пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200328
14.12.2003

Виконання Україною своїх обов’язків та зобов’язань.

   

Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1346 (2003)*

Неофіційний переклад (01.10.2003)

1. Парламентська Асамблея Ради Європи (далі – Асамблея) звертає увагу на свої Резолюції №№ 1179 (1999), 1194 (1999), 1239 (2001), 1244 (2001) та особливо Резолюцію № 1262 (2001) щодо виконання Україною своїх обов’язків та зобов’язань.

2. У частині, що стосується національного законодавства та проведення реформ, Асамблея рада відзначити наступне:

і. закон про судоустрій був прийнятий Верховною Радою України 7 лютого 2002 р. та вступив у силу 1 червня 2002 р.;

іі. Цивільний кодекс був остаточно прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 р. та підписаний Президентом 3 березня 2003 р., і набере чинності з 1 січня 2004 р.;

ііі. новий закон про ратифікацію Європейської Хартії регіональних мов та мов національних меншин був прийнятий Верховною Радою України 15 травня 2003 р.;

iv. Цивільно-процесуальний кодекс України був прийнятий в першому читанні та має добрі перспективи остаточного ухвалення найближчим часом;

v. Україна досягла прогресу в подальшому реформуванні судової системи, зокрема це стосується створення Апеляційного суду України, Вищого адміністративного суду України та Державної судової адміністрації у рамках судів загальної юрисдикції;

vі. Україна приєдналась до ряду важливих правових документів Ради Європи, зокрема, Протоколу № 13 до Європейської Конвенції з прав людини щодо безумовної заборони смертної кари та Протоколів № 1 і 2 до Європейської Конвенції про запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.

3. Щодо решти зобов’язань України у сфері національного законодавства та проведення реформ Асамблея закликає органи влади України й надалі продовжувати відповідну діяльність, а також посилити співпрацю з Радою Європи для забезпечення повної відповідності українського законодавства та практики стандартам і принципам Ради Європи, особливо стандартам, гарантованим Європейською Конвенцією з прав людини, а також повну відповідність рішенням Європейського Суду з прав людини. Це стосується індивідуальних та загальних заходів, що можуть вимагатись Комітетом Міністрів.

4. Асамблея також нагадує органам влади України про необхідність дотримання своїх зобов’язань, передбачених підпунктами “v”, “vіі” пункту 12 Висновку № 190 (1995) стосовно виконання Україною обов’язку перед Радою Європи щодо включення до внутрішніх правової та адміністративної систем, а особливо до внутрішніх правової та адміністративної практик, принципів Рамкової Конвенції із захисту національних меншин, Європейської Хартії місцевого самоврядування, а також Рекомендації Асамблеї № 1201 (1993).

5. Асамблея визнає, що правова реформа дійсно мала прогрес у багатьох сферах, але одночасно Асамблея є схвильованою недостатнім рівнем правозастосування та наголошує на необхідності належного виконання існуючого законодавства. Зокрема, Асамблея висловлює своє глибоке занепокоєння щодо повільного прогресу у впровадженні принципів та стандартів Ради Європи органами влади України, що підтверджується наступним:

і. відсутністю результатів у притягненні до суду винних у вбивстві журналіста Гонгадзе;

іі. нечіткими результатами розслідування справи залякування та побиття члена парламенту Єльяшкевича;

ііі. накладенням непропорційних покарань на осіб, які брали участь у політичній демонстрації 9 березня 2001 року і які дотепер утримуються у в’язниці, а тому можуть вважатись політичними в’язнями в Україні;

iv. практикою систематичних вказівок, що даються найвищим посадовцем (the highest executive) Генеральній прокуратурі стосовно окремих справ кримінального переслідування та, зокрема, тих, що стосуються журналістів;

v. численними випадками переслідування Генеральною прокуратурою та Вищою радою юстиції суддів, які намагаються приймати рішення, ґрунтуючись на законі;

vi. відсутністю доступу опозиційних політичних сил, представлених у парламенті, до електронних засобів масової інформації, особливо тих, що контролюються державою;

vii. продовженням практики надання журналістам певним чином офіційно схвалених настанов щодо висвітлення подій (так звані “темники”) як нового виду прихованої цензури;

viiі. тим фактом, що остання версія проекту Кримінально-процесуального кодексу в ряді своїх положень є несумісною зі стандартами Ради Європи, гарантованими Європейською Конвенцією з прав людини та судової практикою Європейського Суду з прав людини.

6. Відповідно, Асамблея закликає органи влади України:

і. прийняти якомога скоріше решту основних законів у сфері правових зобов’язань України, насамперед, прийняти Цивільно-процесуальний та Кримінально-процесуальний кодекси; стосовно Кримінально-процесуального кодексу настійливо рекомендується прийняти його на підставі попередньо отриманих висновків експертів Ради Європи;

іі. провести повне реформування органів прокуратури у відповідності з принципами та стандартами Ради Європи, а також виконати у тісній співпраці з відповідними органами Ради Європи Спільний План Дій щодо реформування органів прокуратури України;

ііі. забезпечити повну відповідність діяльності органів державної влади принципу Верховенства Права, посилити незалежність суддів від державних органів та відновити довіру громадян до судової системи в цілому.

7. Асамблея відзначає, що хоча парламентські вибори в березні 2002 року характеризувались певним покращенням порівняно з попередніми виборами, залишався ряд істотних недоліків, які зашкодили демократичній процедурі обрання представників народу. Асамблея закликає Україну продемонструвати демократичний поступ, забезпечивши демократичність та прозорість процесу підготовки вільних і справедливих виборів Президента в наступному році. Для цього Асамблея вирішує послати спеціальну місію в Україну для спостереження за підготовкою проведення наступних президентських виборів та декларує намір спостерігати за їх проведенням.

8. Стосовно умов утримання під вартою в країні, Асамблея поділяє стурбованість Європейського Комітету з попередження тортур та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і виражає схвильованість з приводу відсутності прогресу в багатьох сферах, особливо стосовно: поганого поводження з особами, позбавленими волі, з боку правоохоронних органів; перенаповнення установ міліції та пенітенціарної системи; протизаконних дій працівників міліції проти всіх ув’язнених; слабкої охорони здоров’я та недостатнього фінансування. Одночасно, Асамблея вітає згоду органів влади України оприлюднити всі звіти Європейського Комітету з попередження тортур, що стосуються України та були складені на підставі візитів Комітету в 1998-2000 роках (оприлюднені в жовтні 2002 року). Асамблея закликає органи влади України:

і. завершити переведення всієї пенітенціарної системи в підпорядкування Міністерства юстиції, а також завершити переведення різних установ попереднього ув’язнення, які все ще знаходяться в підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ або Служби безпеки, у підпорядкування Державного департаменту з питань виконання покарань – згідно зі змінами до відповідних законів України, прийнятими Верховною Радою України 6 лютого 2003 р.;

іі. далі покращувати умови утримання під вартою в країні та виконати рекомендації і положення звітів Європейського Комітету з попередження тортур, складені за результатами візитів Комітету в 1998, 1999 та 2000 роках (оприлюднені в жовтні 2002 року);

ііі. розслідувати заяви щодо порушення прав представників лесбійської та гейської спільноти і вжити відповідних дисциплінарних заходів. Потрібно досягнути усвідомлення працівниками органів внутрішніх справ необхідності поважати права лесбіянок, геїв, бісексуалів та транссексуалів, зокрема шляхом включення відповідного освітнього матеріалу до навчальних посібників та курсів для працівників цих органів.

9. Асамблея закликає органи влади України вжити відповідних заходів для забезпечення права на інформацію через іноземні засоби масової інформації.

10. Стосовно захисту статусу правничої професії, Асамблея відзначає, що залишається невиконаним одне із зобов’язань України, а саме створення професійної асоціації адвокатів. Асамблея таким чином закликає органи влади України продовжувати діалог з відповідними службами Ради Європи з цього питання.

11. Асамблея засуджує дуже часті випадки насильства проти журналістів (найвизначнішими серед яких є вбивства Георгія Гонгадзе в 2000 році та Ігоря Александрова у 2001 році) та низький рівень розкриття цих злочинів. Асамблея також схвильована зловживаннями, особливо в регіонах, з боку податкових, регуляторних органів та органів внутрішніх справ, спрямованими на залякування опозиційних ЗМІ. Асамблея повторює свій заклик до органів влади України проводити свою політику щодо засобів масової інформації таким чином, щоб переконливо продемонструвати свою повагу до свободи слова в країні. У цьому відношенні Асамблея також закликає органи влади України забезпечити опозицію справедливим доступом до державних загальнонаціональних та регіональних каналів телебачення.

12. Асамблея схвильована спробами президентської адміністрації встановити ще щільніший контроль над державними, контрольованими олігархами та незалежними засобами масової інформації. У цьому відношенні Асамблея вітає постанову Верховної Ради України, прийняту 16 січня 2003 р., з питань політичної цензури в Україні та зміни, внесені Верховною Радою України 3 квітня 2003 р. до деяких законів щодо свободи слова, оскільки ці зміни спрямовані на посилення захисту прав журналістів, зокрема в питанні їхньої відповідальності за поширення інформації та доступу до офіційних документів. Асамблея має сильну надію, що ці положення виконуватимуться належним чином органами влади всіх рівнів (національного, регіонального та місцевого).

13. Асамблея рада відзначити той факт, що Україна була однією з перших країн-членів Ради Європи, яка погодилась оприлюднити звіт експертів Ради Європи щодо стану свободи слова та інформації в Україні відповідно до Рекомендації Асамблеї № 1589 (2003) від 28 січня 2003 р..

14. Вкрай важливим є створення справедливої та функціонуючої системи громадського мовлення в Україні. У цьому відношенні, Асамблея вітає той факт, що тексти наступних законопроектів були подані до Ради Європи для їх розгляду у світлі попередніх рекомендацій експертів Ради Європи: “Про телебачення та радіомовлення” (нова редакція), “Про внесення змін до статті 13 Закону України “Про телебачення та радіомовлення”, “Про Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення” (нова редакція), “Про внесення деяких змін до Закону України “Про телебачення та радіомовлення” (стосовно правового регулювання у сфері супутникового та кабельного теле-, радіомовлення), “Про внесення змін до Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про внесення змін до деяких законів України” (стосовно відповідальності за порушення законодавства про друковані ЗМІ), а також проект Закону “Про внесення змін до деяких законів України” (щодо захисту державної таємниці). При цьому буде важливим відмежувати цей сектор, який є життєво необхідним для вільного формування громадської думки, від будь-якого політичного впливу, особливо з огляду на президентські вибори в наступному році. Асамблея таким чином закликає органи влади України виконати у тісній співпраці з відповідними органами Ради Європи рекомендації, що були раніше зроблені експертами Ради Європи. Асамблея також очікує, що закони про інформацію та друковані засоби масової інформації, зміни до яких наразі розглядаються Верховною Радою Україною, будуть подані до Ради Європи для їх аналізу заздалегідь до часу їх прийняття.

15. Асамблея наголошує, що в процесі внесення змін до Конституції України всі положення чинної Конституції, зокрема стосовно процедури внесення змін до неї, мають бути неухильно дотримані. Асамблея закликає органи влади України повною мірою співпрацювати з органами Ради Європи в цьому відношенні та, зокрема, врахувати в процесі внесення змін до Конституції висновки Венеціанської Комісії.

16. У світлі вище викладеного Асамблея робить висновок, що хоча Україною був досягнутий помітний прогрес у царині законодавства з часу прийняття Асамблеєю Резолюції № 1262 (2001), Україна ще не виконала всі свої обов’язки та зобов’язання як країна-член Ради Європи, і ще не повністю забезпечила утвердження принципу Верховенства Права в багатьох сферах. Таким чином, Асамблея вирішує продовжити процедуру моніторингу по відношенню до України у тісній співпраці з українською делегацією.

Рекомендація Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1622 (2003)*

1. Парламентська Асамблея звертає увагу на свою Резолюцію 1346 (2003) щодо виконання Україною своїх обов’язків та зобов’язань.

2. З урахуванням викладених у Резолюції положень, Асамблея інформує Комітет Міністрів про те, що хоча Україною був досягнутий помітний прогрес з часу прийняття Асамблеєю Резолюції 1262 (2001) Україна ще не виконала всі свої обов’язки та зобов’язання як країна-член Ради Європи. Таким чином, Асамблея вирішує продовжити процедуру моніторингу по відношенню до України у тісній співпраці з українською делегацією.

3. Асамблея рекомендує Комітету Міністрів:

і. спонукати органи влади України покращити співпрацю з Радою Європи з метою забезпечення повної відповідності українського законодавства та практики принципам та стандартам Ради Європи, особливо стандартам, гарантованим Європейською Конвенцією з прав людини, а також повну відповідність рішенням Європейського Суду з прав людини. Це стосується індивідуальних та загальних заходів, що можуть вимагатись;

іі. забезпечити у співпраці з Європейською Комісією остаточне виконання Спільної Програми щодо Посилення Демократичної Стабільності в Україні;

ііі. звернутися до відповідних органів влади України для створення для національних меншин необхідних умов для підтримки їх особливої культури, історії, мови та релігії, зокрема, за допомогою доступу до освіти рідною мовою;

іv. закликати органи влади України провести повне реформування органів прокуратури у відповідності з принципами та стандартами Ради Європи, а також виконати у тісній співпраці з відповідними органами Ради Європи Спільний План Дій щодо реформування органів прокуратури України;

v. забезпечити введення спеціальної програми тренувань з питань прав людини для українських прокурорів та суддів з метою розвитку демократичної практики їхньої діяльності;

vі. інтенсифікувати програми співпраці між Радою Європи та Україною, насамперед для виконання Плану Дій для Медіа, з огляду на необхідність надання допомоги органам влади України в їхніх зусиллях щодо забезпечення основних прав та свобод, особливо стосовно свободи слова та засобів масової інформації.

Обговорено та затверджено Асамблеєю 29 вересня 2003 року (27-е засідання).

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори