пошук  
версія для друку
06.04.2004

Потурання злочинцям. Розповідь про те, як вінницькі правоохоронці "захищають" журналістів

   

Талановитого вінницького журналіста Костянтина Федоровича Матущака я знаю майже сорок років. Свого часу ми з ним працювали у Вінницькій районній та обласній газетах. Принциповий, чесний, справедливий, цілеспрямований, він завжди шукав правди і допомагав людям знаходити її. Саме тому мене вкрай обурив той випадок, який стався з ним у червні нинішнього року.

Одного ранку Костянтин Матущак під’їхав своєю малолітражкою до вінницького ринку "Юність". Місця для кількахвилинного припаркування автомобіля з правого боку не було. Вільні місця були з протилежного боку, навпроти входу в Інститут кормів. Увімкнувши сигнал лівого повороту і переконавшись, що нікому не заважає, досвідчений автомобіліст розпочав звичний маневр. Коли до місця припаркування залишилося кілька метрів, несподівано позаду його автомашини заскреготіли гальма іномарки БМВ, яка вигулькнула, наче з-під землі. Не зупиняючись, Костянтин Федорович спокійно закінчив маневр. Залишивши авто на смузі зустрічного руху, водій іномарки хижо накинувся на Матущака. Не пред’являючи жодних претензій, почав несамовито грюкати дверцятами його малолітражки. Щоби з’ясувати, що трапилось, Матущак намагався вийти з кабіни. І як тільки просунув частину лівої ноги, розлючений власник БМВ почав гамселити по ній дверцятами. Костянтин Федорович опинився в своєрідній пастці, тому не мав змоги чинити хоча б найменшого опору. На прощання нападник "почастував" свою жертву кулаком у підборіддя. Та так, що аж на устах зацебеніла кров. І нога моментально набрякла...

Власник іномарки сів у своє авто і поїхав у напрямку Хмельницького шосе. Запам’ятавши номер автомашини нападника, Костянтин Федорович під’їхав до Вишинецького відділу міліції і поінформував про все начальника Анатолія Кубряка. Той розпорядився негайно затримати правопорушника. А потерпілий поїхав до судмедекспертизи, щоб зафіксувати тілесні ушкодження. Уже й два тижні минуло, але гематоми на нозі та обличчі не зникли. На нозі утворилася кривава рана, а на підборідді "красувався" фіолетово-чорний синець, про що було зафіксовано в хірургічному відділенні поліклініки УМВС, де Костянтин Матущак стоїть на обліку як пенсіонер МВС.

Із міліції довго не надходило ніяких чуток, і К.Ф.Матущак знову вирішив навідатися до підполковника Кубряка. На його подив, той не міг сказати, хто з підлеглих займається цією справою. У черговій частині повідомили, що матеріали в дільничного інспектора Івана Франчука, який обслуговує ринок "Юність". Два дні "ловив" дільничного потерпілий, але даремно. Тоді ж з`ясувалося, що матеріали — в начальника слідчого відділу старшого лейтенанта міліції Івачковського. Останній обнадійливо пообіцяв: не мине, мовляв, і місяця, як розслідування кримінальної справи буде завершене. Залишилося тільки уточнити деякі деталі й опитати свідків.

 Костянтин Федорович попросив назвати прізвище свого кривдника, його вік та місце роботи.

«Вибачте, я поспішаю до прокурора Ленінського району Сичука. Хочу порадитися стосовно вашого конфлікту», — з цими словами Івачковський закрив теку з паперами.

Шістнадцятого липня потерпілий знову навідався до слідчого, котрий повідомив: «Слідство закінчене. За порадою прокурора, вам належить звернутися із заявою до суду Ленінського району, оскільки проти вас скоєно злочин за статтею 125 КК України — умисне тілесне ушкодження...

«Ви ж не опитували ні мене, ані моїх свідків, — обурився колишній майор

міліції К.Ф.Матущак. - По-друге, це не спричинення тілесних ушкоджень. Це — типове хуліганство, скоєне привселюдно в громадському місці особливо зухвало та цинічно».

 — Нічого не знаю. Звертайтесь до суду...

Не погодившись з такою "інкримінацією", Костянтин Матущак надіслав скаргу Анатолію Кубрякові, у якій зажадав ознайомити його із матеріалами "розслідування", щоб уточнити прізвище нападника.

Скінчився липень. Та відповіді від Кубряка так і не надійшло. Потерпілий подався до прокурора Володимира Сичука, але на місці його не застав. Про загадкову позицію працівників міліції Костянтин Матущак виклав у скарзі прокуророві Сичукові. Просив нагадати, щоб ті своєчасно реагували на звернення громадян.

Минуло більше місяця, проте від прокурора ні слуху, ні духу. Напевне, вирішив провчити писаку. А можливо, Володимир Васильович не читав статті 3 Конституції України. Є нагода нагадати її зміст: в нашій незалежній країні людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність вважаються найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, забезпечення прав і свобод. А на ділі - зовсім інше "піклування"...

Матущак черговий раз зателефонував Кубрякові, щоби дав відповідь на його скаргу.

«А ви хіба не отримали? — вдавано здивувався він. — Я давно переслав її поштою».

Лукавив Анатолій Васильович. Дав відписку лише 8 серпня. Варто вдуматися в її зміст: "По факту спричинення Вам тілесних ушкоджень 27.06.2003 р. водієм автомобіля (як його прізвище — секрет) відмовлено згідно ст. 6 п. 2 Кримінально-процесуального кодексу України (за відсутністю в діях нападника складу злочину). По даному факту рекомендуємо Вам звернутися з заявою в Ленінський районний суд міста Вінниці, після чого суду буде наданий відмовний матеріал, де вказані анкетні дані особи, яка заподіяла Вам тілесні ушкодження для вирішення питання по суті".

Тут постає нагальне питання: навіщо звертатися до суду, коли в діях засекреченого хулігана відсутній склад злочину? І ще: який суд прийме заяву, коли в ній не вказано прізвище правопорушника та його адреса? Дивує й таке: чому працівники міліції під пильною опікою прокурора не визнають факт згаданого хуліганства, а беруть до уваги тільки його наслідки — заподіяння легких тілесних ушкоджень? Відповідь частково можна знайти в ст. 27 КПК України, де сказано, що справи про злочини, передбачені ст. 125 КК України, порушуються не інакше, як за скаргою потерпілого, якому і належить право підтримувати обвинувачення. У такому випадку дізнання і досудове слідство не проводяться.

Тепер можна зрозуміти, чому Івачковський не квапився опитувати свідків. Навіщо зайва морока? Легше ж перекваліфікувати хуліганство на тілесні ушкодження!

Костянтин Матущак плідно працює на ниві журналістики майже 45 років. Ним опубліковано в ЗМІ більше двохсот фейлетонів та критичних матеріалів. Він і тепер бореться на шпальтах газет проти людей, що підривають підвалини нашої незалежності. За останніх два роки видав три цікаві книжки художньо-документальних творів, працює над наступною — нариси про ветеранів війни і праці.

Очевидно, комусь не до вподоби відверта громадянська позиція ветерана журналістики. На думку Костянтина Федоровича, самосуд над ним скоєно не випадково. Можливо, в цю справу втрутяться керівники обласної прокуратури. Адже потурання скоєнню злочинів призводить до небажаних наслідків (Юрій Окіпняк, ст. Копай, Барського району Вінницької області).

("Молодь України", 23 жовтня 2003 р.)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори