західної демократії.
Загалом у списку – 139 країн. Перша десятка країн з найбільшим ступенем свободи для роботи журналістів має такий вигляд: Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Нідерланди, Канада, Ірландія, Німеччина, Португалія, Швеція, Данія. З інших цікавих позицій: 11 місце у Франції, 16 – у Швейцарії, 22 – у Великобританії.
Україна в цьому списку посіла 112 місце, обігнавши сусідні Росію (121 місце) й Білорусь (124). В останній пятірці, поряд із Бутаном и Мянмою, на 136 місці “засвітився” Туркменистан.
На останньому місці – як держава з найменшою свободою преси – знаходиться Північна Корея, а на передостанньому – Китай. Цікаво, що США, які пишаються своєю демократією, опинились тільки на 17 місці.
Як відзначається в огляді організації, сюрпризом виявився той факт, що Сполучені Штати виявились нижче у списку за Коста-Ріку, а Італія – за Бенін. За словами експертів, дані списку свідчать про те, що свобода преси під загрозою всюди. Особливо складна ситуація в Азії: усе країни останньої пятірки – азіатські держави.
Другий висновок: рівень багатства країн мало впливає на свободу преси. 15-е місце у Коста-Ріки і 21-е у Беніну – свідчення того, що матеріальне становище держав – далеко не найважливіший чинник влади держав щодо власних засобів масової інформації.
Індекс був складений шляхом опитування журналістів, дослідників і юристів з різних країн, під час якого пропонувалося відповісти на 50 запитань про різноманітні порушення свободи преси в їх країні – таких, як убивства чи арешти журналістів, цензура, тиск, державні монополії, закони про ЗМІ. До списку не потрапили країни, в яких з певних причин не вдалося отримати достовірну інформацію.
В останніх країнах списку поняття “свободи преси” не існує практично взагалі, незалежні видання не виходять, нечисленні джерела інформації контролюються чи моніторяться урядом. Нечисленні групи незалежних журналістів у цих країнах постійно утискують, саджають до вязниць чи висилають з країни. Іноземна преса в таких державах також практично повністю заборонена.
Досить низький результат Сполучених Штатів експерти пояснюють частими арештами журналістів у цій країні, у першу чергу тому, що вони відмовляються навіть у суді назвати джерела своєї інформації. А, наприклад, після 11 вересня 2001 року кілька журналістів були заарештовані за проникнення в заборонені зони в ряді адміністративних будівель.
З країн колишнього СРСР найвище місце в цьому рейтингу зайняв Таджикистан, що опинився на 86 місці. 98-е посів Киргизстан, 101-е Азербайджан, 116-е Казахстан, 120-е Узбекистан. Невисокі місця й у країн колишньої соціалістичної співдружності, що свідчить про те, що рівень свободи преси тут іще далекий від стандартів Євросоюзу: найкращий показник у Словенії – 14-й, найгірший – у Сербії й Чорногорії – 60-й.
www.vlasti.net
Загалом у списку – 139 країн. Перша десятка країн з найбільшим ступенем свободи для роботи журналістів має такий вигляд: Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Нідерланди, Канада, Ірландія, Німеччина, Португалія, Швеція, Данія. З інших цікавих позицій: 11 місце у Франції, 16 – у Швейцарії, 22 – у Великобританії.
Україна в цьому списку посіла 112 місце, обігнавши сусідні Росію (121 місце) й Білорусь (124). В останній пятірці, поряд із Бутаном и Мянмою, на 136 місці “засвітився” Туркменистан.
На останньому місці – як держава з найменшою свободою преси – знаходиться Північна Корея, а на передостанньому – Китай. Цікаво, що США, які пишаються своєю демократією, опинились тільки на 17 місці.
Як відзначається в огляді організації, сюрпризом виявився той факт, що Сполучені Штати виявились нижче у списку за Коста-Ріку, а Італія – за Бенін. За словами експертів, дані списку свідчать про те, що свобода преси під загрозою всюди. Особливо складна ситуація в Азії: усе країни останньої пятірки – азіатські держави.
Другий висновок: рівень багатства країн мало впливає на свободу преси. 15-е місце у Коста-Ріки і 21-е у Беніну – свідчення того, що матеріальне становище держав – далеко не найважливіший чинник влади держав щодо власних засобів масової інформації.
Індекс був складений шляхом опитування журналістів, дослідників і юристів з різних країн, під час якого пропонувалося відповісти на 50 запитань про різноманітні порушення свободи преси в їх країні – таких, як убивства чи арешти журналістів, цензура, тиск, державні монополії, закони про ЗМІ. До списку не потрапили країни, в яких з певних причин не вдалося отримати достовірну інформацію.
В останніх країнах списку поняття “свободи преси” не існує практично взагалі, незалежні видання не виходять, нечисленні джерела інформації контролюються чи моніторяться урядом. Нечисленні групи незалежних журналістів у цих країнах постійно утискують, саджають до вязниць чи висилають з країни. Іноземна преса в таких державах також практично повністю заборонена.
Досить низький результат Сполучених Штатів експерти пояснюють частими арештами журналістів у цій країні, у першу чергу тому, що вони відмовляються навіть у суді назвати джерела своєї інформації. А, наприклад, після 11 вересня 2001 року кілька журналістів були заарештовані за проникнення в заборонені зони в ряді адміністративних будівель.
З країн колишнього СРСР найвище місце в цьому рейтингу зайняв Таджикистан, що опинився на 86 місці. 98-е посів Киргизстан, 101-е Азербайджан, 116-е Казахстан, 120-е Узбекистан. Невисокі місця й у країн колишньої соціалістичної співдружності, що свідчить про те, що рівень свободи преси тут іще далекий від стандартів Євросоюзу: найкращий показник у Словенії – 14-й, найгірший – у Сербії й Чорногорії – 60-й.
www.vlasti.net