пошук  
версія для друку
06.04.2004

Бюлетень №10 Бюро інформації Ради Європи, з яким можна ознайомитися на сайті http://www.coe.kiev.ua/bul/bul10/index.htm, містить резолюції та рекомендації органів Ради Європи щодо засобів масової інформації.

   

Огляд змісту номера зробив Іван МАЩЕНКО, секретар правління Національної спілки кінематографістів України, академік Української та Євразійської телевізійних академій:

В декларації “Політика в галузі ЗМІ завтрашнього дня”, схваленій 6-ю Європейською конференцією міністрів з питань політики в галузі ЗМІ (Краків, 2000 р.), зазначається, що людський і демократичний виміри у цьому спрямуванні фокусуються довкола чотирьох основних напрямів:

– балансу між свободою вираження поглядів та інформації й іншими правами та законними інтересами;

– плюралізму служб і змісту ЗМІ;

– сприяння соціальній єдності;

– адаптації регуляторних рамок для ЗМІ відповідно до змін, що відбуваються у суспільстві й світі.

За змістом представлені в Бюлетені документи можна поділити на кілька тематичних груп. Перша — це роль парламентів у демократичному розвитку ЗМІ (рекомендація ПАРЄ 1147 (1991) “Про парламентську відповідальність за процес демократичного реформування мовлення”, резолюція ПАРЄ 1142 (1997) “Про парламенти й ЗМІ”, рекомендація ПАРЄ 1407 (1999) “ЗМІ та культура демократії”, рекомендація ПАРЄ 1589 (2003) “Свобода вираження поглядів у ЗМІ в Європі” тощо). Визначаючи, що радіо і телебачення чинять величезний вплив на громадську думку, Парламентська асамблея вважає, що законодавчі органи, які представляють загальнонаціональні, регіональні, політичні та культурні течії думок і керуються довгостроковими національними інтересами, повинні нести найвищу відповідальність не тільки за встановлення правових рамок, в яких функціонують ЗМІ, а й за ухвалення положень, які гарантують їхнє впровадження.

Одним із напрямів удосконалення законодавчих норм у сфері ЗМІ має стати принцип “погляду в майбутнє” преси і електронних мас-медіа, про що йдеться у таких документах, як резолюція ПАРЄ 1120 (1997) “Про вплив нових комунікативних та інформаційних технологій на демократію” й декларація 6-ї Європейської конференції міністрів з питань політики в галузі ЗМІ (Краків, 2000) “Політика в галузі ЗМІ завтрашнього дня”.

Європейська модель розвитку телебачення й радіомовлення суттєво відрізняється від американської плюралізмом форм і методів. Для більшості країн “старого світу” первинним було державне телерадіомовлення. Але вже з 60—70-х років ХХ століття активно почали розвиватися комерційні й приватні форми. Проте зміст програм телерадіокомпаній суто ринкової орієнтації (які віддають кращий екранний час переважно передачам розважального характеру) далеко не завжди влаштовував громадськість, котра потребувала об’єктивного висвітлення подій, освітніх, культурологічних передач, мовлення для дітей. Відповідаючи на запити громадян, керівні органи Ради Європи схвалюють низку документів, спрямованих на розвиток і утвердження громадського телерадіомовлення (резолюція № 1 4-ї Європейської конференції міністрів з питань політики в галузі ЗМІ (Прага, 1994) “Майбутнє громадського мовлення”, рекомендація Комітету міністрів № R (96) 10 “Про гарантії незалежності громадського телерадіомовлення”, вже згадувана декларація “Політика в галузі ЗМІ завтрашнього дня” тощо).

Чи не найбільшу увагу Рада Європи приділяє проблемам діяльності журналістів і захисту їхніх прав (резолюція ПАРЄ 1003 (1993) “Про етичні принципи журналістики”, резолюція № 2 4-ї Європейської конференції міністрів з питань політики в галузі ЗМІ (Прага, 1994) “Свободи журналістів і права людини”, рекомендація Комітету міністрів № R (96) 4 “Про захист журналістів за умов конфліктів і тиску”, рекомендація Комітету міністрів № R (2000) 7 “Про право журналістів не розкривати свої джерела інформації” та ін.). При цьому Рада Європи виходить із того, що інформація та комунікація мають вирішальне значення для розвитку людини й суспільства. Участь громадян у суспільному житті неможлива, якщо вони не одержують від ЗМІ інформацію про всі події та явища. Професія журналіста передбачає права й обов’язки, свободи та відповідальність. Основним принципом будь-яких етичних засад журналістики є те, що повідомлення та міркування слід чітко розділяти, змішувати їх неприпустимо (це саме те, чим нерідко грішить вітчизняна журналістика).

Проте керівні органи Ради Європи в своїх резолюціях і рекомендаціях не протиставляють права й свободи працівників ЗМІ основоположним правам людини й громадянина, зокрема праву на свободу вираження поглядів, праву на невтручання преси в приватне життя тощо (резолюція Комітету міністрів (74) 26 “Про право на відповідь — стан особи відносно преси”, рекомендація Комітету міністрів № R (94) 13 “Про заходи щодо сприяння прозорості ЗМІ”, резолюція № 2 4-ї Європейської конференції міністрів з питань політики в галузі ЗМІ (Прага, 1994) “Свободи журналістів і права людини”, рекомендація Комітету міністрів № R (97) 20 “Про “наклепницькі висловлювання”, рекомендація ПАРЄ 1506 (2001) “Свобода вираження поглядів й інформації в ЗМІ у Європі” та ін.). Провідні принципи рекомендацій і резолюцій керівних органів Ради Європи щодо права особи на відповідь і судовий захист з метою спростування недостовірних відомостей, наведених у ЗМІ, були включені до українського законодавства.

І ще одна проблема, розв’язання якої значною мірою залежатиме від того, чи поведуть врешті-решт законодавці, працівники ЗМІ та широкі кола громадськості рішучу боротьбу за чистоту телепрограм, радіопередач і газетних публікацій. Йдеться про таке поширене в українських ЗМІ ганебне явище, як використання — в першу чергу, телебаченням — елементів жахів, насильства, порнографії. Про це, зокрема, йдеться у рекомендаціях Комітету міністрів № R (97) 19 “Про показ насильства електронними ЗМІ” та № R (84) 3 “Про принципи телевізійної реклами”. Українська громадськість б’є тривогу з приводу забруднення вітчизняного телепростору візуальним непотребом заокеанського виробництва. Вбачається за необхідне ухвалення спеціального закону, який, з урахуванням європейського досвіду, врегулював би всі аспекти недопущення подібних матеріалів у ЗМІ.

За станом справ у нашій країні уважно спостерігають органи Ради Європи, періодично проводячи моніторинги з питань свободи слова та впровадження демократичних засад у наших ЗМІ. Показовою у цьому плані є вміщена в Бюлетені рекомендація ПАРЄ 1506 (2001) “Свобода вираження поглядів та функціонування парламентської демократії в Україні”.

Цінність пропонованого номера Бюлетеня полягає в тому, що вперше під однією обкладинкою подано українською мовою значний масив документів з проблем ЗМІ, ухвалених протягом майже трьох десятиліть керівними органами Ради Європи, членом якої є Україна. Цей збірник має добре прислужитися законодавцям в процесі розробки нових нормативних актів у сфері ЗМІ. Його мають взяти на озброєння і працівники мас-медіа, котрі прагнуть працювати по-новому. І врешті, публікація цих документів сприятиме ознайомленню широких кіл української громадськості з орієнтирами європейського співтовариства щодо розвитку демократичних засад у ЗМІ.

(http://www.coe.kiev.ua/bul/bul10/index.htm )

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори