пошук  
версія для друку
06.04.2004

Виконком Львівської міської ради розіслав у всі регіональні видання своє офіційне звернення до громадськості з вимогою ігнорувати газету "Високий Замок"

   

Коли влада у своїх кабінетах робить дурниці, про це знає лише вона сама. Але коли влада сама свої дурниці виносить на суд громадськості, як це зробила львівська мерія, про них дізнаються сотні тисяч людей.

Виконком Львівської міської ради розіслав у всі регіональні видання своє офіційне звернення до громадськості з вимогою ігнорувати газету "Високий Замок", яка "стала рупором антиукраїнської пропаганди". Причиною радикальних кроків представників влади стали слова пісні "Україна", опублікованої на сторінках популярного видання.

Що ж це за пісня, яка викликала такий спротив влади?

"Газета "Високий Замок" дозволила собі поглумитися над кожним із нас, над кожним українцем, надрукувавши під рубрикою "Співаймо разом" бридкий опус — нікчемні слова невідомого автора, — читаємо у зверненні міськвиконкому. — Якщо свобода слова — це право обпльовувати рідну мову й рідну Батьківщину, глумитися над ними і видавати це творіння за вияв культури, то ми проти такої свободи і такої культури".

Що ж, це перший за роки незалежності випад влади проти газети, який гідний бути занесеним до книги рекордів України. Щось подібне могли собі дозволити хіба що в застійні часи, коли з’являлися перші паростки незалежних видань. У чому причина агресивності місцевої влади? Виявилося, що слова пісні "Україна", написані Андрієм Кузьменком, лідером групи "Скрябін", ще в 1990 році й стосуються радянської України. Колись за цю пісню за Кузьменком бігала радянська міліція, вважаючи її "бридким опусом на радянську дійсність". Львівським чиновникам доволі було зайти на сайт групи "Скрябін", щоб дізнатися історію народження пісні, проти якої вони так рішуче виступили. А члени Львівського міськвиконкому, не з`ясувавши всі обставини, показали себе повними невігласами, які навіть не знають елементарних речей. Нічого дивного, коли за духовність і гуманітарну сферу у міськвиконкомі відповідають люди, у яких нічого духовного за душею нема.

Не знаючи, що це слова пісні про радянську Україну, чиновники вирішили спаплюжити газету. Але вляпалися в смішну історію, бо показали себе стовідсотковими дилетантами. "Наїзд" на газету, яка часто критикує міського голову і його команду, закінчився як в анекдоті. Галичани, яким не дуже солодко живеться у цей складний час, змогли завдяки рідненькій владі від душі посміятися.

Замість коментаря

"Коли у квітні 2002 року мером Львова став Любомир Буняк, представники різних мас-медіа багатосторонньо, в найтепліших дружніх тонах висвітлювали цю подію, — говориться у зверненні до громадськості, яке підписали депутати міськради, керівники партійних груп НРУ, УНП, ПРП, КУН, ХДС, що складають депутатськубільшість. — Вже через кілька місяців після обрання Буняк звільняє з роботи щойно призначеного з його подання і затвердженого сесією міськради головного редактора газети "Ратуша" Олега Базара. Згодом зі скандалом виганяє з прес-конференції журналістів, один з яких, Б.Куфрик з "Експресу", у суді довів протизаконність дій міського голови. За цим йде війна з газетою "Високий Замок". Усе це супроводжується повчаннями на пленарних засіданнях сесії міськради, де Буняк розказує, що, як і про кого повинні писати журналісти.

Ми, депутати Львівської міської ради, повністю підтримуємо заяву секретаріату Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України про протиправні дії міської виконавчої влади та вимагаємо від міського голови Любомира Буняка припинити війну з пресою і зосередитися на очевидних провалах у міській господарці (Богдан Кушнір, влас. кор. "Молоді України").

(«Молодь України» 28 жовтня 2003 р.)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль