пошук  
версія для друку
07.04.2004

21 - 28 квітня 2001 р

   

ПРАВА ЛЮДИНИ

До 15-ї річниці Чорнобильської трагедії

.Із резолюції мітингу учасників демонстрації з приводу 15-ї річниці Чорнобильської катастрофи 21 квітня 2001 року:

“... Як може вижити тяжко хвора людина, у якої пенсія в 3-5 разів нижча вартості набору продуктів харчування, визначеного медичними нормами, і у 2-3 рази нижча прожиткового мінімуму.

Чорнобильців повністю виключено з системи підвищення пенсій, залишивши їм мінімум — 16 гривень 62 коп. За 5 років не збільшувалися пенсії. Більшість чорнобильців перебувають за межею бідності. Всупереч ст. 46 Конституції, встановлені пенсії значно нижчі прожиткового мінімуму. Інваліди Чорнобиля замість компенсації 50 % вартості продуктів харчування за медичними нормами отримали удвічі менше, чим передбачено законом. У 6 разів скоротився рівень фінансування оздоровлення інвалідів і ліквідаторів стихійного лиха. У 10 разів скоротилося будівництво житла для переселенців та інвалідів Чорнобиля.

Протягом 2000 року вдови чорнобильців і сироти були позбавлені всіх форм соціального захисту. Повністю зруйнована система державної медичної допомоги чорнобильцям.

Енергозбути додались до незаконних обмежень за спожиту електроенергію. Збільшена плата за житлові послуги...”

(“Известия в Украине”, № 73 24 квітня 2001 р.)

***

Внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідами в Україні стали 79 тисяч 61 особа. Про це йдеться в інформації, поширеній Міністерством охорони здоров’я у зв’язку з 15-ю річницею аварії на ЧАЕС. Основною причиною інвалідності є хвороби системи кровообігу, на другому місці — злоякісні новоутворення, на третьому — хвороби нервової системи.

Серед причин смерті дорослих постраждалих на першому місці — хвороби системи кровообігу, на другому — злоякісні новоутворення, на третьому — травми і отруєння.

За останні три роки показник смертності дітей знизився з 0,83 до 0,67 на одну тисячу постраждалих, а в абсолютному обчисленні — з 489 випадків до 352. У 2000 році найчастішими причинами смерті дітей були травми та отруєння, злоякісні новоутворення і вроджені вади розвитку.

За час існування спеціалізованих експертних комісій було розглянуто понад 250 тисяч справ, у 102 тисяч 131 випадку було встановлено, що хвороба або смерть постраждалого пов’язані з Чорнобильською катастрофою, зокрема, 8765 випадків — у 2000 році.

(“Сільські вісті”, № 51 24 квітня 2001 р.)

***

Вітчизняне Міністерство охорони здоров’я констатує, що нинішній чорнобильський контингент пацієнтів медичних закладів в Україні — це 2 млн. 79 тис. дорослих та 529 тис. 189 дітей.

Кількість народжених дітей з генетично обумовленими патологіями серцево-судинної та кістково-м’язової систем після аварії на ЧАЕС збільшилася в 7,7 рази.

(“Україна молода”, № 76, 25 квітня 2001 р.)

***

Президент Всеукраинской ассоциации автоперевозчиков Виталий Рева рассказал, что единственной государственной структурой, более или менее компенсировавшей транспортникам затраты за обслуживание десятков тысяч чернобыльцев, было Министерство по вопросам чрезвычайных ситуаций и защите населения от последствий Чернобыльской катастрофы. Однако сейчас сложилась такая ситуация, что бесплатный проезд ликвидаторов может оказаться под вопросом. Дело в том, что в декабре прошлого года МинЧС утвердило рекомендации о порядке начисления компенсации расходов на перевозку чернобыльцев. Из этого документа следует, что каждый ликвидатор аварии тратит на проезд в городском и междугородном автотранспорте... 80 копеек в месяц. Но еще в 1992 году государство разработало специальную методику расчета компенсации затрат автоперевозчикам. Тогда была принята норма, согласно которой один человек ежемесячно совершает 60 поездок в городском транспорте или 50 в пригородном. С учетом этих показателей начислялась компенсация автопредприятиям.

Как показал эксперимент, проведенный в Черкасской области, нормы сегодня можно сократить до 30 поездок городскими маршрутами и 26 — пригородными. Пока в МинЧС с этими расчетами не соглашаются и стоят на своем: транспортникам выделяют всего 80 коп. на человека в месяц.

Кстати, Министерство юстиции дало заключение о том, что вышеуказанный приказ МинЧС не является нормативно-правовым актом и может иметь только рекомендательный характер. Минюст предложил МинЧС отменить свой приказ.

(“Факты”, № 73, 25 квітня 2001 р.)

***

Сегодня в запретной 30-километровой зоне постоянно обитает около 500 самоселов и “сталкеров”.

По данным социологов, 80% из тех, кто остался жить в загрязненных зонах, переселяться на чистые земли уже не хотят.

По мнению доктора наук Юрия Саенко из Института социологии НАНУ, именно у самоселов за последние 15 лет, в отличие от всех других групп пострадавших от аварии на ЧАЭС, не наблюдается “возрастание обеспокоенности”.

“Чернобыль искалечил нашу жизнь, мы не имеем будущего”, — считают 100% переселенцев и 50% жителей второй и третьей зон.

Радиологи уверяют, что основная доза внешнего облучения уже получена, а 90-95% радионуклидов, получаемых ныне, дают продукты.

Медики Украины, Беларуси и России пришли к неожиданному выводу: самыми пострадавшими в плане здоровья оказались не ликвидаторы, а дети и подростки.

Хотя состояние здоровья чернобыльцев и ухудшается, врачи говорят, что самые страшные болезни — рак щитовидной железы и лейкозы — это отголоски острого периода и неправильной йодопрофилактики.

(“Киевские ведомости”, 26 квітня 2001 р.)

Техногенні катастрофи

Руководитель Международной общественной группы независимых специалистов по прогнозированию последствий катастроф Василий Кредо заявил, что Украина занимает первое место в мире по техногенно опасной нагрузке на каждый квадратный километр. На сегодняшний день в стране находится 19 самых катастрофоопасных на всей планете объектов: 5 АЭС (16 реакторов и объект “Укрытие”), 6 ГЭС с искусственными морями и 8 самых больших свалок взрывоопасных вооружений, в том числе и самая большая в мире, которая содержит около 500 тысяч тонн боеприпасов.

(“Комсомольская правда в Украине”, № 75, 25 квітня 2001 р.)

***

Во время плановой проверки работники санитарной службы Донецкой области обнаружили, что могильник радиоактивных отходов Донецкой и Луганской областей, находящийся на территории завода резино-химических изделий, разгерметизирован. Гамма-фон превышает допустимую дозу. Рядом с могильником расположен полигон, где проводятся испытания взрывчатки для шахтостроителей, а на глубине находятся действующие выработки шахт. Судя по заполненным водой контрольным скважинам, в могильник попадают грунтовые воды, которые затем стекают в Карловское водохранилище, снабжающее Донецк питьевой водой.

(“Сегодня”, № 95, 27 квітня 2001 р.)

Проблеми правозахисту

За три года за помощью к Уполномоченному Верховной Рады Украины по правам человека Нине Карпачевой обратилось более 170 тысяч граждан. Первое место по количеству (56%) занимают жалобы о нарушении гражданских прав наших соотечественников, второе — игнорирование их социально-экономических прав.

По словам председателя Верховного Суда Украины Виталия Бойко, за прошлый год украинскими судами было удовлетворено 80% исков по жалобам граждан в связи с нарушением их прав государственными органами.

Ныне в Европейском суде по правам человека находится более трех тысяч обращений из Украины, в частности, 20 заявлений по невозвращенным сбережениям.

(“Рабочая газета”, № 61, 26 квітня 2001 р.)

***

С 1995 года Европейский Суд по правам человека рассмотрел лишь 14 дел из Украины. Еще 7 дел готово к рассмотрению.

30-летнего учителя из Черкасс Сергея Фальковича три года назад осудили на 9 лет лишения свободы за изнасилование 10-летней девочки. (ХПГ ранее давала информацию об этом неоднозначном судебном процессе и обвинении, с которым не согласен ни Фалькович, ни его адвокат, ни освещавшие это уголовное дело журналисты).

Европейский Суд жалобы Фальковича признал необоснованными, поскольку не занимается расследованиями.

(“Киевские ведомости”, 27 квітня 2001 р.)

***

Специалистами Национального университета внутренних дел в Харькове создан “Центр знаний по правам человека” в сети Интернет. При поддержке Британского Совета в Украине этот информационный продукт включил в себя не только учебный практикум по правам человека, путеводитель по государственным, международным и общественным организациям, большой справочно-документальный архив, горячие консультационные линии, но и авторские методики, разработки в университете внутренних дел.

(“Слобода”, № 33, 27 квітня 2001 р.)

Право

Сергій Головатий, народний депутат України, член делегації України в Парламентській Асамблеї Ради Європи:

“... Не тільки Президент зводить проблему членства в Раді Європи до проблеми кодексів. Це й позиція Міністерства закордонних справ.

Але ще треба здійснити судову реформу, тобто ухвалити Закон про судоустрій. Необхідно змінити роль і функції прокуратури, привести їх до стандартів Ради Європи, особливо щодо загального нагляду. Сьогодні прокуратура арештовує людей за підозрами, а не за фактами і не за доказами вчинених злочинів, і тримає у СІЗО по року, по два і т. д.

Серед зобов’язань України є важливі моменти, які стосуються тих же слідчих ізоляторів і загалом всієї пенітенціарної системи. Її передбачено передати з Міністерства внутрішніх справ у цивільне Міністерство юстиції. Міліція знущається не тільки з ув’язнених, а й з тих, кого затримали на 2-3 дні. Цивільне міністерство має стежити за дотриманням прав людини в закладах пенітенціарної системи.

Вступаючи до Ради Європи, Україна взяла на себе зобов’язання дотримуватися Статуту Ради Європи і Європейської конвенції з прав людини. На це сьогодні ні Президент, ні Міністерство закордонних справ, ні Міністерство юстиції, ні прокуратура, ні навіть більшість народних депутатів, членів української делегації в Парламентській Асамблеї, не звертають уваги...”

(“Сільські вісті”, № 51, 24 квітня 2001 р.)

Пенітенціарна система

В Украине, начиная со дня ее независимости, количество заключенных увеличилось в два раза. Сегодня этот контингент насчитывает 225,2 тысячи человек. Из них 170 тысяч приговорены к лишению свободы.

После того как будет принят новый Уголовный кодекс, спецконтингент колоний может сократиться где-то на 25%.

(“Киевские ведомости”, 27 квітня 2001 р.)

Злочини правоохоронців

Торік улітку двоє офіцерів Новомосковського (Дніпропетровська обл.) міського відділу міліції так “допитали” 30-річного Сергія Семеняку, що той опинився на операційному столі. Після побиття в міліції невинному видалили селезінку, зашили печінку та жовчний міхур.

На жаль, на Дніпропетровщині це не поодинокий випадок. На той світ уже в березні 2001 року пішов затриманий 21-річний Сергій Кондратенко, який перебував у Дніпродзержинському слідчому ізоляторі.

Сумний перелік тільки цьогорічних смертей можна продовжити в дещо іншій площині. Затриманий 25-річний Руслан Боровиков після звільнення з Дніпропетровського слідчого ізолятора № 3 наступного дня помер по дорозі до лікарні. Під час процедури надання медичної допомоги раптово помер 34-річний в’язень Сергій Стрілець. Діагноз — інфаркт мозку на фоні гіпертонічної хвороби. Засуджений 40-річний Орест Кулинич, який також перебував у Дніпропетровському СІЗО, пішов з життя у медчастині від гострої серцевої недостатності.

Щоб навести зразковий порядок на території області, начальник УМВС України в Дніпропетровській області Геннадій Москаль дав команду затримати всіх бомжів і запроторити їх до Дніпропетровського приймальника-розподільника. Затриманих завантажили у міліцейський транспорт і етапували в Запорізьку область, подалі від підконтрольної генералові Москалю території. Невдовзі дніпропетровські бомжі опинилися в районі населеного пункту Кам’янка-Дніпровська. Змучену і зголоднілу “організовану масу” намірялися, як стверджують, “розсіяти” по херсонських степах. Правда, завадив запорізький “Беркут”, якому довелося мати справу з непроханими гостями. Скандал навколо цього міжобласного інциденту генералові Москалю зам’яти не вдалося.

(“Україна молода”, № 76, 25 квітня 2001 р.)

Резонансні справи

Голова Одеської обласної організації Українського народного Руху Віктор Цимбалюк взяв до рук національного прапора і пройшов Дерібасівською. І одразу ж попав у об’єктив “стражів правопорядку”, які потім подали “фотосвідчення” із супроводом: “веде бесіди з перехожими, висловлює протест і невдоволення політикою Президента” до суду разом із позовом: притягти В. Цимбалюка до адміністративної відповідальності за організацію несанкціонованого проходження за ст. 185-1, ч. 2 Адміністративного кодексу України. Суддя Жовтневого районного суду Ярослав Бабчук оголосив рішення: в діях В. Цимбалюка складу адміністративного порушення суд не вбачає.

(“Голос України”, № 73, 24 квітня 2001 р.)

***

Одним из самых резонансных преступлений, совершенных в Украине за последнее время, остается покушение на кандидата в Президенты Украины Наталью Витренко 2 октября 1999 года в Кривом Роге.

Преступление выглядит не только резонансным, но и загадочным. Главный подозреваемый, ныне подсудный, Сергей Иванченко своей вины так и не признал, отрицают ее и исполнители, отказавшись в суде от данных ранее показаний.

По словам жены С. Иванченко Инны, на суде всплыло, что многие следственные действия проводились без адвоката — на протоколах нет подписей защитника.

(“Сегодня”, № 95, 27 квітня 2001 р.)

***

В Днепропетровском областном суде продолжается слушание дела о так называемом террористическом акте в Кривом Роге. И хотя доказательства обвинения не выдерживают никакой критики, показания свидетелей и само обвинительное заключение полны противоречий, судья Валентина Кузьменко стремится скорее довести слушание до приговора.

Из слов свидетелей явствует, что были и другие задержанные. Куда они подевались? Эти обстоятельства суд даже не пытается выяснить. В показаниях свидетелей полная путаница относительно того, кого они задерживали и как эти люди выглядели.

(“Товарищ”, № 16, квітень 2001 р.)

***

Днепропетровский областной суд 10-12 апреля рассмотрел один из ключевых моментов в процессе над так называемыми “криворожскими террористами” — эпизоды, связанные с первыми днями пребывания подозреваемых за решеткой. Для выяснения обстоятельств суд вызвал в качестве свидетелей правоохранителей, которые принимали непосредственное участие в раскрытии преступлений “по горячим следам”.

Напомним, что Владимир Иванченко и Андрей Самойлов, задержанные на месте теракта, в суде заявили, что признательные показания у них были получены в результате избиений, пыток, шантажа и угроз. А ведь именно на этих показаниях построено обвинение.

Подсудимые узнали оперуполномоченного Пашкурова и указали на него как на главного мучителя. А Пашкуров их в упор не узнает.

Прокурор Ингулецкого района Ярослав Бабий наотрез отказался вспомнить, что в ночь со 2 на 3 октября присутствовал при допросе Иванченко и Самойлова, видел, как их избивали и мучили, забирал листы с признаниями, полученными под пытками. Он утверждает, что был в это время дома. И тут же вызванный в зал суда следователь Ингулецкой райпрокуратуры Виктор Нежданов подтвердил слова обвиняемых: “В ночь со 2 на 3 октября я готовил вопросы для эксперта. Постоянно согласовывал их с прокурором Ярославом Бабием всю ночь, даже до следующего вечера”.

(“Товарищ”, № 17, квітень 2001 р.)

***

24 квітня Печерський районний суд Києва відмовив члену УНА-УНСО Руслану Зайченку, заарештованому за ст. 71 Кримінального кодексу України в ході розслідування Службою безпеки України кримінальної справи за подіями 9 березня в Києві, у зміні запобіжного заходу, арешту, на підписку про невиїзд. Голова прес-служби УНА-УНСО Тетяна Чорновіл заявила, що розцінює такі дії суду як доказ, що жодного члена УНА-УНСО, що перебувають під вартою, “суд не відпустить”.

(“Україна молода”, № 76, 25 квітня 2001 р.)

***

Голова проводу УНА-УНСО Андрій Шкіль 24 квітня відмовився від будь-яких контактів зі слідством, повідомила адвокат Тетяна Монтян. Це було зроблено на знак протесту проти “брутального порушення” керівництвом СІЗО СБУ процесуального законодавства і закону “Про адвокатуру”. Під час побачення Монтян зі Шкілем начальник СІЗО “вдерся у слідчу кімнату, перерив її папери”, а деякі з них забрав з собою.

(“Україна молода”, № 78, 27 квітня 2001 р.)

***

Днями один з районних судів Києва прийняв рішення про притягнення до адміністративної відповідальності студента Київського державного лінгвістичного університету Ігоря Островця та безробітного Сергія Боровика. Хлопці начебто чинили опір працівникам міліції ще 1 березня, коли на Хрещатику ліквідовували наметове містечко. Кожен з хлопців тепер має сплатити штраф 136 гривень. Найцікавіше, що цю справу суд уже розглядав. Раніше той же суддя прийняв рішення про відсутність будь-яких підстав для притягнення юнаків до адміністративної відповідальності.

(“Україна молода”, № 76, 25 квітня 2001 р.)

***

Материалы уголовного дела в отношении захватчиков здания Коммунистической партии Украины в Киеве весной прошлого года заняли около трехсот страниц. На ознакомление с ними обвиняемым было предоставлено 5 месяцев. Лидеру молодежной организации “Самостійна Україна” адвокату Александру Башуку инкриминируется 5 статей Уголовного кодекса. Только 5 человек из 12 признали себя виновными и якобы раскаялись.

(“Сегодня”, № 96, 28 квітня 2001 р.)

Соціально-економічні проблеми

Демографія

Наша страна побила все негативные рекорды в области демографии: у нас наименьший природный прирост населения (-0,73%), наименьшее среднее количество детей на одну женщину (1,1), зато огромные темпы сокращения населения (39% за 50 лет). Если сегодня в республике проживает около 49,5 млн. человек, то в 2050 году, при условии сохранения нынешней динамики, в Украине будет насчитываться 29,9 млн. Кроме того, уже сейчас лица преклонного возраста (св. 60 лет) составляют 20,6% от общего количества населения, а через полвека этот показатель может вырасти до 38%.

(“Сегодня”, № 96, 28 квітня 2001 р.)

Здоров’я нації

По состоянию на 1 марта в Украине было официально зарегистрировано 37588 ВИЧ-инфицированных граждан Украины, в том числе 2136 детей и 289 иностранцев. На сегодняшний день больны СПИДом 2103 взрослых и 66 детей.

С начала эпидемии умерли от СПИДа 1032 взрослых и 47 детей.

(“Комсомольская правда в Украине”, № 74, 24 квітня 2001 р.)

***

На курс лечения от туберкулеза необходимо более ста флаконов с лекарством, стоимость которого составляет 40 гривен за флакон. Государство финансирует борьбу с туберкулезом из расчета 1 гривна 26 коп. в день на одного больного. Эпидемия туберкулеза зарегистрирована в Украине с 1995 года.

На сегодня в Харькове эпидемиологический порог превышен в 1,7 раза (в трех “рабочих” районах — в 2-2,5 раза). За два последних года от этой болезни умерли 500 человек. Без малого 90 детей заболели.

(“Комсомольская правда в Украине”, № 74, 24 квітня 2001 р.)

Права жінок

По данным исследований, проведенных Украинским институтом социологии и Киевским международным институтом социологии, в нашей стране 60 % всех убийств женщин происходит в семьях, на бытовой почве.

Каждую вторую девочку избивают родители, каждую четвертую взрослую женщину — муж или сожитель.

Подавляющее большинство подвергнувшихся насилию не обращается за помощью в правоохранительные органы, а 56 % респонденток не считают домашнее изнасилование преступлением.

(“Киевские ведомости”, 24 квітня 2001 р.)

Армія

За останні роки в Збройних силах України помітно поменшало випадків позастатутних відносин між військовослужбовцями. Проте прояви “дідівщини” ще трапляються.

Так, нещодавно військова прокуратура Дарницького гарнізону розслідувала в місті Бориспіль, що під Києвом, дві карні справи з приводу фізичного насильства солдатів над солдатами. Суд, який відбувся наприкінці березня 2001 року, засудив двох винуватих до двох і півтора років, а двох до одного року проходження служби у дисциплінарному батальйоні. Крім того, він задовольнив цивільний позов потерпілих про відшкодування завданих їм матеріальних та моральних збитків. А це чималі суми, які засуджені зобов’язані виплатити за лікування одного з потерпілих і за моральні травми інших.

Через півтора місяці в Борисполі знову відбулися схожі події. Результат розслідування для винуватця — кримінальна справа і рік проходження служби в дисциплінарному батальйоні.

Коментар старшого слідчого військової прокуратури Дарницького гарнізону Олександра Потапенка:

“Як засвідчує практика, більшість таких дисциплінарних порушень відбувається після вечері військовослужбовців. Зазвичай, в цей час у підрозділі перебуває тільки один відповідальний. Утім, саме у вечірні години офіцерам та прапорщикам слід пильнувати. Хочу зазначити, що зараз багато командирів просто приховує факти побиття. Турбують нас і долі потерпілих солдатів. Ми завжди сприяємо тому, щоб їх було переведено до інших військових частин.

(“Народна армія”, № 75, 21 квітня 2001 р.)

 

 


СВОБОДА ВИСЛОВЛЮВАНЬ

Загальні проблеми

Першою спробою знайти підтримку своїм діям у колективі рідного телеканалу був долганівський лист-звернення до Президента України про “переслідування” президента НТКУ Віктором Ющенком. Колектив листа не підписав. Це був хоча і мовчазний, але протест.

Те, що не весь колектив НТКУ поділяє думки її президента Вадима Долганова, засвідчила 25 квітня прес-конференція завідувача редакції аналітичних програм ТВО “УТН” Олеся Ковальчука.

“Журналісти не хочуть бути журналістами одноразового використання”, — заявив він. Ковальчук не хотів тягнути за собою колектив і підставляти колег. Олесь висловив свою точку зору. Зрозуміло, керівництво не подарує йому. Тим паче, що він розповів: напередодні його попередили, якщо, мовляв, проведеш прес-конференцію, ми покажемо про тебе у вечірньому випуску новин відповідний сюжет. Олесь закликав журналістів подивитися цей сюжет, якщо він вийде. “Ви побачите, як з маленького Ковальчука можна зробити великого покидька”, — сказав він. Такими методами можуть працювати тільки пропагандисти, а не журналісти. Олесь розповів, що, незважаючи на свою посаду, не мав можливості впливати на редакційну політику. Тексти ведучого програми “Сім днів” готуються у повній секретності. Так само перекроюються сюжети журналістів.

Інтерактив, за словами Ковальчука, теж неправдивий. “Те, що видається наприкінці програми на екрані — це власне бачення керівництва телекомпанії”, — каже журналіст. Щодо “Зони правди”, то тут взагалі детективна історія. Ким і як робиться “Зона правди”, невідомо. Але час ще розставить всі крапки.

(“Україна молода”, № 77, 26 квітня 2001 р.)

***

Посол США в Україні Карлос Паскуаль був здивований і навіть розгублений, пише Інтернет-газета “Українська правда”. Він намагався дипломатичною мовою спростувати результати журналістського розслідування Вадима Долганова, котрий у недільній програмі “Сім днів” викрив прямий зв’язок між антикучмівською опозицією та Сполученими Штатами.

(“Голос України”, № 74, 25 квітня 2001 р.)

***

На жаль, сьогодні журналісти, які пишуть про політику, починають самі виконувати функцію політиків. Журналіст, який стає політиком, вже не журналіст, адже він перестає бути відстороненим учасником комунікаційного процесу. Він починає “виробляти” свою політику.

Слабкість влади та опозиції часто змушує українських мас-медійних метрів користуватися своїми “перами” не лише для того, щоб задовольнити ті чи інші інформаційні потреби населення, а щоб вплинути на політичні рішення, на розклад політичних сил, на поведінку того чи іншого політика. ЗМІ перетворюються в засоби масової пропаганди, сторожових псів тих чи інших політичних сил.

Державний телеканал виступив проти США. Чи, може, відтепер міжнародну політику в державі визначає Вадим Опанасович Долганов?

Українська журналістика за півроку повернулася у глибоке минуле, якщо говорити про методи змістового її наповнення.

(“Україна молода”, № 77, 26 квітня 2001 р.)

ЗМІ і влада

Держкомінформ виступив з заявою, в якій мовиться, що 21 квітня телеканал “Інтер”, який є філією російського ОРТ, кинув черговий виклик українській громадськості. Глядачам була продемонстрована тенденційна передача, присвячена київським подіям 9 березня. У такий спосіб журналісти “Інтера” спрямовують громадську думку в площину міжнаціональних стосунків, добре знаючи, до яких непередбачуваних наслідків це може призвести.

26 квітня закінчується термін дії ліцензії телеканалу “Інтер”, іншими словами, його присутності в українському інформаційному просторі. Названий телеканал є брутальним порушником чинного в нашій державі законодавства (ст. 9 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” визначає мову ефіру — державну).

Демонстрація тенденційних телепередач — постійна практика “Інтеру”. До того ж провокаційні повідомлення (як це було з програмою ОРТ “Однако”) завжди з’являються в ефірі в період загострення політичної боротьби в нашій державі.

Наприкінці заяви Держкомінформ закликає Національну спілку журналістів, Національну Раду України з питань телебачення і радіомовлення, журналістів — депутатів Верховної Ради України докласти всіх зусиль заради торжества закону в національному інформаційному просторі.

(“Демократична Україна”, № 45, 24 квітня 2001 р.)

Процеси проти ЗМІ

Как сообщил секретарь Политсовета Социалистической партии Украины Павел Ткачук, ни одного из поданных в суды исков о защите чести и достоинства партии и ее лидера юридическая служба СПУ не проиграла.

Принимались судебные решения о возмещении морального ущерба газетами “Комсомольская правда в Украине”, “Независимость”, “Факты и комментарии”, “Киевские ведомости”, Национальной телекомпанией Украины, ее журналистами Лапикурой, Сторожуком (“Семь дней”), Нестеренко (“Досье”).

Сейчас в судах на рассмотрении находится 5 исков СПУ. Кроме того, в Европейском суде по правам человека находится на рассмотрении заявление А. Мороза о нарушении его прав на судебную защиту.

(“Товарищ”, № 16, квітень 2001 р.)

Утиски журналістів та злочини проти них

24 апреля депутат А. Чародеев, покинув зал заседаний Верховной Рады, после того как парламентарии лишили своего коллегу права посещать пленарные заседания на протяжении 5 дней, решил сорвать зло на первом попавшемся, который оказался фотокорреспондентом “Фактов”. Возмутившись, что его фотографируют, Чародеев набросился в коридоре на фотокора. Защищая себя и дорогостоящую аппаратуру, корреспондент выставил вперед руку, которую разъяренный депутат попытался выкрутить.

(“Факты”, № 73, 25 квітня 2001 р.)

***

19 апреля независимый журналист Олег Ельцов распространил в СМИ свое обращение к главе СБУ Владимиру Радченко, в котором просит разобраться с фактами давления на него, отраженными в аудиозаписях Николая Мельниченко, в части, представленной как беседа Л. Кучмы с бывшим главой СБУ Л. Деркачем. Журналист просит СБУ полностью расследовать связанный с его именем инцидент.

(“Товарищ”, № 17, квітень 2001 р.)

***

26 квітня пізно ввечері у Киеві четверо невідомих побили журналіста Андрія Масальського. Наразі Андрій знаходиться в лікарні. Справу розслідує управління внутрішніх справ Московського району Києва. Поки слідство схиляється до версії “звичайного” розбійного нападу. Втім. Сам Масальський не виключає, що напад міг бути пов’язаним з його професійною діяльністю. Нині він працює політичним оглядачем тижневика “Час”. За даними ЦГЗ МВС у Києві, нападників уже затримано.

(“Україна молода”, № 79, 28 квітня 2001 р.)

Право на інформацію

Сегодня в любой украинский компьютер, подключенный к Интернету, запросто может проникнуть с полдесятка государственных структур, в том числе, Служба безопасности, таможня, налоговая милиция. Так же беззащитна и частная корреспонденция. Ведь любое электронное послание может быть прочитано даже без применения специальных средств — для этого достаточно нескольких простых команд от провайдера.

Защиту частного информационного пространства от несанкционированного доступа взяло на себя новое движение — кибер-либертианство. По мнению апологетов подобного свободолюбия, на пути электронной перлюстрации должны быть поставлены не только технические, но и законодательные барьеры. Носители этой идет будут искать поддержку в среде отечественных законодателей.

(“Сегодня”, № 94, 26 квітня 2001 р.)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори