пошук  
версія для друку
07.04.2004

24 лютого - 6 березня 2001

   

Право

Президент Украины имеет достаточно много полномочий, не уравновешенных другими ветвями власти. Он может уволить любого министра (увольнение премьер-министра означает отставку всего правительства), отменять решения Кабмина, издавать указы, многократно накладывать вето на законы, принимаемые парламентом.

Президентская администрация не имеет полноценного юридического статуса (как и Кабмин, Фонд государственного имущества и другие органы, где решаются "настоящие" вопросы), что способствует тенизации политики. В итоге, все вопросы решаются на Банковой, причем в индивидуальном порядке. Принятые таким образом решения иногда оформляются в виде решений Кабмина или отдельных министерств. При этом Президент не отвечает политически за оформление юридических решений и уж тем более не отвечает за решения "устные".
("Кієвскій телеграфъ", № 8, лютий 2001 р.)

***

Политический кризис имеет место, когда институты власти приобретают несвойственные функции, когда неясно, кто и за что отвечает. В итоге — никто не отвечает ни за что.

Кто из украинских граждан может сказать, кому подчиняется СБУ? Вроде бы должна премьеру, но руку можно дать на отсечение, что — Президенту. А за что отправили главу СБУ в отставку? За провалы в государственной политике или за плохое выполнение распоряжений непосредственного руководителя?
("Популярные ведомости", № 7, лютий 2001 р.)

***

Днями Президент підписав нову редакцію Закону "Про громадянство України", ухваленого депутатами 18 січня. Тепер чітко визначено підстави припинення і набуття громадянства України, повноваження державних органів з питань громадянства. Згідно з вимогами Конституції України викладено положення закону щодо оскарження рішень з питань громадянства. Закон передбачає нову підставу набуття громадянства — за територіальним походженням. Положення цієї статті поширюватимуться на всіх вихідців з території України без обмеження будь-яким терміном, а також на вихідців з територій, які входили до складу України в різні періоди її історії. У законі спрощено умови прийняття до складу громадян України осіб без громадянства і біженців. Прийняття нового закону дає Україні можливість для приєднання до Європейської конвенції про громадянство 1997 року.
("Україна молода", № 38, 27 лютого 2001 р.)

***

Верховная Рада не поддержала законопроект "О судоустройстве". Новый закон предусматривает проведение судебной реформы, а его принятие — одно из обязательств Украины перед Советом Европы.

На судебную реформу в Украине отводят меньше 6 месяцев, поскольку переходные положения Конституции действуют до 28 июня 2001 года. Пока Украина остается единственной постсоветской страной, где за 10 лет так и не провели судебную реформу.

До 28 июня нужно принять несколько новых законов о деятельности судебной системы или хотя бы внести изменения в уже существующие. Однако до сих пор ничего этого не сделано.
("Кієвскій телеграфъ", № 8, лютий 2001 р.)

***

Главное управление государственной службы Украины инициирует введение специальной проверки претендентов на высокие должности, в частности, их проверку на психическую нормальность. Об этом сообщил начальник Главного управления Госслужбы Геннадий Леликов. Разработанный службой порядок спецпроверки касается претендентов на должности 1-й и 2-й категорий, в частности, заместителей министров, председателей государственных комитетов и их заместителей, а также на другие высокие должности. Президент, премьер-министр и председатель Верховной Рады не попадают в число проверяемых, так как не являются государственными служащими. Предполагается, что такая проверка будет проводиться по согласию претендентов. В случае, если претендент не захочет проходить такую проверку, он не может быть назначен на предполагаемую должность.

Процедура, подчеркнул Леликов, является демократической и не предполагает "никакого нарушения прав человека".
("Кієвскій телеграфъ", № 8, лютий 2001 р.)

***

Дніпропетровське обласне управління юстиції і Дніпропетровське регіональне відділення Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини спільно з громадськими організаціями провели моніторинг серед суддів Дніпропетровської області щодо поінформування суддів про міжнародні норми прав людини і їх впровадження в повсякденну практику судового захисту.

У зазначеному анкетуванні, яке проводилось в серпні-вересні 2000 року, взяли участь 157 суддів Дніпропетровської області, це 65 % від загального числа всіх суддів області.

На сьогодні використання міжнародних норм пов’язане тільки з визнанням та виконанням судових рішень іноземних держав, оформленням клопотань про визнання судових рішень України, оформленням кримінальних переслідувань (50 % опитуваних суддів). Конкретних судових справ із застосуванням норм Конвенції про захист прав і основних свобод людини немає. Важливу роль в цих процесах відіграє і судова практика вищестоящих судових інстанцій.

Цікавим було ставлення суддів до питання смертної кари як кримінального покарання — 58 % опитаних суддів висловились за смертну кару. І це в той час, коли нова Конституція України вже в 1996 році визнала право людини на життя невід’ємним, невідчужуваним та непорушним (ст. 21, 27). Така проблема щодо правосвідомості існує і не може залишатися поза увагою.

89 % суддів поінформовані про норми Конвенції про захист прав і основних свобод людини. 54 % — інформовані про інші міжнародні норми, які необхідно знати для виконання зобов’язань України у світовій спільноті.

39 % підтвердили, що держава лише частково забезпечує суддів відповідними нормативними матеріалами в галузі прав людини.

99 % суддів заявили, що знання в цій сфері юридичної науки і практики їм потрібні, а 93 % вважають за необхідне взяти участь у семінарах з вивчення міжнародних норм права про захист прав людини, котрі мали б систематично проводитися.

Необхідність існування Європейського суду підтримали 96 % суддів, 89 % одержав і Уповноважений з прав людини Верховної Ради України.

Судді вважають існування незалежного суду неможливим без незалежних від держави органів експертизи і адвокатури (відповідно 93 % і 82 % суддів).

Але лише 2 % суддів зазначили, що суд повинен роз’яснити громадянам порядок звернення до міжнародних судових органів. Викликає занепокоєння і те, що 29 % суддів вважають, що мають право на судову помилку.
("Юридичний вісник України", № 9, 1-7 березня 2001 р.)




Соціально-економічні проблеми

Демографічна ситуація

Природный прирост населения Украины в 2000 году был отрицательный — в стране родилось 385,1 тыс. человек, умерло 758,1 тыс. (минус 373 тысячи).

По данным Госкомстата, численность населения на 1 января 2001 года составила 49 291,1 тыс. человек, причем городского — 33 537,2 тыс., сельского — 15 754,0 тыс.
("Комсомольская правда в Украине", № 35, 24 лютого 2001 р.)


Здоров’я нації

В Украине официально зарегистрировано 96 тысяч человек, которые употребляют наркотики, 23 тысячи из них — женщины, 4,5 тыс. — студенты и учащиеся средних учебных заведений. Об этом сообщил заместитель министра внутренних дел Владимир Мельников.
("Комсомольская правда в Украине", № 35, 24 лютого 2001 р.)

***

ВІЛ-інфекція на Харківщині перестала бути хворобою лише відомих груп ризику. До трагічного списку минулого року потрапило 13 вагітних жінок, 8 донорів, навіть одна дитина. Загальна кількість ВІЛ-інфікованих, що перебувають на обліку, зросла до 1031 чоловіка, 14 вже хворі на СНІД.

За останні роки в області народилось 14 малюків, уражених вірусом імунодефіциту.

Обласний центр і регіон в цілому досі не мають належної профільної лікувальної бази і лабораторій для проведення імунологічних досліджень та діагностики СНІД-індикаторних захворювань та ВІЛ-інфекції. Не поліпшилось і матеріальне забезпечення профільного центру.

В Харківській області високий рівень смертності під час пологів. Немовлята гинуть через акушерський недогляд. Область також має сьогодні один з найбільших у країні відсоток смертності серед породіль.

У загальному рейтингу харківська медицина посіла 23-є місце.
("Україна молода", № 38, 27 лютого 2001 р.)

***

За даними органів охорони здоров’я, в Україні офіційно зареєстровано 1283 ВІЛ-інфікованих підлітків, 51 дитина захворіла на СНІД, а 34 померли від цієї хвороби.
("Урядовий кур’єр", № 41, 3 березня 2001 р.)


Праця і зарплата

Власти Голопристанского района (Херсонская обл.) ограничили бюджетное финансирование школ, лишив учителей доплат, оговоренных ст. 57 Закона Украины "Об образовании". Директоров обязали добиться от подчиненных "добровольного" согласия на отказ от надбавок. Если же на это педагоги не пойдут, школьным администрациям рекомендовали через два месяца после предупреждения увольнять неуступчивых с формулировкой "за отказ от работы в связи с изменением условий труда".

Учителя Голопристанского района восприняли начальственное указание как самоуправство. В Херсоне по этому поводу тоже недоумевают и считают подобные "инициативы" прямым нарушением трудового законодательства.
("Киевские ведомости", 23 лютого 2001 р.)




Кримінально-виконавча система

В связи с бунтом и массовым побегом малоле тних заключенных 12 февраля с. г. из Каменской исправительно-воспитательной колонии (ИВК), расположенной в Ильичевском районе Мариуполя, сотрудники колонии, не пожелавшие себя назвать, заявили: "Мы знаем, кто носит заключенным спиртное, чай и другие запрещенные продукты, кто принес водку и в тот вечер. Это наш левый заработок. Как сегодня прожить на 120 гривень зарплаты? Именно поэтому все мужики ушли из охраны колонии. На вышках с автоматами теперь стоят женщины... Да и ребят жалко. О каких нормальных условиях содержания может идти речь, если суточное питание одного осужденного не должно превышать 75 копеек. Возможно, от этой безысходности и решились пацаны на коллективный бунт и побег..."

На эти и другие вопросы ответ могли бы дать сами колонисты и прибывшие в Каменскую ИВК два генерала из Министерства юстиции — заместитель начальника Госдепартамента по вопросам исполнения наказаний Владимир Лавочкин и начальник областного управления этого департамента Александр Литвинчук. Но на все просьбы журналистов провести брифинг и дать возможность пообщаться с задержанными колонистами донецкий и киевский начальники ответили молчанием.
("Факты", № 35, 27 лютого 2001 р.)




Резонансні справи
Виктор Швец, адвокат Юлии Тимошенко:

"... Считаю изменение меры пресечения для Юлии Тимошенко с "подписки о невыезде" на "арест" незаконным, поскольку она не нарушала правил, регулярно являлась в Прокуратуру и не выезжала из Киева без разрешения следователя. А факт увеличения объема предъявленного обвинения, согласно законодательству, не является поводом для взятия под стражу.

Согласно закону, Юлия Владимировна перед арестом должна была получить соответствующую повестку с уведомлением из Прокуратуры. И в этом случае, если бы она не явилась в назначенное время, к ней могли бы применить так называемый "привод". Проще говоря, приехать домой и забрать. Но никаких документов накануне ареста Юлия Тимошенко не получала. И, соответственно, у сотрудников прокуратуры не было повода врываться в дом и забирать ее. О том, что она арестована, 13 февраля ей ничего не сказали и санкцию на арест не предъявили. Более того, накануне она не получала никаких повесток или предупреждений из прокуратуры. Соответственно, мы можем сделать вывод, что вторжение в дом Юлии Владимировны было незаконным и является нарушением ст. 30 Конституции Украины, где говорится, что каждый гражданин имеет право на неприкосновенность жилья, а также статьи 135 Уголовно-процессуального кодекса — незаконный "привод" в органы.
("Комсомольская правда в Украине", № 35, 24 лютого 2001 р.)

***

Муж Юлии Тимошенко, арестованный Генеральной прокуратурой в прошлом году, переведен из Киевского следственного изолятора в СИЗО г. Житомира. "Следствие не обосновывает этот перевод, но законных оснований для этого нет", — сказал адвокат Александра Тимошенко, Виктор Говоруха.
("Комсомольская правда в Украине", № 35, 24 лютого 2001 р.)

***

Генеральний прокурор України Михайло Потебенько підтвердив факт переведення керівників корпорації ЄЕСУ Олександра Тимошенка і Валерія Фальковича з Лук’янівського СІЗО у Києві у слідчі ізолятори інших областей. За словами М. Потебенька, О. Тимошенка та В. Фальковича переведено з метою попередження їх спілкування із заарештованою Юлією Тимошенко та між собою, оскільки усі вони проходять по одній справі. Як заявив Генпрокурор, вони спілкувались між собою за допомогою працівників слідчого ізолятора. У лютому О. Тимошенко перевезли до Житомирського слідчого ізолятора, а В. Фальковича — до Чернігівського.
("Сільські вісті", № 30, 6 березня 2001 р.)

***

Як зазначає у своїй заяві партія "Батьківщина", прокуратура направила повістки про виклик до прокуратури в якості свідків Сергію Федоровському та його заступникові Юрію Рябоконю — керівникам групи адвокатів, що захищають Юлію Тимошенко, її чоловіка Олександра, Валерія Фальковича, а також інших "політичних в’язнів". "Батьківщина" відзначає, що в Європі переведення захисників у свідки вважається безпрецедентним явищем, яке свідчить про нехтування законом, принципами права та елементарними морально-етичними нормами. Тому партія робить висновок, що прокуратура свідомо і антизаконно чинить спротив захисту і не зацікавлена у проведенні об’єктивного розслідування.
("Україна молода", № 42, 3 березня 2001 р.)

***

Жертва ли Юлия Владимировна Тимошенко "политической расправы" или допустила массу приписываемых ей противозаконных деяний на посту главы корпорации ЕЭСУ, может доказать лишь суд. Но уже сегодня, не дожидаясь расследований и выводов судебных инстанций по возбужденным делам, связанным с деятельностью Юлии Тимошенко пятилетней давности, экс-вице-премьер-министру по ТЭКу во всеуслышание выдвигаются также обвинения в раздувании и провоцировании политических скандалов в стране. За аудиокассетным делом и делом журналиста Георгия Гонгадзе, по недавнему заявлению Леонида Кучмы, "стоят деньги, огромные деньги". Президент Украины считает, что к разразившемуся нынче в стране политическому кризису причастны именно Юлия Тимошенко и бывший премьер-министр Павел Лазаренко.
("Комсомольская правда в Украине", № 16, 2 березня 2001 р.)

***

Адвокаты экс-премьер-министра Украины Павла Лазаренко Марина Довгополова и Виктор Никазаков напомнили, что Президент Украины Леонид Кучма в эфире государственного телеканала УТ-1 20 февраля на вопрос о том, кто, по его мнению, финансирует поддержку антипрезидентской акции, заявил, что не исключает, что "эта кампания финансируется на деньги Лазаренко". Адвокаты считают, что такие высказывания "грубо нарушают личные конституционные права гражданина Лазаренко". От имени Лазаренко они уполномочены заявить, что их подзащитный направляет свой официальный запрос Президенту Кучме с требованием предоставить конкретные доказательства правдивости информации относительно причастности экс-премьера к организации и финансированию акции протеста в Украине. В случае неподтверждения этой информации со стороны главы государства или если эта информация не будет публично опровергнута, Лазаренко обратится в суд с иском о защите чести и достоинства.
("Комсомольская правда в Украине", № 16, 2 березня 2001 р.)

***

Президент Украины призвал Генеральную прокуратуру содействовать деятельности экспертов ФБР США, которые намерены провести дополнительную экспертизу "таращанского тела". Об этом Леонид Кучма заявил на встрече в Киеве с группой американских конгрессменов во главе с Куртом Велдоном.

Генеральный прокурор Украины М. Потебенько заявил, что даже процент вероятности принадлежности "таращанского тела" Георгию Гонгадзе 99,9% не свидетельствует о том, что под Таращей был найден труп именно Георгия Гонгадзе. Это, например, мог быть другой сын Леси Гонгадзе, ее племянник или брат. Многое прояснила бы экспертиза образцов ДНК, взятых у детей Георгия Гонгадзе, однако Мирослава Гонгадзе отказалась предоставить Генеральной прокуратуре такую возможность.
("Факты", №34, 24 лютого 2001 р.)

***

Генеральная прокуратура Украины на основании дополнительных данных экспертизы признала "таращанский труп" телом Георгия Гонгадзе, а его мать и жену — потерпевшими. Такое указание дал следователю заместитель Генерального прокурора Алексей Баганец. Статус потерпевшего дает матери и жене Георгия Гонгадзе право предъявлять доказательства, заявлять ходатайства и иметь своего представителя по уголовному делу.
("Сегодня", № 47, 27 лютого 2001 р.)

***

27 февраля Генеральная прокуратура заявила, что возбуждено уголовное дело по факту умышленного убийства журналиста Георгия Гонгадзе и принято решение о выдаче тела его жене и матери.

Уголовное дело по факту умышленного убийства возбуждено "в связи с расчленением трупа и другими данными, в соответствии с нормами действующего уголовно-процессуального законодательства".

По сообщению агентства "Интерфакс-Украина", 27 февраля адвокат Леси Гонгадзе Андрей Федур заявил ходатайство о проведения экспертизы тела Георгия Гонгадзе для установления причины смерти и времени ее наступления, а также ходатайство о проведении повторных судмедэкспертиз и генотипоскопической экспертизы как в Украине, так и за рубежом.
("Факты", № 36, 28 лютого 2001 р.)


***

Олександр Мороз вважає, що в Україні всі телефони прослуховують. Глава Соціалістичної партії і член Форуму національного порятунку заявив у Нью-Йорку: до записів у кабінеті Президента Леоніда Кучми, можливо, причетні українські спецслужби, а не тільки майор Микола Мельниченко. Він зазначив, що українські правоохоронні органи і спецслужби конкурують між собою, збираючи інформацію одне на одного. За словами Олександра Мороза, в Україні здійснюється тотальне прослуховування телефонних ліній і розмов.
("Голос України", № 39, 1 березня 2001 р.)

***

Сопредседатель "Народного Руха Украины за единство" народный депутат Богдан Бойко заявляет о необходимости немедленной выдачи бывшего майора Государственной охраны Николая Мельниченко, который якобы записывал разговоры в кабинете Президента Леонида Кучмы, правоохранительным органам Украины как человека, который подозревается в совершении преступления, предусмотренного украинским законодательством.
("Сегодня", № 49, 1 березня 2001 р.)




Правоохоронні органи

Як зазначив в інтерв’ю УНІАН директор політико-правових програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова Ігор Жданов, "і без того досить низький рівень довіри громадян до силових структур поступово знижується ще більше".

За його словами, найменший рівень довіри має українська міліція, якій, за результатами соціологічного опитування, проведеного з 22 січня по 2 лютого, повністю довіряють лише 7,7 % опитаних. Під час соцопитування в грудні 2000 року повну довіру міліції висловили 8,2 % респондентів, а в липні 2000 р. — 11,8 %.

Практично аналогічна ситуація спостерігається з довірою до прокуратури і судової системи. Зокрема, прокуратурі повністю довіряють 8,2 % громадян, судам — 8,5 % респондентів.

Дещо вищий рівень довіри має Служба безпеки України — їй повністю довіряють 12,1 % українців. Однак у грудні 2000 року цей показник становив 17,7 %, у липні 2000 р. — 20,1 %, тобто за півроку рівень довіри до СБУ зменшився більш як на третину.

Експерт вважає, що такий низький рівень довіри до силових структур та його зниження не в останню чергу можна пояснити тим, що вони ще залишаються недостатньо відкритими для цивільного контролю. На зниження довіри, на думку експерта, вплинуло й те, що керівники правоохоронних органів були втягнуті в політичні протистояння навколо "справи Гонгадзе" і "касетного скандалу".
("Сільські вісті", № 28, 1 березня 2001 р.)

***

Колишні працівники Краматорського відділу боротьби з організованою злочинністю Олег Солодун і Михайло Сербін заявляють: їм відомо, хто здійснив низку вбивств у Донецькій області і що готуються нові вбивства. Вони свідчать, що їм також відомо про факти "системного зрощення кримінальних структур з правоохоронними органами України, злочинної безпечності Генеральної прокуратури, потурання мафіозним структурам з боку представників її низових ланок, що привело до важких злочинів проти людини, народу та України". Колишні убозівці виклали інформацію у скарзі на ім’я Генерального прокурора. Однак їхні заяви Генеральна прокуратура відправляє назад в область.

У листі до Генпрокуратури йшлося про заплановане вбивство підприємця Б. Собка. Поки отримувачі думали, що робити з інформацією, Собка вбив кілер.

Ще на початку 1999 року вони повідомили начальника Донецького УБОЗ, а також керівництво внутрішніх справ та Генеральної прокуратури про свої підозри щодо причетності начальника Краматорського ВБОЗ до низки злочинів. В результаті з органів "за порушення дисципліни" було звільнено саме Солодуна та Сербіна.
(Україна молода", № 42, 3 березня 2001 р.)




Акція "Україна без Кучми"

1 марта в 9 часов утра судебные исполнители, а также работники коммунальных служб ликвидировали разбитый на Крещатике палаточный лагерь участников акции "Украина без Кучмы". Решение о демонтаже палаток было принято Старокиевским районным судом столицы. К акции по очистке Крещатика подключилась милиция. Тех, кто препятствовал выполнению решений суда, правоохранительные органы задержали. По словам одного из руководителей антипрезидентской акции Юрия Луценко, таковых оказалось около 35-40 человек.

Как сообщил начальник Центра общественных связей ГУ МВД Украины в Киеве Александр Зарубицкий, что касается задержанных 44 человек, то их судьбу будет решать суд. По его словам, ни один человек во время демонтажа лагеря не пострадал.
("Факты", № 38, 2 березня 2001 р.)

***

Столична міліція переконана, що діяла в рамках закону і згідно з нормами "світової демократичної практики". Адже, за словами Олександра Зарубицького, "наметове містечко заважало громадському порядку в місті". У прес-службі Головного управління МВС України в Києві "УМ" запевнили, що ніякі спецзасоби щодо учасників акції "Україна без Кучми" не застосовувалися. "Тих, хто чинив опір, просто брали за руки, за ноги і садили в машини. Навіть наручники ні на кого не вдягали", — розповів нам співробітник прес-служби, який брав участь в операції. Під час виконання рішення суду було задіяно близько 300 працівників міліції.

Стосовно 44 затриманих осіб складено протоколи про адміністративні порушення за ст. 185 Кодексу про адміністративні правопорушення — "Опір або невиконання законних вимог працівників міліції".

1 березня затримані знаходилися у двох райвідділах міліції Києва — Старокиївському та Печерському. Їм загрожував або штраф, або до 15 діб за гратами. На Печерську суд уже відбувся: 14 чоловік звільнили, не визнавши за ними провини.
("Україна молода", № 41, 2 березня 2001 р.)

***

Коментуючи факт ліквідації наметового містечка на Хрещатику, прем’єр-міністр Віктор Ющенко наголосив в інтерв’ю журналістам, що "застосування силових методів є передчасним і неприпустимим".

За словами голови УРП Левка Лук’яненка, виступ правоохоронців проти наметового містечка є "загрозливим симптомом, який свідчить про перехід влади до силових, а значить, незаконних методів". Наметове містечко як різновид мирного пікетування не заборонено Конституцією, а тому "нинішній крок влади слід розглядати як акт грубого порушення прав людини".

Обмеження конституційних прав громадян на висловлення поглядів та переконань можливе лише в умовах надзвичайного стану, заявив член Форуму національного порятунку, народний депутат Сергій Головатий.

Крім того, навіть у постанові про відкриття виконавчого впровадження попереднього рішення суду було передбачено, що вона "може бути оскаржена в суді в десятиденний строк з моменту одержання". Таким чином, до 4 березня це рішення суду ще можна було оскаржувати.
("Україна молода", № 42, 3 березня 2001 р.)

***

Днями одеська міліція подала до Жовтневого райсуду міста матеріали про порушення при проведенні головою обласної організації Українського народного руху Віктором Цимбалюком масового походу на вулиці Дерибасівській 6 лютого 2001 року. "Якщо факти порушень підтвердяться в судовому порядку, то Віктора Цимбалюка буде притягнуто до відповідальності згідно зі статтею 185-1 ч. 2 Кодексу про адміністративні правопорушення, що передбачає покарання до 1 року виправних робіт", — поінформував суддя Ярослав Бабчук, який викликав 28 лютого лідера одеського Руху для розгляду вказаних матеріалів. Однак розгляду справи не відбулося. Ознайомившись з документами, Віктор Цимбалюк виявив у них "зумисний наклеп" і розцінив виклик до суду як невмотивований.

"Річ у тім, — пояснив він,— що міліція звинувачує мене в повторній участі в незаконній масовій акції, хоча аргументує це явно сфальсифікованими даними".

"Це чергова спроба порушення міліцією наших людських прав, закріплених Конституцією та Європейською хартією прав людини", — зазначив Цимбалюк.
("Україна молода", № 41, 2 березня 2001 р.)

***

3 березня активісти УНП "Собор" на центральній вулиці Дніпропетровська, проспекті К. Маркса, провели пікетування в рамках акції "Україна без Кучми". При цьому соборяни керувались рішенням районного суду, який дозволив пікетування. Однак, коли з місця події поїхали телекамери і журналісти, які висвітлювали акцію, працівники міліції зажадали від пікетуючих, щоб вони розійшлися протягом 10 хвилин. При цьому вони заявляли, що рішення суду про дозвіл на проведення акції — незаконне. Відразу по цьому пікетуючих почали заганяти в автобуси. Їх було доставлено до міського управління внутрішніх справ. Під час допитів голові Дніпропетровської обласної організації УНП "Собор" В. Цапенку, якого було жорстоко побито під час розгону демонстрації 11 лютого, зробилося зле і його було відвезено до лікарні.
("Сільські вісті", № 30, 6 березня 2001 р.)

***

За повідомленням студентського братства університету "Львівська політехніка", під загрозою виключення з вузу опинився один з організаторів поїздки в Київ, голова студентського братства Володимир Лисак. Сам він так це прокоментував: "Уже після нашої участі в мітингу 20 лютого під облдержадміністрацією мене тричі викликали в ректорат. Проректор Павликевич сказав, що ми всі робимо неправильно, бо повинні інформувати адміністрацію, до яких заходів протесту хочемо вдатися. Пан Павликевич сказав також, що якщо ми і далі "зриватимемо" студентів, то проти нас будуть застосовані якісь певні заходи".

Правда, проректор, кажуть, намагався спростувати це. За його словами, репресії проти студентів за їхню політичну діяльність не вживаються. У адміністрації університету претензії до студентського братства є тому, що воно без попередження намагається збирати студентів на пікети. А це, мовляв, є порушенням статуту університету і закону України "Про освіту".
("Сільські вісті", № 30, 6 березня 2001 р.)


 

СВОБОДА ВИСЛОВЛЮВАНЬ

Свобода слова — загальні проблеми

В статье 18 Закона "О печатных средствах массовой информации (прессе) в Украине" значится: "Выпуск печатных средств массовой информации может быть приостановлен по решению учредителя или суда".

Печатники здесь не упоминаются, следовательно, и права останавливать производство того или иного издания у них нет. Однако именно типографии (те, что в руках государства) сегодня в Украине остаются последним оплотом незаконной цензуры. Хотя цензура государственным законом запрещена.

Павлоградская газета "Слово ветерана", газета "Зеркало Запорожья", днепропетровская газета "Лица", газета "Свобода" и др. (всего 10 изданий) в декабре прошлого года вышли в свет с белыми пятнами. И все из-за того, что пытались напечатать статью киевской журналистки Татьяны Коробовой "Скандал уходящего года". В ней читателю предлагалась расшифровка магнитофонной записи скандальной аудиокассеты, обнародованной в Верховной Раде Александром Морозом.

"Павлоградская городская типография отказалась печатать эти материалы, ссылаясь на запрет Службы безопасности", — рассказывает Людмила Арефьева, редактор газеты "Слово ветерана". — Вот я и сказала директору типографии: "Печатайте газету с белыми пятнами — это в знак протеста".

Николай Костромин, начальник отдела Службы безопасности Днепропетровской области в Павлограде сказал: "Никаких прав запрещать кому-то что-то издавать нам не дано. Ни я, ни мои сотрудники этого не делали".


("Популярные ведомости", № 7, лютий 2001 р.)

***

Свобода слова, декларируемая и Конвенцией, и Конституцией, может существенно пострадать от такой, на первый взгляд, безобидной статьи проекта Уголовного кодекса, подготовленного профильным комитетом Верховной Рады, как "Оскорбление". Например, в проекте нового УК авторы предлагают пять статей с ограниченным числом субъектов. Таким образом, уголовная ответственность наступает за оскорбление священнослужителей, представителей власти, правоохранительных органов, судей, народных заседателей или присяжных и других участников процесса, оскорбление подчиненными начальника или начальником подчиненного. Хотя, с точки зрения морали и культуры, закон должен быть одинаков для всех.

Далее, статьи не содержат никакого указания на то, что высказывания могут быть только заведомо и сознательно неправдивыми. Это означает, что применение статей может быть расширено и до совершенно достоверной информации. Не предусмотрено никаких смягчающих обстоятельств и в случае, если оскорбленный сам спровоцировал высказывания в свой адрес. Совершенно очевидно, что запрет говорить правду о человеке, занимающем определенную должность, да еще и под угрозой уголовной ответственности, никак не может способствовать свободе слова. Особенно, если это грозит не только штрафом, но и исправительными работами.


("Комсомольская правда в Украине", № 35, 24 лютого 2001 р.

***

Выдает лицензии на право выйти в эфир Национальный совет по телевидению и радиовещанию...

Проблем море. Вот только одна, сильно затрудняющая работу. Дело в том, что в октябре прошлого года Кабинет министров Украины и правительство России заключили соглашение, по которому оба государства обязуются способствовать распространению теле- и радиопрограмм соседа на своей территории. А поскольку межгосударственные соглашения имеют приоритет над внутренним законодательством, то надо сказать: нынешние законы Украины по регулированию эфира в некоторых статьях противоречат этому соглашению. Спрашивается: по каким же правилам Нацсовет должен проводить лицензирование? По тем, которые запрещают ретрансляцию российских каналов, или по тем, которые объявляют это вполне законным? По украинским законам в трактовке Нацсовета, который не прочь изгнать русский язык из украинского эфира, или по соглашению, которое дает право на трансляцию российских программ на языке оригинала?

Известно, что Нацсовет обратился в Кабмин и Верховную Раду с просьбой прояснить этот правовой казус, а также пересмотреть украинское законодательство об эфире.


("Киевские ведомости", 23 лютого 2001 р.)




ЗМІ і влада
Із відкритого листа власного кореспондента газети "Голос України" Михайла Василашка голові Хмельницької обласної державної адміністрації Віктору Лундишеву:

"... Після виходу в "Голосі України" за 8 лютого інформації "Асамблея" вимагає відставок" мене викликали до облдержадміністрації, де я давав пояснення "на килимі"...

20 лютого на першій сторінці "Подільських вістей" з’явилася заява прес-служби облдержадміністрації. В ній, зокрема, йдеться:

"... журналіст Михайло Василашко вустами окремих членів "Подільської асамблеї" ВКАЗУЄ НА НЕОБХІДНІСТЬ ЗМІЩЕННЯ З ПОСАД двох заступників голови облдержадміністрації, голів райдержадміністрацій та начальників управлінь... Відчувається, що за цим проглядаються чиїсь інтереси..."


Від редакції "Голосу України":

"Сподіваємося, після цієї публікації нашого власного кореспондента Михайла Василашка не потягнуть учергове "на килим" давати пояснення. Нагадуємо положення Указу Президента України № 1323/2000: про"забезпечення виконання вимог законів України щодо неприпустимості втручання у творчу діяльність журналістів, у тому числі шляхом здійснення попереднього погодження повідомлень і матеріалів, контролю за ідеологічним змістом інформації, яка поширюється засобами масової інформації..."


("Голос України", № 39, 1 березня 2001 р.)

***

Прес-служба Донецької облдержадміністрації наперед роздає журналістам папірці із запитаннями на прес-конференції голови Донецької облдержадміністрації Віктора Януковича.

Проте навіть за таких мов у заходах беруть участь лише кілька "вірних" газет та телеканалів. Дійшло навіть до того, що деякі видання про сесію облради або колегію дізнаються від колег із більш слухняних ЗМІ. До останніх, насамперед, належать газети міських та районних рад і адміністрацій. І там іноді проскакують "крамольні" замітки. Щоб виправити цей "недолік", обласним комітетом інформації запроваджено розсилку готових до публікації новин у "підшефні" газети...


("Влада і політика", № 7, лютий 2001 р.)

***
Редактор украинской версии "КоммерсантЪ-Украина" Мария Зубарева:

"...Своей первой и непосредственной задачей Комитет информационной политики ставит борьбу со СМИ, "имеющими аналоги в других странах". Это определение — продукт мозгового штурма заместителя Драча — г-на Аблицова, призывающего областные комитеты не регистрировать подобные издания, а при попытках регистрации немедленно сообщать ему. В отношении "Коммерсанта" Драч сказал, что он появится в Украине только через его труп. На что мы подали заявление в Высший арбитражный суд. В итоге "КоммерсантЪ-Украина" появился..."


("Время", № 25, 3 березня 2001 р.)




Злочини проти журналістів

На днях был избит и угодил в больницу с сотрясением мозга главный редактор херсонской газеты "Наш час" Григорий Ткаченко. Шеф-редактор еженедельника Леонид Гриценко обнародовал заявление о том, что журналиста пытались убить, а его служебные документы присвоить, чтобы попасть на пресс-конференцию премьер-министра Виктора Ющенко и организовать против него теракт. Этот визит в Херсон действительно планировался.

Столь смелая версия вызвала молниеносную реакцию местных правоохранительных органов. Начальник УМВД Херсонщины Юрий Ивушкин проинформировал: материалы о нападении на редактора еженедельника передаются в СБУ.

Исходя из последних милицейских данных, мотивы нашумевшего преступления оказались бытовыми. Тем не менее инцидент станет поводом для возбуждения уголовного дела.


("Киевские ведомости", 1 березня 2001 р.)

***

1 березня близько 22 годин на автошляху Київ-Дніпропетровськ сталася автомобільна аварія, в результаті якої постраждала редактор кременчуцької газети "Інформаційний бюлетень" Тамара Просяник. Відбулося зіткнення мікроавтобуса "Форд", у якому знаходилася редактор, з автомобілем "Волга", що виїхав на смугу зустрічного руху. Водій мікроавтобуса з розсіченим лобом і струсом головного мозку знаходиться в лікарні. У Тамари Просяник травмоване обличчя. Перша медична допомога була надана в лікарні селища Іркліїв. Їй наклали одинадцять швів. На сьогодні її стан задовільний.

З 12 липня 2000 року газета "Інформаційний бюлетень" друкується нелегально. Жодна друкарня в Україні офіційно не береться друкувати видання. Державні друкарні відмовляються друкувати, посилаючись на "відсутність технічних можливостей", а приватні друкарні залякані СБУ, пожежними і податковими інспекціями. На даний час газета ставить у вихідних реквізитах міфічну друкарню — "Друк: видавництво "АБВ".


("Сільські вісті", № 30, 6 березня 2001 р.)


Право на информацію

В Украине идет интенсивная перестройка общегосударственной системы комплексной защиты информации. Об этом сообщил УНИАН заместитель председателя СБУ, начальник департамента специальных телекоммуникационных систем и защиты информации Григорий Лазарев.

По его словам, в Украине в строгом соответствии с законодательством внедряется система оперативно-розыскных мероприятий. В случае появления в сети Интернет материалов, содержащих государственную тайну или конфиденциальную информацию, которая является собственностью государства, СБУ проводит меры по срочному изъятию этих материалов из информресурсов соответствующих структур и "устранению факторов, благодаря которым это стало возможным".


("Киевские ведомости", 3 березня 2001 р.)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори