І. Бондарчук, депутат Вінницької обласної ради. Навіщо нам аж три обласних комунальних газети, якщо їх змушують передплачувати?

Як депутат обласної ради та керівник обласної Соціалістичної партії України повністю поділяю оцінку редакційною колегією та колективом «33-го каналу» ситуації з використанням владою в нашій області примусово-адміністративної машини для нав’язування комунальних періодичних видань, яких люди не бажають читати.

Дійсно, про подвійні стандарти, а відтак і про подвійну мораль української влади, в т.ч. і місцевої, загальновідомо. Дуже вже хочеться багатьом із керівних мужів визначати, що й кому читати. І ніяк вони не второпають, що нормальні люди не бажають їхні видання передплачувати. А якщо й передплачують, то без особливого ентузіазму, з примусу. Адже більшість провладних видань не те що читати не хочеться, а й інколи не хочеться осквернятися, беручи їх в руки. Тим більше, що де-юре Конституція проголошує право кожного читати виключно те, що подобається.

Проте ми повинні розуміти, що лише демонтувавши нинішний режим, реально демократизувавши суспільне життя, можна розраховувати на позитивну зміну ситуації у цій площині. Україна, як справедливо відзначається у заяві редколегії «33-го каналу», обов’язково буде демократичною. І тим швидше, чим активнішими будуть незалежні засоби масової інформації.

Тим же, хто біснується, можна нагадати класика: «... нехай собі як знають, божеволіють, конають — нам своє робить». А колективу й редакційній колегії тижневика бажаю успіхів на обраному шляху.

Я як депутат обласної ради маю намір на найближчій сесії поговорити про порушення Конституції і поставити питання про доцільність витрачати бюджетні гроші аж на три обласних комунальних газети, які доводиться нав’язувати читачеві.

(33-й канал”, м. Вінниця, №50, 10 грудня 2003 р.)