пошук  
версія для друку
07.04.2004

31 серпня - 10 вересня 2002 року

   

ПРАВА ЛЮДИНИ

Новини правозахисту Омбудсмен Ніна Карпачова вирішила ретельно вивчити проблему поховання та гідного вшанування людини після смерті.

Проте з перших же кроків працівники Секретаріату Уповноваженого з прав людини, залучені до цього процесу, зустріли спротив деяких посадовців. Зокрема, виявлені факти блокування керівниками бюро Головної судово-медичної експертизи МОЗ України доступу до інформації про дійсний стан речей; на місця дані вказівки про приховування відомостей або погодження їх з "вищими інстанціями" тощо. Було відмовлено навіть у наданні адрес обласних бюро судово-медичної експертизи. Поза сумнівом, такі дії посадових осіб суперечать чинному законодавству, порушуючи Закон "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" та конституційне право наших громадян на інформацію.

("Інформаційний бюлетень", №38, 22 серпня 2002 р.)

Резонансні справи Генеральний прокурор України Святослав Піскун уточнив, що на сьогодні вже порушено 12 кримінальних справ щодо порушень правил безпеки на шахтах, притягнуто до відповідальності 16 посадових осіб. За його словами, лише у ході розслідування аварії на шахті "Україна" заарештовано 8 осіб. При цьому він наголосив, що заарештовують керівників підприємств у тих випадках, коли є спроби впливати на свідків, приховувати документи тощо.

("Юридичний вісник України", №35, 31 серпня-6 вересня 2002 р.)

Правоохоронні органи За словами міністра внутрішніх справ України Юрія Смирнова, лише цього року дисциплінарне покарання — від догани до звільнення — застосовано до 100 тисяч міліціонерів, а 57 було притягнуто до кримінальної відповідальності. Як сказав міністр, у МВС реагують на публікації, що з’явились останнім часом в українських ЗМІ, про почастішання випадків правопорушень з боку працівників міліції.

("Голос України", №163, 7 вересня 2002 р.)

Катування та жорстоке поводження Двоє солдатів термінової служби військової частини А-1623 загинули 24 серпня у Золочівському районі Львівської області. За словами представника Західного оперативного командування, прапорщик військової частини взяв з собою на відпрацьований кар’єр кількох військовослужбовців, щоб вони накопали йому піску для будівництва власного приміщення. Під час обвалу піску загинуло двоє солдатів. У зв’язку з інцидентом керівництво військової частини звільнено.

("Вісник і Kє", №37, 29 серпня 2002 р.) ***

Старший прапорщик Владимир Капуста, из-за которого погибли двое солдат во Львовской области, задержан и отправлен в изолятор Тернопольского УМВД Украины. Военная прокуратура Тернопольского гарнизона подготовила представление на его арест в военный суд Черновицкого гарнизона.

("Киевские ведомости", 31 серпня 2002 р.) Див. також "Украина и мир сегодня", №29, 31 серпня-6 вересня 2002 р.

***

Інформацію про намагання затримати в Луганську адвоката Бориса Фельдмана Андрія Федура — див. — "Україна молода", №158, 30 серпня 2002 р. та №159, 31 серпня 2002 р., "Украина и мир сегодня", №29, 31 серпня-6 вересня 2002 р.

***

Провадження кримінальної справи проти київського адвоката Тетяни Монтян призупинено на час її вагітності та пологів. Рішення про це прийняв на попередньому слуханні справи суддя Дарницького місцевого суду столиці Микола Парамонов. У процесі Т. Монтян заявила клопотання про призупинення розгляду справи у зв’язку з тим, що вона не була ознайомлена з обвинувальним висновком і, таким чином, її позбавлено можливості захищатися. Пояснюючи власну позицію щодо слідства у справі, Т. Монтян, яка перебуває на останньому місяці вагітності, висловила здивування, що у порушення норм Кримінально-процесуального кодексу її як тимчасово непрацездатну особу притягнуто до суду.

("Юридичний вісник України", №35, 31 серпня-6 вересня 2002 р.) Інформацію про перебіг судового процесу над адвокатом затриманих у справі "9 березня" Тетяною Монтян див. — "Україна молода", №158, 30 серпня 2002 р., "Украина и мир сегодня", №29, 31 серпня-6 вересня 2002 р.

***

После трех месяцев службы в Николаевском гарнизоне рядового Александра Проценко привезли в цинковом гробу, который не рекомендовали вскрывать. По официальной версии, рядовой повесился. Мать открыла гроб и обнаружила тело в синяках и ссадинах со множественными переломами (1plus1.tv).

("Украина и мир сегодня", №29, 31 серпня-6 вересня 2002 р.) ***

В Житомире после футбольного матча местного "Полесья" с киевским "Динамо" произошло столкновение между столичными фанами и местным "Беркутом". Телеканалы зафиксировали жуткое избиение подростков стражами порядка (imc.Kiev.ua).

("Украина и мир сегодня", №29, 31 серпня-6 вересня 2002 р.) ***

У Полтаві співробітники місцевого УБОЗу затримали Сергія Кузовка, помічника народного депутата України Андрія Шкіля, голову обласної організації УНА-УНСО. Як повідомив пресі начальник управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Полтавській області Олександр Плужник, до міліції надійшло повідомлення, що Кузовко має незареєстрований пістолет, і вирішили перевірити інформацію. У затриманого найшли наган та 5 набоїв, йому висунуто обвинувачення в незаконному зберіганні вогнепальної зброї. Триває слідство, незабаром справу буде передано до суду. Унсовці стверджують, що затримання відбулося не 24, а 22 серпня, і ця "похибка" потрібна слідчим, щоб не нести відповідальності за незаконні методи дізнання, які нібито мали місце. Випадковий свідок, священик УПЦ-КП отець Олександр (Дедюхін) розповів журналістам газети "Полтавська думка", що шестеро невідомих скрутили Сергія, він тільки встиг крикнути: "Отець, це провокація, мені підкинули зброю!". Убопівці "прихопили" священика в райвідділ, присудивши на ранок 51 гривню штрафу за порушення громадського порядку, хоча, за його словами, саме до нього застосували силу та погрози. Брат Кузовка — Олександр — розповів, що правоохоронці не раз погрожували Сергію, що підкинуть зброю або наркотики, якщо він не припинить політичну діяльність. Пан Плужник відкидає політичні мотиви справи. Натякають, що арешт помічника нардепа — спроба залякування опозиції перед запланованими акціями 16 вересня.

("Голос України", №158, 31 серпня 2002 р.) ***

Як повідомляє УНА-УНСО, адвоката Сергія Кузовка вперше допустили до підзахисного лише через тиждень. За його інформацією, помічник депутата дуже побитий. За повідомленням прес-секретаря УНА-УНСО Тетяни Чорновіл, Сергія били на допитах упродовж трьох днів — 22-24 серпня, щоб він дав свідчення на себе. Брат затриманого, Олександр, розповів, що останнім часом за Сергієм демонстративно стежили, погрожували, останні дні він навіть змушений був переховуватись. За словами Олександра, на 24 серпня Сергій організовував акцію на центральній площі Полтави під гаслом "Незалежна Україна без політв’язнів" і думав, що після Дня Незалежності тиск на нього послабиться.

("Молодь України", №110, 3 вересня 2002 р.) Див. також — "Україна молода", №158, 30 серпня 2002 р.

***

Преосвященному Євсевію,

єпископу Полтавському і Кременчуцькому

настоятеля Святомиколаївської

церкви м. Полтави УПЦ КП

ієрея Олександра Дедюхіна

ПОЯСНЕННЯ

З приводу моєї відсутності 22.08.2002 р.Б. на службі в Святомиколаївському храмі можу пояснити наступне. 22.08.2002 р.Б. близько 9 години ранку, коли я йшов на службу, проходячи біля кінотеатру ім. І. Котляревського, побачив, як група чоловіків застосовувала насильницькі дії проти Сергія Кузовка. Коли я підійшов ближче, Сергій підняв голову, впізнав мене і попросив допомогти. Я запитав у чоловіків, які оточили його, що відбувається. Тоді один з них вдарив мене, а також застосовуючи ненормативну лексику, наказав, щоб я проходив далі і не втручався не в свою справу. Зайшовши в приміщення обласного товариства "Просвіта", я зателефонував "02" і повідомив Октябрьському райвідділу міліції м. Полтави про те, що відбувається. Після цього я повернувся до місця події і почав чекати приїзду наряду міліції. Двоє з чоловіків, які були біля Сергія Кузовка, підійшли до мене. Один сказав, що він майор міліції. Тоді він запитав, чи є в мене якісь документи. Коли я відповів, що я священик, а документів зараз з собою не маю, він сказав, що зараз вони заберуть мене у відділення і там розберуться. Цей чоловік наказав схопити мене і відвести у відділення. Він та ще один чоловік схопили мене і повели до машини. Я чинив опір, тому що машина була з приватними номерами. Посвідчення особи я так і не побачив, а один з тих, хто мене заштовхував в автомобіль, казав, що раз я впираюсь, тепер вони — не міліція, відвезуть мене до річки і потоплять там. Крім того, мені поранили руку і залили кров’ю сорочку. Ми приїхали, як мені повідомили, в шосте відділення міліції, завели в кабінет і наказали викласти все з кишень на стіл. Я відповів, що не міг навіть припустити такого насилля по відношенню до священика. Майор, який мене привіз, повикручував мені руки, замкнув їх в наручники, силою позабирав в мене речі і гроші, вивалив з мого пакету на стіл рясу і ієрейський хрест. Всі ці його дії супроводжувались брутальною лайкою, погрозами, насиллям. Мені не дозволяли ні телефонувати, ні відповідати на дзвінки мого мобільного телефону. Чинився великий психологічний тиск, не дозволяли навіть повідомити єпархіальне управління про моє місце знаходження. На вимогу зателефонувати адвокату відповідали сміхом і знущанням. Майор, що віддав наказ мене схопити, періодично заходив в кабінет і погрожував сексуальним насильством. Зі мною поводились дуже грубо. Приблизно через дві години склали протокол, запропонували під ним підписатися, а також під тим, що мене ознайомили з моїми правами, навіть під постановою суду, який відбувся набагато пізніше. При цьому співробітники міліції постійно наголошували, що коли я буду поводити себе спокійно, не буду з ними сперечатися, зазнаюся в тому, що я порушував громадський спокій, під усім підпишуся, то мене посадять ненадовго, лише на 5-7 діб. В 15.30 мене в наручниках повезли в Октябрьський райвідділ міліції, де знову заповнили протокол і постанову, під якими я підписався в машині біля суду, вже більше, що один з міліціонерів сказав, щоб я подякував, що вони не підкинули мені наркотики, і тоді б я сів уже надовго.

В Октябрьському районному суді м. Полтави суддя Хілль присудила мені 51 гривню штрафу, визнавши мене винним в порушенні громадського спокою. Після суду мене знову привезли в шостий відділ міліції, де я написав, що фізичного та морального тиску не зазнав, гроші і речі мені повернули, ніяких заяв та претензій до співробітників міліції не маю. І лише після цього о 18.00 мене відпустили.

("Молодь України", №112, 6 вересня 2002 р.) ***

Созданная за годы независимости бюрократическая машина, которую кто-то путает с элементом строительства государства, набирает обороты и уже сегодня готова подмять под себя любой сопротивляющийся ее воле элемент. Под лозунгами демократизации общества мы создаем беспросветный полицейский режим.

("Украина и мир сегодня", №29, 31 серпня-6 вересня 2002 р.)

Армія На сьогодні у Печерському суді м. Києва заплановано провадження судового засідання за позовом Олени Лаптєвої — вдови бортінженера російського літака ТУ-154, збитого над Чорним морем 4 жовтня минулого року під час навчань українських військ ПВО. Це перший з 12-ти позовів родичів членів екіпажу до Кабінету Міністрів, Міністерства оборони України та Держказначейства з вимогою компенсацій у зв’язку з втратою годувальника та відшкодування моральної шкоди на суму 1 млн. 890 тисяч гривень. Вперше в історії незалежної України громадянка іншої держави подала позов до суду на наш уряд.

Сергій Платонов, адвокат Олени Лаптєвої:

". Ми не ставимо перед собою завдання досягти мирової угоди. Маємо досвід невдалої спроби мирової угоди з Міністерством оборони України у справі захисту інтересів потерпілих від руйнування ракетою житлового будинку в Броварах. Начальник правового управління Міноборони за дорученням міністра повідомив, що жодної мирової угоди не буде. І ось нині ми вже закінчуємо у Солом’янському суді подання та розгляд позовів стосовно "броварської ракети". На сьогодні їхня кількість становить 45.

Ніхто ще не отримав компенсацій у броварській справі навіть за тих позитивних рішень суду, з моменту отримання яких пройшло вже більш як півроку. Виконання судових рішень гальмує виконавча служба Солом’янського району. Ми уже подали до суду на бездіяльність судових виконавців. І незабаром розглядатимуться ці справи. Тому у справі з компенсаціями родичам екіпажу ТУ-154 ми навмисно залучили як співвідповідачів і Держказначейство, і Кабінет Міністрів, щоб закрити лазівки для Міністерства оборони та виконавчих служб не виконувати ухвали суду, а також для максимального прискорення процесу майбутніх виплат.".

("Голос України", №164, 10 вересня 2002 р.) ***

У Комітеті Верховної Ради України з питань національної безпеки та оборони завершується робота над проектом закону про демократичний цивільний контроль над силовою сферою. Голова Комітету Георгій Крючков поінформував, що автори законопроекту врахували вітчизняну практику контролю за силовою сферою та досвід інших держав, де система цивільного контролю відпрацьована й ефективно діє. Із прийняттям закону буде створено чітку систему, яка сприятиме реальному здійсненню контролю з боку громадськості за діяльністю Збройних Сил України, інших військових формувань, які утворені відповідно до законів України, а також правоохоронних органів.

У проекті чітко визначені дії Верховної Ради, парламентських комітетів та Президента України щодо контролю над силовою сферою як безпосередньо, так і через утворювані відповідно до Конституції дорадчі органи. Проектом документа пропонується запровадити посаду представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у питаннях прав військовослужбовців.

Громадські організації та ЗМІ відповідно до документа матимуть право одержувати вичерпну інформацію, крім таємної, з усіх питань оборони, життя військових колективів, витрачання коштів на потребу оборони. Законопроект передбачає адміністративну і кримінальну відповідальність за його порушення.

("Юридичний вісник України", №36, 7-13 вересня 2002 р.)

Етнонаціональні проблеми Кримські татари дедалі активніше наполягають на прийнятті закону України про відновлення прав кримськотатарського народу, порушених у зв’язку з його депортацією в 1944 році, бо вважають: ".наявна практика ототожнення постраждалої від депортації і геноциду їх нації з депортованою національною меншістю і окремими особами, історична батьківщина котрих знаходиться за межами України, є серйозною перепоною у забезпеченні рівних прав кримських татар і створює напругу в суспільстві".

Україна в 1991 році ухвалила Закон "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні". Але його дія, згідно з Постановою №263 від 17 квітня 1991 року, не поширюється на насильно переселені репресовані народи: кримських татар, німців, греків, болгар, вірменів та ін. "Потрібно прискорити прийняття відповідних законодавчих заходів для відновлення прав депортованих за національною ознакою. В Україні закон про реабілітацію припізнився", — наголошують недавні вигнанці з Криму.

З травня широко обговорюється законопроект "Про реабілітацію осіб, депортованих за національною ознакою", підготовлений Держкомміграції України. Запропонувала свій проект закону і Координаційна рада громадсько-політичних сил кримськотатарського народу.

("Голос України", №162, 6 вересня 2002 р.)

Політичне життя Політичний координатор блоку "Наша Україна" Роман Безсмертний заявляє, що йому відомо про наявність директиви міністерства внутрішніх справ №287 з наказом встановити зовнішнє спостереження за членами блоку "Наша Україна" та їхніми сім’ями, а також прослуховувати їхні телефонні розмови. Р. Безсмертний наголосив, що особисто бачив цю директиву.

("Молодь України", №110, 3 вересня 2002 р.) ***

Днепропетровская областная организация партии "Батьківщина" обвиняет госадминистрацию Днепропетровской области в диверсионном акте по отношению к делегации, которая ехала на пресс-конференцию Юлии Тимошенко в Киев.

Представитель "Батьківщини" сказал, что автобус с 15-ю представителями партии и 5-ю журналистами был остановлен работниками дорожно-патрульной службы ГАИ около 0.30 на трассе за Днепродзержинском для проверки документов. Представители делегации утверждают, что во время этой остановки в шины автобуса было вставлено 5 металлических заостренных штырей длиной около 7-8 см и диаметром 8 мм, которые были продемонстрированы на пресс-конференции. В результате этого автобус остановился возле г. Кременчуга Полтавской области. На всем участке движения автобус сопровождали два легковых автомобиля, а позднее к ним добавился грузовой автомобиль "КамАЗ". Делегация так и не попала в Киев и была вынуждена вернуться в Днепропетровск.

("Объектив-НО", №36, 5 вересня 2002 р.) ***

Мэрия Киева не допустит проведения выступлений оппозиции в рамках всеукраинской акции протеста против Президента Леонида Кучмы "Повстань Україно!", начало которой запланировано на 16 сентября в центре города. По мнению мэра столицы Александра Омельченко, оптимальным местом для проведения многотысячных акций, в том числе, и акций протеста оппозиции, является спортивный комплекс "Чайка" за Киевом.

Уже сегодня работники правоохранительных органов всерьез обеспокоены возможными последствиями акций протеста. Их аналогии с 9 марта 2001 года представляются вполне обоснованными. Насколько отдают себе отчет в возможных трагических последствиях акции ее лидеры? В свою очередь, правоохранительные органы однозначно заявили, что никаких распоряжений относительно неусыпной слежки за неугодными народными депутатами, о чем на днях сообщило одно Интернет-издание, в природе не существует. Во-вторых, в Криминальном кодексе Украины предусмотрены сроки лишения свободы до 5 лет за призывы к насильственному свержению конституционного строя.

("Правда Украины", №131, 10 вересня 2002 р.) ***

Геннадій Удовенко заявив на науково-практичній конференції "Права людини в Україні": "Що мене турбує — зашлють провокаторів і організують бійку демонстрантів". Він також вважає, що подібні провокації і побиття демонстрантів можливі через те, що в Україні досі не прийнято закон про мирні збори громадян. Відповідно правоохоронні органи не несуть ніякої відповідальності за свої дії проти демонстрантів.

("Молодь України", №112, 6 вересня 2002 р.)

 

СВОБОДА ВИСЛОВЛЮВАНЬ

Четверо неизвестных напали на главного редактора газеты "Змиевской курьер" (Харьковская обл.).

28 августа около 19 часов Александр Сумец заходил в здание своей редакции. По версии самого журналиста, молодчики напали на него сзади. Редактор получил удар по почкам, потерял сознание и упал. В милиции к этому рассказу отнеслись без особого доверия. Медицинская экспертиза, которую А. Сумец прошел на следующий день, зафиксировала легкие телесные повреждения. Дал показания и случайный свидетель инцидента. Возбуждено уголовное дело. Редактор полагает, что нанесенные побои напрямую связаны с его профессиональной деятельностью. В Змиеве он известен своей приверженностью к оппозиционным партиям. "Змиевской курьер" выходит тиражом 3 тысячи экземпляров, что совсем немало для небольшого райцентра. При этом местная районка из номера в номер публикует заметки с критикой местной администрации.

("Комсомольская правда в Украине", №158, 31 серпня 2002 р.) Див. також — "Україна молода", №159, 31 серпня 2002 р.

***

Нападение на главного редактора "Змиевского курьера" Александра Сумца, по всей видимости, закончится судом, в котором с журналиста потребуют 600 тысяч гривен.

На следующий день после избиения журналист во всеуслышание объявил, что происшедшее он связывает со своей профессиональной деятельностью, в том числе, и с недавней публикацией "Фірма "Салют" під патронатом батька".

"Батьком у нас в Зміївському районі називають пана Омельченка. Це стаття про корупцію в Зміївському районі, про те, як він патронує підвідомчі йому комерційні структури, які відмивають гроші з бюджету. Безумовно, що "Зміївський кур’єр" наступив на хвіст пану Омельченку", — заявил Александр Сумец. "Батько" в долгу не остался. Не прошло и дня, как Иван Омельченко заявил, что Сумец своими статьями нанес моральный ущерб не только ему, но и району, и действующей власти. Размер морального ущерба Иван Омельченко оценил в 600 тысяч гривен.

("Объектив-НО", №36, 5 вересня 2002 р.) ***

В ночь на 29 августа в Симферополе группой лиц было совершено нападение на сына известного крымского журналиста, корреспондента еженедельника "Зеркало недели" Николая Семены. 18-летний Дмитрий получил тяжелое ножевое ранение и потерял много крови. За несколько часов до нападения на сына Н. Семена дал интервью радио "Свобода" по поводу его резонансного материала "Яхта Президента? Рассказ украинского "папарацци".", напечатанного в последнем номере "ЗН". Это, а также профессионализм, с которым был нанесен единственный ножевой удар Дмитрию Семене, вызвали немало подозрений и вопросов у коллег крымского корреспондента "ЗН". Источники в главке крымской милиции сообщили, что "уже можно сказать, что инцидент не связан с профессиональной деятельностью отца Дмитрия Семены". Сам Н. Семена также ставит под сомнение связь этого нападения с его журналистской деятельностью.

("Зеркало недели", №33, 31 серпня-6 вересня 2002 р.)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори