Як в міліції на офіційний запит відповідали

Тетяна Колісниченко, м. Хмельницький:

Офіційне листування завжди здається нудним й потрібним лише на рівні канцелярії. Але те, чим ми вирішили зайняти­ся, було ой, яким цікавим. Оскільки здобути від деяких дер­жавних служб та відомств інформацію вкрай важко, газета й вирішила піти отим епістолярним шляхом. Наші мотиви очевидні: врешті-решт, як інакше наші читачі можуть дізнатися про те, що їх хвилює?

Але наука та виявилася архіскладною, бо майже ніхто ні на які наші офіційні запити відповідати не збирався. Хоча повинні, та ще й у місячний термін. Деякі ж відповіді просто обурили. Отже, ми запитували у обласного управління внутрішніх справ про досить невинні речі. Десята сесія Хмельницької міської ради вирішила дозволити цьому управлінню реконструкцію колишнього приміщення шко­ли, № 20, де розташовувалася рота швидкого реагування «Беркут», на квартири для міліціонерів. Нічтоже сумяшеся, ми прагнули дізнатися, скільки саме коштуватиме та перебудова, хто отримає в новому будинку квартири, скільки співробітників міліції взагалі перебуває на обліку, та, ще невинніше – куди відтепер переїде «Беркут». Ми гадали, що структура, нехай і силова, але та, що годуєть­ся за бюджетний кошт, а точніше – наші з вами податки, не буде нічого приховувати. Але не так сталося, як гада­лося.

Не знаю, чи в управлінні внутрішніх справ просто вирішили відмахнутися від цих «газетних ігор» (даю го­лову на відсіч, багато хто з міліціянтів вищого ешелону в душі сміявся над нашими потугами), чи не зацікавлені в прозорості своєї діяльності, але на всі перераховані вище-питання нам відповіли (цитую дослівно) «Повідомляємо, що будівництво житлових будинків (які будинки вони мали на увазі? Невже приміщення школи буде розділене на кілька окремих частин, й ця реконструкція стане суперпроектом останнього часу? – авт.), а також їх реконструкція ВКБ УМВСУ проводиться у відповідності до вимог чинного законодавства...». І все. Ніби є відповідь, але, водночас, її немає...

Що ж, тут комар носа не підточить з юридичної точки зору. І листа цього міліція відправила точно-преточно в день, коли виповнювався місяць з дня подачі нашого інформаційного запиту. Все дуже красиво. Але чи не здається вам, шановні читачі, що вас дуже грубо обману­ли?

Ми, зрештою, залишаємо за собою право оскаржити цю відповідь у вищій інстанції, а потім, при потребі, – у суді. Можливо тоді Управління трохи привідкриє перед нами свої таємниці, а не буде вдавати, що його діяльність – це... Щось за сімома замками.

(Громадсько-порлітичний тижневик “Є!”, №27, 2003 р., “Права людини”, м. Харків, №25, 1-15 вересня 2003 р.)