пошук  
версія для друку
30.03.2004

Виклад фактiв №5. Програма заходiв у другому десятилiттi дiй проти расизму та расової дискримiнацiї.

   

Глобальнi консультацiї з питань расизму та расової дискримiнацiї, що вiдбулися в Женевi 3-6 жовтня 1988 року.

РЕЗЮМЕ

40 річниця Загальної декларацiї прав людини 1948-1988 роки.

Вступ.

Дискримiнацiя являє собою відмову у правах людини та основних свободах. I поки дискримiнацiя та її, без усякого сумнiву, найстрашнiший прояв расизм мають мiсце, свiтова громадськiсть не може рoзраховувати на побудову мiжнародного суспiльства, заснованого виключно на принципах рiвностi, гiдностi i цiнностi людської особистостi. Свiтове спiвтовариство не може залишатися бездiяльним перед лицем кричущого, знехтування основоположної гiдностi людської особистостi, що знаходить вияв у тiй узаконенiй формi расової дискримiнацiї, якою є апартеїд. Усе людство вимагає, щоб мiжнародне спiвтовариство виявило зацiкавлену участь, солiдарнiсть i вжило заходiв.

Генеральна Асамблея у своїй резолюцiї 42/47 доручила Генеральному секретареві організувати в 1988 році в межах Програми дій у другому Десятилітті боротьби проти расизму та расової дискримінації глобальні консультації за участi представникiв системи Органiзацiї Об’єднаних нацiй, регiональних мiжурядових органiзацiй та зацiкавлених неурядових органiзацiй, якi мають консультативний статус при Економiчнiй і Соцiальнiй Радi з тим, щоб придiлити основу увагу координацiї мiжнародної дiяльностi у боротьбi проти расизму та расової дискримiнацiї. Інформацiя про результати цих консультацiй має набути широкого розповсюдження.

Глобальнi консультацiї вiдбулися 3-6 жовтня у Палацi Нацiй у Женевi. Головою доповiдачем на них було обрано заступника Генерального секретаря з прав людини пана Яна Мартенсона.

Готуючись до цих Консультацiй, Центр прав людини придiлив особливу увагу проханню Генеральної Асамблеї мобiлiзувати максимум мiжнародного тиску, щоб досягти цiлей другого Десятилiття, і здiйснення заходiв, викладених у Програмi дiй. Мета полягала в тому, щоб сприяти стимулюючому i глибокому обмiну думками i виявити цiкавi, змiстовнi i кориснi iдеї та рекомендацiї, надати тим самим нового поштовху глобальнiй боротьбi проти расової дискримiнацiї.

Таким чином, склад учасникiв та характер Консультацiй було продумано так, щоб забезпечити при їх проведеннi дотримання духу i букви вiдповiдної резолюцiї Генеральної Асамблеї. Досить представницький характер участi в Консультацiях забезпечило залучення до них активiстiв боротьби за права людини з усiх секторiв мiжнародного спiвтовариства, неурядових органiзацiй i фахiвцiв. У центрi уваги були опис і оцінка внеску мiжурядових органiв та органiзацiй, що займаються питаннями прав людини, а також секретарiатiв органiзацiй системи Об’єднаних Нацiй, спецiалiзованих установ та iнших мiжнародних організацiй та iнститутів. Водночас з великою увагою було вислухано думку вчених, наукових діячiв, професорів унiверситетiв, а також представникiв неурядових організацiй.

Розглянутi питання .

У ходi засiдання на Консультацiях було розглянуто такi теми:

1. Мiжнародна проблема расизму сьогоднi;

2. Витоки расизму та расової дискримінацiї;

3. Сучаснi форми расизму, зокрема, апартеїд;

4. Уразливi групи з боку расизму;

5. Поточна і перспективна дiяльнiсть Органiзацiї Об’єднаних Нацiй у боротьбi проти расизму та расової дискримiнацiї;

6. Координацiя i змiцнення на всiх рiвнях мiжнародних дiй проти расизму та расової дискримiнацiї.

Результати Глобальних консультацiй, як стало очевидно, свiдчать про те, що склад учасникiв, характер i порядок денний дозволили розглянути широкий спектр питань, що стосуються расизму, расової дискримiнацiї та апартеїду; сприяли висуненню деяких нових і цiкавих пропозицiй та рекомендацiй стосовно подальших дiй. Тому доцiльно, щоб у майбутньому Генеральна Асамблея санкцiонувала проведення подiбних консультацiй на пiзнiшому етапi.

Учасники Консультацiй отримали важливе послання Голови Спецiального комiтету проти апартеїду Його Превосходительства генерал-майора пана Джозефа Гарби. У своєму посланнi вiн пiдкреслив, що Спецiальний Комiтет, який вiдiграє провiдну роль у боротьбi проти нещасть апартеїду, i заслуговує на загальну пiдтримку i мобiлiзацiю зусиль, спрямованих на те, щоб повнiстю покласти край тому злочину проти людства, якою є полiтика апартеїду.

Важливий внесок у дискусiю зробив також представник Спецiального комiтету з питання про хiд здiйснення Декларацiї про надання незалежностi колонiальним країнам i народам, який вiдзначив, що лiквiдацiя колонiалiзму нерозривно пов’язана з боротьбою проти расизму i расовоi дискримiнацiї одним за найбiльш мерзенних и бридких проявiв якого став апартеїд.

Важливе значення мав також виступ на Консультацiях засновника i президента фонду "Франс Лiберте" панi Данiєль Мiттеран. Панi Мiттеран пiдкреслила: якщо мiжнародне спiвтовариство об’єднає свої сили, рiшучiсть i спiльну волю, то це прискорить лiквiдацiю геноциду, расової ненавистi й дискримiнацiї. Саме в цьому дусi мiжнародне спiвтовариство має надалi збагачувати всю гаму етнiчних та соцiальних прав, якi були поступово завойованi у другiй половинi XIX столiття i якi мають бути збереженi в "арсеналi прав" нашого часу.

Мiжнародна проблема расизму сьогоднi.

На першому засiданнi Консультацiй, яке вiдбулося 3-го жовтня 1988 року i було вiдкрите Головою Доповiдачем паном Мартенсоном, разглянуто питання про мiжнародну проблему расизму сьогоднi. З приводу цього виступили такi учасники Консультацiй: панi Данiєль Мiттеран; Комiсар Органiзацiї Об’єднаних Нацiй у Намiбiї пан Бернт Карлссон; голова Болгарської комiсiї з прав людини пан Костятин Теллалов; директор Панафриканського Iнституту мiжнародних вiдносин, колишнiй Генеральний секретар Органiзацiї єдностi /ОАЄ/, пан Ждем Коджо і голова Комiтету неурядових организацiй пан Марек Хагмайєр.

У ходi обговорювання цiєї теми було вiдзначено, що мiжнародне спiвтовариство отримало новий виклик, кинутий йому расизмом i расовою дискрiмiнацiєю, якi проникли в пори людського суспiльства i поставили пiд сумнiв мiць його моральних цiнностей.

Хоча апартеїд, як i колись, являє собою практику расової сегрегацiї в її найжорстокiшiй i узаконенiй формi, є злочином проти людства, не варто розглядати расову дискримiнацiю виключно в контекстi апартеїду. Виступаючи пiд гаслом захисту нацiй "вiд напливiв людей iншого кольору шкiри", екстремiстськi рухи намагаються впливати на розум i почуття чоловiкiв та жiнок і особливо молодi. Серед iнших аспектiв, якi можуть призвести до виникнення расової дискримiнацiї та расових забобонiв, були названi безробiття, iнфекцiйнi захворювання, такi як синдром набутого iмунодефiциту /СНIД/, а також умонастрої, яким властиво зводити причину всiх бiд до присутностi iноземцiв i пояснювати цим усi нещастя. У цьому зв’язку згадувалася також та роль, яку вiдiграють певнi економiчнi, соцiальнi i культурнi сили, дiяльнiсть яких здатна пробудити расовi забобони й уявлення про расову вищiсть; мiжнародна мiграцiя рабочої сили, форми племiнних чвар i нацiоналiзму, якi можуть стати причиною висилки, масових вбивств, виникнення нацiональної та расової ненавистi i дискримiнацiї. Пiсля злочинів нацизму й трагедiї другої свiтової вiйни не можна допустити, щоб тривало проведення полiтики дискримiнацiї та сегрегацiї за ознакою кольору шкіри, релігійної приналежності, культури і статі. У зв’язку з 40-ю річницею проголошення Загальної декларації прав людини була дана висока оцiнка дiяльностi системи Органiзацiї Об’єднаних Нацiй у галузi боротьби проти расизму, расових забобнiв i дискримiнацiї, а також у справi захисту й розвитку поважання до прав людини й основних свобод. Для вирiшення нових завдань було запропоновано придiлити особливу увагу повному застосуванню мiжнародних стандартiв, якi стосуються викорiнення расизму та расової дискримiнацiї на мiжнародному та нацiональному рiвнях, а також здiйсненню заходiв, спрямованих на змiцнення в межах системи формування ролi усіх форм морального виховання молодi й формування морально-етичних цiнностей.

Було пiдкреслено, що формування моральної позицiї, заснованої на визнаннi "Iншого", позицiї врахування i розумiння рiзноманiтностi вiдмiнностей, що iснують мiж людьми, їх звичаями, традицiями, релiгiями i культурами, є важливим фактором викорiнення расових забобонiв і дискримiнацiї, оскiльки расизм тягне за собою байдужiсть, нетерпимiсть, бездушнiсть.

Обговорюючи названий пункт, оратори неодноразово посилалися на становище у Пiвденнiй Африцi, Намiбiї i пiдкреслювати ту вiдповiдальнiсть, яка лягає на Органiзацiю Об’єднаних Нацiй, специалiзовані установи, урядовi й неурядовi організацiї за ведення боротьби проти расизму, расової дискримiнацiї та апартеїду.

Далi було пiдкреслено, що расизм є також фактором, що перешкоджає соцiальному прогресу й розвитковi обдарованих осiб і перекриває їм шлях до заняття науковою та iншими видами дiяльностi через їхню расову приналежнiсть. Крiм того, було сказано, що расизм дає привiд для виникнення не лише внутрiшнього непоразумiння, але й мiждержавних конфлiктiв, якi можуть набути гострої форми й створювати загрозу мiжнародному миру й безпецi.

Витоки расизму i расової дискримiнацiї .

Засiдання учасникiв Консультацiй, що вiдбулося у другiй половинi понедiлка, 3-го жовтня 1988 року, було присвячене обговоренню питання про витоки расизму i расової дискримiнацiї.

За даною темою перед присутнiми виступили: декан факультету теологiї Женевського унiверситету пан Альбер де Пюрi; професор Iсторiї Декарського унiверситету пан Жозеф Кі-Зербо; професор економiки, директор африканського вiддiлення органiзацiї "Форум країн третього свiту" пан Самiр Амiн; член Пiдкомiсiї, професор мiжнародного права Люблянського унiверситету /Югославiя/ пан Данило Тюрк.

На засiданнi було порушене питання про те, чи не сприяли монотеїстичнi релiгiї у своїй давнiй формi виникненню расизму, незважаючи на те, що всi вони визнавали походження людей вiд спiльного прабатька.

Ішлося про основоположну спiльнiсть людей, було вiдзначено, що з наукової точки зору саме визначення раси є нечiтким, оскiльки мiстить рiзнi суперечливi елементи.

Було звернено увагу на зв’язок мiж колонiалiзмом і расизмом, особливо в тому, що стосується колонiального й постколонiального етапiв Iсторiї Африки. Говорилося також про те, що економiчна зацiкавленiсть є одним із найiстотнiших елементiв расизму. У цьому контекстi було вiдзначено, що апартеїд є найбiльш згубним i крайнiм виявом расизму сьогоднi, i що для його лiквiдацiї треба докласти спiльних зусиль. Була висловлена думка про те, що збереження забобонiв і расової дискримiнацiї у значнiй мiрi пояснюється низьким культурним рiвнем населення; наголошено також на необхiдностi конструктивного залучення усiх верств суспiльства у справу забезпечення кращого розумiння вiдмiнностей мiж людьми, рiзноманiтностi рас i культур.

Говорилося про зв’язок мiж полiтикою експансiї, що її здiйснювали протягом минулого столiття європейськi країни, Iдеологiєю лiбералiзму i расизмом. Було висловлено тривогу з приводу iснування до сьогоднiшнього дня непрямих форм колонiалiзму. Вiдзначено також, що слiд докласти додаткових зусиль, щоб лiквiдувати расизм i расову дискрiмiнацiю, особливо шляхом проведення просвiтницької дiяльностi. Також було зроблено заклик на пiдтримку загального визнання iснуючих у галузi прав людини документiв, спрямованих проти расизму та расової дискримiнацiї з метою створення мiжнародної культури, в основi якої б лежала повага прав людини.

Було зазначено, що расова дискримiнацiя може мати рiзнi вияви. Iнколи вона може сприйматися як всього-навсього расовi забобони. У такому випадку справi можна зарадити, проводячи просвiтницьку дiяльнiсть. В iншому випадку вона може набувати форму панування одного класу суспiльства над iншим. По сутi ж проблема значно складнiша. Расова дискримiнацiя є складовою частиною iсторiї людства, i було показано, що природнiй перебiг iсторичного розвитку не створює достатнiх передумов для лiквiдацiї расизму i расової дискримiнацiї. У цьому зв’язку учасники торкнулися принципу рiвностi у застосуваннi правових норм стосовно кожної людини.

У ходi обговорення особлива увага була придiлена тiсному взаємозв’язку мiж боротьбою проти расизму, расової дискримiнацiї та апартеїду й пошуком шляхiв до повного набуття економiчних, соцiальних та культурних прав. Було зазначено, що обидвi цi мети є взаємозалежними. Як приклад було наведено становище бiженцiв, робiтникiв-мiгрантiв i корiнного населення.

Сучаснi форми расизму, зокрема, апартеїд .

На ранковому засiданнi у вiвторок, 4-го жовтня 1988 року, на Консультацiях обговорювалося питання про сучаснi форми расизму, зокрема, апартеїд. На засiданнi виступили: директор Програми боротьби проти расизму Всесвiтньої Ради церков Його Преподобiє Н. Барнi Питьяна; заступник Постiйного представника Зiмбабве при Органiзацiї Об’єднаних Нацiй в Женевi пан Миколас Д. Кітiкітi; старший викладач юридичного факультету "Трiнiтi-коледжу" у Дублінi пан Кадер Асмаль; представник Центру боротьби проти апартеїду пан Теодор С. Зупанос i член Пiдкомiсiї з попердження дискримiнацiї i захисту меншин пан Асб’єрi Ейде.

Практику апартеїду було названо найжорстокiшою i найнеприйнятнiшою формою расизму та расової дискримiнацiї. Повне викорiнення цього злочину має стати спiльним завданням для мiжнародного спiвтовариства у найближчi роки. Було порушене питання про ту роль, яку вiдiграють церкви у Пiвденнiй Африцi та за її межами. Було також висловлено думку про необхiднiсть бiльш поглибленого дослiдження складових елементiв апартеїду з тим, щоб мати можливiсть успiшнiше боротися з даним злом. У цьому зв’язку особливу увагу було придiлено елементу експлуатацiї як одному з найiстотнiших аспектiв проблеми i було пiдкреслено масштабнiсть цього елементу в мiжнародному планi, яким i пояснюється складнiсть викорiнення апартеїду. Пролунав загальний заклик до суворого застосування обов’язкових санкцiй проти Пiвденної Африки вiдповiдо до рекомендацiй Генеральної Асамблеї.

Одним з важливих аспектiв пiвденноафриканської проблеми є мiлiтаризацiя країни i той тиск, який пiвденноафриканська армiя застосовує до сусiднiх держав. Як наслiдок, полiтика пiвденноафриканського уряду стає все бiльш репресивною. В такiй ситуацiї Органiзацiя Об’єднаних Нацiй стає перед дуже складним вибором.

Були згаданi явища "ксенофобiї" i "генерофобiї", вiдзначено, що коли та чи iнша держава будується на основi однiєї культури або однiєї релiгiї, то створюються передумови виникнення такого явища. Тi ж явища виникають у тих випадках, коли iснує економiчна небезпека. У ходi обговорення торкнулися також питання про тяжке становище палестинцiв на окупованих територiях.

Уразливi групи з боку расизму .

На засiданнi, що вiдбулося у вiвторок, 4-го жовтня 1988 року, у другiй половинi дня, на Консультацiях обговорювалося питання про уразливi групи з боку расизму, причому особлива увага придiлялася становищу корiнного населення, робiтникiв-мiгрантiв, бiженцiв та груп меншин. З рiзних аспектiв теми виступили: Голова Робочої групи, яка займається питаннями корінного населення Пiдкомiсiї з попередження дискримiнацiї i захисту меншин панi Еріка-Iрена Даєс; директор сектора, який займається питаннями мiжнародної мiграцiї та наймом Мiжнародного бюро працi пан Роджер Бенiнг; директор вiддiлу з правових норм i положень, що стосуються бiженцiв, Управлiння Верховного комiсара Органiзацiї Об’єднаних нацiй у справах бiженцiв /УВКБ/ пан Гасан М. Арно; член Пiдкомiсiї з попередження дискримiнацiї i захисту меншин професор мiжнародного права Люблянського унiверситету /Югославiя/ пан Данило Тюрк. Щодо питання про расизм та корiнне населення, то увагу було звернено на те, що корiнне населення особливо вразливе по вiдношенню до расизму та расової дискримiнацiї. Було висловлене побажання, щоб уряди вжили правових, адмiнiстративних, економiчних та соцiальних заходiв з метою викорiнення полiтики та практики дискримiнацiї проти окремих осiб, груп, общин корiнного населення та корiнних народностей, аби полiпшити умови їхнього життя i формувати гармонiйнi взаємовiдносини мiж корiнними i некорiнними жителями.

У цьому контексті могло б бути доречним створення режиму преференційного ставлення до корінного населення на основі міжнародних документів і конституцій країн, а також вжиття додаткових законодавчих та адміністративних заходів.

Було разглянуто також питання про становище трудящих мiгрантiв i вiдзначено, що вони особливо вразливi з боку расизму та расової дискримiнацiї. Було вказано, що нерiдко дискримiнуються особи, що не є громадянами країни, у якiй перебувають. Удостоєна високої оцiнки роль, яку вiдiграють у боротьбi з таким явищем Мiжнародна органiзацiя працi /МОП/, а також активна участь цiєї органiзацiї у боротьбi проти расизму та расової дискримiнацiї шляхом пропаганди своїх норм i сприяння їхньому дотриманню. Було вказано, що в центрi уваги документiв МОП завжди перебiвали питання рiвного ставлення до людей незалежно вiд iхньої нацiональностi.

Ще одну вразливу групу, становище якої розглядалося у межах обговорення даного пункту, становлять бiженцi. Було зазначено, що Верховний комiсар Органiзацiї Об’єднаних Нацiй у справах бiженцiв спрямував свої зусилля, реалiзуючи довiрений йому мандат, не на усунення причин чи мотивiв появи потокiв бiженцiв, а лише на лiквiдацiю цих наслiдкiв. Окремо був пiдкреслений зв’язок мiж боротьбою проти расизму i захистом бiженцiв та наданням їм притулку. Вiдносно цього є помiтне зростання спiвробiтництва з неурядовими органiзацiями.

Що стоється захисту меншин, то було порушене питання про те, що ж необхiдно робити для полiпшення становища груп меншин у рiзних країнах. Порушувалося також питання про тiсний взаємозв’язок між попередженням дискримінації та захистом біженців.

У цьому зв’язку було рекомендовано широко пов’язувати дiяльнiсть Органiзацiї Об’єднаних Нацiй для захисту меншин з дiями попередження дискримiнацiї. У цьому плані слiд провести дослiдження i проаналiзувати конкретнi шляхи пiдходу до врегулювання проблем, пов’язаних зi становищем меншин у рiзних частинах свiту.

Поточна i перспективна дiяльнiсть Органiзацiї Об’єднаних Нацiй у галузi боротьби проти расизму та расової дискримiнацiї.

Цей пункт обговорювався на ранковому засiданнi 6-го жовтня 1988 року. На засiданнi виступили: Голова Комiсiї з прав людини пан Алiун Сене; член Пiдномiсiї з попередження дискримiнацiї і захисту меншин i Голова її робочої групи, що займається проблемами корiнного населення, панi Ерiка-Iрена Даєс; Голова Комiтету лiквiдацiї расової дискримiнацiї пан Джордж О. Лемптi; заступник Голови Комiтету прав людини пан Фаусто Покар; Голова Комiтету економiчних, соцiальних та культурних прав пан Iбрагiм Бадауi.

Особливо було пiдкреслено важливiсть тiєї ролi, що її вiдiграє Комiсiя з прав людини у боротьбi проти расизму та расової дискримiнацiї. Звернено увагу на порядок денний Комiсiї i були вiдновленi пункти, що мiстяться в ньому. Наприклад: право народiв на самовизначення, апартеїд, становище корiнного населення i релiгiйна нетерпимiсть. Вони свiдчать про те, що принцип недопущення дискримiнацiї, як i колись, залишається одним з основних питань, розглядом яких займається Комiсiя.

Iз самого початку своєї дiяльностi Комiсiя з прав людини заявила, що боротьба проти всях форм дискримiнацiї є одним iз найважливiших завдань, якi стоять перед суспiльством. З моменту свого створення у 1948 роцi Комiсiя завжди була одним з основних органiв Органiзацiї Об’єднаних Нацiй, якi займаються питаннями захисту прав людини i основних свобод. Приймаючи резолюцiї, пропонуючи новi пiдходи i доручаючи своїй пiдкомiсiї проводити дослiдження широкого кола проблем, пов’язаних з дискримiнацiєю, комiсiя була i залишається в авангардi боротьби проти расизму, расової дискримiнацiї та апартеїду. У цьому контекстi згадано надзвичайно важливе дослiдження, яке пiдготував Спецiальний доповiдач Пiдкомiсiї пан Ахмед Халiф з питань про "Негативнi наслiдки полiтичної, воєнної, економiчної та iнших форм допомоги, що її надать расистському та колонiальному режимам Пiвденної Африки, для реалiзацiї прав людини".

Комiсiя неодноразово виступала з пропозицiями про органiзацiю семiнарiв i колоквiумiв по конкретнiй темi расизму та расової дискримiнацiї, щоб розглянути це питання у глобальнiй перспективi й краще визначити суть цього явища. Торкнулися питання про можливiсть видiлення одного вiдсотка бюджету Органiзацiї Об’єднаних Нацiй на посилення дiй у галузi прав людини, щоб можна було мобiлiзувати достатню кiлькiсть людей i коштiв для лiквiдацiї расизму, расової дискримiнацiї та апартеїду.

Стосовно роботи Пiдкомiсiї, то питання було звернене на необхiднiсть провести протягом другого Десятилiття двох нових дослiджень, якi стосуються статусу визвольних рухiв за мiжнародним правом та статусу корiнного населення за мiжнародним правом.

Було згадано рiзнi дослiдження в галузi расової дискримiнацiї i дискримiнацiйного поводження, якi вже проводяться Пiдкомiсiєю. Було сказано, що, як про це свiдчать її повна назва, Пiдкомiсiя має продовжувати й змiцнювати свою дiяльнiсть щодо лiквiдацiї всiх форм дискримiнацiї, закрема такої, що спирається на расову приналежнiсть.

Стосовно роботи Комiтету прав людини, то велике значення було надане тiй ролi, яку вiдiграє цей орган, було запропоновано також органiзувати обмiн думками мiж членами рiзних органiв Органiзацiї Об’єднаних Нацiй, якi займаються питаннями лiквiдацiї расової дискримiнацiї, щоб полiпшити їх функцiонування i посилити дiї, спрямованi на боротьбу проти расизму та расової дискримiнацiї. Крiм того, було сказано, що Комiтет пiдтримає будь-якi iнiцiативи та спiвробiтництво у проведеннi глобального дослiдження процедур звернення по допомогу з боку жертв расизму i расової дискримiнацiї.

Визначаючи, що Комiтет лiквiдацiї расової дискримiнацiї є одним з головних органiв, що ведуть боротьбу з расизмом та расовою дискримiнацiєю, учасники обговорення загострили увагу на фiнансових ускладеннях, якi постали перед Комiтетом. Отже, було рекомендовано уповноважити Генерального секретаря Органiзацiї Об’єднаних Нацiй вiдшкодовувати витрати Комiтету з регулярного бюджету Організації Об’єднаних Націй. Це дозволило б Комiтету й надалi вiдiгравати важливу роль у боротьбi з расизмом та расовою дискримiнацiєю. Крiм того, було сказано, що треба ширше висвiтлювати роботу Комiтету, щоб поліпшити поiнформованiсть мiжнародного спiвтовариства про його заходи.

Стосовно Комiтету економiчних, соцiальних і культурних прав було пiдкреслено, що, беручи до уваги тiсний зв’язок мiж расизмом, расовою дискримiнацiєю та здiйсненням економiчних, соцiальних i культурних прав, йому треба надати всi необхiднi кошти для здiйснення його заходiв, зокрема для додаткових засiдань.

Координацiя i змiцнення на всiх рiвнях мiжнародних дiй проти расизму та расової дискримiнацiї .

Питання про координацiю i змiцнення на всiх рiвнях мiжнародних дiй проти расизму та расової дискримiнацiї обговорювалося в ходi консультацiй, проведених 5-го та 6-го жовтня 1988 року. У них взяли участь такi представники: пан Алiун Сене, Голова Комiсiї прав людини; пан Маркус Кастрiоту дi Азамбужа, представник Бразiлiї при Органiзацiї Об’єднаних нацiй з прав людини; панi Едiт Баллантайн, Генеральний секретар Мiжнародної лiги жiнок за мир i свободу; панi Керрi Марiас, представник Органiзацiї Об’єднаних Нацiй з питань освiти, науки i культури /ЮНЕСКО/; панi Тереза Гасто, директор iнформацiйної служби Вiдділення Органiзацiї Об’єднаних Нацiй у Женевi; пан Самір Амін, директор проекту, здійснюваного в межах Програми Добровольців Організації Об’єднаних Націй у Науково-дослідному Інституті соціального розвитку при Організації Об’єднаних Націй Форумі країн третього світу; Його Проеподобіє Еміліо Кастро, Генеральний секретар Всесвітньої Ради церков та пан Харіш Капур, директор Центру досліджень і документації по Азії Інституту вищих міжнародних досліджень, Женева.

У ході цього обговорення було висловлено сумніви щодо доцільності проведення десятиліть дій проти расизму, оскільки боротьба з ним має носити постійний характер. Було також сказано, що не слід підводити під расизм "філософські" підвалини, з тим, щоб не позбутися підтримки свого кращого спільника молоді.

Було запропоновано посилити правову основу розгляду справ, пов’язаних з проявами расизму та расової дискримінації, і характреризувати правопорушення на грунті расизму як злочини за міжнародним правом.

Крім того, звернено увагу на той факт, що нині расизм та расова дискримінація знаходять втілення у дискримінаційному ставленні до трудящих-мігрантів та біженців. Великим проявом расизму є обмеження у пересуванні населення, тоді як, навпаки, потрібен вільний обмін ідеями, товарами та капіталом.

Було визнано, що держави мають вжити заходів до виправлення таких ситуацій. Однак це не повинно стати на заваді зміцненню міжнародних дій. Було дано високу оцінку ролі, яку відіграє Організація Об’єднаних Націй у санкціях проти расистського режиму апартеїду; запропоновано, щоб ті країни, які виступають за підтримку таких санкцій, передбачали заходи щодо кращої координації своїх дій.

Було підкреслено важливість ролі, що її відіграють нурядові організації, подаючи, зокрема, допомогу жертвам расизму, расової дискримінації та апартеїду, особливо в тому, що дають їм можливість захищати власні інтереси у різних органах Оргазації Об’єднаних Націй.

Було запропоновано продовжити обговорення в межах глобальних консультацій невеликими групами, щоб глибше розглянути різні ідеі, висунуті в ході цієї наради.

Як дуже важлива була розцінена діяльність по розповсюдженню інформації, здійснювана в межах боротьби проти расизму та расової дискримінації, і з метою підвищення поінформованості громадськості. Відзначено, що запропонована всесвітня Інформаційна кампанія, що буде розглянута Генеральною Асамблеєю на її сорок третій сесії, може відіграти дуже важливу роль.

Було також розглянуто можливість підготовки брошури про расизм.

Роз’яснено також заходи, здійснювані ЮНЕСКО, МОП, Всесвітньою організацією охорони здоров’я /ВООЗ/, Продовольчою та сільськогогосподарською організацією Об’єднаних Націй /ФАО/ у відповідних галузях їхньої діяльності, і підкреслено, що органи та спеціалізовані установи Організації Об’єднанпих Націй тісно співробітничають між собою у вікоріненні забобонів, нетерпимості, расизму, расової дискримінації та апартеїду.

Було нагадано про педставлений ЮНЕСКО контретний мандат на проведення в ході другого десятиліття заходів у сфері освіти. Висловлено побажання, щоб усі держави неухильно дотримувалися принців недискримінації та рівності у питаннях освіти і принципів, викладених в Конвенції ЮНЕСКО про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти.

Міжурядові організації, департаменти Організації Об’єднаних Націй, неурядові організації і спеціалізовані установи подали на розгляд учасників консультацій ряд фактологічних документів.

Висновки та пропозиції .

На завершення Глобальних Консультацій, що тривали чотири дні, Голова Доповідач підбив підсумки обговорення основних животрепетних питань і проблем, сформулював такі висновки та пропозиції:

1. Уряди провинні зміцнювати правову основу дій проти расизму та расової дискримінації шляхом вставлення правових санкцій проти правопорушень на грунті расизму. Запропоновано розглядати расизм та расову дискримінацію як злочин за міжнародним правом.

2. З метою підвищення ефективності боротьби проти расизму, расової дискримінації особливу увагу слід приділяти візначенню різних складових, правових та інших елементів апартеїду.

3. Організація Об’єднаних Націй має докладати зусиль, щоб держави, які ще не зробили цього, приєдналися до відповідних регіональних та міжнародних документів, що стосуються расизму і расової дискримінації. Наприклад, до Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації та Міжнародної конвенції про припинення злочинів апартеїду й покарання за нього, або ратифікували їх.

4. Міжнародне співтовариство повинно активізувати свої зусилля, щоб забезпечити розширення практичної й ефективної допомоги жертвам расизму, расової дискримінації та апартеїду, а також народам й рухам, які борються проти цього, не лише у Південній Африці, а й у сусідніх країнах. Було запропоновано розглянути можливість звернення до всіх держав, міжурядових та неурядових організацій і зацікавлених особ із закликом подати максимальну допогу цим народам у їхній мужній боротьбі за відновлення своїх основних прав.

5. Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй має і надалі розглядати у терміновому порядку питання про введення відповідно до глави УП Статуту Организації Об’єднаних Націй обов’язкових санкцій проти режиму апартеїду Південної Африки. Було запропоновано, щоб вважалися найважливішими заходи щодо припинення будь-якого співробітництва з Південною Африкою, забороні надання будь-яких кредитів Південній Африці та інвестицій у цю країну, припинення торгівлі з нею, введення ембарго на постачання нафтопродуктів та інших стратегічних товарів.

6. Необхідно зміцнювати співробітництво та координацію у здійсненні Програми дій між відповідними органами та підрозділами Організації Об’єднаних Націй в межах її системи, щоб збільшиити зусилля щодо ефективного здійснення цієї Програми. Слід запропонувати органам, регіональним комісіям і спеціалізованим установам Організації Об’єднаних Націй докласти додаткових істотних зусиль у цьому напрямку, причому не лише під кутом зору поточних подій із сфери їхніх беспосередніх інтересів, а й конкретних здійснюваних сьогодні програм, які могли б бути важливими і корисними для зміцнення міжнародного співробітництва у боротьбі проти расизму та расової дискримінації.

7. У цьому зв’язку можна було б звернутися до Центру прав людини з проханням організувати спільну нараду для розгляду і обговорення подальших заходів щодо зміцнення, координації та співробітництва в межах програм, що стосуються питань боротьби проти расизму та расової дискримінації.

8. Необхідно розглянути нові шляхи й засоби забезпечення координації в галузі різних технічних консультативних послуг, що їх подає Центр прав людини та інші організації системи Організації Об’єднаних Націй у боротьбі з расизмом та расовою дискримінацією, щоб здійснювати спільні програми і зміцнювати існуючі механізми захисту прав людини, включаючи можливість сприяти створенню національних комісій з прав людини.

9. Центр прав людини повинен продовжувати розвиток зв’язків з неурядовими організаціями, зокрема шляхом проведення семінарів, консультацій та брифінгів, щоб допомогти їм намітити, розробити і подати пропозиції щодо боротьби проти расизму та расової дискримінації.

10. У галузі інформації треба ширше висвітлювати роботу Комітету ліквідації расової дискримінації і розпочати кампанію ратифікації відповідних міжнародних документів про боротьбу з расизмом та расовою дискримінацією, щоб добитися спільного дотримання цих документів до кінця другого Десятиліття. У цьому зв’язку дуже важливу роль могла б відіграти запропонована всесвітня інформаційна кампанія в галузі прав людини, яка буде розглянута Генеральною Асамблеєю на її сорок третій сесії.

11. Генеральна Асамблея має розглянути питання про майутнє фінансування Комітету ліквідації расової дискримінації. щоб врегулювати нинішній несприятливий фінансовий стан Комітету, який серйозно заважає його належному функціонуванню.

12. Компетентні органи Організації Об’єднаних Націй в галузі прав людини повинні продовжувати розгляд можливості поновлення існуючих досліджень, що стосуються расизму, расової дискримінації та апартеїду, а також сучасних форм порушення прав людини стосовно контингенту, віднесеного до вразливих груп, приміром, меншин, корінного населення, робітників мігрантів та біженців.

13. Усвідомлюючи, що однією з головних цілей Програми другого Десятиліття дій боротьби проти расизму та расової дискримінації є діяльність у галузі освіти, необхідно розробити у співробітництві з ЮНЕСКО нові підходи у питаннях ефективного застосування принципу недискримінації та рівності на всіх рівнях системи освіти. Треба твердо підтримати зусилля щодо повної мобілізації потенціалу студентів та інших представників молоді, використовуючи їхній ентузіазм і переконаність у боротьбі проти расизму, расової дискримінації та апартеїду.

14. У боротьбі проти расизму, расової дискримінації та апартеїду слід використовувати неофіційні канали. Наприклад, спорт, музику, живопис та інші види мистецтва, щоб сприяти розвитку плідного діалогу між представниками різних культур. І щоб це загострювало чутливість сприймання боротьби проти расизму та расової дискримінації громадськістю.

15. Уряди повинні створювати сприятливі умови і розвивати правові міри, щоб допомогти захисту прав людини серед осіб, що належать до національних, релігійних, мовних та етнічних меншин, а також корінного населення, робітників-мігрантів та біженців.

16. Необхідно приділити увагу дослідженням зв’язків між ліквідацією расизму, расової дискримінації та апартеїду й повною реалізацією економічних, соціальних та культурних прав.

17. Не зважаючи на позитивну оцінку роботи Центру прав людини, було прийняте рішення про необхідність його зміцнення, щоб він міг ще ефективніше виконувати свої зростаючі обов’язки, і не в останню чергу в галузі боротьби з расизмом, расовою дискримінацією та апартеїдом.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори