пошук  
версія для друку
07.04.2004

16 листопада - 30 листопада 2001 р

   

ПРАВА ЛЮДИНИ

Законодавство

Президент України Підписав Указ “Про довічні державні іменні стипендії громадянам України, які зазнали переслідувань за правозахисну діяльність”. Згідно з документом, з 1 січня 2002 року засновано 50 довічних іменних стипендій, що виплачуватимуться щомісячно в розмірі 100 гривень, незалежно від одержуваної зарплати, пенсії або грошового утримання.

(“Україна молода”, №220, 28 листопада 2001 р.)

Катування та жорстоке поводження

16 жовтня цього року у райцентрі Талалаївка (Чернігівська обл.) порушив правила дорожнього руху — виїхав на тротуар перед райдержадміністрацією, щоб не збити пішохода, — водій головного лікаря центральної районної лікарні Василя Марченка. Зі страху перед міліцією водій Роман Кутній втік, залишивши машину на місці події. Він звернувся за допомогою до головного лікаря. Той доручив забрати машину іншому водію — Анатолію Тарану, який разом з фельдшером пішов за нею до центру... Через місяць після описаних подій А. Таран перебуває на лікарняному через нанесення йому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості начальником райвідділу міліції Олександром Петройтісом та його першим заступником Василем Курисем. Чернігівське бюро судово-медичної експертизи займалося Анатолієм тараном двічі. Першого разу констатували в нього “струс мозку, ушкодження м’ яких тканин обличчя, лівого вуха, м’ яких тканин грудної клітки”. Повторний рентгенівський знімок вказав і на перелом ребра “з незначним зміщенням фрагментів”.

Тарана та його дружину неодноразово просили забрати заяву з прокуратури. Свідок, черговий по райвідділу, на очах якого відбувалися події, сказав, що підтвердити прокуророві усе побачене не може, бо боїться начальників. Не хотілося ускладнювати собі життя і головному лікарю. Скаргу Тарана перевіряв слідчий прокуратури Сергій Глядчишин. Він і прийняв рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

За поданням інспекції Управління МВС по Чернігівській області Василя Курися відсторонено від посади першого заступника начальника райвідділу міліції, а Олександру Петройнісу оголошено сувору догану.

(“Сільські вісті”, №138, 20 листопада 2001 р.)

***

Харьковчанка Назакет Кадацкая, героиня одной из телепередач “Без табу”, вот уже несколько лет пытается доказать, что подвергалась пыткам в ИВС и СИЗО, когда была задержана, а затем арестована по обвинению в нотариальном заверении фальсифицированного поручения на приобретение квартиры (ст. 172 УК Украины). Назакет была задержана 14 августа 1997 г., арестована 16 августа 1997 г., помещена в СИЗО 21 августа 1997 г. 10 августа 1998 г. ей была изменена мера пресечения.

Алексей Лисогорский, народный депутат Украины:

“Она встретила меня и попросила помощи. Вначале, прочитав ее обращение, я не поверил, что такое могло быть, что такие действия могли производить работники нашей милиции. Но были указаны конкретные фамилии. Я обратился с этим к Юрию Кармазину, председателю Комитета Верховной Рады Украины по борьбе с организованной преступностью. Он сказал, чтобы я занялся этим вопросом. Я обращался в прокуратуру Харькова, Генеральную прокуратуру Украины, писал депутатские обращения и... получал отписки. Тогда вынужден был обратиться с депутатским запросом. Но положительного результата тоже не последовало. Я понял: что-то не срабатывает в этой системе, кто-то пытается покрыть совершенное... Чем больше я углублялся в это дело, чем больше получал ответов от работников прокуратуры и милиции, тем больше замечал фальшь”.

В конце 1998 года Алексей Лисогорский работал в Комитете Верховной Рады Украины по борьбе с организованной преступностью и коррупцией.

(“Зеркало недели”, №45, 17 листопада 2001 р.)

***

По данным Управления МВД в Харьковской области, за 10 месяцев этого года поступило 461 заявление от граждан области на неправомерные действия работников органов внутренних дел. Нашли подтверждение 17 материалов. В них значатся: нарушения при доставке граждан в органы внутренних дел, необоснованные задержания, недозволенные методы получения показаний. После проведенных служебных расследований инспекцией по личному составу 11 человек были уволены из органов внутренних дел, 23 — привлечены к строгой дисциплинарной ответственности.

(“Зеркало недели”, №45, 17 листопада 2001 р.)

***

Кабинет Министров внес изменения в Правила применения специальных средств при охране общественного порядка, касающиеся применения дубинок. Об этом говорится в постановлении правительства от 17 ноября. В частности, Кабинет Министров запретил работникам правоохранительных органов бить резиновой дубинкой по голове, шее, ключичному участку, животу, половым органам. Пластиковыми дубинками типа “тонфа” нельзя бить по голове, шее, солнечному сплетению, ключичному участку, низу живота, половым органам, почкам и копчику.

(“Правда Украины”, №155-156, 23 листопада 2001 р.)

***

Тільки-но позов Сергія Іванченка до Дніпропетровського СІЗО (до речі, безпрецедентний) був прийнятий судом до розгляду, як Іванченка кинули до карцеру і там побили. “Правоохоронці” не розраховували, що слухання відбудеться вже наступного дня після побиття і що їхню жертву повезуть до суду. Сергій постав перед очима судді з величезною гематомою на голові. В медичному обстеженні йому, втім, було відмовлено. У відповідь Іванченко подав новий позов — оскаржив своє сидіння в карцері. Після цього нерівна війна адміністрації СІЗО з нескореним в’язнем розгорнулася на повну силу. Завітав до камери навіть прокурор (начальник відділу Дніпропетровської обласної прокуратури) і розтлумачив “терористу”: “Писатимеш іще свої папірці — буде тобі гірше”. На додачу в’язня на цілий місяць позбавили права отримувати харчові передачі. Але ж фізичні засоби впливу, такі як позбавлення їжі та сну, здається, в нас заборонені?..

(“Час”, №46, 30 листопада-6 грудня 2001 р.)

Армія

14 ноября сего года судейская коллегия военного местного суда Дарницкого гарнизона вынесла вердикт по делу о захвате заложника в Киевском дисциплинарном батальоне в августе 2000 года: Александру Станкевичу — 8 лет лишения свободы, Михаилу Невзорову — 6 лет и 3 месяца.

Адвокат А. Станкевича Игорь Годецкий намерен оспаривать приговор в военном апелляционном суде Центрального региона. Он настаивает на том, что Станкевича должны выпустить на свободу.

Полковник юстиции Николай Туркот, поддерживающий государственное обвинение, сказал, что “в приговоре суд отметил повышенную общественную опасность преступления. Сегодня все страны особое внимание уделяют борьбе с терроризмом, разновидностью которого является захват заложников. На примере этого процесса можно сказать, что в Украине с терроризмом борются бескомпромиссно”.

Напомним, что после письма А. Станкевича в редакцию одной из газет прокуратура вела 2 уголовных дела о неуставных взаимоотношениях. Под следствие попали и были осуждены караульные дисбата. Тогдашний командир дисбата был вынужден уйти с должности. Адвокат Станкевича построил защиту в суде как раз на фактах насилия в отношении его подзащитного.

(“Киевские ведомости”, 21 листопада 2001 р.)

Соціально-економічні проблеми

Здоров’ я нації

Районным противотуберкулезным учреждениям Кировоградской области из местного бюджета выделяется 91 копейка на лекарства и 95 — на еду. А ведь для восстановления одного грамма легочной ткани надо съесть 3 кг мяса, творога или рыбы. Нужны животные жиры, сливочное масло, много витаминов и минимум 5 видов лекарств. В стране теперь заболевают на 25% больше, чем в прошлом году. Таковы итоги 9 месяцев, которые обсуждались на совещании в Минздраве. Больше всего больных в Херсонской, Николаевской и Луганской областях: 56-80 жителей на 100 тысяч населения. Умирают 43 человека на 100 тысяч населения.

(“Сегодня”, №263, 22 листопада 2001 р.)

***

На Днепропетровщине в 2000 году от туберкулеза умерло 736 человек. В этом году — уже почти 900, и эта цифра — не окончательная.

(“Труд-7”, №90, 23-28 листопада 2001 р.)

***

На протяжении 1990-2000 г.г. коечный фонд психиатрических учреждений сократился на 31%, в том числе детских психиатрических коек — на 32%. На протяжении 1990-2000 г.г. состоялось сокращение занятых должностей врачей-психиатров. На конец 2000 года количество психических больных в Украине насчитывалось 1202549 психических больных. Кроме того, зарегистрировано свыше 700000 пациентов с алкогольной и около 70000 тысяч лиц с наркотической зависимостью. Показатель заболеваемости населения Украины расстройствами психики и поведения на конец 2000 года составлял 260,7 на 100 тысяч населения (1990 г. — 248,0). Абсолютное количество инвалидов по психическому заболеванию на конец 2000 года равнялось 247454 (в 1990 г. — 208425). Среди них первично признано инвалидами в 2000 году 13486 лиц.

(“Архив психиатрии”, №4, 2001 р., “Зеркало недели”, №45, 17 листопада 2001 р.)

Проблеми міграції

Як з’ ясувалося, Україна створила для біженців ситуацію, яка не має аналогів у цивілізованому світі. Річ у тім, що новий Закон “Про біженців”, прийнятий у червні цього року, не називає органу, який має займатися цією категорією іноземців. Раніше ним був Державний комітет у справах національностей та міграцій і його представництва на місцях. “Тепер ми не уповноважені виконувати свої звичні функції, тобто реєструвати біженців чи відмовляти їм у цьому”, — розповідає начальник управління у справах національностей та міграцій Львівської облдержадміністрації Юрій Гресько. Тож на заявах потенційних біженців протягом одного місяця, згідно з законодавством, управління дає відповідь типового змісту: “Просимо зачекати, доки процедура надання статусу біженця буде уможливлена законодавством”. Отже, поки існує юридичний вакуум (хоча новий закон фахівці вважають за суттю максимально наближеним до Конвенції ООН про біженців), усе навантаження роботи з ними у Львові лягло на юридичний консультаційний центр “Права людини не мають кордонів”, що працює під егідою ООН. “Бездіяльність державних служб робить із біженців нелегалів, незважаючи на те, що вони хочуть і прагнуть отримати статус біженця”, — заявила директор центру Світлана Марінцова. Центр “Права людини не мають кордонів” намагається легалізувати іноземців у той спосіб, що подає в суд на управління у справах національностей та міграцій облдержадміністрації зі сподіваннями на те, що він враховуватиме “теоретичну дію закону, а не практичну бездіяльність чиновників, які отримують за це зарплатню”. Як зауважила Світлана Марінцова, увесь цей час єдиним документом, що хоч якось обгрунтовує напівлегальне перебування у нас іноземців, є повістка в суд.

Суди завалені іншими справами, тому справи біженців лежать там ще від липня.

(“Поступ”, №179, 24-25 листопада 2001 р.)

Релігійне життя

Людмила Шангіна, директор соціальних програм Українського центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, головний редактор часопису “Національна безпека і оборона”:

“... Що маємо зараз? УТ-2, наприклад, представляє своїм глядачам виключно новітні релігії. Це означає, що держава (УТ-2 — канал державний) не забезпечує людям право вибору, не подає всіх можливих варіантів забезпечення духовних потреб. Наша держава не реагує завчасно на сигнали небезпеки. В США, наприклад, якщо до суду поступить 5 скарг на якусь церкву, то її духовенство притягують до суду, вивчають практику богослужіння, ритуали тощо. І роблять висновки.

Конче необхідно сформувати в Україні спеціальний орган — незалежну експертизу, яка була б здатна ідентифікувати соціально небезпечні релігійні рухи. Проблем тут багато. Зокрема, проблема незалежних експертів, яких у нас зараз просто немає, бо майже всі фахівці — державні службовці. До експертної комісії мають входити вчені-релігієзнавці, психологи, психіатри, педагоги, культурологи. Ця структура має вивчати й оцінювати присутні у країні рухи, робити свої висновки щодо можливості реєструвати церкву чи ні. А також обов’язково інформувати громадян: “Обережно! Тут зазіхають на вашу свободу волі! Тут — на ваше майно і гроші. Тут — на ваших дітей, вашу сім’ ю! Тримайтесь на відстані!”

А щодо свободи вибору, щодо права сповідувати будь-яку віру, то тут доречно згадати вислів одного американського судді: “Кожен має право махати руками, де хоче, але тільки до тієї точки простору, де знаходиться мій ніс”.

(“День”, №212, 20 листопада 2001 р.)

***

Найбільш болючими сьогодні залишаються такі, наприклад, проблеми, як конфесійна або політична упередженість місцевих адміністрацій, через яку ускладнюється реєстрація нових релігійних громад чи організацій, гальмуються процеси виділення земельних ділянок під будівництво храмів чи інших церковних будівель, також виникають складнощі з реституцією церковних будівель. Сьогодні культовими будівлями забезпечено тільки 75% громад. Існує наявність протиріч між окремими конфесіями, а також політизація релігійного життя, використання політиками міжконфесійних та міжцерковних протиріч. Новий Закон має розширити права церкви на соціальну діяльність, сприяти реституції майна, конкретизувати цивільний статус та порядок його набуття, чітко окреслити права і правила економічної діяльності церков. Новий Закон повинен визначити, зокрема, права і обов’язки закордонних місійних організацій. Досі тут повний хаос і безконтрольність.

За останні 10 років кількість релігійних громад збільшилася вдвічі, духовних навчальних закладів — у 8 разів, а віруючими себе вважають 60% громадян України.

(“День”, №214, 22 листопада 2001 р.)

***

Внеочередная сессия Червоноградского городского совета решила выделить, наконец-то, участок для строительства храма парафии УПЦ-МП, которую возглавляет священнослужитель Степан Деркач. Отец Степан 18 октября начал голодовку, протестуя против того, что городские власти, по его словам, не только незаконно передали местный храм Святого Стефана другой конфессии, но и длительное время отказывали прихожанам в законном праве начать строительство своей новой церкви.

Отец Степан прекратил голодовку и по настоянию врачей отправился на обследование и лечение в городскую больницу.

(“Комсомольская правда в Украине”, №219, 28 листопада 2001 р.)

Етнічні проблеми

Более 140 тысяч подписей в поддержку нового закона о языках собрано за последние две недели в местах компактного проживания национальных меньшинств. По словам главы фракции СДПУ(О) в Верховной Раде Александра Зинченко, неурегулированность языкового законодательства ущемляет права национальных меньшинств. Прежде всего это касается получения образования и создания средств массовой информации на родном языке. Кроме того, такая ситуация усложняет общественно-политическую жизнь в разных регионах страны. Сейчас, как показала проведенная акция, языковый вопрос наиболее остро стоит в Крыму. Более 100 тысяч жителей полуострова высказались не только в поддержку нового закона, но и за придание четкого статуса русскому языку. Аналогичные подписи, но уже относительно своей родной речи, поставили венгры Закарпатья, болгары Одесщины и румыны Буковины. А. Зинченко напомнил, что принятие закона позволит ввести в действие на территории страны Европейскую хартию о региональных языках и языках нацменьшинств, что является одним из обязательств Украины перед Советом Европы.

(“Киевские ведомости”, 29 листопада 2001 р.)


 

СВОБОДА ВИСЛОВЛЮВАНЬ

ЗМІ і влада

31 жовтня заступник луганського міського голови Олексій Алексєєв офіційно ознайомив колектив луганської телекомпанії “Ефір-1” з двома розпорядженнями міської влади — про звільнення з посади директора ТРК Тетяни Коженовської у зв’язку з ліквідацією “Ефіру-1” та про призначення виконуючого обов’язки директора ТРК Василя Дуніна. Співробітники телекомпанії не визнали цих розпоряджень, оскільки ліквідація “Ефіру-1” оскаржується в судовому порядку і, за законом, має бути призупинена.

1 листопада о 19.00 на частоті луганської міської телекомпанії “Ефір-1” замість програм цієї ТК почали транслювати передачі кабельного телебачення. Протистояння між місцевою владою і телекомпанією “Ефір-1” триває майже півроку. 5 червня депутатська більшість міської ради ухвалила рішення про ліквідацію телекомпанії, яка не визнала відставки Анатолія Ягоферова і регулярно, щоп’ятниці, надавала йому прямий ефір як луганському міському голові. Це рішення ефірівці оскаржують в суді, але ще до рішення суду працівників намагаються викинути “на вулицю”.

14 листопада з 11.00 невідомі перешкоджають вільному доступу співробітників ТК у приміщення.

(“Сільські вісті”, №137, 16 листопада 2001 р.)

***

Уповноважений з прав людини Верховної Ради України Ніна Карпачова звернулася до Генерального прокурора Михайла Потебенька з метою вжиття заходів прокурорського реагування щодо поновлення порушених прав працівників телекомпанії “Ефір-1” (Луганськ) та мешканців Луганська. Вважаючи неприпустимим порушення професійних прав працівників ТК, а також фактичне обмеження прав громадян на свободу слова та інформацію, Н. Карпачова відкрила своє провадження у справі про порушення прав і свобод журналістів у Луганську.

(“Юридичний вісник України”, №47, 24-30 листопада 2001 р.)

***

Крымская ассоциация свободных журналистов выступила с протестом против “вмешательства официальных лиц в творческую деятельность телерадиоорганизации и непрекращающихся попыток давления на прессу в автономии”.

В заявлении говорится, что 16 ноября в адрес руководства ГТРК “Крым” поступило официальное письмо №01-29/ 3546 от 16.11.2001 г. заместителя Председателя Совета министров АРК Владимира Казарина, в котором высокопоставленный чиновник требует дать “профессиональную и должностную оценку” нескольким репортажам информационной передачи “12 минут новостей”. По мнению В. Казарина, в этих репортажах “государственное телевидение позволяет себе неуважительно, на грани общественного скандала, освещать деятельность представительской ветви власти”. В частности, зампред крымского правительства считает, что “неуважение” проявлено в сюжете о похоронах крымских вертолетчиков, погибших в Абхазии вместе с наблюдателями миротворческой миссии ООН. Выражается это “неуважение” в том, что в сюжете было “проигнорировано” участие Председателя Верховного Совета АРК в похоронах, что, по мнению вице-премьера, “грубо нарушает принципы объективности, непредвзятого освещения происходящего”.

Авторы документа напоминают главе крымского правительства Валерию Горбатову о его обещании “не допускать давления на СМИ со стороны своих подчиненных и пресекать все попытки давления на масс-медиа”.

(“Рабочая газета”, №172, 22 листопада 2001 р.)

***

28 листопада за допомогою фізичної сили з боку працівників Миргородської райради (Полтавська обл.) та райдержадміністрації був “видалений” з наради з головами сільських, селищних рад та керівниками сільгосппідприємств Миргородського району редактор незалежного часопису “Миргородська правда”, помічник народного депутата України Олександра Кулика Віктор Козоріз. Результатом інциденту стали розбиті окуляри та розірвана куртка журналіста. У зв’язку з подією Віктор Козоріз направив на ім’я миргородського міжрайонного прокурора О. Лисенка заяву, в якій просить “дати правову оцінку діям посадових осіб Миргородської райдержадміністрації та райради відповідно до ч. 1 ст. 171 КК України, що передбачає відповідальність за навмисне перешкоджання здійсненню професійної журналістської діяльності, та п. 1 ст. 364 “Зловживання владою та посадовим становищем”.

(“Рух”, №48, грудень 2001 р.)

***

С. Зарайська, голова правління Дніпропетровської обласної організації НСЖУ, навела вельми красномовні приклади, які свідчать про ущемлення прав преси. Зокрема, у Новомосковську місцеві депутати заборонили міській газеті коментувати свої виступи на сесіях. У райцентрі Петропавловську представники влади намагалися перевіряти зміст газети перед здачею номера до друку. Трапляється, що редакторів примушують вступати в ту чи іншу політичну партію, а на “неслухняних” напускають контролюючі органи. Близько сотні видань регіону не уникли й судових позовів.

(“День”, №217, 27 листопада 2001 р.)

***

Президент Украины Леонид Кучма высказал пожелание, чтобы в Украине “были украинские средства массовой информации, которые бы отстаивали украинские национальные интересы, а не интересы хозяев, их содержащих”. Глава государства отметил, что среди работников СМИ есть “наемники, и это тоже наша вина”. Он уточнил, что “у нас есть свобода слова, но нет свободы средств массовой информации, потому что все они отражают чьи-то интересы”. По мнению Президента, “и главе государства, и правительству, и Верховной Раде необходимо серьезно задуматься над этим вопросом”. Как отметил Л. Кучма, в Украине должна существовать действительно государственная информационная политика, которая бы защищала “собственное от неукраинского”. Он напомнил, что “наш рынок просто перегружен неукраинскими СМИ”.

(“Киевские ведомости”, 26 листопада 2001 р.)

Злочини проти журналістів

За останні 5 років, сказала С. Зарайська, голова правління Дніпропетровської обласної організації НСЖУ, на Дніпропетровщині скоєно 22 напади на журналістів, але “жодного й досі не розкрито”.

(“День”, №217, 27 листопада 2001 р.)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори