пошук  
версія для друку
07.04.2004

2 - 26 квітня 2002 року

   

ПРАВА ЛЮДИНИ

1. Катування та жорстоке поводження

Радимо прочитати:

Володимир Руденко. Смерть від тортур: шість років опісля (про Юрія Мозолу)// „Свобода“, №13, 9-16 квітня 2002 р., с.7

***

В переданому відкритому листі до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової один з в’язнів, які проходять у справі масових безпорядків 9 березня минулого року, Олег Бойко так описав своє перебування після голодування в спеціалізованій лікарні:

„Всі прикуті кайданами до ліжок, що змушує весь час лежати. Ланцюги не знімають, навіть коли приносять їжу. Коли хворих ведуть на процедури, надягають одні наручники на руки за спиною, іншим ланцюгом пристібають і ведуть на ньому, як собаку“. Ось так відбувається лікування хворих в’язнів в нашій країні.

Клопотання про зміну міри запобіжного заходу щодо деяких обвинувачуваних у справі направили до суду народні депутати України Валентина Семенюк і Тарас Чорновіл. Олег Бурячок страждає на важке захворювання крові — тромбоцитопенічну пурпуру, що загострилось внаслідок голодування.

Внаслідок перенесеної операції з видалення пухлини мозку не має можливості приймати препарати, які потрібні йому для виходу зі стану голодування, підсудний Владислав Мирончук.

У тяжкому стані знаходяться також Пилип Литвиненко та Микола Ляхович.

За гратами без належної допомоги знаходиться й інвалід дитинства Володимир Назар.

Утім, попри численні заклики з боку громадськості, політичних і державних діячів України, суд вкотре відхилив клопотання про звільнення фігурантів „справи 9 березня“ на підписку про невиїзд або під заставу.

(„Україна молода“, №28, 12 лютого 2002 р.)

2. Резонансні судові справи

Летом 1995 года студентка Харьковской государственной академии городского хозяйства Светлана Коваленко ехала из Волчанска в Харьков, возвращаясь с каникул. Она даже не догадывалась, что через каких-нибудь сто часов ее имя с легкой руки журналистов будет навсегда связано с одним из самых загадочных, жестоких и страшных убийств, когда-либо происходивших в Харькове. Больше шести лет не могут поставить точку в этом деле.

31 августа 1995 года в комнате общежития ХГАГХ кто-то зарезал двух студенток. До сих пор убийца не выявлен. Будет ли дан ответ на вопрос: кто убил? Станет ли судебное решение ответом или оно породит новые вопросы?

Вне зависимости от того, виновата Светлана Коваленко в инкриминируемом ей убийстве или нет, она уже является одной из жертв нашей судебной системы. Законом установлены сроки, больше которых нельзя держать под стражей подследственных и задержанных. Но как только дело передают в суд и судья решает, что подсудимый должен содержаться под стражей, — человек становится заложником системы судопроизводства. Он будет находиться за решеткой столько, сколько будет длиться суд. Хоть сто лет! А порядок работы суда не регламентируется в этих вопросах ничем, кроме внутренних распоряжений. Например, прошлой весной суд по делу Светланы Коваленко был отложен до осени. Никто никуда не торопится. То, что все это время человек, чья вина не доказана, находится за решеткой, — похоже, никого не волнует. У судей свои отговорки — то денег нет, то людей мало.

После того как ранее суд прекратил рассмотрение дела за недоказанностью и отправил его на доследование, Светлана вышла замуж. Но уголовное дело опять вернулось в суд и молодая женщина попала в колонию, будучи беременной. Переживания, стрессы, условия содержания — все это привело к тому, что младенец погиб, не родившись.

(„Харьковскій телеграфЪ“, №14, 15-21 квітня 2002 р.)

3. Релігійне життя

Радимо прочитати:

А.А. Косенко. Нас окупували секти// „Молодь України“, №46, 11 квітня 2002 р., с.3

4. Соціально-економічні проблеми

В минулому році 12% працівників сиділи у нас на зарплатні 18 гривень. Це, так би мовити, середній показник по країні. А у Хмельницькій, Чернігівській, Житомирській, Рівненській, Волинській, Тернопільській областях людей з мінімальною зарплатою у півтора-два рази більше.

(„Україна молода“, №21, 1 лютого 2002 р.)

***

К 1 марта на учете в службах занятости в Украине состояло почти 3,9% работоспособного населения (в начале весны прошлого года — 4,23%).

(„Панорама“, м. Харків, №15, 12 квітня 2002 р.)

***

За 1991-2001 годы население Харьковской области сократилось на 340 тысяч человек. Рождаемость снизилась на 38%, а смертность возросла на 19,7%. Продолжительность жизни уменьшилась почти на год у женщин и на 2,4 года у мужчин. По сравнению с прошлым годом, количество ВИЧ-инфицированных беременных женщин увеличилось в 2,5 раза. Что касается туберкулеза, то заболеваемость им возросла на 149,3%.

(„Харьковскій телеграфЪ“, №14, 15-21 квітня 2002 р.)

5. Права дітей

Украина сегодня лидирует в Европе по количеству детей, живущих в интернатах. Если в 1995 году в стране насчитывалось 35 интернатов, где воспитывались дети-сироты и дети, лишенные родительской опеки, то сейчас их больше 40.

Насилие в интернатах для сирот и инвалидов — явление довольно распространенное. Обуздать его было бы нетрудно, если бы не то обстоятельство, что воспитанники интернатов — в основном, дети из неблагополучных семей. К побоям, а то и к изощренным издевательствам они привыкли дома, поэтому воспри6нимают их как неизбежность. О своих правах, как показывают опросы, воспитанники интернатов имеют весьма приблизительное представление. Впрочем, и воспитатели тоже. Конечно, можно стенать об отсутствии государственного контроля за соблюдением прав ребенка в учебно-воспитательных учреждениях. Но какой может быть контроль за этим в государстве, которое еще не преодолело инерцию подавления личности?

(„Факты“, №77, 24 квітня 2002 р.)

6. Міжнаціональні відносини

Радимо прочитати:

Сергій Грабовський. Культ беззаконня породжує чудовиськ// „Свобода“, №15, 23-30 квітня 2002 р., с.5

***

За даними Інституту соціології, у минулому році 13 відсотків нашої людності стикалися з випадками дискримінації щодо українців. За тими ж даними, лише 37 відсотків нашої громади спілкуються в сім’ї українською мовою, хоча аж 60 відсотків визнають цю мову своєю рідною. 47 відсотків нашої людності вважає за необхідне надати російській мові статус офіційної. Минулого року цілком довіряв націоналістам лише 1 відсоток українських громадян.

(„Україна молода“, №47, 13 березня 2002 р.)

***

В связи с нападением 13 апреля на центральную синагогу Киева Президент Украины Леонид Кучма поручил министру внутренних дел Юрию Смирнову и главе СБУ Владимиру Радченко принять неотложные меры с целью предупреждения в будущем „противоправных действий в отношении культовых сооружений“. Кроме того, Ю. Смирнову и В. Радченко поручено „провести тщательный анализ работы по выявлению и прекращению деятельности не предусмотренных законом военизированных или вооруженных формирований и других организаций, которые могут содействовать разжиганию межэтнической и межрелигиозной вражды“.

(„Факты“, №73, 18 квітня 2002 р.)

***

Николаевская синагога подверглась хулиганскому нападению — камень размером в кулак влетел в окно кабинета главного николаевского раввина Шолома Готтлиба. Никаких предупреждений или угроз за последнее время служители синагоги не получали. Это уже вторая за год выходка неизвестных. 27 января ночью неизвестные разбили все окна синагоги и оставили на стене надпись антисемитского содержания. Виновники того преступления до сих пор не найдены.

(„Киевские ведомости“, 23 квітня 2002 р.)

***

За последние три недели в Украине синагоги громили четырежды: во Львове, Луцке, Николаеве и Киеве.

(„Новая генерация“, №15, 18.04.02)

7. Проблеми законодавства

В украинской практике исполнения судебных решений сплошь и рядом встречаются нарушения прав человека. Существует проблема с арестом счетов бюджетных организаций. В их сметах расходы на исполнение судебных решений не предусмотрены. Это значит, что при выплатах по исполнительным листам возникнет вопрос нецелевого использования бюджетных средств. А это тоже нарушение закона. Можно понять так: заведомо идя на нарушение закона (не выплачивая своевременно зарплат и различных компенсаций), государство сознательно не желает отвечать за это, превращая таким образом суды в место, где обиженный может отвести душу, а исполнительную службу — в учреждение, где он может насладиться созерцанием одних лишь бумаг. Еще одна объективная причина, препятствующая исполнению решений судов, — значительная часть имущества, подлежащего изъятию, находится в налоговом залоге. Его исполнители могут изъять только с согласия налоговой службы. Как правило, „добро“ на это они не получают. Таким образом, работник предприятия, которое не платит зарплату, не может получить ее и по суду. Это никак не согласуется с общим принципом приоритета прав человека над государственными интересами. Кроме того, сегодня прекращено исполнение и по той причине, что предприятия-должники находятся в стадии банкротства. Наконец, в декабре прошлого года был законодательно введен мораторий на принудительную реализацию имущества предприятий, в уставных фондах которых доля государства составляет более 20%.

(„Киевские ведомости“, 23 квітня 2002 р.)

8. Вибори-2002

21 березня Верховний Суд України відхилив скаргу міжнародної громадської організації „Міжнародне товариство прав людини“ (МТПЛ) на неправомірні дії ЦВК України, яка не надала можливості МТПЛ зареєструвати своїх офіційних спостерігачів на парламентських виборах.

(„Україна молода“, №54, 22 березня 2002 р.)

9. Практика правозахисту

Подольский центр прав человека и Винницкое творческое объединение „Плин“ начали снимать документальные ленты об отдельных винничанах, которые пострадали от своеволия чиновников, но смогли отстоять свои права и свободы через общественные правовые организации. Таких структур на Винничине более 20. По мнению специалистов, они способны защитить конституционные права подолян, но пострадавшие часто не знают, где искать правду, и не верят в ее победу. Инициаторы проекта „Юридическая телеприемная“ надеются, что освещение конкретных примеров сможет побудить граждан к отстаиванию своих прав. Чаще всего, как показывает практика, их нарушают в сельской местности. Деньги на производство фильмов предоставил Международный фонд „Відродження“.

(„День“, №72, 18 квітня 2002 р.)


СВОБОДА ВИСЛОВЛЮВАНЬ

2. Свобода висловлювань

1. ЗМІ у виборах-2002

Наблюдатели Европейского Института СМИ (ЕИСМИ) считают, согласно мониторингу, проведенному с 10 по 31 марта, что телеканал УТ-1 продемонстрировал явную заангажированность в пользу „партии власти“, ибо блоку „За единую Украину“ было посвящено более 50% эфирного времени в новостях. В результате этот блок получил в 4 раза больше эфирного времени, чем любой другой субъект избирательного процесса. Кроме того, новости о проправительственных блоках подавались в положительном ключе, в то время как оппозиционные силы представлялись в основном негативно. Самым предвзятым среди проанализированных газет оказался „Урядовий кур’єр“. Количество информации о „партии власти“ здесь в 6 раз превышало информацию о любой другой партии или блоке.

(„Голос Украины“, №61, 2 квітня 2002 р.)

2. Утиски та залякування ЗМІ та окремих журналістів

У четвер, напередодні виборів, було заарештовано одразу два випуски луганської опозиційної газети „ХХІ век“. Інша газета, яка ніколи не виступала проти Президента, але дещо критично ставилася до нинішньої обласної верхівки, „Молодогвардієць“, начебто через вихід з ладу обладнання більш ніж на добу затримала черговий випуск. У той самий четвер редакція газети замовила ще один, 40-тисячний спецвипуск, його не надрукували зовсім. Знову зламалася машина! Що, однак, не завадило друкарні надрукувати лояльні „Нашу газету“ та „Луганську правду“.

(„Україна молода“, №61, 2 квітня 2002 р.)

***

У ніч на 1 квітня приміщення Запорізького міськвиконкому, де базується міська виборча комісія, стало ареною бійки між тандемом журналістів з телекомпанії „Хортиця“ і бійцями спецпідрозділу „Ягуар“.

В Орджонікідзевському райвідділі міліції спростовують факт тілесних ушкоджень журналістів.

Передачі „Хортиці“, закриті за ініціативою міськвиконкому Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення, тележурналісти оприлюднюють на шпальтах газети „Індустріальне Запоріжжя“.

(„Україна молода“, №64, 5 квітня 2002 р.)

***

З дивовижною наполегливістю „партія влади“ взялася придушувати незалежні ЗМІ. Позбавлені ліцензій на мовлення під вочевидь надуманими приводами (із порушенням усіх писаних і неписаних норм) телеканали „Київ“, „НАРТ“, „ЮТАР“, їхні частоти передані лояльним телекомпаніям; радіокомпанія „Люкс“ в останній момент з невідомих причин відмовляє в наданні свого ефіру „Громадському радіо“.

(„Свобода“, №15, 23-3- квітня 2002 р.)

***

Незважаючи на Постанову Верховного Суду України про визнання Державного комунального підприємства ТРК „Київ“ переможцем конкурсу на право мовлення на 30-му телеканалі, Нацрада з питань телебачення і радіомовлення 4 квітня 2002 року категорично вирішила відібрати ефірний час у муніципальної телекомпанії. Крім того, 17 квітня Нацрада позбавила можливості мовлення на 37-му дециметровому каналі телекомпанію „ЮТАР“, яка вела трансляцію на цій частоті впродовж останніх 9-ти років.

Див також „Правда Украины“, №63-64, 26 квітня 2002 р., с.4.

3. Справа О. Ляшка

Черкаська облпрокуратура 23 березня порушила кримінальну справу за фактами зловживань службовим становищем посадовцями черкаського видавництва „Республіка“, порушення недоторканості приватного життя і вчинення опору працівникам правоохоронних органів при виконання ними своїх службових обов’язків з боку редактора газети „Свобода“ Олега Ляшка і працівників видавництва.

(„Юридичний вісник України“, №16, 20-26 квітня 2002 р.)

***

15 апреля в прокуратуре Черкасской области был задержан главный редактор оппозиционной газеты „Свобода“ Олег Ляшко, вызванный туда на допрос в связи с изъятием тиража газеты „Свобода“ №11 за этот год.

Ляшко, по информации журналистов „Свободы“, обвиняется в оказании сопротивления работникам милиции во время изъятия тиража газеты.

(„Товарищ“, №16, квітень 2002 р.)

Радимо прочитати:

1. „Свобода“, №12, 27 березня 2002 р. (спецвипуск).

2. „Свобода“, №14, 16-23 квітня 2002 р.

3. „Свобода“, №15, 23-30 квітня 2002р.)

***

Колегія Черкаського апеляційного суду задовольнила дві апеляції адвокатів Олега Ляшка на рішення Соснівського районного суду, згідно з якими 15 квітня Ляшка було затримано, а 17 квітня продовжено термін утримання під вартою до 10 діб.

17 квітня Соснівський районний суд продовжив термін міри запобіжного заходу стосовно О. Ляшка до 10 діб, необхідних, як сказано в рішенні суду, для детального з’ясування особи затриманого.

Прокурор області пояснив затримання О. Ляшка тим, що редактор газети „Свобода“ кілька разів ухилявся від запрошення слідчих облпрокуратури і не з’являвся для проведення слідчих дій.

За словами заступника Генерального прокурора України Олексія Баганця, „О. Ляшко може переховуватися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі, тому і було прийняте рішення про затримання“.

(„Сільські вісті“, №51, 26 квітня 2002 р.)

Див. також „Голос України“, №78, 25 квітня 2002 р., с.2; №79, 26 квітня 2002 р., с.3.

***

23 апреля прокуратура Черкасской области изменила меру пресечения главному редактору газеты „Свобода“ Олегу Ляшко с содержания под стражей на подписку о невыезде.

(„Товарищ“, №17, квітень 2002 р.)

4. Злочини проти журналістів

Из материалов дела об убийстве директора Славянской телекомпании „ТОР“ Игоря Александрова исчезли протоколы допросов бывших сотрудников Краматорского УБОПа Олега Солодуна и Михаила Сербина. 16 апреля О. Солодун и М. Сербин заявили, что протоколы этих допросов кто-то изъял умышленно, чтобы повести расследование по ошибочному пути.

(„Товарищ“, №16, квітень 2002 р.)

***

У Вінниці вчинено розбійний напад на першого заступника головного редактора газети „Подолія“, заслуженого журналіста України Євгенію Станіславську. Сталося це пізнього вечора біля під’їзду будинку, в якому вона проживає. Потерпілу доставлено в реанімаційне відділення лікарні, стан її здоров’я оцінюється, як тяжкий. Слідству належить з’ясувати, був це звичайний кримінальний розбій чи пов’язаний з професійною діяльністю журналістки.

(„Сільські вісті“, №46, 16 квітня 2002 р.)

5. Загальні проблеми

Масс-медиа национальных меньшинств специфичны по своей природе. С одной стороны, они необходимы уже в силу того, что каждый имеет право получать информацию на родном языке. С другой стороны, они в большинстве случаев обречены на неприбыльность. Это выстраивает отношения зависимости между редакциями и их денежными донорами. Причем — независимо от того, кто именно финансирует издание: государственные структуры, международные организации или лидер общины. То, что СМИ национальных меньшинств пока слабы, недостаточно развиты в технологическим и кадровом смысле, порой действуют неэффективно, отметил на „круглом столе“ „СМИ национальных меньшинств: проблемы развития“ глава Государственного Комитета по делам религий В. Бондаренко. Отсюда такие отрицательные последствия, как радикальность, а иногда и случайность суждений, большая субъективность в подходе к освещению событий.

В Украине сегодня информацию на языке этнических меньшинств подают 176 изданий (свои печатные издания имеет 21 этническая община); в регионах компактного проживания выходят в эфир радио- и телепрограммы на языках нацменьшинств, государством поддерживается издание литературы.

На русском языке в стране выходит 1823 периодических издания.

(„День“, №77, 25 квітня 2002 р.)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори