пошук  
версія для друку
30.03.2004 | Є.Ю.Захаров

Виклад фактів №9. Права корінних народів

   

ВСТУП

Корінні народи населяють великі території Землі. Розповсюдженні
по всьому світу від Арктики до південних районів Тихого океану, вони
нараховують, за приблизними оцінками, близько 300 мільйонів чоловік.
Ці народи називають корінними або споконвічними, бо вони жили на своїх
землях до приходу переселенців з інших районів; за одним визначенням
вони є нащадками тих, хто населяв ту чи іншу країну або географічний
район, коли туда стали переселятися народи інших культур і етнічного
походження, причому у подальшому останні посіли панівне положення
шляхом завоювань, окупації, колонізації чи завдяки іншим засобам.
З числа багатьох корінних народів можна згадати індійців Північної
та Південної Америки, ескімосів, алеутів приполярного регіону, народ
саамі з Північної Європи, аборигенів та жителів острова Торесової про-
токи в Австралії і маорі з Нової Зеландії. Ці та більшість інших корінних
народів зберегли притаманні їм соціальні, культурні, економічні, політичні
властивості, за якими вони чітко вирізняються з-поміж інших національ-
них груп.
Протягом усієї історії людства щоразу, коли народи, домінуючі над
своїми сусідами, розширяли власні території або коли переселенці здале-
ка силою завойовували нові землі, культура і джерела існування або на-
віть само існування корінних народів потрапляли під загрозу. Загроза для
культури і земель корінних народів, для їхнього статусу та інших закон-
них прав, котрі належать їм як окремим групам, так і громадянам, не зав-
жди набувають таких форм, як колись. Хоча деяким групам сприяв віднос-
ний успіх, у більшості районів світу корінні народи активно добиваються
визнання своєї самобутності і способу життя.
Консультативний статус при Економічній і Соціальній Раді (ЕКО-
СОР) Організації Об’єднаних Націй мають одинадцять організацій корін-
ного населення (грудень 1989 р.) Консультативний статус дає їм право
брати участь у цілому ряді міжнародних і міжурядових конференцій і
сприяти їхній роботі, зокрема це стосується Робочої групи Організації
Об’єднаних Націй по корінному населенню. Цими організаціями є Рада
чотирьох напрямів, Велика рада крисів (Квебек), Рада Індійців Південної
Америки, Центр з правового захисту Індійців, Всесвітня асоціація корін-
ного населення, Міжнародна рада по договорах індійців, Міжнародна ор-
ганізація освоєння ресурсів корінного населення, Приполярна конферен-
ція ескімосів, Національний секретаріат з юридичного обслуговування
аборигенів і жителів островів, Національна рада індійської молоді і Все-
світня рада корінних народностей. Крім того, сотні представників інших
народів та їх організацій беруть участь у нарадах, що проводяться у ме-
жах Організації Об’єднаних Націй, зокрема у тих, які здійснюються в ме-
жах Робочої групи по корінному населенню. Активно сприяють діяльно-
сті в галузі прав корінних народів неурядові організації, які займаються
загальними питаннями прав людини, а також групи підтримки інтересів
корінних народів.
Незважаючи на культурну і етнічну різноманітність, часто виявля-
ється вражаюча подібність проблем, прагнень і однаковий вияв незадово-
лення різних корінних народів, що відображається у схожому викладенні
цих проблем на міжнародних форумах. участь общин та організацій ко-
рінних народів в роботі конференцій, що проходять у межах Організації
Об’єднаних Націй, сприяє приверненню уваги до такої схожості.
Існує багато прикладів, коли корінні народи домагаються збережен-
ня своєї власної самобутності культурної спадщини: особливо цікавий у
цьому зв’язку період виникнення нових країн на хвилі деколонізації після
другої світової війни. Широко визнаним став той факт, що політика асимі-
ляції й інтеграції, спрямована на те, щоб повністю включити ці групи у
русло розвитку основної частини населення, часто призводить до проти-
лежних результатів.
Діяльність неурядових організацій з одного боку, й ініціативи міжуря-
дових організацій з іншого, виявилися взаємодоповнюючими. У 1977
році в Женеві відбулася перша міжнародна конференція неурядових орга-
нізацій з проблем корінного населення. Слідом відбулася ще одна конфе-
ренція неурядових організацій з проблемкорінних народів і землеволо-
діння (Женева, 1981 р.). Ці конференції, а також спеціальне дослідження
Організації Об’єднаних націй, яке на той час було близьке до завершення,
вплинули на перебіг подій, внаслідок чого у 1982 році було створено Ро-
бочу групу по корінному населенню Організації Об’єднаних Націй.
В Організації Об’єднаних націй і Міжнародній Організації праці ви-
знається, що закріплення і захист прав корінних народів є найважливі-
шим аспектом проблеми прав людини і законною підставою для зане-
покоєння світового співтовариства. Ці дві організації виявляють велику
активність у галузі розробки і здійснення норм, спрямованих на забезпе-
чення поваги існуючих прав корінних народів і надання їм нових прав.
У цьому викладі фактів міститься коротка інформація про нинішню
діяльність Організації об’єднаних Націй, про її еволюцію та плани майбут-
ніх народів в усьому світі.

Виклад фактів №9. Права корінних народів (pdf-file)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори