пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200331
14.12.2003 | Олексій Свєтіков, м.Северодонецьк

Проміжні результати виконання програми громадського консультування.

   

За підтримкою фонду Мотта з червня по грудень 2003 року ВГО “Комітет виборців України” реалізує в п’ятьох областях, включаючи Луганську, пілотну програму громадського консультування, спрямовану на надання безкоштовної кваліфікованої  юридичної допомоги виборцям, насамперед – у судах. 31 жовтня у Луганську відбулася прес–конференція, на якій були представлені проміжні результати щодо виконання програми. Прес-реліз щодо цього було розіслано в більшість ЗМІ, що діють у Луганській області.

КВУ усвідомила необхідність такої програми насамперед у результаті попередніх виборів 2002 року, коли відсутність в обласних відділеннях юридичних служб приводило до того, що організація не могла доводити до логічного завершення численні виявлені факти порушень виборчого закону. Пріоритетом нової програми є виборчі спори, і ЛОВ ВГО КВУ готове брати участь у них у будь-якому населеному пункті Луганської області.

Ще одним пріоритетом програми є захист політичних прав, насамперед, передбачених ст. 10 і 11 Міжнародної конвенції прав людини. Потенціал організації дозволяє допомагати громадянам на всіх стадіях судового захисту, починаючи від представництва в судах першої інстанції і закінчуючи оформленням заяв у Європейський суд прав людини.

З часу початку дії програми при особистій участі юристів комітету виборців в судах першої інстанції Луганської області завершено розгляд 3 процесів, що можуть бути віднесені до категорії виборчих, 5 судових позовів до ЗМІ чи до авторів публікацій у ЗМІ та 4 судової справи про захист права громадян на свободу мирних зборів.

Пропонується коротка ретроспектива деяких із цих справ:

Виборчі спори: 

1. Справа депутата Сєверодонецької міської ради А.Матвієнко. З позовом про захист ділової репутації до депутата звернувся виконавчий комітет Сєверодонецької міської ради у зв’язку з тим, що на сесії міської ради 26 грудня 2002 року А.Матвієнко запропонував розпустити виконком. В якості підстави розпуску виконкому депутат навів факти порушення виконкомом прав людини. Доводи юриста КВУ, що представляв інтереси депутата, включали наступне: виконком, що не є в Сєверодонецьку юридичною особою, не є належним позивачем у суді; що відповідно до ч. 4 ст.30 Закону “Про статус депутатів місцевих рад” депутат не несе відповідальність за зміст своїх виступів на сесіях, крім випадків наклепу й образи; що факти порушень прав людини, на які посилався депутат, вносячи пропозицію про розпуск виконкому, були підтверджені судовими рішеннями. 2 вересня суд залишив позов виконкому без розгляду у зв’язку з неодноразовою неявкою представника позивача в судове засідання.

2. Справа депутата Сєверодонецької міської ради С.Гуленко. Юрист комітету виборців підтримував у суді скаргу депутата на незаконне рішення територіальної виборчої комісії, яким було прийнято протокол зборів виборців про відкликання депутата. У даному процесі КВУ вважала за необхідне захищати інтереси виборців, що обрали (утретє) депутатом С.Гуленко, причина ініціювання відкликання якого, на нашу думку, була виключно політичною. Юрист КВУ доводив обґрунтованість скарги через доведення, наприклад, такого факту: у протоколі засідання територіальної комісії не була зазначена (і не була оголошена на зборах) причина відкликання. Крім того, збори не обирали ініціативну групу, члени ініціативної групи не передавали протокол у територіальну комісію (як він туди потрапив – з’ясувати в суді не вдалося), а територіальна комісія, приймаючі рішення, відмовила депутатові у розгляді його заяви щодо порушень, які мали місце під час проведення зборів. Дивно, але останній факт витікає безпосередньо з протоколу засідання територіальної комісії: першим питанням порядку денного був прийнятий протокол зборів, а третім – прийнято до відома скаргу депутата на цей протокол. 3 жовтня Сєверодонецький місцевий суд задовольнив скаргу С.Гуленко, визнав незаконним і скасував рішення територіальної комісії.

Позови до ЗМІ й авторів публікацій у ЗМІ:

1. Справа завідувача відділом прийому громадян Сєверодонецького міськвиконкому Н.Протопопової до газети “Третій сектор”. Позов був поданий у зв’язку з публікацією матеріалу “Референдумофобія”, у якому повідомлялося, як четверо сєверодончан 19 листопада 2002 року намагалися здати у виконком повідомлення про проведення зборів громадян. За інформацією, що оприлюднила газети, повідомлення прийняте не було: ні у відділу зі звернень громадян, ні в загальному відділі, ні оргвідділі. Позивачка звернулася до суду, вважаючи, що газета поширила неправдиву інформацію, чим нанесла їй моральної шкоди в розмірі 3000 гривень. Відповідно до її позовної заяви, 19 листопада їй дійсно приносили повідомлення про проведення зборів громадян, яке вона не знала як прийняти, і поки з’ясовувала, громадянка, що принесла повідомлення, нібито пішла з виконкому.

Під час процесу були опитані свідки: громадяни, що подали повідомлення, працівники виконкому. Було встановлено, що в дійсності 19 листопада громадяни намагалися віддати Н.Протопоповой повідомлення тричі на протязі 40 хвилин, але та тричі їм відмовляла, посилаючись, що їй раніше потрібно ознайомитися з нормативними документами. При таких обставинах 30 червня 2003 р. сєверодонецький місцевий суд вирішив, що інформація, яку поширила газета, відповідає дійсності й у позові відмовив. Позивачка рішення суду не оскаржила.

2. Справа О.Зарвовського. Позов до директора сєверодонецькїй СШ 11 О.Зарвовського подали сєверодонецький міський відділ освіти та завідувач цим відділом, які вважали, що відповідач спаплюжив їхню честь і гідність, коли надрукував у газеті статтю “Як грабують український народ”. Моральні страждання були оцінені в 5 тис. гривень. По нашій оцінці, інформація, що вимагали спростувати позивачі, в дійсності була оціночними судженнями автора щодо проблеми стягування плати з батьків на ремонт шкіл, що ж стосується негативних зведень, які містилися в матеріалі (щодо безгосподарного відношення до майна закладів освіти), то вони не оскаржувалися. 22 жовтня 2003 р. у ході судового засідання позивачі відкликали позови.

Судові справи про захист права на збори громадян:

Справа про рішення Сєверодонецького виконкому. 5 листопада 2002 р. виконавчий комітет Сєверодонецької міської ради прийняв рішення №1836 “Про затвердження місць проведення зборів, мітингів і інших акцій”, відповідно до п. 1 якого було визнано недоцільним проведення громадськими організаціями і політичними партіями зборів, мітингів і інших акцій на площах біля адміністративних будинків, торгових центрів, основних транспортних магістралей міста у зв’язку зі складністю в забезпеченні правопорядку в місцях великого зосередження людей і транспорту.  Бажаючі помітингувати, відповідно до цього рішення, могли це робити на 3 майданчиках, відведених виконкомом. Комітет виборців оскаржив це рішення в суд як незаконне, і таке, що порушує ст. 11 Міжнародної конвенції прав людини, але сєверодонецький місцевий суд залишив скаргу без задоволення. На початку червня поточного року Луганський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу керівника обласної організації КВУ. У рішенні суду зазначено, що “...за своїм змістом ст. 39 Конституції України не передбачає постійного характеру обмеження прав громадян чи прийняття яких-небудь рекомендацій. Таким чином, рішення, прийняті виконкомом Сєверодонецької міської ради від 05.11.2002 р. “Про визначення місця проведення зборів, мітингів і інших акцій у м.Сєверодонецьк” і 10.12.2002 р. “Про внесення змін у рішення виконкому від 5.11.2002 р. №1836”, утискує конституційні права громадян збиратися мирно, без зброї, і проводити збори, мітинги, ходи й демонстрації”. На наш погляд, таким чином було створено судовий прецедент, що може використовуватися для оскарження аналогічних рішень місцевої влади.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори