пошук  
версія для друку
Документи › Документи ООН
28.03.2004

Основні принципи незалежності судових органів

   

ВСТУП

Одним з головних підсумків сьомого Конгресу Організації Об’єднаних Націй з профілактики злочинності і поводження з правопорушниками, що проходив у Мілані (Італія) з 26 серпня по 6 вересня 1985 року, є прийняття Основних принципів незалежності судових органів. У своїй резолюції про Основні принципи, яка наводиться нижче, Конгрес рекомендував їх для використання в рамках національної, регіональної та міжрегіональної діяльності і закликав Комітет з профілактики злочинності та боротьби з нею розглянути питання про ефективне впровадження їх у першу чергу. Конгрес просив Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй вжити належних заходів для забезпечення максимально широкого розповсюдження Основних принципів і підготувати доповідь про їх здійснення. В своїй резолюції 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральна Асамблея вітала Основні принципи і запропонувала урядам дотримуватися їх та брати до уваги в рамках свого національного законодавства і практики.

За рекомендацією Комітету з профілактики злочинності та боротьби з нею Економічна і Соціальна Рада запропонувала державам-членам кожніх п’ять років, починаючи з 1988 року, інфорсувати Генерального секретаря про результати, досягнуті в здійснені Основних принципів (резолюція 1986/10 від 21 травня 1986 року). Сюди входили б інформація, що стосувалася б розповсюдження їх, включення в національне законодавство проблем, які виникають в ході діяльності по їх здійсненню на національному рівні, а також допомоги, яка, можливо, буде потрібна з боку міжнародної спільноти. Генеральна Асамблея вітала цю рекомендацію Ради в своїй резолюції 41/149 від 4 грудня 1986 року про права людини при здійсненні правосуддя.

В Основних принципах підкреслюється, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Правосуддя вимагає, щоб кожен мав право на справедливий і публічний розгляд в компетентному, незалежному та об’єктивному суді відповідно до принципів, проголошених в Загальній декларації прав людини (стаття 10), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (стаття 14) та інших документах Організації Об’єднаних Націй. Для здійснення цього права необхідно мати незалежний судовий орган.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДОВИХ ОРГАНІВ

Сьомий Конгрес Організації Об’єднаних Націй з профілактики злочинності та поводження з правопорушниками,

посилаючись на Каракаську декларацію, одноголосно прийняту шостим Конгресом Організації Об’єднаних Націй з профілактики злочинності і поводження з правопорушниками і схвалену Генеральною Асамблеєю в її резолюції 35/171 від 15 грудня 1980 року,

посилаючись також на резолюцію 16, прийняту шостим Конгресом ООрганізації Об’єднаних Націй з профілактики злочинності та поводження з правопорушниками, в якій Конгрес звернувся до Комітету з профілактики злочинності та боротьби з нею з проханням включити в число першочергових питаань розробку керівних принципів незалежності суддів,

посилаючись далі на рішення 1984/153 Екоономічної Соціальної Ради від 25 травня 1984 року, в якому Рада запропонувала міжрегіональній підготовчій нараді з питань розробки і застосування стандартів і норм Організації Об’єднаних Націй в галузі карного провосуддя завершити розробку проекту керівних принципів незалежності судових органів, сформульованого Комітетом з профілактики злочинності та боротьби з нею на її восьмій сесії, і просила Генерального секретаря представити остаточний текст сьомому Конгресу для прийняття,

з задоволенням беручи до відома роботу, виконану в цьому напрямі Комітетом з профілактики злочинності та боротьби з нею і міжрегіональною підготовчою нарадою для сьомоого Конгресу Організації Об’єднаних Націй з профілактики злочинності та поводження з правопорушниками, який проходив у Варенні (Італія) з 24 по 28 вересня 1984 року,

з задоволенням беручи далі до відома детальне обговорення на сьомому Конгресі Організації Об’єднаних Націй з профілактики злочинності і поводження з правопорушниками питання про проект керівних принципів незалежності судових органів, в результаті якого були сформульовані Основні принципи незалежності судових органів,

1. приймає Основні принципи незалежності судових органів, викладені в Додатку до цієї резолюції;

2. рекомендує Основні принципи до виконання і вжиття заходів на національному, регіональному та міжрегіональному рівнях в урахуванням політичних, економічних, соціальних та культурних умов і традицій кожної країни;

3. закликає уряди брати до уваги в рамках їхнього національного законодавства й шанувати Основні принципи;

4. закликає також держав-членів довести Основні принципи до відома суддів, юристів, співробітників виконавчих і законодавчих органів, а також широкої громадськості;

5. нагально закликає регіональні комісії, регіональні та міжрегіональні заклади, що займаються питаннями профілактики злочиності й поводження з правопорушниками, спеціалізовані установи та інші органи системи Організації Об’єднаних Націй, інші відповідні міжурядові організації та неурядові організації, що мають консультативний статус при Економічній і Соціальній Раді, брати активну участь у втіленні в життя цих Основних принципів;

6. закликає Комітет з профілактики злочиності та боротьби з нею розглянути в першу чергу питання про ефективність виконання цієї резолюції;

7. просить Генерального секретаря вжити належних заходів для забезпечення максимально широкого розповсюдження Основних принципів;

8. просить також Генерального секретаря підготувати доповідь про здійснення Основних принципів;

9. просить далі Генерального секретаря надавати державам-членам, за їх проханням, допомогу у здійсненні Основних принципів і регулярно представляти доповідь з цього питання Комітету з профілактики злочинності та боротьби з нею;

10. просить довести цб резолюцію до відома всіх відповідних органів Організації Об’єднаних Націй.

ДОДАТОК

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДОВИХ ОРГАНІВ

Враховуючи, що в Статуті Організації Об’єднаних Націй народи світу заявляють, зокрема, про свою рішучість створити умови, при яких можна дотримуватися справедливості, щоб забезпечити міжнародне співробітництво в заохоченні і розвитку поваги до прав людини і основних свобод без будь-якої різниці,

враховуючи, що в Загальній декларації прав людини втілені, зокрема, принципи рівності перед законом, презумпції невинності і права на справедливий і відкритий судовий розгляд компетентним, незалежним і безстороннім судом, заснованим відповідно до закону,

враховуючи, що Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права гарантують також право бути судженим без невиправданої затримки,

враховуючи, що все ще часто існує невідповідність між уявленням про ці принципи і фактичним становищем,

враховуючи, що при організації і відправленні правосуддя в кожній країні слід керуватися цими принципами і що треба докладати зусиль для повного втілення їх у життя,

враховуючи, що норми, які стосуються здійснення функцій судді, мають бути націленими на те, щоб забезпечувати суддів можливістю діяти відповідно до цих принципів,

враховуючи, що на суддів покладається обов’язок приймати остаточне рішення з питань життя і смерті, свободи, прав, обов’язків і власності громадян,

враховуючи, що шостий Конгрес Організації Об’єднаних Націй з профілактики злочинності і поводження з правопорушниками в своїй резолюції 16 просив Комітет з профілактики злочинності та боротьби з нею включити до першочергових завдань розробку керівних принципів, що стосуються незалежності суддів та відбору, професфйної підготовки і статусу суддів та прокурорів,

враховуючи в зв’язку з цим, що потрібно в першу чергу розглянути питання про роль судів у системі правосуддя і

важливість їхнього відбору, підготовки й поведінки,

урядам слід було б брати до уваги і шанувати в рамках свого національного законодавства і практики, доводити до відома суддів, адвокатів, працівників виконавчих і законодавчих органів і широкої громадськості такі основні принципи, сформульовані для того, щоб допомогти державам-членам у вирішенні завдань забезпечення і зміцнення незалежності судових органів. Принципи сформульовані головним чином для професійних суддів, однак при необхідності вони рівною мірою можуть застосовуватись і до непрофесійних суддів, якщо такі є.

Незалежність судових органів

1. Незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Всі державні та інші установи зобов’язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її.

2. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і збудь-яких би то не було причин.

3. Судові органи володіють компетенцією стосовно всіх питань судового характеру і мають виняткове право вирішувати, чи входить передана їм справа до їхньої встановленої законом компетенції.

4. Не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втучання в процес правосуддя, і судові рішення, винесені суддями, не підлягають перегляду. Цей принцип не перешкоджає здійснюваному відповідно до закону судовому перегляду чи пом’якшенню вироків, винесених судовими органами.

5. Кожна людина має право на судовий розгляд у звичайних судах або трибуналах, які застосовують встановлені юридичні процедури. Не повинні утворюватися трибунали, які не застосовують встановлені потрібним чином юридичні процедури, з метою підміни компетенції звичайних судів або судових органів.

6. Принцип незалежності судових органів дає судовим органам право і вимагає від них забезпечення справедливого ведення судового розгляду і дотримання прав сторін.

7. Кожна держава-член повинна надавати відповідні засоби, які давали б змогу судовим органам належним чином виконувати свої функції.

Свобода слова та асоціацій

8. Відповідно до Загальної декларації прав людини члени судових органів, як і інші громадяни, користуються свободою слова, віровизнання, асоціацій та зборів; однак, керуючись такими правами, судді повинні поводитись завжди таким чином, щоб забезпечити повагу до своєї посади і зберегти безсторонність і незалежність судових органів.

9. Судді володіють свободою організовувати асоціації суддів чи інші організації та вступати до них для оборони своїх інтересів, удосканалення професійної підготовки і збереження своєї судової незалежності.

Кваліфікація, підбір і підготовка

10. Особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну підбору і кваліфікацію в галузі права. Будь-який метод підбрання суддів мусить гарантувати від призначення суддів за неправомірними мотивами. При підборі суддів не повинно бути дискримінації щодо даної особи за ознаками раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану та ін.; однак вимога про те, щоб кандидат на юридичну посаду був громадянином відповідної країни, не повинна розглядатися як дискримінаційна.

Умови служби та термін повноважень

11. Термін повноважень суддів, їх незалежність, безпеку, відповідну винагороду, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

12. Судді, яких призначають чи вибирають, мають гарантований термін повноважень до обов’язкового виходу на пенсію чи витікання строку повноважень там, де це встановлено.

13. Підвищення суддів на посаді там, де є така система, слід здійснювати на основі об’єктивних факторів, зокрема здібностей, моральних якостей і досвіду.

14. Розподіл справ між суддями в судах, до яких вони відносяться, є внутрішньою справою судової адміністрації.

Професійна таємниця та імунітет

15. Судді зобов’язані зберігати професійну таємницю щодо своєї роботи та конфіденційної інформації, отриманої в ході виконання ними своїх обов’язків, за винятком відкритих судових розглядів, і їх не можна примушувати давати свідчення з таких питань.

16. Без шкоди для якоїсь дисциплінарної процедури чи якогось права на апеляцію або компенсацію з боку держави відповідно до національних законів суддям слід користуватися особистим імунітетом від судового переслідування за фінансову шкоду, спричинену в результаті хибних дій чи упущень, які мали місце при здійсненні ними своїх судових функцій.

Покарання, усунення від посади і звільнення

17. Звинувачення або скарга, що надійшли на суддю в ході виконання ним своїх судових і професійних обов’язків, повинні бути невідкладно і безсторонньо розглянуті згідно з відповідною процедурою. Суддя має право на відповідь і справедливий розгляд. На початковому етапі розглядання скарги має проводитись конфіденційно, якщо суддя не звернеться з проханням про інше.

18. Судді можуть бути тимчасово усунуті від посади або звільнені тільки з причин їх нездатності виконувати свої обов’язки або поведінки, невідповідної до посади, яку вони займають.

19. Всі процедури покарання, усунення від посади і звільнення мусять визначатися відповідно до встановлених правил судової поведінки.

20. Рішення про дисциплінарне покарання, усунення від посади чи звільнення повинні бути предметом незалежної перевірки. Цей принцип може не застосовуватися до рішень верховного суду або до рішень законодавчих органів, прийнятих при розгляді справ у порядку імпічмента або при дотриманні аналогічної процедури.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори