Це сталося на одному з останніх пленарних засідань сесії Львівської міськради
Це сталося на одному з останніх пленарних засідань сесії Львівської міськради, і аналітики вважають, що саме цей крок можна вважати ще більшим загостренням стосунків між пресою та львівським мером, адже до оголошеного списку потрапили власники, головні редактори, кореспонденти ЗМІ Львова. У своїй промові міський голова наголосив, що “не сказав жодного слова проти свободи слова, ні з ким не воюю, це зі мною йде війна”. На думку Любомира Буняка, у кількох медіа розгорнуто його “травлю” – мер демонстрував депутатам при цьому дві львівські газети: “Високий Замок” та “Поступ”. Щоправда, якщо провести моніторинг львівських газет, радіостанцій та регіональних телевізійних новин, то у переліку тих, хто не вельми лояльно налаштований до керівника міста, їх є значно більше. Ретроспектива подій свідчить про те, що відлік такого протистояння є доволі розмитим. Першим таким кроком, коли мер намагався відразу показати, що принципів роботи не змінюватиме, навіть якщо змінить керівництво магістральними нафтопроводами “Дружба” на крісло мера, були відкриті теледебати, проведені ТРК “Люкс” у березні минулого року. Тоді кандидат Любомир Буняк покинув залу, пояснивши свою поведінку небажанням проводити дебати там, де йому готують провокацію.
— Власне, в процесі роботи Любомира Буняка на посаді міського голови, — на думку політолога Тараса Батенка, — мер не зібрав сильної команди, яка б виконувати роботу прес-служби. Прес-служба недостатньо взаємодіяла з журналістськими колами, не знімала внутрішньої напруги, яка творилась довкола персони міського голови.
Останніх штрихів до добре помітної тріщини у стосунках між пресою та владою додала Скнилівська трагедія. Обороняючись від настирливого запитання: “Чому мер дав дозвіл на проведення авіашоу на Скнилові, чому не було скликано засідання міськвиконкому, аби визначитись з того приводу?”, Любомир Буняк звинувачує пресу у закликах до громадян прийти на авіашоу 27 липня 2002року. Журналісти схильні тоді були вважати, що мер не тільки не дає відповіді на поставлені запитання, але й не говорить правди.
Додало масла у вогонь і рішення мера перевести газетні кіоски на реалізацію виключно газетної продукції або прирівняти їх до суто комерційних. Львівська обласна спілка журналістів стала на захист газетярів, як повідомив прокурор міста Львова Володимир Гураль, цією справою зацікавилась міська прокуратура.
Тому преса доволі саркастично у своїх публікаціях, радіо та телевізійних матеріалах відреагувала на заяву міського голови щодо погроз йому та звинуваченні журналістів і депутатів, які за переконанням мера, до них спричинилися.
Вже цього тижня у пресі з’явились публікації про те, що львівський міськвиконком випустив листівки, в яких закликає мешканців міста не купувати газету "Високий Замок". Влада звинувачує журналістів видання в антиукраїнській пропаганді. На вихідних такі листівки з’явилися у поштових скриньках львів’ян. Однак деякі поштарі, прочитавши листівки, відмовились їх розповсюджувати і про їхній зміст повідомили дирекцію "Укрпошти". У міській раді причетність до розповсюдження листівок відкидають. А головний редактор "Високого Замку", обурений листівками, пообіцяв у випадку, якщо подібне повториться, звернутися до суду. Загальний наклад листівок - двісті тисяч штук.
Як далі складатимуться стосунки між пресою та мером, прогнозувати важко – схоже на те, що кульмінаційні моменти цих взаємин уже відбулися… Тепер за усіма відомими характеристиками будь-якого процесу мав би настати спад емоцій…
Хоча і мер, і представники медіа мають свої позиції агресивно-вперті і культурально та соціально обумовлені. З іншого боку, і це зауважують не лише журналісти, але й мої співрозмовники, міська рада нічого не робить для цього, аби продуктивно спілкуватися з пресою, і навіть якщо міська влада щось робить для громади, ніхто цього не помітить. Асистент кафедри психіатрії та психотерапії Львівського медичного університету імені Данила Галицького Олег Березюк зауважив, що при такому конфлікті наявному, чи прихованому, або хтось не витримає – йдеться про фізичний чи моральний зрив, або все ж знайдеться той, хто візьметься за налагодження публічної роботи у мерії.
"Меру не варто загострювати форм спілкування із медіа, бо це в жодному випадку позитивно не відобразиться на його іміджі, йому треба — резюмує політолог Тарас Батенко, — підсилити чи підібрати зовсім новий колектив прес-служби, який би мав довіру, користувався авторитетом у провідних львівських журналістів. Крім цього, мер мусить критично оцінити свої кроки, які він дозволяв собі робити з медіа, тому що якщо він хоче каяття з одного боку, тому мусить бути воно і з іншого. Односторонньої любові немає, як говорив свого часу Любомир Буняк. Тим паче, на тлі подій, які розвиваються у Києві, які нам насаджують різні PR-служби не нашого походження, нам ще тільки бракувало протистояння між мером і медіа, тим паче у Львові. Адже Львів і львів’яни – це та сполука, яка заслуговує на спокійне життя і спокійне вирішення проблем міста і містобудування" (Парасковія Дворянин, Інститут масової інформації, 12.11.2003)
(www.imi.org.ua)