MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

8 - 30 серпня 2003 р

08.04.2004   
ПРАВА ЛЮДИНИ   

Правоохоронні органи

По состоянию на 1 июля с начала года, из органов внутренних дел Украины в дисциплинарном порядке были уволены 455 работников. Об этом сообщил госсекретарь МВДУ Александр Гапон. Он также добавил, что к дисциплинарной ответственности привлекались почти 23 тысячи работников правоохранительных органов, подавляющее большинство из которых (свыше 16 тысяч) наказано за «ненадлежащее выполнение своих служебных обязанностей.

(«Объектив-Но», г. Харьков, №33, 14 августа 2003 г.)

Кримінально-виконавча система

У місцях позбавлення волі перебуває 842 особи, які засуджені до довічного ув’язнення, і вирок щодо яких набув чинності. За словами голови Держдепартаменту з питань виконання покарань Володимира Льовочкіна, ці засуджені перебувають у різних тюрмах. Він зазначив, що саме такий варіант у департаменті вважають і більш доцільним, й економічно виправданим, аніж будівництво окремого закладу для відбування покарань цієї категорії ув’язнених.

(«Молодь України», №91, 22 липня 2003 р.)

***

Влаштувати харківським журналістам «екскурсію» до Жовтневої колонії №17, що в Балакліївському районі Харківської області, правоохоронців змусив далеко не дружній випад з боку однієї столичної газети. Використавши чийсь крик душі з анонімного листа, автор змалював щось на зразок тутешнього пекла, де воєнізований персонал у доволі жорсткий спосіб отруює життя хворому на туберкульоз контингенту. Екскурсія з метою спростування недостовірних фактів залишила двоїсте враження. Пекло тут присутнє і відсутнє одночасно.

Для в’язнів багатьох вітчизняних колоній, тюрем і СІЗО переїзд до загратної клініки нерідко асоціюється з путівкою на курорт. Тут все та ж зона, але більш наближена до людського стандарту. 17-та вже три роки має статус лікарні для хворих на туберкульоз зеків. Камери мають вигляд типової солдатської казарми. Сьогодні тут утримуються 1400 засуджених, тобто на 700 чоловік менше, ніж у 2000-тисячному році. То був період, коли до 17-ї щотижня прибувало по 50-70 новачків. Тепер за весь минулий місяць колонія прийняла лише 40 хворих. Обнадійливій статистиці посприяли одразу дві причини: достатнє забезпечення ліками і пристойне харчування.

За 7 місяців цього року адміністрація випустила на волю 22-х в’язнів, яким вже нічого не допоможе. Такий стан не вважається кричущим, оскільки ще якихось 3 роки тому безнадійних рахували сотнями. Щодня хворі отримують до столу м’ясо, рибу, молоко, яйця, масло і свіжі овощі.

Ті засуджені, кого вдома чекають, повертаються на волю фактично здоровими…

(«Слобідський край», м. Харків, №150, 13 серпня 2003 р.)

***

Один из лидеров Украинской Национальной Ассамблеи, Игорь Мазур, в ИК-17 оказался после того, как заразился туберкулезом в Киевском СИЗО после событий 9 марта 2001 года. Он должен выйти на свободу в марте будущего года.

(«Вечерний Харьков», №89, 19 августа 2003 г.)

***

В Днепропетровске после капитального ремонта открылся спецкомплекс, в который входит, в частности, три бизнес-камеры для заключенных. Содержание в них обойдется заключенным в 116 гривен в сутки.

Как сказал журналистам министр внутренних дел Украины Юрий Смирнов, это дешевле, чем проживание в двухместном номере трехзвездочной гостиницы Днепропетровска. Средства, полученные от этого нововведения, пойдут на содержание заключенных.

(«В гору», м. Херсон, №34, 21 серпня 2003 р.)

Катування і жорстоке поводження

Ігор Гончаров (справа «перевертнів»):

Після того, як у червні минулого року Гончаров розповів про те, яким обсягом інформації він володіє, його жорстоко побили. Наявну в нього інформацію він збирався оприлюднити в суді. В одному з листів Гончаров пише, що добре усвідомлює: це може коштувати йому життя. Неодноразово від таких «небезпечних рухів» застерігав свого підзахисного і його адвокат В’ячеслав Смородін. Затулити писок Гончарову намагалися вже за гратами, про що свідчать його звернення до громадськості та клопотання адвокатів до Генеральної прокуратури. Уже тепер відомо, що його жорстоко побили ще під час затримання. Можливість цього побиття Гончарова не виключав і заступник Генпрокурора Віктор Щокін. Заступник Генпрокурора заперечував той факт, що Гончарова били в камері. У реанімації, куди Гончарова доставили із розірваними нутрощами, йому зробили кілька порожнинних операцій. Після виписки з лікарні «екс-перевертня» мали помістити на стаціонарне лікування в СІЗО. Натомість Гончарова доставили в ізолятор тимчасового утримання. В коментарі інтернет-виданню журналіста Олега Єльцова «Україна кримінальна» лікар-анестезіолог Євген К. повідомив, що «смерть Гончарова не могла бути викликаною штучно. Просто організм був вкрай ослаблений. А першопричиною стало перше побиття, під час якого хворий отримав багато травм і розривів внутрішніх органів, і, як наслідок, - три операції, а також відсутність післяопераційного нагляду в ІТУ, як вимагали лікарі».

На похороні Гончарова його мати сказала, що всю відповідальність за смерть сина покладає «на співробітників правоохоронних органів, які розслідували справу «перевертнів»: «Якщо у слідства були докази його вини - для чого вони так настирливо вбивали його під час слідства?». Про те, що Гончарова намагаються - прямо чи опосередковано - послати на той світ, писав у листопаді минулого року й Олег Єльцов.

(«Україна молода», №145, 12 серпня 2003 р.)

Ксенофобія

В Мукачево на Закарпатье неизвестные осквернили старинную синагогу. На стенах храма появились намалеванные белой краской свастика и оскорбительные лозунги антисемитского содержания. Главный раввин Закарпатской области Хаим Шломо Хофман в заявлении, переданном в милицию, отметил, что верующие иудеи расценили это не просто как хулиганство, но и как проявление антисемитизма, как разжигание межнациональной и религиозной вражды. Начато расследование инцидента.

(«Киевские ведомости», 30 августа 2003 г.)

Профспілки

Продовжується розслідування замаху на життя голови незалежної профспілки «Алчевського металургійного комбінату» Юрія Калюжного. 21 липня цього року двоє невідомих побили його молотками у під’їзді, внаслідок чого постраждалий опинився у нейрохірургічному відділенні місцевої лікарні. У Конфедерації вільних профспілок причиною вважають професійну діяльність Калюжного, зокрема, конфлікти з начальством. Великих сподівань на вітчизняні органи профспілчани не покладають, бо кримінальну справу відкрито за фактом хуліганства, а не замаху на громадського діяча. Водночас керівництво «Алчевського комбінату» подало позов до місцевого суду на Конфедерацію вільних профспілок (КФВП), вимагаючи зняття «незаконних обвинувачень» у будь-якій причетності до побиття.

Перший заступник голови Національної профспілки гірників Анатолій Акімочкін:

«Взагалі можна сказати, що в Україні іде боротьба проти незалежних профспілок, але жодного керівника, який перешкоджав діяльності профспілки, до відповідальності не притягнено».

Йдеться, звісно, не про офіційні профспілки. Як сказав голова КФВП Віктор Дітковський, «не відбувається знищення профспілок - знищуються вільні профспілки». Тому, коли з’являється організація, створена самими робітниками, щоб відстоювати власні права, на організаторів та членів новоутвореної спілки починається шалений тиск. Прикладів чимало: 31 січня цього року, через чотири дні після акції протесту, було побито Леоніда Кожуха, голову Незалежної профспілки гірників шахти «Краснолиманська» (Донецька область). На шахті «Красний луч» відразу після створення профспілки звільнено її голову Попова, на Марганецькому гірничо-збагачувальному підприємстві йде планомірне вичавлювання членів незалежної профспілки.

Останній приклад свавілля чиновників - події на КП Київський міський центр «Тварини в місті». Працівниками було створено незалежну від адміністрації профспілку «Фауна», яка увійшла до складу КФВП. За півроку існування на підприємстві «Фауни» було звільнено з роботи трьох її членів.

(«Україна молода», №155, 27 серпня 2003 р.)

 

 

СВОБОДА ВИСЛОВЛЮВАНЬ

Злочини проти журналістів

В Донецке за три дня совершены нападения на трех журналистов.

Ночью 12 августа в центре Донецка пострадал корреспондент интернет-издания «Остров» Эдуард Малиновский. На него напали пять человек, но сумку, документы, кредитную карту не тронули.

В ночь с 13 на 14 августа был избит и ограблен сотрудник областной газеты «Акцент» Сергей Кузин. На него набросились сзади, сбили с ног, несколько раз ударили дубинкой, забрали портфель с паспортом и служебными документами, мобильный телефон.

Последнюю жертву - заместителя главного редактора журнала «Золотой Скиф» Василия Васютина - хулиганы настигли на улице. Жестоко избив его, преступники забрали мобильный телефон и скрылись. Пострадавший госпитализирован в областную клиническую больницу с сотрясением мозга.

В связи с участившимися преступлениями против журналистов Генеральная прокуратура взяла эти дела под особый контроль. Об этом сообщил на брифинге заместитель Генерального прокурора Александр Медведько. На протяжении прошлого и нынешнего года возбуждено около 170 уголовных дел по фактам грабежей, разбоев, хулиганства, ДТП и воровства из помещений редакций. Более 60-ти из них уже направлены в суды.

(«Киевские ведомости», 16 августа 2003 г.)

Див. також - «Україна молода», №147, 14 серпня 2003 р., №149, 16 серпня 2003 р.

***

Поки висувалося припущення, що кореспондент інтернет-видання «Остров» Едуард Малиновський після побиття опинився в лікарні внаслідок професійної діяльності, нарешті оприлюднили своє бачення пригоди й правоохоронні органи. Центр громадських зв’язків обласного управліня міліції розповсюдив результати попередньої перевірки вечірньої пригоди. Згідно із розісланим прес-релізом, під час перегляду телепрограм у кафе «Бункер» журналіст вступив у словесну перепалку з 24-річним Х. Останній наполіг, аби «розмову» продовжили на свіжому повітрі, і коли згодом обидва вийшли на вулицю, кілька разів ударив свого опонента в обличчя. Працівники кафе викликали «швидку допомогу», і потерпілого доставили до лікарні зі струсом мозку та іншими травмами голови. Однак, сам потерпілий з подібною версією не згоден. За його словами, четверо молодиків почали чомусь до нього чіплятися під час перегляду футболу в кафе, а потім уже на вулиці вдарили чимось важким по голові. Отямився він аж на лікарняному ліжку.

(«Україна молода», №148, 15 серпня 2003 р.)

***

Результати попереднього розслідування свідчать, що побиття в Донецьку журналістів тісно пов’язані з «професійною» діяльністю мисливців за мобілками. За попередніми результатами розслідувань трьох випадків, жоден з нападів не пов’язаний з професійною діяльністю потерпілих. Слідчі притримуються тієї версії, що ніякого жорстокого побиття Едуарда Малиновського не було. А причиною сварки був спільний перегляд телепрограм.

А ось співробітника обласної газети «Акцент» Сергія Кузіна та заступника редактора журналу «Золотий Скіф» Василя Васютіна побили й пограбували за інших обставин - один повертався після вечірки з нагоди приятелевого дня народження, а інший, перебуваючи в відпустці, побував із друзями в барі. В обох невідомі нападники забрали портфель та барсетку, а також мобільні телефони. На останню обставину керівник міської міліції Анатолій Волощук попрохав особливо звернути увагу.

(«Україна молода», №152, 21 серпня 2003 р.)

***

Сьогодні вже відкрито вказується на суперечку у Донецьку між групою Рината Ахметова і групою Віктора Януковича.

Першою ластівкою перерозподілу сфер впливу стала донецька зовнішня реклама. Вночі було зрізано щити з рекламою «Золотого Скіфа» - проекту Віктора Януковича. Ці щити було зрізано без відповідних документів і дозволів. Події в інших сферах життя вказують на переділ ринку реклами фінансово-промисловими групами. Поки що страждають усі, хто причетний до «Золотого Скіфа».

Продовженням історії стало побиття в центрі Донецька трьох місцевих журналістів. Усі вони зазнали переломів кісток або струсу мозку. І всі вони працювали на журнал «Золотий Скіф» - заступник редактора Василь Васютін, журналісти Едуард Малиновський і Сергій Кузін. Міліція здебільшого не пов’язує ці злочини з професійною діяльністю потерпілих. А втім, побиття журналістів явно вказує на конфлікт у донецькому домі. Так, голова Незалежної медіа-профспілки Сергій Гузь вбачає у факті побиття одразу трьох донецьких журналістів ознаки перерозподілу місцевих сфер впливу після від’їзду до Києва слідом за Віктором Януковичем чільних донецьких чиновників. Ще раніше виконавчий директор Інституту масової інформації Леонід Звєрєв не виключив, що це пов’язано з перерозподілом медіа-простору напередодні президентської виборчої кампанії.

Головний редактор журналу «Золотий Скіф» Олександр Міщенко також пов’язав побиття своїх колег «з черговим владним і бізнесовим перерозподілом у регіоні». Як він зазначив у заяві для преси, «дивує варварська методика помсти «стрілочникам», якими у даному випадку виявилися журналісти. Не буду говорити про замовний характер нападів на представників донецьких ЗМІ, однак побиття трьох журналістів за три дні - занадто дивна випадковість».

(«Українське слово», ч.34, 21-27 серпня 2003 р.)

***

Не встигло відгриміти повідомлення про напади на журналістів у Донецьку, як акул пера знову «підмочили» - цього разу у Перевальську, що на Луганщині, повідомляють «Українські новини».

Жертвами злочинців стали двоє журналістів газети «XXI век»: Юрій Асєєв, випусковий редактор видання Володимир Іногорський, журналіст луганської обласної газети «РИО+» Борис Іванов та телевізійниця з донецької телекомпанії «Заказ» Олена Кравченко. Всі «герої» української журналістики поверталися зі святкування річниці весілля Юрія Асєєва. Коли компанія завернула в один із темних провулків, то помітила джип, що їхав за нею слідом. Невідомі напали на журналістів, побили їх і відібрали особисті речі. У центральну лікарню Алчевська потерпілих доставили вранці. Зараз усіх журналістів з лікарні виписано. За фактом нападу порушено кримінальну справу Ведеться розслідування.

(«Україна молода», №153, 22 серпня 2003 р.)

***

Інститут масової інформації отримав з Генеральної прокуратури України відповідь на резолюцію Форуму журналістів «Правовий самозахист» про перешкоджання їхній професійній діяльності. У відповіді зазначено, що всі наведені в резолюції факти було перевірено, та за кожним з них зроблено висновки. Так, при перевірці розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом навмисного завдання тілесних ушкоджень середньої важкості керівнику Фонду «Репортер» Михайлу Новику, Генеральна прокуратура дійшла висновку, що даних, які б свідчили про перешкоджання професійній діяльності журналіста, немає.

Щодо погроз на адресу редактора чернівецької газети Віри Китайгородської з боку голови облради Івана Мунтяна, Генеральна прокуратура відповіла, що за результатами повторної перевірки фактів у порушенні кримінальної справи відмовлено.

Призупинено й досудове слідство за кримінальною справою про напад на рівненського журналіста Віталія Довгіча. Причина такого рішення - не встановлено осіб, що скоїли злочин.

(«Українське слово», ч. 34, 21-27 серпня 2003 р.)

 Поділитися